Штучну вентиляцію легень на негайному етапі СЛЦР здійснюють методом з рота до рота

1. Реаніматолог розташовується біля голови хворого праворуч або ліворуч від нього.

Руки встановлює у зручній позиції таким чином, щоб лікті опиралися за можливості на тверду поверхню, і виконує потрійний прийом Сафара:

1-й момент — закинути голову потерпілого (розігнути в атланто-потиличному суглобі);

2-й момент — привідкрити рот;

3-й момент — вивести вперед нижню щелепу.

При цьому відбувається розтягання передніх м’язів шиї, внаслідок чого язик відсувається вперед, піднімається над задньою стінкою глотки і відкриває вхід до трахеї.

2. Після цього робить глибокий вдих, відкриває рот потерпілого, своїми губами щільно охоплює його губи, закриває ніс двома пальцями і робить видих, тобто вдуває повітря в легені хворого.

3. Виконуючи ШВЛ, потрібно одночасно зором контролювати правильність виконання штучного вдиху. Екскурсія грудної клітки потерпілого свідчить про надходження повітря до легень, а підйом надчерев’я - до шлунка. Відсутність рухів грудної клітки є також негативною ознакою: повітря не надходить до легень.

4. У таких випадках слід повторити ревізію верхніх дихальних шляхів і звернути увагу на правильність виконання потрійного прийому Сафара, іноді слід збільшити об’єм повітря, що вдувається. Об’єм вдиху = 6-7 мл/кг маси тіла.

5. Видих у потерпілого відбувається пасивно. Під час видиху, зберігаючи закинуте положення голови, відкривають і рот, і ніс.

При пораненні губ, язика, нижньої щелепи, тобто у випадках, коли важко забезпечити герметизацію, ШВЛ здійснюють методом з рота до носа.

1. Реаніматолог розташовується біля голови хворого праворуч або ліворуч від нього.

2. Руки встановлює у зручній позиції таким чином, щоб лікті опиралися за можливості на тверду поверхню, і виконує потрійний прийом Сафара:

1-й момент — закинути голову потерпілого (розігнути в атланто-потиличному суглобі);

2-й момент — привідкрити рот;

3-й момент — вивести вперед нижню щелепу.

При цьому відбувається розтягання передніх м’язів шиї, внаслідок чого язик відсувається вперед, піднімається над задньою стінкою глотки і відкриває вхід до трахеї.

3. Після цього робить глибокий вдих, реаніматолог своїми губами щільно охоплює ніс хворого і закриває його рот своєю щокою або великим пальцем.

4. Виконуючи ШВЛ, потрібно одночасно зором контролювати правильність виконання штучного вдиху. Екскурсія грудної клітки потерпілого свідчить про надходження повітря до легень, а підйом надчерев’я - до шлунка. Відсутність рухів грудної клітки є також негативною ознакою: повітря не надходить до легень.

5. У таких випадках слід повторити ревізію верхніх дихальних шляхів і звернути увагу на правильність виконання потрійного прийому Сафара, іноді слід збільшити об’єм повітря, що вдувається. Об’єм вдиху = 6-7 мл/кг маси тіла.

6. Видих у потерпілого відбувається пасивно. Під час видиху, зберігаючи закинуте положення голови, відкривають і рот, і ніс.

Коли ШВЛ проводять грудним дітям, реаніматолог охоплює своїми губами рот і ніс. Об’єм повітря, що вдувається, дорівнює об’єму ротової порожнини реаніматолога.