Методичні вказівки до вивчення питань теми. Вогнепальною називають таку зброю, в якій снаряд вилітає із каналу ствола за допомогою енергії порохових газів

Вогнепальною називають таку зброю, в якій снаряд вилітає із каналу ствола за допомогою енергії порохових газів.

В судово-медичній практиці зустрічаються вогнепальні ушкодження, в основному, із ручної вогнепальної зброї.

Енергія порохових газів використовується також в спеціальних пристроях, приладах в інструментах (стартові пістолети, ракетниці, будівельно-монтажні пістолети та ін.) Ушкодження, які виникають при пострілах із цих пристроїв, мають властивості вогнепальних.

Для стрільби із ручної зброї використовують стандартні патрони - бойові або мисливські.

Під час пострілу куля виштовхує із ствола повітря перед кульового простору разом з невеликою частиною порохових газів і формує головну балістичну хвилю. Слідом за кулею із ствола виривається більша частина газів разом із зваженими в них твердими продуктами згорання пороху і капсульного складу, неповністю згорілими пороховими зернами і часточками металу, зірваними з поверхні кулі, із стінок гільзи і ствола, які звуться додатковими факторами пострілу.

Куля спричиняє ушкодження завдяки тому, що вона володіє великою енергією або "живою силою".

Розрізняють 4 пояси дії кулі: розривний пробивний, клиноподібний і забійний.

При вогнепальних ушкодженнях може проявитись також і гідродинамічна дія кулі.

У вогнепальній рані прийнято розрізняти 3 зони:

1. Зону безпосереднього ранового каналу (первинне руйнування);

2. Зону забою тканин, що являються стінками каналу, шириною від кількох мм до 1-2 см;

3. Зону молекулярного струсу тканин, що простягається інколи на 4-5 см і більше. Наскрізне кульове поранення має вхідний отвір, рановий канал і вихідний отвір.

Однією з найважливіших ознак вхідного кульового отвору, а також і основною ознакою вогнепального поранення, являється дефект мінус-тканина. Цим вогнепальна травма відрізняється від усіх інших ушкоджень.

Зовні по краях вхідного кульового отвору знаходиться обідок зсаднення та обідок забруднення.

При формуванні вихідного кульового отвору куля виявляє вже меншу дію і дефекту мінус-тканини тут немає та не утворюється ні обідка забруднення ні обідка зсаднення.

Шлях, яки пройшов снаряд в тілі, має назву ранового каналу.

Рановий канал повинен бути детально дослідженим, повинні бути виявлені основні властивості та особливості пошкодження тканин та внутрішніх органів.

В м"яких тканинах стінки ранового каналу, що примикають до зони первинного руйнування, завжди нерівні, щілисті, деколи розшаровані, просякнуті кров'ю. Тканини, що розташовані більш зовні, мають множинні крововиливи.

В паренхіматозних органах утворюються зірчасті розриви, які завжди більш виражені на виході, ніж на вході.)

При проходженні кулі через порожнистий орган, який повністю або наполовину заповнений рідиною, внаслідок гідродинамічної дії крім вхідного отвору утворюються багаточисленні розриви стінок органу.

На кістках, завдяки пробивній дії кулі, як правило, формуються дефекти тканин з утворенням дрібних множинних кісткових фрагментів, які зміщуються в напрямку руху кулі. При пошкодженні епіфіза трубчастої кістки куля формує дирчасто осколковий перелом. На стороні входу кулі утворюється округлий або овальний отвір, від якого відходять радіальні тріщини. На протилежному боні виникає велика зона осколкового руйнування: перелом має вигляд множинних, переважно поздовжніх тріщин, які пересічені короткими поперечними тріщинами. Схожий характер мають кульові поранення ребер, ключиці.

