Методичні вказівки. Студенти мають засвоїти історичні традиції державотворення і формування національної грошової системи в Україні в контексті загальнонаціонального досвіду

Студенти мають засвоїти історичні традиції державотворення і формування національної грошової системи в Україні в контексті загальнонаціонального досвіду. Об'єктивні передумови становлення товарно-грошових відносин і грошей на території України за переконливими свідченнями історичних джерел нічим не відрізняються від загальнолюдського досвіду. Нинішній процес становлення і вдосконалення грошової системи в Україні відображає давні історичні традиції і є четвертою спробою українського народу побудувати власну державність та її найважливіший атрибут – гроші. Найдавнішими відомими з археологічних досліджень металевими грошовими знаками були монети грецьких міст Тири, Ольвії, Херсонесу Таврійського, Пантікапею та інших поселень північного Причорномор'я. Зокрема, у Херсонесі Таврійському діяв монетний двір, який для обслуговування внутрішнього ринку карбував мідні монети. Крім цього у скарбах знаходять значну кількість давньоримських динаріїв, візантійських срібних гексаграм, мідних фолісів, арабські диргеми. Останні, обслуговуючи торгівельні операції, потрапляли в Київську Русь і разом з іншими монетами ставали засобом місцевого монетного обігу і набули назви “ногата”.

За часів України – Русі довершеного розвитку набула кунна система грошей, основу якої становила гривня у вигляді золотого і срібного зливків, векші і вевериці – одиниць нижчих номіналів. Татаро-монгольська навала перервала процес розвитку національних грошей. Він був відновлений лише за часів гетьманату, коли П.Сагайдачний започаткував, а Б.Хмельницький довершив розбудову Державного Скарбу з

відповідною структурою його поповнення й карбування власної монети у м. Чигирині. Згодом монети карбували гетьмани П. Дорошенко, І. Самойлович та І. Мазепа і лише Катерині II вдалося ліквідувати гетьманську казну та українську митну територію. Утворення Української Народної Республіки започаткувало емісію української гривні і національної грошової системи, яка в нових умовах відроджена в 1996 р. як грошова система незалежної України.

Після входження території України до складу інших держав карбування монет у східноукраїнських землях здійснювали Володимир Ольгердович (1362 – 1394 рр..) та інші князі як удільні князі Литовської держави. В Галичині після захоплення її земель Польщею у Львові карбувалися срібні монети – “квартники” з галицьким гербом і написом “moneta Rusciae” та мідні монети “пули”. Володимир Ягайло (1386 – 1434 рр..) тут же пізніше карбував монету львівську – moneta Lembuzgensis. Розширення торгово-економічних зв'язків сприяло не лише поширенню монет Литви і Польщі, а й чисельних грошових монет міст Прусії, що входили в Польсько-литовську державу, золотих дукатів і срібних цехінів Венеціанської республіки, угорських цехінів і нідерландських та іспанських талерів.

Лише грошова реформа Петра I насильно вилучила з обігу якісні монети різного ґатунку і спричинила надходження російських срібних і мідних монет низької якості, що викликало бурхливі “мідні бунти”. Процес витіснення з території України іноземних монет тривав аж до початку 19 сторіччя. На їх місце приходили монети російського карбування. А в 1769 р. уперше з'явилися паперові асигнації. Спочатку вони були розмінними на срібло, але надмірна емісія для покриття військових витрати привела до їх знецінення. Лише грошова реформа 1839 – 1843 рр.. закріпила срібний рубль основною

грошовою одиницею, а з переходом до золотомонетного стандарту в 1897 р. – російського рубля, що містив 0,7742 г чистого золота.

З початком першої світової війни 1914 – 1918 рр. розмін банкнот на золото було припинено, а випуск паперових знаків для покриття військових видатків привів до такого їх знецінення, що влітку 1917 р. 1 рубль став дорівнювати лише 6 – 7 довоєнним копійкам. Жовтневий переворот започаткував утопічну ідею демонетизації економіки. Роль грошей в ній повинні були замінити квитки для обміну і контролю. Їх друкували в необмеженій кількості і то лише за рішенням уряду. Крах такої системи зумовив появу радянських грошей у вигляді державних кредитних квитків, у 1922 р. – початку емісії повноцінного паперового червінця, а з 1923 р. – золотого червінця, ваговим вмістом 8,6 г. золота.

