Списано паливо на основне виробництво, вказати правильну проводку. 8 page

129. Причинами зміни матеріальних витрат на виробництво продукції (безпосередній вплив) не може бути

1) зміна кількості витрачених матеріалів;

2) вартість одиниці придбаних матеріалів;

3) собівартість одиниці матеріальних ресурсів власного виробництва;

4) якість витрачених матеріальних ресурсів.

130. Як визначити розмір впливу урожайності (у) на зміну собівартості зерна ()

1) , де В – витрати на 1 га, грн

2) ; 0, 1 – період часу;

3) ;

4) .

131. Взаємозв’язок собівартості 1 ц молока () з сумою постійних (ПВ) і змінних (зв) витрат описується таким рівнянням

1) z=ПВ х У + зв, де У – продуктивність, кг/гол.;

2) z=ПВ: у - зв;

3) z=ПВ: у+зв;

4) z= У х зв+ ПВ.

132. Розмір впливу суми витрат на 1 га (В) на зміну собівартості 1 ц соняшнику () обчислюється так

1) , де У – урожайність, ц/га;

2) ;

3) ;

4) .

133. При розрахунку розміру впливу окремих факторів на зміну собівартості одиниці продукції у факторній моделі: z=ПВ: у + зв використовують метод:

1) абсолютних різниць;

2) ланцюгових підстановок;

3) відносних різниць;

4) індексний.

134. На відхилення фактичної суми витрат по статті «Корма» від плану впливають фактори першого порядку:

1) затрати кормів на 1 ц продукції (ц к.од.) і собівартості 1 ц к.од.;

2) затрати кормів на 1 ц продукції та продуктивність 1 голови;

3) продуктивність 1 голови і собівартістю 1 ц корм.од.;

4) якість кормів і продуктивність 1 голови.

135. До можливих резервів зниження витрат на виробництво зерна не відноситься

1) правильне агрегатування техніки;

2) термін проведення агротехнічних заходів;

3) сумісництво технологічних операцій;

4) зниження вартості послуг і робіт.

136. Організація проведення аналізу собівартості продукції (робіт, послуг) не передбачає

1) планування проведення аналізу та підбір джерел інформації з перевіркою її на достовірність;

2) проведення факторного аналізу;

3) виявлення і підрахування резервів зниження собівартості;

4) вивчення кон’юнктури ринку даного виду продукції.

137. До об’єктів аналізу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не входять

1) загальна сума витрат на виробництво;

2) собівартість окремих видів продукції (робіт, послуг);

3) витрат на збут;

4) витрати на одиницю продукції (робіт, послуг) по статтям.

138. З метою виявлення тенденції зміни собівартості окремих видів продукції необхідно

1) порівняти фактичний рівень собівартості з плановим;

2) порівняти рівень собівартості з середніми даними по підприємствах району;

3) провести вирівнювання динамічного ряду собівартості;

4) визначити темпи росту або зниження собівартості.

139. Яке з нижче наведених джерел не використовують при аналізі фінансових результатів від реалізації:

1) Статистична звітність ф. 50 с.-г.;

2) Звіт про фінансові результати;

3) Бухгалтерський баланс;

4) Звіт про власний капітал.

140. Дані якої форми статистичної звітності являються джерелом для аналізу фінансових результатів

1) ф. 29 с.-г. «Про урожай і урожайність»;

2) ф. 24 с.-г. «Про стан тваринництва»;

3) ф. 50 с.-г. «Основні економічні показники»;

4) Немає правильної відповіді.

141. Аналіз фінансових результатів починають з вивчення …

1) складу та структури доходів і витрат підприємства;

2) складу і динаміки чистого прибутку;

3) виконання плану по прибутку;

4) залежності показників фінансових результатів від певних факторів.

142. Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», чистий дохід обчислюється як:

1) різниця між сумою доходу і виробничою собівартості реалізованої продукції;

2) різниця між сумою доходу і ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу;

3) сума валового прибутку і ПДВ;

4) сума ПДВ, акцизного збору і собівартості реалізованої продукції.

143. Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» суму валового прибутку (збитку) від реалізації визначається як:

1) різниця між сумою чистого доходу і виробничою собівартістю реалізованої продукції;

2) сума ПДВ, акцизного збору і собівартості реалізованої продукції;

3) різниця між сумою доходу і чистого доходу;

4) сума чистого доходу, ПДВ, акцизного збору та інших витрат.

144. За даними звіту про фінансові результати сума чистого прибутку (збитку) визначається …

1) по кожному виду діяльності;

2) по операційній діяльності;

3) по усіх видах діяльності разом;

4) по звичайній діяльності.

145. Факторна модель чистого прибутку (збитку) відноситься до моделі детермінованого факторного аналізу типу:

1) мультиплікативної;

2) кратної;

3) адитивної;

4) змішаної.

146. На зміну суми валового прибутку від реалізації продукції с.-г. впливають фактори першого порядку:

1) обсяг, ціна, собівартість і якість реалізованої продукції;

2) обсяг, ціна, собівартість і структура реалізованої продукції;

3) обсяг, ціна, якість реалізованої продукції і витрати на збут;

4) обсяг, собівартість реалізованої продукції, попит і пропозиція ринку.

147. Застосовуючи метод ланцюгових підстановок для визначення розміру впливу ціни на зміну суми валового прибутку від реалізації, необхідно

1) від фактичної суми виручки відняти планову суму виручки;

2) від фактичної суми виручки відняти фактичну суму витрат;

3) від фактичної суми виручки відняти планову суму витрат;

4) від фактичної суми виручки відняти умовну суму виручки.

148. Вплив структури реалізованої продукції на зміну валового прибутку від реалізації продукції неможна визначити використовуючи метод

1) абсолютних різниць;

2) пропорційного ділення;

3)ланцюгових підстановок;

4) індексний.

149. Яка факторна модель відображає залежність прибутку від реалізації окремого виду продукції (П) від кількості (q), ціни (р) і собівартості (z) реалізованої продукції?

1) П= q х z – q х р;

2) П= q: (р – z);

3) П= q х (р – z);

4) П= q х (р: z).

150. Як визначити розмір впливу кількості реалізованої продукції (q) на зміну суми прибутку (∆П) від реалізації

1) ∆П=(q₁ - q₀)(р₀ – z₀) де р – ціна 1 ц, грн

2) ∆П=(q₁ - q₀)(р₁ – z₁) z – собівартість 1 ц, грн

3) ∆П=(q₁ - q₀)(р₁ – z₀) 0, 1 – базисний і звітний періоди

4) ∆П=(q₁ - q₀)(р₀ – z₁)

151. Розмір впливу ціни реалізації зерна (р) на зміну суми прибутку (∆П) обчислюють як

1) ∆П=(р₁ - р₀): q₁ де q – кількість, ц

2) ∆П=(р₁ - р₀) х q₁ z – собівартість 1 ц, грн

3) ∆П=−(р₁ -р₀) х q₀ 0, 1 – період часу

4) ∆П=(р₁ - z₀) х q₁

152. Вплив собівартості 1 ц продукції (z) на зміну суми прибутку від її реалізації (∆П) обчислюють як

1) ∆П=(z₁ - z₀) х q₀ де q – кількість, ц

2) ∆П=− (z₁ - z₀) х q₁ 0, 1 – період часу

3) ∆П=− (q₁ - q₀) х z₀

4) ∆П=(q₁ - q₀) х z₁

153. Застосовуючи метод ланцюгових підстановок, вплив якого фактора на зміну прибутку від реалізації можна визначити, якщо є такий розрахунок ∆П= q₁ (р₁ - z₀) - q₁ (р₀ – z₀)?

1) кількість реалізованої продукції (q);

2) ціни реалізації (р);

3) собівартості (z);

4) прибутку на 1 ц (р - z).

