Кругообіг фондів. Поняття обороту фондів

Питання №31

Кругообіг фондів соціалістичних підприємств, рух фондів у сфері виробництва і звернення, в ході якого вони проходят три стадії. Цим стадіям відповідають три функціональні форми: грошова, продуктивна і товарна. У процесі До. ф. відбувається зміна цих функціональних форм: грошова форма фондів підприємств перетворюється на продуктивну, продуктивна — в товарну, яка потім, після реалізації готової продукції, знов перетворюється на грошову, і процес кругообігу повторюється.

До. ф. соціалістичних підприємств виражається формулою:

Т 1 — Д 1, де Д — гроші; з. n. — заробітна плата; Т (с. n.) — засоби виробництва; П — виробництво; Т 1 — готова продукція; Д 1 — гроші, отримані після реалізації готової продукції. Оскільки при соціалізмі використовуються товарно-грошові стосунки і господарський розрахунок, формула До. ф. виражає товарну, вартісну форму продуктів соціалістичних виробничих підприємств, а також необхідність їх обміну як товарів у сфері звернення. До. ф. соціалістичних підприємств відрізняється формою і по суті від кругообігу капіталу тим, що він здійснюється планомірно, тому рух фондів не супроводиться кризами і не носить циклічного характеру.

Перша стадія До. ф. — грошова. На відміну від кругообігу капіталу, заробітна плата трудящих на цій стадії не пов'язана з процесом купівлі засобів виробництва і робочої сили, т. до. последняя при соціалізмі перестала бути товаром. Оплата праці по кількості і якості виробляється з отримуваної підприємством частини доходів, що є новою вартістю, створеною необхідною працею. Тому оплата праці у формі заробітної плати є самостійним елементом руху фондів і виражається формулою:. Для підвищення ефективності виробництва і фондовіддачі на цій стадії необхідно строго дотримуватися встановлених нормативів при покупці необхідних засобів виробництва (засобів праці і предметів праці), т. до. сверхнормативные запаси їх приводять до «заморожування» оборотних фондів і уповільнення До. ф. Вдосконалення форм і методів планомірного матеріально-технічного постачання дозволяє соціалістичним підприємствам здійснювати безперебійний виробничий процес при мінімумі запасів сировини, матеріалів, палива. Цьому ж сприяє і плата за фонди, введена з січня 1966 для підприємств, що працюють в нових умовах планерування і економічного стимулювання.

Друга стадія До. ф. — продуктивна, на якій в процесі праці відбувається зростання вартості, внаслідок чого соціалістичні підприємства що функціонують як госпрозрахункові одиниці, отримують прибуток, що забезпечує ефективність соціалістичного виробництва в цілому. Виражається формулой ... П.... На цій стадії До. ф. соціалістичних підприємств виявляється особливий характер з'єднання особистих і речових чинників виробництва: робочої сили із знаряддями і предметами праці. При соціалізмі виробники трудящих — безпосередніх, власники засобів виробництва — виробляють продукцію в інтересах всього суспільства. З'єднання робочої сили із засобами виробництва звільнене від антагоністичної форми капіталу, тому процес соціалістичного виробництва здійснюється при тісній товариській співпраці і взаємодопомозі асоційованих виробників. Технічний прогрес змінює структуру виробничих фондів, сприяє зростанню кількості і якості продукції, прискоренню До. ф. шляхом скорочення раніше всього часу робочого періоду і часу перебування оборотних фондів у виробничих запасах, підвищує продуктивність праці, фондовіддачу і ефективність виробництва (див. Економічна ефективність соціалістичного виробництва).

Третя стадія До. ф. — товарна, на якій відбувається реалізація вироблених продуктів як товарів. Перетворення товарів на гроші (реалізація) дозволяє соціалістичним підприємствам відшкодовувати в грошовій формі витрати виробництва, у тому числі оплачувати працю працівників і отримувати прибуток, частина якого залишається у розпорядженні підприємства, а інша поступає в дохід держави і йде на потреби суспільства (перш за все на розширене відтворення, освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, оборону і ін.). Виражається формулою Т 1 —Д 1. На відміну від кругообігу капіталу при капіталізмі, де ця стадія пов'язана з антагоністичними протиріччями в самому товарі, протиріччям між його споживною вартістю і вартістю, що гальмує реалізацію і перетворює її на болісний процес збуту, чреватий кризами перепроїзводствава, процес реалізації товарів при соціалізмі на цій стадії відбувається планомірно, завдяки чому забезпечується безперервна зміна стадій і форм До. ф. Цим досягається висока ефективність використання виробничих фондів соціалістичних підприємств на всіх стадіях До. ф.

