Окремі види злочинів по Руській Правді і відповідальність за них

Приходячи правовим пам'ятником феодальної держави з усіма властивими йому ознаками, Руська Правда у своїх статтях чітко розмежовує правовий статус різноманітних груп населення. З цим була також безпосередньо пов'язана і міра покарання за той або інший злочин, вчинений або феодалом, або простолюдином.

Необхідно підкреслити особливість відповідальності, що покладалася на скоївших злочин по Руській Правді. В основному її положення передбачали перехід від кровної або іншої помсти, як міри покарання, до штрафних санкцій і стягнень на майно винних. Так, встановлювалися штрафи за убивство княжих слуг, за крадіжку і пошкодження княжого майна.

Наприклад, Ст.19 Скороченої Правди говорила: "Якщо уб'ють огнищанина за образу, то сплачувати за нього 80 гривень вбивці, а людям не потрібно; а за під'їзного князівського - 80 гривень". Швидше за все під словами "убивство за образу" розумілося убивство у відповідь на дії жертви. Можна припустити, що мова йшла про убивство княжого слуги при виконанні їм своїх обов'язків.

Різновидом навмисного убивства по Руській Правді, що вона виділяла, - було убивство в розбої. У Древньої Русі воно розглядалося як найтяжчий злочин. У випадку убивства огнищанина обов'язок розшуку злочинця покладалася на вервь (общину), на території якої було зроблене убивство. Якщо вбивця не був зловлений, то вервь зобов'язана була виплатити виру в розмірі 80 гривень.

Досить цікава норма викладена в ст.21 Скороченої Правди, присвяченій вбивству огнищанина або княжого тиуна при захисті ними княжого майна ("у клети, або в череди, або при крадіжці корови"). Це була практично єдина стаття, що зобов'язувала на місці розправитися з вбивцею ("убити в пса місце"), що говорило про особо небезпечний характер даного злочину й ще разом підтверджувало факт посиленого захисту княжих слуг.

У ряді статей Скороченої Правди (ст.ст.22 -27) перераховувалися штрафи, стягнуті за убивство княжих слуг, а також людей, що знаходяться в залежності від князя. Ознайомившись із цими статтями, можна уявити соціальну структуру тодішнього суспільства, визначити положення тих або інших груп. Розібратися в цьому допомагають перераховані в цих статтях штрафи. Так, життя княжого тиуна і старшого конюха оцінювалася в 80 гривень, життя сільського старости, орного, раби-годувальниця або їх дитини - у 12 гривень, і нижче усіх цінувалося життя рядовиків, смердів і холопів - усього по 5 гривень.

Необхідно підкреслити, що особливим захистом користувалися не тільки княжого слуги, але і його майно. Так, ст.28 Скороченої Правди встановлювала розміри штрафів за викрадення або винищування княжої худоби. У цій же статті згадується і про коней смерда.

Цілий ряд статей Скороченої Правди (ст.ст.29, 31, 32, 35 -37, 39, 40) розглядали різноманітні випадки крадіжки. У досліджуваному пам'ятнику права крадіжці приділяється значне місце, достатньо докладно розроблене система покарань за них, що говорить про широке поширення цього антигромадського явища й у той далекий час.

Варто зауважити, що Руська Правда передбачає більш суворе покарання у випадку вчинення злочину групою осіб, тобто вже було відомо поняття співучасті. Незалежно від кількості злочинців, кожний із них повинний був заплатити підвищений штраф у порівнянні зі штрафом, призначуваним за крадіжку, вчинену поодинці.

Цікаво поява в ст.ст.35 і 36 Скороченої Правди терміна "продаж" - установленого законом штрафу, стягуваного на користь князя в якості державного органа, тобто йде в скарбницю. Крім продажу встановлювалося стягнення "за образу" на користь потерпілого, що можна порівняти з існуючим у сучасному законодавстві відшкодуванням завданої шкоди.

Практично всі статті Руської Правди - про відповідальність за убивство, нанесення образи, про право на спадщину й інші закріплювали привілейоване положення феодалів і їхній оточення, посилено захищали життя представників панівного класу.

Date: 2015-07-17; view: 380; Нарушение авторских прав