Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Вплив зносу на в-сть машин та обл





Відносно до проблем оцінки, знос означає втрату вартості об’єкта в процесі його експлуатації чи тривалого зберігання, впливу науково-технічного прогресу та зовнішнього економічного середовища. Зменш.вартості відбувається внаслідок матер.зносу, під яким слід розуміти втрату об.корисних власт.у результаті природ.процесів, зносу констр-них елем.під час експл-ії, а також під впливом зовн.негат.фак-рів. Якщо в-сть понизилася внаслідок втрати об.конкспр-сті, падіння ринк.попиту порівняно з аналог.об., то це свідчить про його техніко-екон.старіння (знос). Закордонні фахівці розпад. техніко-екон. старіння та пов’язане з ним знецінення на три види: технологічне, функціональне та економічне (зовнішнє).

Техн.старіння прийнято вважати наслідком НТП в сфері створ.нових конструкцій, техн.-гій і матеріалів, що проявл.у знеціненні пов’яз.з ними техніки порівняно з нов.анал-ми, які купуються за меншою ціною та потребують менших експлуатаційних витрат (обслуговування та ремонт).

Функціональне старіння — це знецінення об’єкта в результаті невідповідності його параметрів і характеристик оптимальному техніко-економічному рівню, що забезпечує достатню для сучасного виробництва потужність, точність, надійність, енергоємність, екологічність та інші споживчі властивості.

Екон.старіння — це знецінення об’єкта, зумовлене впливом зовнішніх факторів (зміна ринкової рівноваги попиту та пропонування, запровадженням законодавчих обмежень на використання певного виду устаткування через невідповідність екологічним чи ергономічним критеріям, погіршення якості сировини і т. ін.)

 

41. Методи визначення фізичного зносу об’єкта оцінки

Під фізичним зносом (спрацюванням) слід розуміти рівень фізичного руйнування об’єкта (утрати ним первинних техніко-експлуатаційних характеристик), зумовлений руйнуванням робочих частин, основних конструкцій та матеріалів у процесі господарського використання під впливом природних та антропогенних факторів. Для оцінки суми знецінення вартості об’єкта від фізичного зносу використовують нормативний метод, вартісний метод, метод економічного життєвого терміну.



На фізичний знос машин та обладнання в кожному окремому випадку впливає багато особливих чинників, що потребують прямих методів визначення його величини.

Найпоширенішими непрямими методами визначення фізичного зносу об’єкта є такі:

1. Метод «ефективного віку» — базується на міркуваннях фахівця-експерта чи самого оцінювача щодо фактичного стану машини (обладнання), враховуючи її зовнішній вигляд, умови експлуатації та інші фактори, і до того ж припущення про можливість достовірного визначення строку служби об’єкта. За застосування даного методу, аналогічно до визначення зносу будинків та споруд, використовуються такі терміни та визначення:

· Строк служби (строк економічного життя) (Сс) — тобто проміжок часу між датою встановлення до дати виведення з експлуатації об’єкта (чи повністю відпрацьовано ресурс об’єкта).

· Залишковий термін службиз) — прогнозована кількість років до виведення об’єкта з експлуатації (чи залишковий ресурс можливого напрацювання).

· Хронологічний (фактичний) вікх) — кількість років, що проминули від дати створення об’єкта (чи напрацювання).

· Ефективний віке) — різниця між строком служби і залишковим строком служби (чи розмір напрацювання об’єкта за минулі роки): Се = Сс – Сз.

Відмінності фактичних вікових параметрів засобів праці визначають методичні особливості розрахунку коефіцієнта їх фізичного зносу:

¨ для порівняно нового обладнання за нормальних умов експлуатації він визначається так:

; (7.2)

¨ для старішого складного обладнання коефіцієнт розраховується за такою формулою:

; (7.3)

¨ для обладнання, що відпрацювало термін, більший за прогнозований строк його економічного життя, яке продовжує все ще працювати, хоча за бухгалтерськими документами на нього вже нараховано 100 % зносу, коефіцієнт визначається так:

, (7.4)

де С*з — залишковий строк служби, визначений експертним шляхом;

¨ для капітально відремонтованого обладнання коефіцієнт визначається за формулою:

. (7.5)

Ефективний строк служби визначається так:

, (7.6)

де Сх1, Сх2, …, Схі — відповідно хронологічний вік частин об’єкта, які було капітально відремонтовано, та таких, що підлягають ремонту; k1, k2, …, ki — відсоткове співвідношення цих частин об’єкта в загальній їх сукупності.

2. Метод експертизи стану передбачає залучення спеціалістів-експертів, у тому числі, можливо, й робітників служби головного механіка та ремонтних підрозділів підприємства, для оцінки фактичного стану обладнання та визначення рівня його фізичного зносу.

3. Метод зниження споживчих властивостей відображає залежність основних параметрів потужності, продуктивності, надійності та інших характеристик машин і обладнання від їх зносу.

4. Метод зниження дохідностібазується на припущенні, що нагромадження фізичного зносу пропорційно знижує дохідність (прибутковість) роботи обладнання. Коефіцієнт фізичного зносу обладнання, згідно з даним методом, визначається за формулою:



, (7.8)

де П0 — прибуток (дохід), що приносило обладнання на початку експлуатації; П1 — прибуток (дохід) на момент оцінки.

