Прийоми

Методи

•Слово вчителя (розповідь, пояснення)

•Бесіди (евристичної бесіди);

•Спостереження, аналізу мовних явищ (з лементами проблемного програмованого навчання, алгоритмізації);

•Роботи з підручником;

•Вправ

Прийоми

•Спостереження над звуковим складом мови;

•розрізнення звуків і букв, графічного зображення слова і його звукового складу;

•виявлення структури складу і ритміки слова;

•зіставлення звукової системи мови (голосних і приголосних звуків);

•диференціювання звуків мови;

•спостереження за різницею в артикуляції звуків мови, звуковим складом слів та їх вимовою;

•тренування у вимови звуків, слів

•розрізнення наголошених ненаголошених складів;

•розрізнення буквених і небуквених орфограм, пунктограм

•виразне читання текстів;

•спостереження над інтонаційним оформленням текстів;

•фонетичний розбір;

•редагування слів, речень, текстів

Завдання вивчення фонетики: вироблення вмінь і навичок правильно артикулювати звуки; розвиток мовного слуху учнів, мовної та слухової пам’яті; чітке розмежування звуків і літер; установлення відповідності чи невідповідності між вимовою і написанням. Формування орфоепічних навичок, удосконалення дикції й розвиток умінь володіти голосом (змінювати його за висотою, силою, темпом, тембром). Зіставлення діалектної й літературної вимови. Подолання фонетичних діалектизмів. Помилки інтерферуючого характеру та шляхи їх попередження і виправлення.

Методи і прийоми вивчення фонетики й орфоепії: спостереження над звуковим складом слів, фонетичний розбір, визначення наголосу в словах, списування з фонетичним завданням, правильна літературна вимова звуків і звукосполучень, виразне читання текстів, з’ясування співвідношень між написанням і вимовою в словах та ін. Особливості вивчення фонетики й орфоепії української мови в школах з російською (національною) мовою навчання.

27.Значення й завдання вивчення лексики й фразеології

значення

• Стимулює постійне збагачення словникового запасу;

• сприяє формуванню культури мовлення;

• є передумовою засвоєння мовних і мовленнєвознавчих понять, зокрема граматичних, стилістичних;

• сприяти розумінню і влучному використанню фразеологізмів (влучних виразів, для емоційності та образності мовлення)

завдання

• З’ясувати основи методики лексикології і фразеології;

• засвоїти зміст шкіль-ного курсу лексикології і фразеології;

• виділити труднощі у засвоєнні лексичних понять, визначити шляхи їх подолання;

• визначити місце словникової та лексич-ної роботи в системі занять з мови;

• опанувати методику роботи зі словником

Робота над лексикою в школі проводиться в двох аспектах. З одного боку, відповідно до шкільної програми подаються наукові відомості з лексикології. Учні знайомляться із словом та його значенням, з багатозначністю слів, прямим і переносним значенням, омонімами, синонімами, антонімами. Вони також одержують поняття про склад української лексики з погляду її походження і розвитку (запозичені слова, застарілі слова, неологізми), про використання слова в різних сферах застосування мови (загальновживані слова, діалектизми, професіоналізми).

З другого боку, на основі певного кола наукових знань з лексикології здійснюється систематична і цілеспрямована робота над збагаченням словника учнів і виробленням навичок свідомого, вмілого користування словом.. Від багатства активного словника залежать змістовність, яскравість і виразність усного і писемного мовлення.

Праця над лексикою в школі має, отже, велике і загальноосвітнє, і практичне значення.
Збагачуються знання учнів з мови внаслідок вивчення слова та усвідомлення існуючих зв'язків між лексикою й іншими рівнями мови (фонетикою, словотвором, морфологією, синтаксисом, стилістикою). Учні знайомляться із сферою вживання слів, з джерелами їх походження, і це формує матеріалістичний погляд на мову.

Зв'язок лексики із словотвором і граматикою дозволяє розглядати слово в єдності змісту і форми, тобто семантики і граматичних ознак, що в свою чергу дає можливість учням під час вивчення морфології і синтаксису чітко розмежовувати лексико-граматичні значення, властиві частинам мови, і лексичне значення кожного слова в межах однієї частини мови і одного речення.

