Тема: 1

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Ананьївський державний аграрно-економічний технікум

Самостійне вивчення з

дисципліни: «Економіка»

Виконав: студент 23 групи

Спеціальність: «Комерційна діяльність»

Кушта Роман

Викладач: Молошник Н.В

Тема: 1

«Підприємство в сучасній системі господарювання»

План

1) Вимоги до економічних знань спеціаліста, посилення ролі економічних кадрів у підвищенні ефективності діяльності аграрних підприємств.

2) Реструктизація підприємства.

3) Санація і фінансове оздоровлення підприємства.

1. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТА

Загальні вимоги: мати уяву про:

науково-філософські погляди про землю, суспільні відносини;

• призначення та роль землі в житті людини, форми людського пізнання і

розуміння етичних та моральних цінностей в розвитку суспільства,

земельних відносин;,.

• значимість суспільної праці та її вплив на розвиток економічних

відносин;

• розуміти роль науки і техніки в розвитку продуктивних сил та пов'язані з

ними соціальні, економічні, екологічні й етичні проблеми суспільства;

• поєднувати глибоку теоретичну підготовку з практичною діяльністю,

досконало володіти своєю спеціальністю, постійно підвищувати рівень

знань, вміти на практиці застосовувати принципи наукової організації

праці та бізнесу.

Спеціаліст повинен:

Знати:

значення земельних відносин та землеустрою в розвитку суспільства та

суспільних відносин;

земельне законодавство України;

• основи землеустрою, землевпорядного проектування та ведення

державного земельного кадастру;

основи управління земельними ресурсами;

основні принципи раціонального використання земель;

порядок організації та ведення моніторингу земель;

ландшафтно-екологічні принципи зонування території;

методи землевпорядного проектування;

• методи планування і організації робіт із землевпорядкування та

земельного кадастру;

• практичне застосування матеріалів ґрунтових, геоботанічних,

землевпорядних та інших обстежень, а також даних бонітування грунтів і

економічної оцінки земель при вирішенні • господарських завдань

раціонального використання земель;

• основи земельного маркетингу та менеджменту;

геодезичні вимірювальні інструменти і прилади, методи та способи

виконання аерофотозйомок, методи використання матеріалів цих зйомок

при проведенні землевпорядних та земельно-кадастрових робіт;

можливість, точність, способи картографічного забезпечення;

методи дистанційного зондування поверхні • землі та стереофото­

грамметрії;

методи формування геоінформаційних систем (ГІС);

способи математичної обробки геодезичної інформації з метою отримання наукової і практичної інформації;

процесуальний порядок приватизації, купівлі, продажу, оренди, застави гощо земельних ділянок та іншої нерухомості;

методи і способи організації ефективного використання меліорованих

земель;

методи протиерозійної організації території.

Вміти:

розробляти ТЕО та встановлювати на місцевості межі адміністративно-

територіальних утворень;

приймати рішення, спрямовані на здійснення положень земельного

законодавства, рішень щодо організації використання та охорони земель,

створення сприятливого територіального середовища і поліпшення

природних ландшафтів, розвитку виробничої сфери і соціальної

інфраструктури;

оформлювати документи, що засвідчують право власності або право

користування землею;

• кваліфіковано вирішувати земельні спори;

• складати проекти створення нових і впорядкування існуючих

землеволодінь і землекористувань, проводити роботи з відведення

земельних ділянок, що надаються у власність або користування, виносити

проектні рішення в натуру;

розробляти проекти землевпорядкування територій землеволодінь та

землекористувань;

готувати, обробляти та аналізувати статистичні земельно-облікові

документи;

застосовувати матеріали земельного кадастру і землевпорядкування для

визначення розмірів плати за землю (податку) та інше; проводити

нормативну грошову оцінку земель; виконувати експертну грошову оцінку

земельних ділянок; організувати запровадження та підтримання

функціонування системи реєстрації землі; застосовувати на практиці

законодавчу базу щодо оподаткування землі;

• працювати з геодезичними приладами й інструментами, проводити

знімальні та пошукові роботи, виконувати польові роботи щодо винесення

проектів в натуру та корегування планово-висотних матеріалів;

• оформляти матеріали щодо складання схем, комплексних і одностадійних

робочих проектів;

• застосовувати комп'ютерну техніку та прийоми автоматизованого

проектування при складанні і обґрунтуванні проектних рішень.