154. Який показник не характеризує рівень рентабельності?

1) прибуток з розрахунку на одиницю виробничих витрат;

2)прибуток з розрахунку на одиницю вартості товарної продукції;

3) прибуток з розрахунку на одного працюючого;

4) прибуток з розрахунку на одиницю власного капіталу.

155. Яку групу показників рентабельності характеризує наступний розрахунок: відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості активів?

1. рентабельність виробництва;

2) рентабельність капіталу;

3) рентабельність продаж;

4) рентабельність основних виробничих засобів.

156. При факторному аналізі норми прибутку (НП) використовують таку факторну модель:

1) НП=П х (ОВЗ+О_бЗ) де П – сума прибутку

2) НП=П х (ОВЗ – О_бЗ) ОВЗ – основні виробничі засоби

3) НП=(ОВЗ – О_бЗ): П О_бЗ – оборотні засоби

4) НП=П: (ОВЗ+О_бЗ)

157. Можливий резерв зростання суми прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації конкретного виду продукції обчислюють як добуток

1) планового обсягу реалізації на фактичну ціну;

2) можливого резерву збільшення обсягу реалізації на плановий прибуток від реалізації 1ц;

3) фактичного обсягу реалізації на планову ціну;

4) можливого резерву збільшення обсягу реалізації на фактичну ціну реалізації.

158. Методика маржинального аналізу фінансових результатів базується на розподілі витрат на:

1) прямі і непрямі;

2) постійні і змінні;

3) виробництво і збут;

4) загальновиробничі і адміністративні.

159. Застосування методики маржинального аналізу фінансових результатів для дослідження факторів зміни прибутку та його прогнозування використовують таку модель:

1) П= q х (р – зв)- ПВ де q – кількість

2) П= q х (р – ПВ) – зв р – ціна одиниці продукції

3) П= q х зв (ПВ – р) зв – зміни витрат на одиницю продукції

4) П= q х ПВ(р –зв) ПВ – постійні витрат на увесь обсяг продукції

160. Маржинальний дохід визначається як

1) різниця виручки і витрат;

2) сума змінних витрат і прибутку;

3) сума постійних витрат і прибутку;

4) різниця прибутку і постійних витрат.

161. Точку беззбитковості обсягів реалізації обчислюють шляхом ділення

1) суми постійний витрат на ставку маржинального доходу;

2)суми змінних витрат на ставку маржинального доходу;

3) суми маржинального доходу на ціну реалізації;

4) суми загальних витрат на прибуток.

162. Система показників, що відображає стан капіталу у процесі його кругообігу та спроможності суб’єкта господарювання фінансувати свою діяльність на фіксований термін часу, характеризує

1) платоспроможність підприємства;

2) ліквідність підприємства;

3) фінансовий стан підприємства;

4) ймовірність банкрутства підприємства.

163. Фінансовий стан підприємства не залежить від:

1) результатів виробничої діяльності;

2) форм і методів організації виробництва;

3) фінансової діяльності;

4) комерційної діяльності.

164. Аналіз ФСП базується, головним чином, на використанні показників:

1) абсолютних;

2) відносних;

3) натуральних;

4) умовно-натуральних.

165. В процесі аналізу порівняння показників досліджуваного підприємства із загальноприйнятими (або теоретичними) «нормами» дозволяють

1) оцінити ступінь ризику і прогнозування можливостей банкрутства;

2) виявити сильні і слабкі сторони підприємства та його можливості;

3) вивчити тенденції покращення або погіршення ФСП;

4) визначити можливості нарощування обсягів продаж.

166. Аналіз ФСП починають з оцінки:

1) фінансової стійкості та платоспроможності;

2) ефективності та інтенсивності використання капіталу;

3) майнового стану і структури капіталу;

4) кредитоспроможності та ризику банкрутства.