В процесі кругообігу фонди соціалістичних підприємств одночасно знаходяться у всіх формах і на всіх трьох стадіях.

Фонди підприємства. організація їх відтворення
Структура фондів
Фонди державного підприємства - це сукупність матеріальних і грошових ресурсів, цінних паперів, які створюються і використовуються у процесі його розширеного відтворення для забезпечення його життєдіяльності. До складу фондів підприємства входять основні та оборотні фонди, фонди обігу, резервні й страхові фонди, а також інші матеріальні цінності й фінансові ресурси. Отже, вони становлять матеріально-технічну базу й кошти, тобто майно державного підприємства. Підприємство самостійно здійснює права володіння, користування і розпорядження цим майном. Відповідно до Закону «Про підприємства» воно має право будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші ма-теріальні цінності передавати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно у тимчасове користування або позику, а також списувати їх із балансу, якщо вони Зношені або морально застаріли.
Структура фондів відображає закон взаємозв'язку різних елементів, систему їх взаємодії у межах єдиного цілого. Основні фонди — це засоби праці, які багаторазово беруть участь у процесі виробництва, тривалий час зберігають повністю або частково свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на вироблений продукт частинами у процесі їхнього зношування. Перенесення це здійснюється шляхом амортизації й утворення амортизаційного фонду.
Необхідно враховувати також фактор морального зношування, у зв'язку з чим засоби праці повинні бути заміщені ще до їхнього фізичного зношування, оскільки відбувається безперервний процес створення нового, технічно досконалішого виробничого обладнання. Йдеться про будинки, споруди, виробниче обладнання, верстати і т.д., а також про інфраструктуру (виробничу, соціальну, екологічну).
Основні фонди включають виробничі й невиробничі. Виробничі основні фонди — це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі (будівлі та споруди виробничого призначення, передавальне обладнання, силові та робочі машини й устаткування, транспортні засоби тощо). Вони поділяються на активну частину — силові машини, робочі машини й устаткування, прилади, інструменти й пасивну частину — будівлі, споруди, інвентар, які впливають на виробничий процес опосередковано. Невиробничі основні фонди — засоби праці, які безпосередньо не беруть участі у виробничому процесі, а задовольняють побутові й культурні потреби (житлові будинки, об'єкти охорони здоров'я, дитсадки, клуби і
т.д.).
Оборотні фонди — це предмети праці, які використовуються у виробництві. Вони являють собою частину продуктивних фондів, які використовуються у кожному циклі виробництва, і їхня вартість повністю переноситься на виготовлений продукт. На практиці оборотні фонди складають три групи: 1) виробничі запаси; 2) незавершене виробництво (предмети праці у виробництві, півфабрикати); 3) витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу — це сукупність усіх засобів, які обслуговують сферу обігу. Вони включають: готову продукцію на складах підприємства, товари відвантажені, грошові кошти у касі, банку, на рахунках, а також ресурси, які необхідні для реалізації готової продукції, її зберігання, доведення до якості, яка відповідає вимогам споживачів, інші ресурси, які використовуються для обслуговування постачання і продажу готової продукції.
Оборотні фонди і фонди обігу, виражені у грошах, — це оборотні засоби. За джерелами формування їх розрізняють таким чином:
власні оборотні засоби — формуються за рахунок власних коштів підприємства, його прибутку, а також коштів міністерств, відомств, в особливих випадках — із бюджету (готова продукція, гроші у банку, товари, відвантажені зі складів підприємства, зарплата);
позичкові (залучені) оборотні засоби — створюються за рахунок кредитів банків та інших кредиторів, вони покривають додаткові потреби підприємства.
За принципами організації оборотні засоби діляться на:
нормовані — всі оборотні фонди й готова продукція, що є на складі підприємства (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція та інші товарно-матеріальні цінності).
ненормовані — всі інші засоби у сфері обігу (відвантажена продукція, грошові кошти і кошти на рахунках). Слід зазначити, що обґрунтоване визначення нормативів запасів готової продукції, грошових ресурсів є необхідною умовою безперервності круговороту фондів підприємства, підвищує їхню ефективність.
Основні фонди й оборотні засоби утворюють статутний фонд підприємства, рух якого знаходить відображення у самостійному балансі.

