Теоретичні та експерементальні підходи до вивчення мислення. проблеми мислення вітчизняних вчених Смирнова, Леонтьева, Гальперіна, Занкова

1. У психологічній науці мислення розглядається як багатофакторна структура, інтегративна складова інтелекту людини. Залежно від рівнів узагальнення інформації, засобів, що використовуються для цього, новизни отриманих результатів, ступеня інтелектуальної активності вчені виокремлюють декілька видів і способів мислення, одним із яких є творче.

2. Сутність творчого мислення, з погляду одного з перших дослідників цього феномену Дж.Гілфорда, може бути розкрита через такі особливості: оригінальність і незвичність висловлюваних ідей, прагнення до інтелектуальної новизни у вирішенні завдання (проблеми), здатність бачити предмет (можливості його використання) під новим кутом зору і продукувати ідеї у невизначеній ситуації (тобто за відсутності передумов для формування нових ідей). Завдячуючи цим властивостям, реалізується прогностично-перетворювальна функція інтелекту, здійснюється творча діяльність людини у різних сферах її професійних і непрофесійних інтересів.

3. Не всі вчені поділяють думку про домінуючу роль природжених здібностей у творчому самовиявленні індивідуума. За висновками досліджень звичайна людина відрізняється від відомих особистостей не відсутністю творчих можливостей, а здатністю їх виявляти, підтримувати і реалізовувати. Тому правомірним є питання про створення сприятливих умов для розкриття творчого потенціалу кожної людини і, зокрема, у процесі післядипломної освіти.

4. Творче мислення у професійній діяльності, як і у будь-якій іншій, залежить від суб'єктивних якостей особистості. Серед них виділимо: творчу уяву, що робить її необхідною умовою професійної творчості, розвиненість інтелекту, яка спонукає людину до розміркування, упорядкування знань, пошуку і аргументації власного рішення існуючої (можливої) виробничої проблеми, відкритість новому у пізнанні (когнітивна відкритість) як ставлення спеціаліста до нової інформації, досвіду, легкість у сприйнятті нових ідей, професійний кругозір, що визначає його здатність до саморефлексії фахових знань, діяльності, раціоналізації або пропозиції оригінальних ідей тощо. Хоча ці якості формуються протягом усього професійного життя, їхній розвиток може здійснюватися цілеспрямовано, за допомогою нових технологій навчання у системі підвищення кваліфікації.

5. У контексті розвитку творчого мислення вважаємо за доцільне зробити наголос на застосуванні методу проектування у навчальному процесі. Розробка і захист індивідуальних або колективних проектів (фрагментів проекту) активізують творчий пошук слухачів у визначенні теми, засобів, підходів до вирішення поставлених у ньому завдань, стимулюють інтелектуальну діяльність особистості, актуалізують життєвий і професійний досвід спеціаліста, інформацію, знання, отримані у процесі спілкування з викладачами, колегами. Важливим елементом активізації творчого мислення можуть стати розроблені заздалегідь учасниками заняття критерії аналізу підготовлених проектів.

6. Аналізувати надані проекти, можна за такими параметрами і показниками, як: новизна (у виборі теми, постановці завдань, шляхах їх вирішення та ін.), необхідність (для окремої установи, галузі у цілому), можливість реалізації (реальна і потенційна), результативність (прогнозована зміна кількісних і якісних показників, іміджу організації, тощо), економічність (не передбачає додаткових коштів, а передбачає значне, незначне фінансування) тощо. Такий підхід до організації навчального процесу сприяє, по-перше, формуванню у слухачів вміння всебічно оцінювати продукт індивідуальної чи колективної творчості, а по-друге, стимулює прояв ними системності, гнучкості і нестандартності мислення. Останнє може виявитися у відмові від традиційних шляхів вирішення проблеми, знаходженні нових засобів досягнення поставленої мети, які згодом можуть втілитися у його виробничій діяльності. Впровадження нових педагогічних технологій в організацію підвищення кваліфікації дозволяє позитивно впливати на зміни у професійній діяльності і мисленні спеціаліста.

15. умови творчого мислення. концепція творчого мислення Гілфорда. Критичне й творче мислення.

Критичне мислення — це мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомле­не сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших, яке сприяє розвитку такої особистісної риси, як креативність, і формує твор­че мислення, а отже, творчу особистість.

Критичне мислення

Технологія розвитку критичного мислення як модель інтерактивного навчання науковцями Бостонського центру розвитку етики та виховання й апро­бується в школах України. У філософії під критичним мисленням розуміють уміння логічно мислити та аргументувати, аналітично дискутувати та пра­вильно висловлювати свою думку. У педагогічній літературі критичність розглядається як усвідомлений контроль за ходом інтелектуальної діяль­ності, у процесі якої відбувається оцінювання роботи, думок, вироблених гіпотез, шляхів їх доведення тощо.

Сформовані навички критичного мислення забезпечують прийнят­тя найбільш оптимальних рішень у будь-якій професійній сфері, від­критість новим ідеям та знанням. Критичне мислення необхідне під час розв’язання проблемних задач, формулювання висновків, оцінювання та прийняття рішень.

До основних характеристик та принципів критичного мислення від­носять:

самостійність та індивідуальність;

інформація є відправним, а не кінцевим пунктом критичного ми­слення;

критичне мислення завжди починається з постановки та усвідомлен­ня проблеми;

критичне мислення прагне до переконливої аргументації;

критичне мислення є перш за все мисленням соціальним.