Володіти:

• методологією і методикою обгрунтування та розробки прогнозів, схем,

землевпорядних проектів та робочих проектів організації використання і

охорони земель

• методологією і методикою розробки та ведення державного земельного

кадастру;

• методологією і методикою виконання топографо-геодезичних,

картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і

розвідувань земельного фонду;

педагогічними навиками роботи зі студентською молоддю;

методологією та методами моніторингу, прогнозування і регулювання

ефективного використання земельних ресурсів;

методами моніторингу, прогнозування і регулювання ринку землі та

іншої нерухомості, методами визначення ринкової ціни і заставної вгіртості

землі:

процедурами правового й економічного забезпечення ринкових операцій

з землею та іншою нерухомістю;

методами управління земельними ресурсами;

• екологічними й економічними методами та процедурами організації

ефективного ринкового землеволодіння і землекористування.

2. Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства. По суті, реструктуризація підприємства трактується як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, як здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність виообництва.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємств.

Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність – обов'язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов'язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру. Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

ВАТ “Пригма-Пресс” має недостатню фінансову стійкість. Про це свідчить ряд показників. Зокрема, коефіцієнт абсолютної ліквідності вказує на те, що підприємство в змозі негайно погасити лише 0,04% поточної заборгованості. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості становить -19,2% у 2008 році і свідчить про те, що підприємство є збитковим. Воно також має низьку оборотність запасів, що негативно відображається на його діяльності.

Підприємству запропоновані шляхи покращення фінансово-економічного стану його діяльності через здійснення системи заходів для попередження банкрутства та підвищення конкурентоспроможності.

3. Слово "санація" походить від латинського "sanare", що означає оздоровлення або одужання. З "фінансово-кредитного" погляду це поняття треба трактувати як систему заходів, що проводяться для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських підприємств (організацій) і спрямовуються на їхнє майбутнє відродження.

В економічній літературі трапляється й ширше трактування поняття санації як суми всіх розрахованих на стратегічну перспективу заходів організаційного, виробничого, фінансового та соціально-економічного характеру, які використовуються, з одного боку, для подолання неліквідності та усунення капітальних збитків, а з іншого — для відновлення рентабельності, продуктивності праці та інновацій, які забезпечили б прибутковість і життєздатність підприємства в довгостроковому періоді.

Отже, санація — це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Закон розрізняє поняття "досудова санація", передбачене також новим Господарським кодексом України.

Досудова санація — це система заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, з метою запобігання його банкрутству до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, санація — система заходів щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і йото ліквідації.

Санацію підприємство проводить у трьох основних випадках:

— до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертається до зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризового стану;

— якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (характерно для державних підприємств);

— якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд на основі одержаних пропозицій задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом. Залежно від масштабів кризового стану підприємства й умов надання йому зовнішньої допомоги виділяють два види санації:

1. Санація підприємства без зміни статусу юридичної особи. Здійснюється з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан є тимчасовим. Санація може відбуватись у таких формах:

— погашення боргу підприємства за рахунок бюджетних коштів (тільки для державних підприємств);

— погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту банку (здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство);

— переадресування боргу на іншу юридичну особу (такою особою може бути підприємство, що виявило бажання у санації підприємства-боржника; повинна бути згода кредитора);

— випуск облігацій або інших боргових цінних паперів під гарантію санатора (здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство).

2. Санація підприємства зі зміною статусу юридичної особи. Здійснюється за умови глибокої кризи підприємства, має назву реорганізації підприємства; передбачає зміну форми власності, організаційно-правових форм діяльності та інше. Санація може відбуватися у формах:

— злиття підприємства-боржника з іншим фінансово-стійким підприємством;

— поглинання підприємства-боржника підприємством-санатором;

— розділ підприємства (використовується для підприємств з багатогалузевою господарською діяльністю; виділені в процесі розділу підприємства одержують статус нової юридичної особи, а майнові права і обов'язки переходять до кожної з них на основі поділу балансу);

— перетворення у відкрите акціонерне товариство (здійснюється за ініціативою групи засновників);

— передача в оренду (найпоширеніша при санації державних підприємств);

— приватизація державного підприємства (регламентується системою законодавчих актів).

Згідно із законодавством України, санація вводиться на строк не більше як дванадцять місяців. На клопотання комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого підприємства може бути представлене в різних формах: план фінансового оздоровлення; бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування. Не існує стандартно-типової форми та структури такого плану, тому подаємо синтезований варіант структури бізнес-плану санації, який у класичній моделі фінансового оздоровлення підприємства завершує цикл санаційного процесу. Бізнес-план спрямовано на відновлення платоспроможності й досягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої державної підтримки для проведення санаційних заходів.

