Суть і функції менеджменту. Менеджери

Із зростанням масштабів суспільного виробництва, поглибленням суспільного поділу праці в усіх трьох формах (загальній, частковій та одиничній) посилюється значення системи управління економікою. Така система — це свідомо організований, цілеспрямований й ак­тивний вплив різних суб'єктів управління на процес розвитку та функціонування суспільного способу виробництва, окремих його ланок. Ядром системи управління в економіці є ціле­спрямований вплив на потреби, інтереси та цілі окремих інди­відів, колективів людей, цілих верств і прошарків для досяг­нення поставленої мети. Основні об'єкти — це суспільне ви­робництво в цілому (загальна форма), окремі сфери, галузі народного господарства, окремі сфери суспільного відтворен-ния, ті чи інші елементи (або підсистеми) економічної систе­ми (відносини власності, продуктивні сили, техніко-економіч-ні відносини тощо (часткова форма) та окремі підприємства, організації й установи (одинична форма).

Управління як цілеспрямований і активний процес вклю­чає такі відносно самостійні, логічно послідовні елементи: і) збирання, систематизація і передача інформації; 2) вироб­лення (обґрунтування) і прийняття рішення; 3) перетворення оішення на різні форми команд (усна, письмова, наказ тощо) ^га забезпечення його виконання; 4) аналіз ефективності при­йнятого рішення та можливе наступне його коригування. Ре­зультатом цих дій є взаємні переміщення елементів виробниц-І ва, розв'язання суперечностей суспільного способу виробниц­тва в цілому або окремих його підсистем, узгодження еконо­мічних інтересів, зростання ефективності суспільного вироб­ництва (або його окремих ланок) тощо.

Управлінське рішення, управління у цілому на практиці ре­алізується через певний комплекс функцій. Функція управлін­ня — це певний вид діяльності, в процесі якої здійснюється ефективний вплив на об'єкт управління і розв'язується пос­тавлене завдання, досягається мета. Основні функіції управлін­ня з погляду технологічного способу виробництва — плану вання опгачізашя, координація, контроль. Ще однією функці-єю управління з погляду відносин власності є реалізація власниками засобів виробництва та інших елементів системи продуктивних сил (науки, інформації тощо) своїх прав на різні об'єкти власності, своїх цілей управління.

Менеджери (англ. manager — управляючий) — специфіч­ний соціальний прошарок суспільства, що складається з про­фесійних управляючих (директорів компаній і фірм, керівни­ків окремих підрозділів підприємства тощо). Поява менедже­рів зумовлена поглибленням суспільного поділу праці, зрос­танням масштабів підприємств, ускладненням процесу вироб­ництва й управління тощо. Конкретнішою причиною їх появи є процес відокремлення капіталу-власності від капіталу-функ-ції. Розвиток цих процесів приводить до того, що капіталіст, будучи фізично неспроможним здійснювати компетентне ке­рівництво всіма ланками виробництва та реалізації продукції, наймає професійних управлінців. В умовах зростання депер-соніфікації власності (внаслідок еволюції капіталістичної влас­ності від індивідуальної до колективних форм) менеджерів наймають акціонери і насамперед власники значної кількості акцій.