Галузева структура промисловості, показники, що її характеризують

Галузева структура - це співвідношення окремих галузей між собою, виражене у відсотках. Галузева структура виражається переліком галузей та їх часткою в загальному обсязі виробництва продукції або в елементах виробництва (вартості основних фондів, чисельності персоналу і т.п.). При характеристиці галузевої структури, як правило, використовується показник питомої ваги галузі у загальному обсязі виробництва товарної продукції. Галузеву структуру промисловості характеризують кількісне співвідношення між окремими галузями і певні виробничі взаємозв'язки між ними. В умовах становлення ринкової економіки вивчення галузевої структури необхідне для управління державною власністю в промисловості, якісного складання міжгалузевого балансу. Для характеристики галузевої структури промисловості та аналізу зрушень у ній використовують ряд показників. Цими показниками можуть бути: питома вага випуску продукції окремими галузями в загальному обсязі випуску продукції промисловістю, зміна питомої ваги основних фондів галузі в загальній вартості основних фондів промисловості, зміна чисельності працюючих в галузі відносно загальної чисельності працюючих в промисловості та ін. Для аналізу зрушень у галузевій структурі користуються показниками: 1 ) темпи росту обсягу виробництва окремої галузі (T_гал) (або всієї промисловості) визначають:
де Q _пл, Q _б – обсяг випуску продукції галузей відповідно в плановому і базовому періоді, в грошових або натуральних одиницях; 2) галузеві коефіцієнти випередження ( K_гал) характеризують зміни в галузевій структурі промисловості і визначаються:

де Т_пром – темп росту обсягу виробництва в промисловості, %,

Т_гал і Т_пром беруть за один і той самий період;3) знаючи базову галузеву структуру промисловості та галузеві коефіцієнти випередження, можна розрахувати питому вагу окремої галузі в загальному обсязі виробництва промисловості в плановому періоді:

Д_пл = Д_б × К_гал,де Д_пл, Д_б – доля галузі в загальному обсязі виробництва продукції промисловістю в плановому і базовому періодах відповідно, %.

9.Поняття процесу планування та прогнозування розвитку пiдприємств

Планування - це процес визначення цілей діяльності організації та прийняття рішень щодо їх досягнення. Зміст процесу планування полягає у пошуку відповідей на три ключових запитання: де організація знаходиться у даний момент (який її стан, яка ситуація зовні)? Чого організація прагне досягти (куди вона прямує, які її цілі)? Як саме організація досягне цього стану (яка програма її дій)? Планування є первісною функцією серед решти основних адміністративних функцій управління, позаяк полягає у підготовці рішень, які визначають діяльність організації у майбутньому для досягнення поставлених цілей. Прогноз (від гр. ргоgпоsis — передбачення) — це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Процес складання (розробки) прогнозу називають прогнозуванням. Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації— це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Планування та прогнозування притаманне всім підприємствам незалежно від їх форм власності. Механізм прогнозування і планування включає: принципи, визначення пріоритетних цілей, забезпечення взаємозв'язку між показниками, облік факторів і кон'юнктури розвитку ринку, контроль за складанням прогнозів і реалізацією планів. Процес планування та прогнозування базується на знанні і використанні об'єктивних економічних законів, законів товарного виробництва (закон вартості), законів ринкової економіки.

10.Стратегiя розвитку (стратегiчне планування) пiдприємства

Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві. Стратегія -- це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Вона формулює цілі та способи їхнього досягнення так, щоб указати підприємству певний (такий, що об'єднує всі його підрозділи) напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Стратегічне планування -- процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства.Першим, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування є вибір цілей. Основну ціль підприємства заведено називати місією. Вибір місії підприємства здійснюється з урахуванням дії чинників зовнішнього середовища. Виходячи із загальної місії підприємства формулюють його інші стратегічні цілі. Реальність та ефективність стратегії підприємства буде забезпечено, якщо стратегічні цілі будуть:- конкретними та вимірюваними; чітко зорієнтованими у часі (коли і якої цілі треба досягнути);- досяжними, збалансованими, ресурсно забезпеченими;

- однонапрямленими та такими, що взаємно підтримують одна одну.

При цьому бажано встановлювати цілі для кожного напрямку діяльності підприємства.Аналіз зовнішнього середовища — це безперервний процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим. щоб своєчасно та вичерпно визначити можливості й загрози для підприємства, тобто позитивну й негативну дію зовнішніх чинників — політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних тощо.

.