167. В процесі аналізу змін у складі і структурі балансу застосовують такі методи:

1) індексний і динамічних рядів;

2) абсолютних і відносних величин, середніх величин;

3) горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний;

4) групування, середніх величин.

168. Розміщення господарських засобів в активі балансу здійснено відповідно їх

1) вартості;

2) собівартості;

3)ступеню ліквідності;

4) значущості у процесі виробництва.

169. Сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного циклу, - це визначення

1) власного капіталу;

2) оборотних активів;

3) оборотного капіталу;

4) необоротних активів.

170. Залежність стійкості ФСП від оптимальності розміщення засобів визначають шляхом аналізу

1) структури оборотних активів;

2) структури капіталу підприємства;

3) показників платоспроможності;

4) зміни валюти балансу.

171. При аналізі структури оборотних активів за ступенем ризику вкладання капіталу особливо вивчають оборотні активи з

1) мінімальним ризиком;

2) невеликим ризиком;

3) високим ризиком;

4 за усіма видами ризиків.

172. Ступінь інтенсивності використання капіталу, вкладеного у запаси і матеріали, аналізують за показниками

1) динаміки;

2) оборотності;

3) ліквідності;

4) ресурсовіддачі.

173. До показників оборотності матеріальних оборотних активів не відносять

1) коефіцієнт оборотності;

2) коефіцієнт фінансової незалежності;

3) коефіцієнт закріплення;

4) тривалість одного обороту.

174. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів обчислюють як відношення:

1) суми виручки до середньорічної вартості запасів;

2) середньорічної вартості запасів до суми виручки;

3) середньорічної вартості запасів до валюти балансу;

4) суми виручки до середньорічної вартості оборотних активів.

175. Розрахунок суми коштів (ек), які умовно вивільнюються з обороту при прискоренні оборотності запасів (або потребують додаткового введення в оборот при уповільнені оборотності), проводять як

1) де Т – тривалість одного обороту в днях

2) ОСО – одноденна сума обороту, грн

3) 0,1 – базисний і звітний період

4)

176. Суму власних джерел формування запасів (ВОК) обчислюють за такою формулою

1) де І-V – нумерація розділів

2) П - пасиву

3) А - активу

4)

177. Якщо сума власних джерел формування запасів (ВОК) перевищує суму запасів (З), то фінансову стійкість підприємства характеризують як

1) абсолютну;

2) нормальну;

3) нестійку;

4) кризову.

178. Якщо сума запасів (З) перевищує суму власних джерел (ВОК), але менше суми «нормальних» джерел (НД) формування запасів, то фінансову стійкість характеризують як

1) абсолютну;

2) нормальну;

3) нестійку;

4) кризову.

179. В процесі аналізу стану розрахунків з’ясовано, що кошти досліджуваного підприємства використовують інші організації, така ситуація свідчить про наявність заборгованості

1) дебіторської;

2) кредиторської;

3) невиправданої;

4) нормальної.

180. З метою визначення виправданої або невиправданої заборгованості проводять

1) порівняння загальних сум дебіторської та кредиторської заборгованості;

2) аналіз стану розрахунків за строками виникнення заборгованості;

3) аналіз динаміки сум заборгованості за останні 3-5 років;

4) обчислення структури дебіторської та кредиторської заборгованості.

181. Коефіцієнт платоспроможності обчислюється як

1) різниця між платіжними засобами і платіжними зобов’язаннями;

2) відношення платіжних засобів до платіжних зобов’язань;

3) відношення платіжних зобов’язань до платіжних засобів;

4) відношення різниці між платіжними засобами і платіжними зобов’язаннями до платіжних зобов’язань.

182. До платіжних засобів підприємства не входять:

1) грошові кошти та їх еквіваленти;

2) дебіторська заборгованість;

3) готова продукція;

4) виробничі запаси.

183. Система показників для оцінки фінансового стан підприємства складаються з трьох груп, до яких не входять показники:

1) структури капіталу;

2) ділової активності;

3) фондозабезпеченості;

4) рентабельності.