Критичне мислення є складним процесом, який починається з озна­йомлення з інформацією, а завершується прийняттям певного рішення та складається з кількох послідовних етапів:

сприйняття інформації з різних джерел;

аналіз різних точок зору, вибір власної точки зору;

зіставлення з іншими точками зору;

добір аргументів на підтримку обраної позиції;

прийняття рішення на основі доказів.

Методична модель пізнавального процесу в контексті технології критичного мислення складається з трьох стадій:

Виклик (демонстрування учнями первинних знань, особистісного до­свіду).

Осмислення (безпосередня робота з інформацією).

Роздуми (рефлексія).

Прийоми розвитку критичного мислення

Сенкан («п’ятирядок»). Цей вид самостійної роботи спонукає учнів до виокремлення головного змісту з великого обсягу інформації. Дітям про­понується скласти мініатюру з п’яти рядків за певною схемою:

1-й — іменник, що відбиває тему;

2-й — два прикметники;

3-й — дієслова;

4-й — фраза, що виражає особисте ставлення до теми;

5-й — одне слово — синонім до назви теми.

«Мозковий штурм» Розроблений А. Осборном у 1937 р. Прийом до­помагає знаходити нові рішення, вчить застосовувати набуті знання на практиці. Доречно використовувати для збирання найбільшої кількості ідей, фактів на підготовчому етапі прийняття рішення, під час роботи в парах, малих групах або фронтальному розгляді всіх ідей щодо теми. Будь-які твердження приймаються й не підлягають критиці. Кожен висловлює власні ідеї. Метою є залучення до роботи всіх учасників.

Читання з позначками Різновид роботи з підручником. Має на меті привчити учнів до осмисленого читання тексту з аналізом. Перед почат­ком роботи учням пропонується виділяти в тексті інформацію чотирьох видів і позначати відповідними символами:

знайома інформація, це я знав раніше (+);

нова інформація (-);

суперечлива інформація, я так не думав (✓);

недостатня інформація, про це хотілося б довідатися більше (?).

«Кубування» Необхідно виготовити куб, на гранях якого записані на­зви основних розумових операцій:

опишіть це;

порівняйте це;

асоціюйте це;

проаналізуйте це;

знайдіть застосування цьому;

аргументи «за» й «проти».

За допомогою цих запитань всебічно характеризуються об’єкти, яви­ща та ін.

«Асоціативний кущ» Прийом використовується на етапі актуалізації або рефлексії. На дошці пишеться головне слово теми, а навколо — всі слова й фрази, що асоціюються з темою, потім між ними встановлюються зв’язки, виділяються аспекти, щодо яких потрібна додаткова інформація.

«Посилена лекція» На початку заняття учням пропонуються проблеми і питання, на яких фокусується увага в першій частині лекції. Це робиться з метою актуалізації раніше отриманих знань з теми (що вони вже знають) і стимуляції постановки питаньдля вивчення учнями. Учитель читає лекцію не більш ніж 15 — 20 хвилин. Потім учням можна запропонувати скласти питання до матеріалу лекції двох типів: на які вони можуть дати відповідь самостійно та ті, які в ході лекції висвітлені недостатньо. Або в парах ви­конується вправа, яка допомагає згадати матеріал лекції:

відповісти на відкриті запитання, що стосуються основних поло­жень;

написати короткий твір, замітку, що стосується одного з питань лекції;

обговорити матеріал у групі.

Після цього підбиваються загальні підсумки.

У разі застосування в технології формування критичного мислення урок складається з трьох етапів:

актуалізації;

усвідомлення;

рефлексії.

16. Основні етапи формування мислення
У розвитку розумових операцій Піаже виділив 4 стадії:

1. >Сенсомоторная стадія (0 - 2 л.) - характеризується розвитком здібностей сприймати і пізнавати предмети реального світу, складові оточення дитини. До того ж під пізнанням предметів передбачається осмислення їх властивостей і ознак. Наприкінці першої стадії дитина стає суб'єктом, тобто. виділяє себе з навколишнього світу, усвідомлює своє "Я". В нього відзначаються перші ознаки вольового управління своєю амбіційною поведінкою, і крім, пізнання предметів навколишнього світу дитина починає пізнавати себе.

2. Стадіяоперационального мислення (2 - 7 л.). Цей вік характеризується розвитком промови, тому активізується процесинтериоризация зовнішніх дій зі предметами, формується наочні уявлення. Саме тоді в дитини спостерігається прояв егоцентризму мислення, виражену в труднощі прийняття позиції іншу людину. У цей час спостерігається помилкова класифікація предметів через використання випадкових і другорядних ознак.

3. Стадія конкретних операцій із предметами (7,8 - 11,12 л.) У цей час, на думку Піаже, розумові операції стають оборотними. Діти, досягли цього рівня, вже можуть надавати логічні пояснення виконуваних діям, здатні переходити з одного погляду в іншу, стають об'єктивнішими у своїх судженнях. На думку Піаже, У діти дійдуть інтуїтивного розумінню2-х найважливіших принципів мислення. У цей час в дітей віком проявляється здатність, названа Піаже,сериацией. Суть даної здібності залежить від можливості ранжирувати предметами по якомусьизмеряемому ознакою, приміром з вазі, величині, гучності, яскравості та інших. З іншого боку, у цей період в дитини проявляється здатність об'єднувати предмети до таких класів і виділяти підкласи.

4. Стадія формальних операцій (11,12 - 14,15 л.). У цьому треба сказати, що успішний розвиток сформованих з цієї стадії операцій триває протягом усього життя. На даної стадії розвитку в дитини формується здатність виконувати операції про себе з допомогою логічних розмірковувань та абстрактних понять. У цьому окремі розумові операції перетворюються на єдину структуру цілого. [8,c.160-163]