Види підприємств

У залежності від обраних критеріїв (форма власності, розміри, функції, структура, ступінь підприємницької діяльності, організаційно-правова форма) підприємства можна структурувати по-різному.

У залежності від виду продукції, що випускається, (виду робіт) підприємства розділяються на промислові – по випуску машин, устаткування, інструментів, видобутку сировини, виробництву матеріалів, виробленню електроенергії й інших засобів виробництва; сільськогосподарські – по вирощуванню зерна, овочів, худоби, технічних культур; підприємства будівельного комплексу; транспорту і зв'язку. З погляду потреб людини найважливішими є підприємства, що виробляють предмети споживання, тобто підприємства сільського господарства, харчової і легкої промисловості, машинобудування, хімічної, деревообробної промисловості, житлового і комунального будівництва.

У силу різних причин спеціалізація підприємства не обов'язково збігається з адміністративною структурою й основною спеціалізацією галузі. Наприклад, у багатьох галузях, що не відносяться до машинобудування (будівельна, металургійна, вугле- і нафтовидобувна), є великі заводи з виробництва машин і устаткування, їх ремонту. Поряд з цим, у машинобудівній галузі є металургійні, хімічні, транспортні і будівельні підприємства, електростанції тощо. Тому в народному господарстві галузеву приналежність підприємства визначають за двома ознакам: адміністративно-організаційною і продуктовою.

При використанні адміністративно-організаційної ознаки враховуються основний заявлений вид діяльності і приналежність підприємства тому чи іншому відомству чи підприємницькому союзу. Так, підприємства, що випускають машинобудівну продукцію, будуть враховуватися в тій галузі, з якою вони адміністративно зв'язані: у будівельній, вугільній, металургійній тощо.

Відповідно до другої ознаки визначаються структура й обсяг виробництва по кожній, так званій продуктовій (чистій) галузі, тобто всі машинобудівні підприємства незалежно від адміністративної підпорядкованості відносяться до машинобудування, транспортні – до транспортної галузі, будівельні – до будівельної тощо.

За структурою підприємства поділяються на вузькоспеціалізовані, багатопрофільні і комбіновані.

Вузькоспеціалізованими вважаються підприємства, що виготовляють обмежений асортимент продукції масового чи крупносерійного виробництва, наприклад, виробляють чавун, сталевий прокат, лиття, виробляють і поставляють електричну і теплову енергію, виробляють зерно, м'ясо тощо.

Багатопрофільні підприємства, що найчастіше зустрічаються в промисловості і сільському господарстві, випускають продукцію різноманітного асортименту і різного призначення. У промисловості вони можуть спеціалізуватися одночасно на виготовленні комп'ютерів, морських судів, автомобілів, дитячих колясок, холодильників, верстатів, інструментів, перевезенні вантажів; у сільському господарстві – на вирощуванні зерна, овочів, фруктів, худоби, кормів тощо.

В міру посилення конкуренції багато з вузькоспеціалізованих підприємств задля економічної міцності різко розширюють асортимент продукції і послуг, захоплюючи нові ринки збуту. Часто такі підприємства цілком утрачають колишній галузевий профіль і стають міжгалузевими – диверсифікованими підприємствами. Одночасно вони можуть займатися, наприклад, випуском різної промислової продукції, будівництвом, транспортними і комерційними операціями. Перехід капіталу з однієї галузі економіки в інші відбувається при цьому в рамках однієї фірми.

Диверсифікованість – основний напрямок підприємницької діяльності кінця XX ст., коли спеціалізовані підприємства протягом короткого часу трансформувалися в нову категорію – фірми, що поєднують різнорідні види підприємницької виробничої і комерційної діяльності. У цьому випадку групування підприємств за галузями втрачає сенс – групується тільки продукція.

Комбіновані підприємства найчастіше зустрічаються в хімічній, текстильній і металургійній промисловості. Суть їх у тім, що один вид сировини чи готової продукції на тому самому підприємстві перетворюється (паралельно чи послідовно) в другий, а потім – у третій вид. Наприклад, виплавлений у доменних печах чавун не тільки реалізується споживачам, але і переплавляється на власному підприємстві в сталеві злитки, частина яких продається, а частина надходить на подальшу переробку в сталевий прокат на власному заводі. У текстильній промисловості комбінування виявляється у виготовленні із сировини волокна, з волокна – пряжі, із пряжі – полотнини.

Найбільш складним комбінованим виробництвом є комплексне використання сировини для виготовлення продукції, різної за структурою і хімічним складом. Зокрема, при виплавці чавуна з залізної руди у відходи разом з породою часто ідуть цінні компоненти, що містять кольорові і рідкісні метали. Для їхнього добування на підприємствах чорної металургії будуються цехи кольорової металургії. Крім того, відходи доменного і сталеливарного виробництв на цих підприємствах часто переробляються в будівельні матеріали. Таким чином, на основі тієї ж самої вихідної сировини (у даному випадку залізної руди) на підприємстві виробляється продукція, різна за характеристиками, призначенню і технології виготовлення.

Підприємства залежно від кількості працюючих та щорічного обсягу валового доходу від реалізації продукції можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень.

Усі інші підприємства визнаються середніми.