 

42. Оцінка машин та обладнання: методи витратного підходу.

Базується на принципі заміщення і при оцінці машин і обладнання передбачає розрахування витрат на відтворення чи заміщення об’єкта чи його аналога за вирахуванням втрат усіх видів зносу, старіння та знецінення.

Методи оцінки машин і обладнання за витратним підходом: 1) Метод розрахунку за ціною однорідного об’єкту – базується на передумові, що собівартість виготовлення однорідного об’єкту (конструкційна технологічна схожість) на об’єкті оцінки дорівняє його собівартості, так як формується під впливом загальних для таких об’єктів виробничих факторів. У процесі розрахунку виходять з ціни однорідного аналогу, у разі необхідності використовують коригуючі коефіцієнти (відмінності у масі конструкції, рівень серійного виробництва). Рівні рентабельності для техніки: а) для техніки, що користується підвищеним попитом – 25 – 30%; б) для техніки, що користується середнім попитом – 10 – 15%; в) для техніки, що користується незначним попитом – 5 – 10%;

2) Метод аналізу й індексації витрат – це розповсюджений прийом приведення старої ціни одиниці об’єкту до сучасного рівня за допомогою корилюючих індексів;

3) Метод поелементного розрахування витрат – визначає вартісні унікальності об’єктів виготовлених за індивідуальними замовленнями, які навіть у сучасних умовах незначних збірних роботах можуть бути скомпоновані з самостійних стандартизованих вузлів у готові засоби виробництва;

4) Метод визначення собівартості за укрупненими нормативами – визначає технологічну схожість різних за функціональним призначенням і конструкцією машин і обладнання, а також відкриває можливості їх оцінки на основі загального алгоритму і єдиних укрупнених нормативах витрат. Питомі матеріальні витрати розраховуються на основі калькуляції на виготовлення технологічно схожих компонентів обладнання, шляхом розподілу основних матеріальних витрат по кожному об’єкту що аналізується на його масу, а потім визначається середнє значення цього показника.

 

43. Оцінка машин та обладнання: методи порівняльного підходу.

Визначає ринкові вартості машин і обладнання у масовому і серійному виробництві шляхом аналізу і порівняння цін нещодавніх продажів аналогічних об’єктів. Риси що порівнюються: функціональна схожість основної функції яку покликані виконувати оцінювані об’єкти; класифікаційна приналежність об’єктів оцінки і аналогів до одного класу чи виду за відповідним класифікатором техніки; конструктивно технологічна схожість, тобто подібність за конструкційною схемою, складом, однорідністю елементів та принципами технологічної дії. Методи оцінки машин і обладнання за порівняльним підходом:

1) Метод прямого порівняння – базується на співвідношенні продаж об’єктів оцінки. При ідентичності чи близькості технічних засобів що аналізуються вносяться поправки пов’язані з його станом та особливостями місцезнаходження та умов ринку;

2) Метод статистичного моделювання ціни – за відсутності близьких аналогів але наявності сукупно конструкційно подібних, оцінку можна отримати за допомогою методу статистичного моделювання ціни, що базується на оцінюванні виду обладнання, який виступає у якості показника. На основі інструментарію теоретичної, статистичної, параметричної та цінової інформації про об’єкти розробляється математична модель залежності ціни від одного чи декількох параметрів;

3) Метод відсоткової відновної вартості - визначається співвідношенням між ціною продажу та повною відновною вартістю об’єкту на момент продажу, якщо середня ціна продажу об’єктів аналогів такого ж віку як і об’єкт оцінки коливається в межах 20-30% від вартості відтворювання, тоді вартість засобу що оцінюється може бути розрахований шляхом визначення його поточної вартості відтворення.

 

44. Оцінка машин та обладнання: методи доходного підходу.

Для реалізації дохідного підходу необхідно спрогнозувати очікуваний доход від оцінюваного об'єкта. Стосовно до машин і устаткування прямо вирішити цю задачу неможливо, тому що доход створюється усім виробничо-майновим комплексом (ПІК).

При використанні дохідного підходу пропонується поетапне рішення задачі:

1) розраховується операційний доход від функціонування виробничої системи (або всього підприємства, або цеху чи ділянки);

2) методом залишку визначається та частина доходу, яку можна віднести до машинного парку цієї системи;

3) за допомогою методу дисконтування чи методу капіталізації визначається вартість усього машинного парку. Визначення поточної вартості об’єкта оцінки як сукупної вартості майбутніх грошових доходів від його використання який проводиться за такими методами:

Дисконтування грошових потоків:метод прямої капіталізації; метод рівновеликого аналога. Підбір функціонального аналога який виконує однакові з об’єктом оцінки функції хоча і може відрізняться від нього продуктивністю. Треба орієнтуватися на оцінку доходу від використання об’єкта, що оцінюється але лише на ту його частину на яку він відрізняється від доходу об’єкту аналога.






Date: 2015-07-17; view: 194; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2019 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию