Види та форми проведення ігор на уроках історії

Розрізняють такі основні групи ігор. Ділові ігри. Ділова гра моделює ситуацію минулого таким чином, що учень виступає в ній тільки в ролі нашого сучасника (археолога, письменника, журналіста, любителя історії, нащадка історичного персонажа). Виділяють два підвиди ділових ігор – ігри-обговорення та ігри-дослідження. У процесі гри-обговорення відтворюється уявна ситуація нашого часу – диспут, симпозіум, «круглий стіл», телеміст, кінозйомка, телепередача та ін.Як правило, вони орієнтовані на імпровізацію, хоча обов'язково мають певну програму, план. Так, на уроці-кіностудії три «режисери» створюють свої творчі об'єднання, підбирають «сценаристів», «звукооператорів», «дикторів», «акторів». Учні отримують завдання познайомитися з літературою з проблеми, визначити жанр фільму, написати сценарій, створити ілюстрації, підібрати музику, підготувати афішу. Гра-дослідження будується на уявній ситуації, що виникає в наші дні. Вона заснована на індивідуальній діяльності її,,героя‖, який пише нарис, лист, шкільний підручник, фрагмент книги, статтю в газету, наукову доповідь. Завдання в такій грі можуть бути дуже різноманітними, але всі вони припускають використання учнем раніше отриманих знань і творчий підхід до виконання завдання. 1. Прокоментуйте назву глави. 2. Зіставте документ з вашими власними знаннями про цей період. Висловіть думку про роль шкільного підручника історії в ідеологічному

впливі на суспільство. Підтвердіть його текстом. 3. Як співвідносяться реальні події, що відбувалися в країні, та їх відображення в підручнику? 4. Напишіть власний варіант цього розділу. Ретроспективні ігри. У ході таких ігор моделюється ситуація, яка ставить учнів у позицію очевидців і учасників подій минулого. Кожен учень отримує роль представника певної суспільної групи або історичної особистості. Головні ознаки ретроспективної гри – ефект присутності і дотримання принципу історичної белетристики («так могло бути»). Школяр, як правило, придумує ім'я, факти біографії, професію, соціальний стан свого героя, в деяких випадках готує костюм, продумує зовнішній вигляд. Він повинен мати уявлення про характер, почуття, думки і погляди персонажа. Ретроспективні ігри допомагають учневі «вжитися» в історичний час, відчути колорит епохи. Побачити конкретних людей з їх світорозумінням і вчинками, «на деякий час стати розумнішими, сміливіше, благороднішими, справедливіше». З урахуванням сучасного досвіду проведення ретроспективних ігор в цю

класифікацію необхідно внести уточнення. Їх можна умовно розділити на рольові і нерольові. Конкурсні ігри моделюють ситуацію минулого, в якій люди певної епохи демонструють свою майстерність, досягнення, кмітливість. Вчитель отримує можливість перевірити знання учнів, а учасники гри – застосувати ці знання. Маршрутні ігри (уявна подорож, заочна екскурсія) – це особлива форма уроку, коли учні переносяться в минуле і «подорожують» до певної просторової середовищі (прогулянка по древньому місту, плавання по річці, політ на хронолете та ін.) Вони чітко визначають географічні контури історичної дійсності, намічають маршрут, придумують зупинки, фрагменти бесід (інтерв'ю) з людьми, яких вони «зустрічають» в подорожі. Рольові ігри засновані на розігруванні певних ролей учасників історичних подію в уявній ситуації минулого. Прийнято виділяти кілька підвидів рольових ігор. Театралізовані вистави мають чітко прописаний сценарій, відтворюють різні образи і картини минулого, припускають наявність костюмів і декорацій. Театралізовані ігри відрізняються тим, що тексти персонажів не прописані заздалегідь, а народжуються в процесі гри. Тут більше імпровізації, але «осучаснення» минулого не допускається, гра повинна відновлювати реальну історичну епоху. Сценарій або програма гри задають її загальний хід. У театралізованій грі, на відміну від уявлення, можуть брати участь всі учні даного класу.

В основі проблемно-дискусійною гри лежить уявна ситуація минулого, але дія будується не за сценарієм, а навколо обговорення важливого питання чи проблеми (дискусія учасників). Роль учителя зводиться до постановки проблеми і проміжних питань, розподілу ролей. Результат гри заздалегідь не зумовлюється, може бути запропоновано кілька рішень або не прийнято жодного. Головне в грі – участь кожного учня в обговоренні проблеми. Ділові ігри з елементами ретроспективності. Тренінгові ігри. Наведена вище класифікація історичних ігор заснована на трьох головних критеріях: характер ролей учасників; умови уявної ситуації; жорсткість сценарію, співвідношення «заданості» та імпровізації у діяльності учасників. Існують також ігри з зовнішніми (жорсткими) правилами та ігри, засновані на алгоритмі діяльності. Їх називають тренінговими. Такі настільні ігри (лото, доміно, поле чудес); ребуси, кросворди, шаради, головоломки; сюжетні ігри («невідправлена депеша», розшифровка ієрогліфів, тексти з помилками та ін.) Учні-актори беруть участь у сценах, вимовляють тексти ролей, створюють образи персонажів, взаємодіють з глядачами, відповідають на питання і захищають свою позицію. Учні-глядачі вивчають додаткову літературу, виконують завдання,

беруть участь в обговоренні, висловлюють своє ставлення до подій, співвідносять театральні образи з власною системою цінностей, подумки створюють свій план гри, ставлять себе на місце акторів. Учні-експерти аналізують гру, порівнюють модельовану ситуацію з реальною, оцінюють гру акторів. По ходу гри вони роблять записи, створюють картки аналізу. Наприкінці гри вони виступають з результатами експертизи, виставляють оцінки учасникам, відзначають найбільш і найменш вдалі моменти, звертають увагу на поведінку персонажів, адекватність реакції глядачів. Кожному учаснику гри видається пам'ятка про порядок участі в грі.

Date: 2015-06-11; view: 782; Нарушение авторских прав