Бізнес-план санації може складатися із вступу і чотирьох розділів. У вступі відображається загальна характеристика об'єкту санації: подаються дані про його правову форму організації діяльності, форму власності, організаційну структуру, сферу діяльності та життєвий цикл існування (коротка історична довідка).

Крім того, тут доцільно вказати мсту плану санації, замовника плану і методи, які використовують під час розроблення плану.

У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві, яка передувала реабілітації, включаючи аналіз чинників зовнішнього середовища і характер їх впливу на підприємство, аналіз сильних і слабких сторін підприємства, із яких можуть випливати причини кризового стану, а також аналіз реального потенціалу для виходу з кризи.

На основі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доцільність і можливість санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

У другому розділі розкриваються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири і розробляється стратегія санації підприємства.

Крім цього, в цьому розділі повинна бути відображена оперативна програма із зазначенням заходів для покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності і ліквідності підприємства.

Третій розділ с основною частиною бізнес-плану санації, оскільки він містить конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості і конкурентоспроможності підприємства на тривалу перспективу. Складовими частинами розділу є план маркетингу і оцінювання ринків збуту.

У цьому підрозділі визначаються ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; ступінь еластичності попиту і рівень платоспроможності покупців; умови збуту; галузеві ризики; ситуація на суміжних товарних ринках; визначаються можливості і шляхи розширення ринків збуту.

План виробництва і капіталовкладень містить дані про необхідні фактори виробництва, тобто, предмети праці і знаряддя прані в ньому, зокрема, відображається виробничий процес (склад технологічних операцій і перелік їх виконання) і, відповідно, для цього процесу подаються дані про виробниче устаткування, його склад, вікову структуру, ступінь зносу, наявність, потребу і джерела її покриття. Крім того, відображається інформація про необхідну сировину (включаючи наявність альтернатив), взаємозв'язки з постачальниками, заходи для поліпшення якості сировини з метою досягнення конкурентних переваг і суму затрат на придбання. На основі цього визначається потреба в інвестиціях і формується план капіталовкладень у формі кошторису (він складається під конкретний виробничий план діяльності підприємства).

Організаційний план — відображає організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації і перепрофілювання; кадровий потенціал і систему менеджменту та можливості її поліпшення.

Фінансовий план — с вирішальним в обґрунтуванні вибору альтернативного варіанту фінансового оздоровлення підприємства. Він включає в себе прогнозування фінансових результатів, розрахунок обсягів додаткових інвестицій, обґрунтування джерел фінансування, складання прогнозного балансу, розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Четвертий розділ містить розрахунок ефективності санації, а також перелік заходів щодо реалізації плану і контролю за ходом його реалізації. У цьому розділі також прогнозуються можливі ризики і збитки.

Основні критерії оцінювання ефективності санації: ліквідність і платоспроможність; прибутковість; додаткова вартість, створена в результаті санації; конкурентні переваги.

Якщо за основу прийняти критерій прибутковості, то ефективність санації (Е) можна визначити за формулою

Результати санації в деяких випадках можна оцінити на основі додаткового прибутку підприємства, який є різницею між сумою прибутку після санації і його розміром (або величиною збитків) до проведення санації.

Для ефективнішого оцінювання ефективності прогнозований обсяг прибутку приводять до теперішньої вартості. Вкладення для проведення санації розглядаються як інвестиція сенатора у підприємство з метою одержання прибутку.

Такий критерій, як додаткова вартість, створена в результаті санації, показує абсолютний приріст вартості активів очікувати в результат ті реалізації плану санації. її розраховують, як різницю між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) і його вартістю до санації. Потенційна вартість визначається на основі приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.

У цьому розділі санаційного бізнес-плану також оцінюється ступінь ризику вибраного шляху реабілітації, оскільки наслідки реалізації занадто ризикованих проектів бувають здебільшого негативними, тому ця проблема потребує ретельного обміркування.

Для невеликих підприємств ризики можуть бути пов'язані, насамперед, із мікросередовищем та внутрішніми негараздами. Для великих підприємств, які розпочали реалізацію проекту санації, ризики найчастіше виходять із макросередовища (зміна нормативно-правової бази, державної політики тощо).

Отже, бізнес-план санації підприємства є важливим інструментом для реабілітаційних заходів критичних підприємств, і мета санації буде досягнута, якщо вдається вивести підприємство із кризи, нормалізувати його виробничу діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкрутом.

Особливе місце в процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання фінансових джерел санації.