На кістках черепа найбільш характерні дірчасті переломи. Рановий канал в такій кістці найчастіше має вигляд зрізаного конуса, широка основа його направлена зовні. Подібний характер мають вогнестрільні переломи тазових кісток, лопаток, грудини, відростків та тіл хребців. Коли куля при проходженні крізь тіло повністю витрачає запас кінетичної енергії, вона формує сліпе поранення. Особливостями такого поранення є відсутність вихідного отвору і наявність і наявність вогнепального снаряду або його частин в кінці ранового каналу.

Додаткові фактори пострілу на мішені (тілі, одязі) лишають сліди механічної, термічної та хімічної дій у вигляді різноманітних проявів.

1.Сліди механічної дії порохових газів та передкульового повітря проявляються в вигляді:

· розширеного дефекту в області вхідної рани і вхідного отвору на одязі;

· розривів та надривів на шкірі та одязі по краю вхідного отвору;

· відшарування шкіри навколо вхідого отвору, розшарування тканин ранового каналу;

· зсаднення навколо вхідної рани з подальшим висиханням і пергаментацією шкіри;

· переломів стержнів волосся, відривів та радіального пригладжування ворсу тканин.

2.Сліди термічної дії порохових газів, кіптяви, порохових часток проявляються:

· опаленням волосся тіла та ворсу тканин;

· оплавленням країв синтетичних тканин;

· поверхневими шкіри;

3.Прояви хімічної дії порохових газів представлені:

· утворенням карбоксигемоглобіну, карбоксиміоглобину;

· утворенням метгемоглобіну;

· утворенням ксантопротеїнів;

· знебарвленням тканин;

4. Механічна дія проявляється:

· проникненням та відкладанням кіптяви в тканинах одягу, шкірних покривах та стінках ранового каналу;

· проникненням та відкладанням часточок пороху та металевих часточок в тканинах одягу та шкірних покривах; ov <*• -

· відкладанням краплин рушничного мастила на одязі та ' шкірних покривах;

· відбитком дульного кінця зброї у вигляді відкладень на тканині одягу або на тілі забруднень (мастило, кіптява, метали) або у вигляді зсаднення епідермісу (штанц марка).

Наявність і прояви дії цих факторів залежать від відстані пострілу.

Виділяють три види дистанції: неблизька, близька і впритул. В основі такого розподілу лежать наявність та локалізація додаткових факторів пострілу. Постріл впритул

При пострілі впритул ствол або його кінцеві деталі дотикаються до одягу або тіла. В утворенні ушкоджень, крім снаряда, приймають участь порохові гази. Ознаками пострілу впритул є:

• дефект тканини вхідного отвору на одязі і шкірі значн більше діаметра кулі;

• відшарування шкіри навколо вхідної рани від підлеглих тканин;

•. від дефекту тканин відходять різної довжини розриви

шкіри;

• відбитки дульного кінця зброї а шкірі у вигляді штанц-марки;

• великі розриви внутрішніх органів;

• розриви шкіри в області вихідної рани при вогнестрільних пораненнях тонких частин тіла (кисті, передпліччя, стопи);

• накладання кіптяви, порошинок, металевих часточок та краплинок мастила на стінках ранового каналу і місцях відшарування шкіри;

• незначні накладання кіптяви, порошинок, металів і мастила по краю вхідного отвору.

Постріл з близької дистанції.

Близькою дистанцією називають таку відстань, коли на шкіру ще діють додаткові фактори пострілу. Максимальна дальність дії кожного окремого фактора залежить від моделі зброї і спорядження боєприпасів.

Біля ствола і на відстані 3-5 см (деколи до 10-15 см і більше) діють всі додаткові фактори, але переважною буде дія порохових газів: формуються розриви тканини одягу, поверхневі розриви шкіри поєднані з зсадненням епідермісу навколо вхідної рани. Еіиявляють також ознаки термічної та хімічної дії компонентів пострілу. При використанні бездимного пороху ця дія малопомітна або зовсім відсутня. Навколо вхідного отвору на тканинах одягу і шкірі інтенсивно відкладаються кіптява та частково обгорілі порошинки, утворюються пошкодження від їх проникнення. Площа слідів швидко збільшується при збільшенні відстані пострілу.