Розділ "Фразеологія" за програмою для 12-річної школи передбачено для вивчення в 5 класі. Це пояснюється тим, що фразеологія, як і лексика, побудована на системності. Системні відношення простежуються між словами і фразеологізмами, а тому знання таких відношень допоможе учням розмежовувати фразеологізми в межах синонімічних рядів, що, у свою чергу, сприятиме піднесенню культури мовлення учнів. Обгрунтування введення розділу "Фразеологія" у навчальну програму 5 класу підтверджується ще й тим, що мета, зміст, методи та засоби формування в учнів лексикологічних і фразеологічних умінь і навичок підпорядковано спільній меті - удосконаленню комунікативних умінь і навичок у процесі активної мовленнєвої діяльності. Тому й наукові засади двох розділів мають спільний характер (основні психологічні чинники, лінгвістичні відомості, методичні основи (лінгводидактичні методи, прийоми навчання).

.
28 Методика вивчення лексики й фразеології в школі.

Вивчення лексики ґрунтується на таких принципах: 1) позамовний, 2) лексико-граматичний, 3) семантичний і 4) діахронічний. Кожний з цих принципів забезпечує багатогранну роботу над словом як на уроках української мови, так і на уроках інших предметів.

Позамовний, або екстралінгвістичний, принцип вивчення лексики вимагає зіставлення слів з тими реаліями, які вони називають. На цьому принципі ґрунтується визначення лексичних понять, види наочності.

Під час вивчення фразеології широко спираються на такі провідні загально дидактичні принципи: науковості, систематичності й послідовності, наступності й перспективності, зв’язку теорії з практикою, наочності, свідомості, доступності.

Одночасно доцільно використовувати й методичні принципи, що зумовлено особливостями лексичних і фразеологічних явищ. Вони ґрунтуються на зіставленні слова і реалії, позначеної даним словом, - лексичного й граматичного значень слова, одиниць лексичної парадигми одна з одною, слів і фразеологізмів за сферами їх вживання, історії слова чи фразеології з історією.

Застосовування методу спостережень і аналізу мовних явищ сприяє активізації пізнавальної діяльності кожного учня при сприйманні та осмисленні нового теоретичного матеріалу.

Метод зв’язного викладу матеріалу доцільно використовувати тільки під час ознайомлення з поняттям "фразеологічна одиниця” та її основними диференційними ознаками, з структурно-граматичними типами та стилістичними можливостями стійких словосполучень.

Одним із найважливіших методів перетворення набутих знань у відповідні уміння й навички, є метод вправ.

Методи і прийоми навчання лексики і фразеології

29. Зміст і значення вивчення розділів «Будова слова» і «Словотвір» у школі

Будова слова - традиційний розділ шкільної програми, в якому розглядаються значущі частини слова, відношення між спорідненими словами. Словотвір як учення про способи творення нових слів уведено до програми порівняно недавно, і тому зміст його ще достатньо не стабілізувався.

Словотвір як окрема дисципліна пройшов декілька етапів становлення. Спочатку його розглядали як набір комбінацій морфем і включали до складу морфології. Потім цю теорію заступив структурно-семантичний підхід, у якому акцент було зроблено на словотвірній похідності, визначенні "похідної основи”, звернено увагу на створення структури і семантики кожного слова.

Зміст:

• Будова слова;

• основа і закінчення;

• спільнокореневі слова і форми слів;

• значущі частини слова, їх роль у словотворенні і формотворенні;

• складні слова;

• чергування звуків в основі слова;

• творення слів;

• морфемний і словотвірний словники

значення:

Сприяє

• успішному засвоєнню частин мови і їх форм, орфографії;

• усвідомленню творення морфологічних форм;

• усвідомленню принципів виділення морфем;

• формуванню вмінь аналізувати морфемну структуру слів

У шкільній практиці "Будова слова” відповідно вивчається в 5 класі, а "Словотвір” у 6 класі разом із вивченням орфографії. Під час опрацювання розділів завдання вчителя полягає в тому, щоб:
□ сформувати в учнів стійкі вміння розрізняти форми слова й спільнокореневі слова;
□ забезпечити знання особливостей, у тому числі й стилістичних, значущих частин слова;
□ навчити учнів здійснювати морфемний (за будовою) і словотвірний аналіз слова;
□ виробити навички користування морфемним і словотвірним словниками;
□ активізувати морфемний канал сприйняття слів учнями;
□ осмислити способи і засоби творення слів.