Фінансування санаційних заходів можуть здійснювати:

— власники підприємства (акціонери, пайовики) зменшенням або збільшенням статутного фонду боржника;

— персонал підприємства у формі відстрочки або відмови від винагороди за виробничі результати, надання працівниками позик, купівлі акцій даного підприємства;

— кредитори шляхом пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості, повної або часткової відмови від своїх вимог, надання додаткових кредитів, специфічною формою санації є надання цільового банківського кредиту під максимально високу ставку;

— Національний банк України у формі проведення цільових кредитних аукціонів для комерційних банків під програми санації виробництва;

— держава, якщо вона визнає продукцію підприємства суспільно необхідною і розраховує на збільшення надходжень до бюджету внаслідок збільшення випуску та збуту цієї продукції.

Для техніко-економічного обґрунтування санації підприємства використовується ряд показників, які слід розглядати в базовому та перспективному (після проведення санації) періодах.

Такими показниками є: рентабельність продукції; рентабельність виробництва; загальний обсяг фінансових ресурсів для проведення санації; термін окупності інвестицій; точка беззбитковості; витрати на виробництво і реалізацію продукції; терміни та умови погашення кредитів; використання виробничих потужностей; показники фінансової стійкості.

При порівнянні базових та перспективних показників слід особливу увагу звертати на показники прибутковості, їх динаміку, чинники, які забезпечують зростання прибутку, джерела зниження витрат на виробництво продукції, прискорення оборотності обігових коштів.

Порушення питання про санацію повинно продовжитися процесом надходження пропозицій щодо санації підприємства. Якщо такі пропозиції не надійшли або кредитори не погоджуються з умовами санації, то господарський суд визнає підприємство-боржника банкрутом.

Питання для закріплення матеріалу і самостійної роботи

1. Сутність та завдання реструктуризації підприємства.

2. Форми реструктуризації підприємства.

3. Характеристика оперативної реструктуризації підприємства.

4. Види реструктуризації та їхня характеристика.

5. Показники ефективності реструктуризації підприємства.

6. Порядок та варіанти проведення реструктуризації підприємства.

7. Сутність та завдання процесу санації підприємства.

8. План санації боржника, його зміст та завдання.

Список використаної літератури:

Базелер У. Основы экономической теории: принципы, проблемы, политика. Германский опыт и российский путь / У. Базелер, 3. Сабов, Й. Хайн-рих, В. Кох. - СПб.: Питер, 2000. - 800 с.

Баликоев В. 3. Общая экономическая теория / В. 3. Баликоев. - М., Новосибирск; Приор, ЮКЭА, 1999. - 528 с.

Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / М. Блаут. - М.: Дело, 1997. - 781 с.

Борисов Е. Ф. Экономическая теория / Е. Ф. Борисов. - М.: Юрист, 1997. - 568 с.

Гаврилишин Богдан. Дороговкази в майбутнє. До ефективних суспільств / Богдан Гаврилишин. - К.: Наукова думка, 1990. - 208 с.

Гальчинський А. С. Економічна теорія: підручник / А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. 1. Палкін. - Вища школа, 2007. - 503 с.

Гальчинський А. С. Основи економічної теорії / А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. 1. Палкін. - К.: Вища школа, 1995. - 471 с.

Глобалізація і безпека розвитку / О. Г. Білорус (кер. авт. кол.). - К.: КНЕУ, 2001.-601 с.

Глобальное сообщество: новая система координат (подходы к проблеме). - СПб.: Алетейя, 2000. - 32 с.

Гош О. П. Теоретичні засади економічної політики: навч. посіб. / О. П. Гош. - К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. - 332 с.

Грішанова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / О. А. Грішанова. - К.: Знання, 2006. - 559 с.

Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика / О. Гриценко. - К.: Основа, 1997. - 180 с.

Данілов О. А. Податкова система та шляхи її реформування: навч. посіб. / О. А. Данілов, Н. П. Фліссак. - К.: Парламентське видавництво, 2001. - 216 с.

Дзюбик С. Основи економічної теорії / С. Дзюбик, О. Ривак. - К.: Основи, 1994. - 336 с.

Державне регулювання економіки України: методологія, напрями, тенденції, проблеми / за ред. докт. екон. наук М. М. Якубовського. К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2005. - 410 с.

Долан Э. Рынок: микроэкономическая модель / Э. Долан, Д. Линдсей. - СПб.: Дело, 1992. - 496 с.

Долан Э. Деньги, банковское дело и кредитно-денежная политика / Э. Долан, К. Кэмпбелл, Р. Кэмпбелл. - Л., 1991. - 448 с.

Економіка України та шляхи її реформування: матер. Всеукр. наради економістів, 14-15 вересня 1995 p. - К.: Генеза, 1996. - 323 с.