184. Як на підставі балансу підприємства визначити суму робочого капіталу

1) різниця між активами і пасивами балансу;

2) різниця між необоротними активами і поточними зобов’язаннями;

3) різниця між оборотними активами і поточними зобов’язаннями;

4) різниця між сумою власного капіталу і оборотними активами.

185. Як визначити коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) на підставі балансу підприємства?

1) шляхом ділення суми оборотних активів на суму поточної заборгованості;

2) шляхом ділення суми оборотних активів на суму кредиторської заборгованості;

3) шляхом ділення суми оборотних активів на суму довгострокових зобов’язань;

4) шляхом ділення суми оборотних активів на суму власного капіталу.

186. Коефіцієнт фінансової незалежності підприємства визначається:

1) відношення власного оборотного капіталу до валюти балансу;

2) відношення власного капіталу до валют балансу;

3)відношення власного капіталу до залученого;

4) відношення власного капіталу до необоротних активів.

187. Під «інвестиціями» розуміють:

1) капіталовкладення у відтворення основних засобів – як виробничого, так й невиробничого характеру;

2) довгострокове вкладення коштів в активи підприємства з метою збільшення прибутку і нарощування власного капіталу;

3) будь-яке вкладення капіталу, навіть якщо воно не пов’язане з отриманням прибутку;

4) вкладення грошових коштів до балансових установ.

188. За об’єктами вкладання інвестиції поділяють на

1) матеріальні і грошові;

2) довгострокові і короткострокові;

3) реальні і фінансові;

4) одноразові і постійні.

189. За своєю суттю реальні інвестиції не відображають:

1) вкладання коштів в оновлення матеріально-технічної бази підприємства;

2) вкладання коштів в оборотні матеріальні активи;

3) нарощування виробничих потужностей підприємства;

4) освоєння нових технологій або видів продукції.

190. Інвестиції, що акумулюють вкладання коштів у різні фінансові інструменти (цінні папери, депозити, тощо) класифікують як:

1) фінансові;

2) приватні;

3) пасивні;

4) валові.

191. За видами обраної інвестиційної стратегії розрізняють:

1) валові і чисті інвестиції;

2) реінвестиції та дезінвестиції;

3) пасивні та активні інвестиції;

4) внутрішні та іноземні.

192. При аналізі обсягів інвестицій вивчають динаміку і виконання плану інвестування за звітній період за такими напрямами

1) придбання основних засобів;

2) формування основного стада;

3) меліорація земель;

4) усі відповіді вірні.

193. До джерел інвестицій на формування основного стада не входить:

1) виручка від реалізації дорослої худоби, вибракуваної з осново стада;

2) виручка від реалізації виробничих запасів;

3) кредити банка;

4) чистий прибуток.

194. Ретроспективна оцінка ефективності реальних інвестицій проводиться за допомогою комплексу показників, за виключенням:

1) збільшення чистого прибутку з розрахунку на 1 грн інвестицій;

2) термін окупності інвестицій;

3) підвищення трудомісткості продукції;

4) зниження собівартості продукції з розрахунку на 1 грн інвестицій.

195. Термін окупності інвестицій визначається як відношення:

1) суми інвестицій до суми додаткового прибутку;

2) суми додаткового прибутку до суми інвестицій;

3)суми отриманого прибутку до суми витрат на виробництво;

4) суми інвестицій до суми витрат на їх впровадження (освоєння).

196. Для прогнозування ефективності інвестиційної діяльності підприємству необхідно здійснювати

1) аналіз витрат підприємства за останній рік;

2) довгостроковий аналіз доходів і витрат;

3) оперативний аналіз грошових потоків;

4) аналіз обсягів виробництва.

197. За яким методом оцінки ефективності інвестицій можна визначити: скільки коштів треба вкласти сьогодні, щоб отримати певну суму по закінченню встановленого періоду?