На відстані до 20-35 см від дульного зрізу на тіло та одяг крім кулі, яка сама утворює вхідний отвір, діють кіптява та порошинки. Відкладання кіптяви, як правило, нерівномірне: центральна зона більш темніша, ніж периферійна. Іноді між цими зонами простежується радіальна проміневість. Відкладання порошинок більш щільніше навколо вхідного отвору, але виявити їх можливо тільки за допомогою спеціальних методів дослідження.

Остання зона близької дистанції, яка охоплює відстань від 20 до 200 см, а у мисливської гладкоствольної рушниці -300 см, характеризується відкладанням тільки порошинок та металевих частинок. Найбільша відстань, на яку летять порохові зерна та металеві частки, і є межею між близькою і неблизькою дистанціями.

Постріл з неблизької дистанції утворення вогнестрільного ушкодження обумовлено тільки дією самої кулі, завдяки чому таку відстань пострілу ще називають постріл за межами дії додаткових факторів.

Діагностика цієї дистанції основана на ознаках дії кулі: дефект тканини, обідок зсаднення, обідок забруднення і відсутні сліди дії додаткових факторів пострілу.

Наявність розривів біля дефекту тканини вхідного отвору не завжди являється наслідком механічної дії порохових газів. При пострілах із зразків сучасної бойової зброї куля має надто значну кінетичну енергію, завдяки чому вона проявляє розривну дію на відстані до 10-15 см від ствола, утворюючи значні розриви шкіри. Відсутність слідів дії додаткових факторів а всіх шарах мішені і в рановому каналі, значні руйнування тканин і внутрішніх органів впродовж ранового каналу, наявність дефекту тканини у вихідного отвору буде свідчити про розривну дію кулі на далекій відстані, що складає особливість сучасної бойової зброї.

Ушкодження від пострілів із гладкоствольноїдробової зброї Дріб або картеч при пострілі вилітає із каналу ствола спільно з пижами як єдиний, компактний снаряд, котрий швидко.. поділяється на окремі частини, а потім - і окремі дробинки або картечини, які діють самостійно. Цим і обумовлені особливості таких вогнепальних ушкоджень.

Постріл впритул супроводжується утворенням однієї рани з дефектом розміром до 1,5-1,8 см, з відносно рівними закінченими краями, відбитком одного або двох стволів навколо отвору. Розриви на шкірі зустрічаються рідко. Внутрішні пошкодження значно поширені, носять на собі всі ознаки пострілу впритул, включаючи і наявність пижів.

Єдиною масою дробовий заряд летить на відстані 50-100 см від дульного зрізу ствола. На цій відстані виникає один вхідний отвір, діаметр якого збільшується від, 1,5 до 3-4 см, і множинні ранові канали.

Сліди додаткових факторів простежуються до відстані 1,5-2 см. Термічна дія додаткових факторів значно виражена на відстані до 10-15 см і більше. Навколо вхідного отвору виявляються сліди від дії пижів.

При пострілах більше 50-100 см навколо великого центрального отвору, який має нерівні зазублені краї, утворюються окремі маленькі отвори, кількість яких поступово збільшується, площа пошкодження зростає.

При відстані більше 2-5 метрів центральна рана не утворюється, а виникають множинні дрібні поранення на площі 20-30 см.

Кожна ранка утворюється за рахунок дії окремих або декількох дробинок.

На відстані до 10 м площа розсіювання дробу поширюється приблизно на третину поверхні людини, а на відстані 20 м - сягає більше половини.

Крім ран на тілі можуть виникати садна, крововиливи від ударів окремих дробин, пижами або іншими частинами босприпасу, наприклад, контейнерів, розсіювачів та інші.

Для встановлення відстані пострілу із дробової зброї слід враховувати ступінь розсіювання дробового снаряду і наявність слідів дії додаткових факторів пострілу. Найбільш результативні дані в цьому напрямку можуть дати експериментальні постріли із конкретного підозрюваного екземпляра зброї з урахуванням способу спорядження боєприпасу.