Складання кошторису витрат на виробництво. 4. Показники собівартості продукції

4. Показники собівартості продукції.

1. Поняття і характеристика витрат на виробництво.

Для досягнення своєї основної мети - максимізації при­бутку - підприємство повинно понести певну суму витрат. Ці витрати спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів. Всі витрати підприємства (загальні витрати) поділя­ються на операційні та інвестиційні.

Операційні витрати - це витрати операцій­ної діяльності підприємства, тобто його ос­новної діяльності, пов'язаної з виробницт­вом та реалізацією продукції (товарів, ро­біт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу. Операційна діяльність не включає інвестиційної та фінансової діяль­ності підприємства.

Операційні витрати ще називають поточними витратами. Частина з них є циклічними і повторюваними (витрати за си­ровину і матеріали, заробітну плату та ін.), а інші мають місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання приміщень, управлінського персоналу, споруд тощо).

Витрати виробництва представляють у натуральній і вартісній формах. Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції. Собівартість комплексно характеризує використання всіх видів ресурсів підприємства, вона є одним з важливі­ших показників ефективності виробництва.

Собівартість продукції включає витрати на:

Ø вивчення ринку, виявлення величини попиту на продук­цію;

Ø підготовку та освоєння ви­робництва нової продукції; сам процес виробництва продукції;

Ø обслуговування виробничого процесу та управління ним;

Ø збут продукції;

Ø дослідження, використання та охорону природних ресурсів;

Ø набір і підготовку кадрів; вдосконалення процесу ви­робництва, підвищення його ефективності.

Для підприємства важливо визначити витрати, які від­шкодовуються за рахунок собівартості, а які - за рахунок прибутку.

2. Класифікація витрат за різними методами.

В основу класифікації ви­трат, що формують собівар­тість продукції, покладено такі ознаки:

І. Ступінь однорідності витрат:

Ø одноелементні (прості) - сировина і матеріали, заро­бітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст;

Ø комплексні - різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат, їх ще називають непрямими (загальновиробничі та адміністративні витрати, втрати від браку).

II. Спосіб віднесення на окремі види продукції:

Ø прямі (безпосередньо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю);

Ø непрямі (пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись на той чи інший вид продукції; до них належить заробітна плата управлінського і обслуго­вуючого персоналу, утримання й експлуатація основних фондів тощо).

ІІІ. Зв'язок з обсягом виробництва:

Ø постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виго­товленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління). У складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:

Ø змінні - загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на: пропорційні та непропорційні.

IV. За економічними елементами і калькуляційними статтями:

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво. Згідно з Національними стандартами бухгалтерського об­ліку в Україні (Положення (стандарт) бухгалтерського облі­ку № 3) передбачене таке групування витрат на виробництво по елементам витрат:

Важливою є класифікація витрат за стаття­ми калькуляції. Статті - це затрати, які від­різняються між собою функціональною рол­лю у виробничому процесі і місця виник­нення. За статтями витрат визначають со­бівартість одиниці продукції, тобто кальку­ляцію. Більш детальна класифікація калькуляційних статей включає витрати на:

Ø сировину і матеріали (за мінусом зворотних відходів);

Ø куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

Ø паливо і енергію на технологічні цілі;

Ø заробітну плату основних виробничих робітників;

Ø відрахування на соціальні заходи із зарплати основних виробничих робітників;

Ø підготовку і освоєння виробництва продукції;

Ø зношування інструмента і пристосувань цільового при­значення та інші спеціальні витрати;

Ø утримання і експлуатацію машин та устаткування;

Ø загальновиробничі витрати;

Ø загальногосподарські витрати;

Ø втрати внаслідок технологічно неминучого браку;

Ø інші виробничі витрати;

Ø позавиробничі (комерційні) витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елемен­тів витрат полягає в тому, що в першому випадку вра­ховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому - всі витрати підприємства, незалежно від того, де і на які потреби вони були здійснені.