1) Метод дисконтування грошових надходжень;

2) Розрахунок окупності інвестицій;

3) Усі названі методи;

4) Немає правильної відповіді.

198. Для узагальнення одержаних результатів економічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства використовують методику

1) обчислення середнього узагальнюючого показника;

2) комплексної оцінки;

3) факторного аналізу;

4) визначення показників рентабельності.

199. Визначення найкращого результату діяльності шляхом обчислення максимальної суми балів характеризує метод

1) бальної оцінки;

2) суми місць;

3) коефіцієнтів;

4) рейтингової оцінки.

200. Метод комплексної оцінки, який дозволяє врахувати не тільки абсолютний показник діяльності кожного підприємства, а й ступінь їх близькості (віддаленості) до найкращих значень показників по групі підприємств, називають:

1) бальної оцінки;

2) суми місць;

3) коефіцієнтів;

4) рейтингової оцінки.

ДОДАТКОВІ тестові завдання для самоперевірки знань фахівцями ОКР «Бакалавр» напряму

6.030509 «Облік і аудит»

На кожне тестове завдання запропоновано чотири відповіді 1), 2), 3), 4). Прочитайте тестове завдання, проведіть розрахунок і виберіть одну із відповідей вірну на вашу думку. Після цього на окремому аркуші паперу запишіть вибрану вами відповідь. Якщо посібник не належить Вам не робіть поміток напроти вибраної вами відповіді.

Відповіді на тестові завдання наведені в кінці тестових завдань з кожної навчальної дисципліни.

1. Часткова методика економічного аналізу включає такі основні етапи

1. складання робочого плану проведення аналізу; підбір інформації та перевірка її на достовірність; розробка системи показників і проведення обчислювальних процедур; формулювання висновків і розробка пропозицій

2. вибір виду аналізу; підбір методу проведення розрахунків показників; підбір необхідної інформації; розробка пропозицій

3. планування аналітичної роботи по підприємству; вибір джерел інформації; проведення обчислювальних процедур; формулювання висновків

4. встановлення термінів проведення аналізу; порівняння показників в динаміці і у просторі; визначення і кількісний вимір впливу факторів на зміну показників, що характеризують об’єкт дослідження; формулювання висновків

2. До загальної методики економічного аналізу не входить така складова, як:

1. об’єкт і вид аналізу

2. мета і завдання аналізу

3. термін і проведення аналізу

4. прийом (метод) обробки економічної інформації

3.Типом факторного аналізу не являється:

1) детермінований (функціональний)

2) ланцюговий

3) вибірковий

4) перспективний (прогнозний)

4. При прямому факторному аналізі для досліджень використовується спосіб – від загального до окремого, що характеризує метод:

1) індукції

2) дедукції

3) інтегральний

4) динамічних рядів

5. Логічна послідовність проведення факторного аналізу передбачає:

1) добір факторів, моделювання, систематизація, розрахунок розміру впливу на зміну результативного показника, висновки

2) добір факторів, побудова факторної системи, розрахунок розміру впливу факторів на зміну результативного показника, висновки

3) добір факторів, їх класифікація, побудова факторних систем, моделювання, висновки

4)добір факторів, їх класифікація, побудова факторних систем, виявлення взаємозв'язків, їх моделювання, розрахунок розміру впливу факторів, висновки.

6. Розкладання досліджуваного показника на складові його фактори і встановлення їхнього взаємозв'язку і підпорядкованості означає:

1)класифікацію факторів

2) визначення тенденцій росту економічних процесів

3) створення факторної системи

4) порівняння фактичних показників з плановими.

7. Процес моделювання не включає:

1) аналіз теоретичних закономірностей, властивих досліджуваному явищу, і емпіричних даних про його структуру й властивості

2) аналіз досягнутих результатів досліджуваного явища за період, попередній вивчаємому

3) визначення методів, за допомогою яких можна вирішити задачу

4) аналіз отриманих результатів