Уміння виділяти в слові його складові частини - основу і закінчення, корінь, префікси і суфікси є головною передумовою для успішного вивчення частин мови та їх форм, зв’язків між словами, стилістичних функцій морфологічних засобів. Без засвоєння будови слова неможливе свідоме сприйняття семантики багатьох слів, а отже, й поповнення лексичного запасу цілими рядами споріднених (спільнокореневих) лексем.

Розуміння структури слова - необхідна умова й засвоєння орфографії, передусім тих правил, що базуються на морфологічному принципі.

Не менш важливе і розуміння способів творення слів, тому цей розділ має й значний світоглядний потенціал - самою суттю лінгвістичного матеріалу утверджується погляд на мову як на історично змінне явище, на систему, що постійно вдосконалюється й розвивається.

Розуміння взаємодії морфем у структурі слова і способів творення слів дозволить повніше і ґрунтовніше сприйняти творення морфологічних форм. Засвоєння відомостей про будову слова пов’язане з поняттями: основа і закінчення, корінь, префікс, суфікс, сполучні голосні звуки.

З’ясовуючи поняття словозміни і словотворення, вчитель повинен довести до свідомості учнів, що словозміна - це відмінювання слів за відмінками, родами, особами, числами. Словотворення - це різні способи творення нових слів. Якщо під час відмінювання утворюються нові форми того самого слова й лексичне значення при цьому залишається незмінним, то при словотворенні з’являється нове однокореневе споріднене слово, але з іншим лексичним значенням

30. Методи й прийоми вивчення розділу «Будова слова й орфографія»

Учитель зможе допомогти учням долати труднощі під час усвідомлення будови слова і словотворення, якщо спиратиметься на загальнодидактичні, власне методичні, а також на специфічні принципи вивчення будови слова і словотворення, зокрема: 1) диференціювання понять "словозміна” і "словотворення”; 2) встановлення зв’язків між словотворенням і фонетикою; 3) поглиблення знань про лексичне й граматичне значення під час вивчення будови слова і словотворення; 4) зіставлення словотвірного розбору з морфемним; 5) використання знань про будову слова і словотворення для вдосконалення орфографічних навичок.

Уточнюючи поняття про закінчення як морфему, треба показати учням, що зміна слів зумовлюється об’єднанням їх у словосполучення і речення. Під час словозміни утворюються різні форми одного й того самого слова. Закінчення - це засіб зв’язку одного, слова з іншим у словосполученні або реченні. Традиційно складним для засвоєння учнями є морфемний аналіз слова, що в більшості випадків виявляє формальне ставлення ^ чпіг до слова. оперуючи морфемами, вони часто й не підозрюють про їх смислове наповнення і не враховують цієї особливості значущих частин при написанні слова, розборі за будовою, з’ясуванні граматичних ознак.

Під час виконання розбору слова за будовою головною вимогою є розуміння значення аналізованого слова. Це важливо для правильного визначення характеру основи, а також семантики морфем.

Відповідно до змісту виучуваного матеріалу вправи поділяються на: Морфемні вправи, що розвивають в учнів уміння визначати структуру слова. Передусім це такі вправи:
■ знайдіть (випишіть, підкресліть) слова, що мають префікси, суфікси (або певну структуру);
■ позначте графічно частини слова;
■ доберіть слова з певними суфіксами тощо (або з певною структурою);
■ виконайте графічний диктант (запис схеми, а не слова);
■ згрупуйте слова за наявністю в них різних префіксів (суфіксів, закінчень тощо);
■ розберіть слова за будовою;
■ визначте, у якому зі слів префікс (суфікс тощо) не виділяється.

31. методи й прийоми вивчення теми «Словотвір».

Під час вивчення словотвору учні знайомляться з основними способами творення слів. Опанування словотвору стає ґрунтом для засвоєння правопису слів, тому в зв’язку з темами із словотвору подаються орфографічні правила написання складних слів, чергування приголосних при словотворенні тощо. Важливо розвивати здібності учнів, визначати значення твірного слова шляхом осмислення його структури, розуміти морфемні значення, доречно використовувати різні типи морфем при формо- й словотворенні в процесі мовленнєвої діяльності.

Словотвірні вправи, що розвивають у школярів уміння встановлювати структурно-семантичні, зв’язки й визначати спосіб творення слова, наприклад:
■ визначте від якого слова й за допомогою яких засобів утворене певне слово;
■ складіть ланцюжок спільнокореневих слів (у порядку їх творення);
■ визначте спосіб творення слова;
■ доберіть спільнокореневі слова до запропонованого слова.

Методи і прийоми навчання будови слова і словотвору