Форми суспільного виробництва. Натуральне та товарне виробництво

Натуральне виробництво. Історично першим виникло на­туральне виробництво, за якого продукти праці призначають­ся для задоволення власних потреб виробництва, для спожи­вання всередині господарства, що їх виробило. В усіх докапі­талістичних формаціях господарство в основному було нату­ральним (господарство первісних общин і патріархальних сі­мей, латифундій у рабовласницьких державах і середньовіч­них феодальних маєтків). У цих господарствах існував зам­кнений кругообіг (рух) продукту, який, як правило, не вихо­див за їхні межі. Кожна господарська одиниця була повністю відокремлена від інших як у виробництві, так і в споживанні. Рівень споживання суб'єктів, що господарювали (власників), залежав виключно від рівня виробництва.

Суспільний поділ праці в натуральному господарстві ро­звинутий ще слабо. Проте всередині цього господарства праця уже могла бути поділена між окремими людьми та групами людей.

Товарне виробництво — це така організація суспільного гос­подарства, коли окремі продукти виробляються відокремле­ними виробниками, і для задоволення суспільних потреб не­обхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами. Звідси випливає, що основними рисами товарного виробництва є: а) суспільний поділ праці; б) приватна влас­ність на засоби виробництва; в) повна соціально-економічна відокремленість виробників; г) економічні зв'язки між відок­ремленими товаровиробниками через обмін; Г) стихійний та анархічний характер розвитку.

Розрізняють просте та капіталістичне товарне виробницт­во. Просте товарне виробництво характеризується поєднанням безпосередніх виробників із засобами виробництва, капіталіс­тичне — їх антагонізмом. Просте товарне виробництво ґрунту­ється на власній праці, капіталістичне — на експлуатації чужої праці. Продукт праці в простому товарному виробництві нале­жить товаровиробникові, у капіталістичному — власнику за­собів виробництва, тобто капіталісту. Просте товарне вироб­ництво є дрібним, розпорошеним, у ньому відсутній одинич­ний поділ праці, а кінцева мета — задоволення особистих пот­реб товаровиробника. Капіталістичне товарне виробництво передбачає спільну працю багатьох найманих робітників, ро­звинутий одиничний поділ праці. Його мета — одержання прибутку капіталістом. Просте товарне виробництво має об­межений характер (одна частина вироблених у суспільстві продуктів йде безпосередньо на особисте споживання, друга — на ринок), а капіталістичне — загальний.

В умовах адміністративно-командної системи колишнього СРСР мало місце штучне звуження сфери товарно-грошових відносин, значне ігнорування вимог дії економічних законів товарної форми організації виробництва, що призвело до не­ефективності й затратного характеру економіки.