Методичні вказівки. Студенти мають вивчити суть і структуру грошового обігу, вміти давати характеристику грошовій масі, з’ясувати особливості використання в розрахунках

Студенти мають вивчити суть і структуру грошового обігу, вміти давати характеристику грошовій масі, з’ясувати особливості використання в розрахунках готівкового і безготівкового обігу грошей, оволодіти закономірностями сучасного паперово-кредитного обігу грошей та методами його стабілізації.

З’ясовуючи взаємодію руху вартості у процесі відтворення як рух продуктів і рух грошей, студенти повинні отримати уявлення про грошовий обіг як макроекономічне явище безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин, що забезпечує кругообіг всього суспільного капіталу на всіх стадіях відтворення:

Нерідко його ще називають сукупним грошовим обігом. Грошовий обіг слід відрізняти від обігу грошей у межах кругообігу окремого індивідуального капіталу, в якому гроші стають однією з функціональних форм капіталу та складовим елементом багатства власника. Чим більшою масою грошей володіє індивідуальний власник, тим він багатший та має більші можливості отримати дохід чи прибуток.

В разі необхідності мобілізації додаткових коштів власник індивідуального капіталу звертається до послуг грошового ринку, структура якого включає в себе ринок грошей (валютний ринок, ринок короткострокових банківських кредитів і ринок короткострокових фінансових активів) і ринок капіталів у вигляді ринків цінних паперів і ринку середньо- та довгострокових кредитів. Основу попиту на грошовому ринку складають потреби суб’єктів господарського життя у від-

повідних сумах грошей у даний момент. Пропозиція – це та кількість грошей, яка вільна на даний момент у всіх економічних суб'єктів.

Іншою є роль грошей у сучасному грошовому обігу. Тут вони функціонують як гроші і не збільшують сукупного капіталу. Тому зростання маси грошей в обігу не збільшує багатства країни. В процесі грошового обігу відносини обміну набирають характеру еквівалентності, однобічності., прямолінійності, що дає підставу виділити його в окремий сектор, який носить назву грошового обігу.

Значна частина грошового обігу пов’язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту, здійснюється нееквівалентно у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обігу називають фінансово-кредитним. А оскільки в ньому відносини сплати податків та інших обов'язкових платежів набувають характеру відчуження і кошти надходять у розпорядження держави, яка витрачає їх в процесі виконання своїх функцій, то дану частину фінансово-кредитного обігу називають фінансово-бюджетною. Ще інша частина фінансово-кредитного обігу обслуговує сферу перерозподільних відносин, в яких власність суб’єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування. Цей сектор грошового обігу називають кредитним обігом. Частина обігу цього сектору пов’язана з купівлею-продажем акцій. Даний сегмент грошового обігу називають фінансовим обігом.

Залежно від форм грошей грошовий обіг поділяється на безготівковий і готівковий. У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, тому на даний обіг можуть впливати лише прямі його суб’єкти. У сфері безготівкового обігу гроші переміщуються за рахунками в банках, що дозволяє контролювати цей процес. Співвідношення готівкового гро-

шового обігу до безготівкового в Україні у 1998 р. визначалося приблизно як 1:1 (М₀ = 49%, а поточні депозити – 51%).

В процесі вивчення форм грошей студенти мають з’ясувати кількісну і якісну сторони грошового обігу. Сукупність грошей в усіх їх формах на визначений момент часу (кінець місяця чи року) становить величину маси грошей. Для аналізу її обсягу і структури в банківській статистиці використовуються грошові агрегати – специфічні групування ліквідних активів, які можна використати для виміру грошової маси. Грошові агрегати формують такі поняття: а) грошова маса у вузькому розумінні. Вона охоплює не лише готівку, а й депозитні гроші; б) сукупна грошова маса. Вона охоплює також банківські вклади, депозити й цінні папери з фіксованим доходом; в) сукупна грошова маса, яка поділяється на ту частину, що перебуває в обігу і ту, яка виконує функцію нагромадження.

Розглядаючи грошові агрегати М₁, М₂, М₃, і L слід засвоїти особливості побудови показників грошової маси в Україні. Слід з’ясувати причини недостатнього розвитку форм і структури грошової маси та негативні наслідки цього для ефективності функціонування грошової системи. Вивчаючи швидкість грошового обігу слід проаналізувати фактори, які на неї впливають та показники її вимірювання. Особливо важливим є розуміння механізму дії законів грошового обігу.

Спираючись на закони грошового обігу потрібно уважно проаналізувати економічні, соціально-політичні та фінансові мотиви і методи стабілізації грошей, з’ясувати механізм її забезпечення, звернути увагу на дію кожного з основних факторів, що впливають на сталість грошей в Україні. Розглядаючи механізм поповнення грошової маси в обігу важливо з’ясувати ефект грошового мультиплікатора.

Плани семінарських занять

1. Суть і структура грошового обігу, його економічна основа, основні суб’єкти та ринки, які він обслуговує.

2. Характеристика грошового обігу як складової частини грошового обігу.

3. Грошова маса, її агрегати і механізм дії:

а) поняття грошових агрегатів та їх побудови;

б) формування прогресивної структури грошової маси в Україні.

4. Економічна суть і функції готівкового і безготівкового обігу грошей:

а) головні сфери і принципи застосування готівкового обігу;

б) переваги безготівкового способу розрахунків;

в) механізм взаємодії безготівкового і готівкового обігу грошей.

5. Закономірності сучасного паперово-кредитного обігу грошей:

а) історія виникнення і закони обігу паперових грошей;

б) види і механізм функціонування кредитних грошей.

6. Економічні, соціально-політичні і фінансові мотиви та методи стабілізації грошей.