Студенти мають засвоїти, що ігнорування законів грошового обігу заради реалізації ідеї декларованого будівництва соціалізму спочатку привела до припинення розміну паперових червінців на золото, а на початку 30-х рр. – до повного розвалу грошової системи. Для впорядкування грошового обігу у 1937 р. курс рубля було прирівняно до долара як 1 дол.: 5,3 руб. Спробами адаптуватися до нових соціально-економічних умов після II світової війни стали грошова реформа 1947 р., в ході якої обміняні старі грошові знаки на нові як 10:1, і 1960р. – ще наступний обмін 10:1. Розрахунково встановлений вміст рубля в 0,987412 г. проіснував до остаточного розвалу старої системи і формування національних валют незалежних держав. Адміністративно-командна система вичерпала свої можливості одержавлення всіх сфер господарського життя. Неспроможним виявилося підтримання неконвертованості грошової одиниці та її надуманого офіційно встановленого курсу. Водночас Україна отримала мож-

ливість для формування власної грошової системи і розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

На прикладі існування різних державних режимів студенти переконуються, що будь-яка іноземна влада на території України завжди підпорядковувала грошовий обіг власним інтересам, досягненню своїх цілей, максимальній експлуатації її природних ресурсів та людського потенціалу. Такими були гроші кайзерівської Німеччини часів першої світової війни, окупаційні грошові знаки фашистської Німеччини, Румунії і Угорщини в роки другої світової війни. Їм протистояла емісія грошових знаків, що проводилася окремими регіонами і містами в роки громадянської війни та випуск “лісових” грошей Української Повстанської Армії 1942 – 1948 рр.

Важливо звернути увагу студентів на особливості зародження української грошової системи шляхом еволюційного розвитку купонної системи, що спочатку діяла як додаток до рубля і виконувала функцію захисту внутрішнього ринку від зовнішнього інфляційного процесу, а далі і впровадження купоно-карбованця, що конвертувався у рублі за відповідно встановленим курсом НБУ. Впровадження купоно-карбованця як тимчасової валюти, напрацювання досвіду його емісії та обігу, зберігання й інкасації, а головне, захист внутрішнього ринку і стабілізації економіки стали важливим етапом напрацювання досвіду управління грошовою системою. Водночас надто розтягнений у часі процес переходу до постійно діючої і стабільної національної грошової одиниці – гривні привів до його передчасного знецінення. Часті економічно невмотивовані й навіть деструктивні рішення, економічно невмотивована кредитна політика, дотаційний характер фінансування багатьох галузей і цілих сфер економіки спро-

вокували зростання зовнішньої заборгованості, гіперінфляцію і різке погіршення стану економіки й соціальної сфери.

Лише в 1995 р. та першій половині 1996 р. вдалося ліквідувати перевищення пропозиції грошей над їх попитом, уповільнити темп розкручування інфляційного процесу і зниження обсягів ВВП, поліпшити зовнішньоекономічну діяльність. Такі позитивні наслідки досягнуто завдяки послідовності і активному застосуванню ринкового механізму, використанню не інфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету, лібералізації зовнішньоекономічної діяльності й валютного ринку, дотриманню позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок на депозити й кредити комерційних банків.

Важливо вірно оцінити результати грошової реформи 2 – 16 вересня 1996 р. як одного з етапів становлення національної грошової системи. Вона, замінюючи тимчасову грошову одиницю на гривню, була проведена організаційно чітко, прозоро і носила неконфіскаційний характер. Головними її здобутками стали: зміцнення стабільності економіки, фінансів і грошового обігу; залучення до банківської системи надлишкової готівки; забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют і створення необхідних умов для позитивних змін у виробництві і споживанні.

План семінарського заняття

1. Історичні передумови сучасного етапу державотворення і формування української грошової системи:

а) органічна єдність процесу розвитку продуктивних сил і державотворення та формування грошової системи;

б) археологічні свідчення про грошові системи I – IX ст. на території Північного Причорномор'я;

в) кунна система грошей Русі – України X – XIII сторіч.

2. Обіг грошей держав до яких входили території України після татарської навали:

а) обіг польських монет і карбування грошей у Львові;

б) відновлення карбування монет у Києві після приєднання східної України до Литви;

в) поширення на території України генуезько-татарських і золотоординських монет.

3. Грошова система Козацької республіки:

а) організація обігу монет на Запорозькій Січі;

б) формування української системи обігу грошей за часів гетьмана Богдана Хмельницького;

в) взаємодія грошової системи України з російською монетною системою.

4. Особливості обігу російського рубля в Україні.

5. Окупаційні знаки часів першої та другої світових воєн.

6. Грошова система Української Народної Республіки.

7. Український купоно-карбованець і формування засад стабільної грошово-кредитної системи.

8. Головні завдання і наслідки грошової реформи в Україні.