Відтворення фондів підприємства
Відтворення фондів — це безперервне їх відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва. У ході відтворення фондів відновлюються і розвиваються «ні складові елементи як за натуральною формою, так і за вартістю, змінюється структура фондів і одночасно відбу-вається відновлення та розвиток їх як економічного відношення. У ході повторення і відновлення виробництва фонди Підприємства знаходяться у кругообороті. Кругооборот фондів — це їх рух, у процесі якого вони проходять три взаємозалежних стадії, втілюючись на кожній з них у відповідну матеріальну форму: засобів виробництва, гоївшої продукції і грошових коштів.
першій стадії підприємство купує засоби виробництва і силу (грошова форма фондів перетворюється в товарна другій — відбувається процес виробництва (продуктова фондів перетворюється в товарну), на третій — ре-вироблений продукт (товарна форма фондів перетворюється у свою початкову форму — грошову, кругообіг. Від безперебійного кругообороту значною мірою залежить нормальний хід відтворення фондів підприємства, його ритмічність, надходження кінцевого продукту на потреби особистого й виробничого споживання.
На кожній стадії кругообороту фондів відбуваються різні економічні процеси, і жодну з них не можна абсолютизувати, а потрібно розглядати у діалектичному зв'язку з іншими стадіями.
При аналізі кругообороту фондів особливу увагу слід приділяти проблемі ефективності та якості. Так, від якості засобів виробництва, закуплених на першій стадії кругообороту, значною мірою залежить ефективність процесу в наступних стадіях. Наприклад, у разі використання неякісної сировини підприємство одержить неякісний товар, який не буде реалізовуватися. Отже, проблема якості товару — головна. Ефективність на другій стадії пов'язана, зокрема, із скороченням часу робочого періоду, що вимагає застосування прогресивної техніки та технології, комп'ютеризації виробництва тощо. На третій стадії існують проблеми транспортування, збе-рігання, реалізації продукції. Раціональне їх вирішення може У декілька разів збільшити прибуток, зарплату, фонди нагромадження і споживання.
У процесі відтворення фондів їх кругооборот постійно повторюється. Кругооборот як періодично повторюваний процес, а не як окремий акт, у якому авансована вартість повертається до своєї вихідної форми, називається оборотом фондів. Швидкість обороту фондів (п) прийнято визначати числом їх оборотів, які відбулися за певний період, як правило, за рік (О), і тривалістю одного обороту (о). Залежність між цими показниками можна виразити формулою:.
Сьогодні вся маркетингова діяльність підприємства првин-на бути спрямована на скорочення обігу, часу, протягом якого готова продукція знаходиться на складах, терміну транспортування її до споживача, часу реалізації готової продукції, часу, протягом якого відбувається придбання нових засобів виробництва. Все це впливає на продуктивність праці, собівартість, рентабельніість.

Фізичний і моральний знос
У процесі кругообороту основні виробничі фонди зазнають фізичного й морального зносу. У 1990 р. знос промислово-виробничих фондів у промисловості України складав
48,7%, в енергетиці — 40,4, у паливній промисловості — 46,9, у вугільній — 65,5, у чорній металургії — 61,4, у машинобудуванні — 47, у хімічній і нафтохімічній промисловості — 55, у промисловості будівельних матеріалів — 48,3, у легкій промисловості — 42 і харчовій — 43%. Після 1990р. стан промислово-виробничих фондів значно погіршився. Фізичний знос — це матеріальне зношування машин, Обладнання, ЕОМ, комп'ютерів, інструментів, будівель і Споруд, інших засобів праці в результаті поступової •трати окремими елементами своїх техніко-виробничих.властивостей, своєї споживної вартості. Фізичний знос є наслідком впливу виробничих навантажень, атмосферних явищ, змін у будові матеріалу, з якого виготовлені знаряддя праці. В економічному значенні фізичний знос є процес перенесення вартості на готовий продукт тією середньою мірою, якою основні виробничі фонди втрачають свою споживну вартість.
Крім фізичного зносу, основні виробничі фонди зазнають і морального зносу. Моральний знос — це втрата засобами (машинами, обладнанням, ЕОМ, комп'ютерами, антами) частини вартості через конструктивне І, винайдення нових засобів праці незалежно від зносу. Матеріальною основою морального зносу є НТП.

Існують дві форми морального зносу:
1) коли старі засоби праці втрачають частину первісної вартості, бо нові засоби праці такої ж конструкції виробляються дешевше внаслідок зростання суспільної продуктивності праці в галузях, що їх виготовляють. У результаті на готовий продукт переноситься їхня менша вартість;
2) коли у виробництво впроваджуються принципово нові, економічні машини й устаткування, новітня технологія, а старі засоби праці і технології вже не забезпечують досягнутого рівня суспільне необхідної праці на виробництво певної продукції. При цьому на одиницю виробленої продукції переноситься менша величина вартості основних виробничих фондів. Наприклад, якщо за допомогою принципово нової машини виробляється у два рази більше продукції (чи надається послуг), ніж за допомогою застарілої техніки, то на одиницю продукту (послуги) буде переноситися менша кількість вартості застарілих фондів. Це скорочує тривалість циклу обороту основних виробничих фондів.

Амортизація
Щоб забезпечити своєчасне й повне оновлення основних виробничих фондів, запроваджуються норми амортизації, що враховують фізичний і моральний знос. Амортизація — це процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру зносу їх на вироблений продукт і використання цієї вартості для наступного відтворення (заміщення, відновлення) засобів праці. • Вартісне зношування є грошовим виразом фізичного і морального зносу.
Перенесена вартість являє собою частину собівартості продукції, яка після реалізації надходить підприємству у вигляді частини виручки, що зараховується на спеціальний грошовий фонд (амортизаційний фонд). Амортизаційний фонд — це фонд грошових ресурсів, що утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для повного відновлення (реновації) основних фондів. За натуральною формою відшкодування зношування основних фондів здійснюють у процесі нового капітального будівництва та капітального ремонту основних фондів.
Слід зазначити, що амортизація відшкодовує зношування фондів лише у процесі виробництва. За рахунок амортизації не відшкодовуються основні фонди, зруйновані під час стихійного лиха, війни, невстановлене устаткування, а також основні фонди, які тривалий час перебувають у капітальному ремонті. Амортизація нараховується при введенні в дію нових цехів, дільниць, відділків.
З метою створення економічних передумов для оновлення основних фондів установлюється норма амортизації. Це — відношення річного обсягу амортизаційних відрахувань до середньорічної вартості основних фондів, виражене у відсотках. Норми амортизації визначаються на основі строків служби фондів, які залежать від їх довговічності, фізичного й морального зносу, фактичного віку засобів праці, затрат на капітальний ремонт, модернізацію. Водночас на підприємствах деяких галузей, специфічні умови яких не дають можливості визначати амортизаційні відрахування у відсотках за вартістю основних фондів, норма амортизації встановлюється до іншої бази. Наприклад, у вугільній, гірничодобувній, нафтодобувній промисловості норма амортизації визначається у грошах на тонну видобутого продукту.
З 1 січня 1988 р. норми амортизації встановлюються тільки на повне відновлення (реновацію) основних фондів із урахуванням їхньої балансової вартості, строку служби, виручки від реалізації вибулих основних фондів (ліквідаційної вартості).
Норма амортизації складається з двох частин: норми на реновацію (повне відновлення) і норми на капітальний ремонт. Ці частини взаємозв'язані і взаємозалежні. Так, чим коротший строк служби засобів праці, тим за інших рівних умов менша потреба у ремонті, а отже, й нижча частка амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт. У загальному вигляді формула річної норми амортизації така:

де А' — річна норма амортизації, визначена у відсотках; Фосн — балансова вартість основних фондів; РКр — витрати на капітальний ремонт і модернізацію; Лф — виручка (ліквідаційна вартість) від продажу вибулих засобів праці і лому металевого» ««рахуванням затрат на демонтаж; Т — тривалість (кількість РОКІВ) функціонування основних фондів.

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара тощо), залишки незавершеного виробництва і видатки майбутніх періодів. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову (грошові кошти при розрахунках, грошові кошти в касі підприємства та на його рахунках у банку).

Поєднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті “оборотні кошти підприємства” ґрунтується на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити неперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов’язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу.

Особливу увагу при вивченні стану і структури оборотних активів підприємства приділяють аналізові стану запасів і витрат, аналізові стану розрахунків з дебіторами та аналізові руху грошових коштів.

За різної ефективності використання оборотних коштів зростання запасів в одному випадку може бути оцінено як свідчення розширення обсягів діяльності, а в іншому випадку – як факт зниження ділової активності та відповідного збільшення періоду обороту коштів.

За даними табл.2.1, 2.2, 2.3. проведемо аналіз структури й динаміки оборотних активів ТзОВ ВКФ “Пліт “. За різної ефективності використання оборотних активів зростання запасів в одному випадку може бути оцінено як

свідчення розширення обсягів діяльності, а в іншому випадку – як факт зниження ділової активності відповідного збільшення обороту коштів.

Аналізуючи дані таблиці значень підприємства за 2004 рік бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів підприємства мають інші запаси і витрати (34,38 % на кінець року). На грошові кошти припадає 8,96 %, на розрахунки з дебіторами 32,65 і на інші оборотні кошти – 0,98%. Загальне збільшення підсумку оборотних активів становило за аналізований період 43,95 %. Причому найбільша зміна в загальному відхиленні припадає на грошові кошти (3,35 %) та на запаси і витрати (8,51 %).

Питання №32