Зарубіжний досвід оцінки персоналу підприємств. В зарубіжних організаціях функції з проведення оцінки кадрів розподіляються між лінійними керівниками та кадровими службами

В зарубіжних організаціях функції з проведення оцінки кадрів розподіляються між лінійними керівниками та кадровими службами. Кадрові служби, виходячи із корпоративної політики, розробляють процедури їх практичного використання. Кадровики допомагають впроваджувати систему оцінок, розробляють програми навчання, проводять опитування, організовують збереження всієї інформації в банках даних.

Фактична й оціночна інформація, що збирається на багатьох фірмах за найширшою програмою, являє собою реальну базу кадрового планування, розрахунку потреб у допоміжному персоналі, прогнозування програм внутрішньо-фірмового навчання, організації конкурсного заміщення вакантних посад і, безумовно, оплати праці співробітників. У різних організаціях акцент робиться залежно від кадрової політики на ті чи інші проблеми.

Вирішальна роль в оцінці персоналу належить безпосередню начальнику, який добре знає своїх підлеглих, несе повну відповідальність за результати їх діяльності, застосування заходів заохочень та покарань, за їх навчання та розвиток.

У більшості підприємств оцінка й атестація проводяться щорічно, особливо коли застосовуються спрощені процедури оцінки. Багато підприємств вимагають від своїх керівників обов’язкового поточного контролю за діяльністю підлеглих, проведення формальних співбесід і обговорення результатів праці в проміжках між щорічними формальними оцінками. Особливо ретельно здійснюється контроль за новими, прийнятими на роботу, і за тими, які одержали нове призначення. Оцінка персоналу проводиться за підсумками півріччя (у зв’язку з виплатою премії), за підсумками року (при черговому підвищенні заробітної плати), в довгостроковій перспективі (з урахуванням підсумків оперативної оцінки). Ключовий критерій оцінки – не індивідуальний кінцевий результат, а старанність працівника, його готовність вдосконалювати свою діяльність і вносити вклад у роботу фірми. Особлива увага приділяється соціальному внеску працівника у функціонування трудового колективу.

Індивідуальна оцінка працівників здійснюється безпосереднім керівником. Матеріали оцінки надходять у відділення управління людськими ресурсами, яке коригує їх у масштабах фірми, не допускаючи занижених або завищених індивідуальних оцінок; результати фіксуються в особовій справі працівника. Вони використовуються для планування його індивідуального зростання і підвищення кваліфікації. Ретельно дотримується принцип конфіденційності оцінки.

Лише в небагатьох фірмах в порядку нововведення застосовується система зворотного зв’язку, що передбачає обговорення з працівником підсумків оцінки.

Міжнародна практика виділяє такі основні методи оцінки персоналу:

1. Assessment Сenter – це технологія оцінки персоналу, широко використовувана в світі. Починаючи з 1960 року більшість американських корпорації (наприклад, «IBM», «Стандарт ойл оф Огайо», «Сірс Робакс») створили власні центри оцінки персоналу.

Департамент праці та зайнятості США визначають ассессмент як стандартизовану багатоаспектну оцінку персоналу, що включає в себе безліч оцінних процедур: інтерв’ю, психологічні тести та ділові ігри.

Assessment Center – це метод оцінки персоналу, заснований на моделюванні ключових моментів діяльності оцінюваного, для виявлення наявних у нього професійно важливих якостей.

2. Management by Objectives (МВО) – управління по цілях, з’явився в 1960-1970-х роках у США. Оцінка методом MBO дозволяє оцінити особисті досягнення кожного співробітника за певний період часу, зазвичай за рік. Даний метод застосовується при поточній оцінці результатів праці працівника і при перекладі співробітника на нову посаду.

При проведенні оцінки методом MBO керівник і співробітник на початку звітного періоду складають список завдань, виконання яких оцінюється в кінці звітного періоду. Звітний період, як правило, збігається з фінансовим роком. В ідеалі, система оцінки повинна охоплювати всі посади на підприємстві – від рядового співробітника до топ-менеджерів.

3. Метод KPI (key performance indicators). У деяких країнах (Японія, Корея, Сінгапур, Малайзія, Гонконг, Англія, Німеччина, США, в останні роки Бразилія) концепції KPI і загального керівництва якістю підняті на рівень національної ідеї.

KPI – система показників, за допомогою якої роботодавці оцінюють своїх співробітників. Показники роботи кожного окремого співробітника прив’язують до загальних KPI усього підприємства.

Мета системи – зробити так, щоб дії співробітників з різних служб не були суперечливими і не гальмували роботу фахівців з інших підрозділів.

Кожен вносить вклад у загальну справу, працює на досягнення поставлених перед ним цілей і в результаті отримує бонуси за їх виконання.

4. Метод «360 градусів».

Оцінка за методом «360 градусів» – це оцінка співробітника підприємства на основі його поведінки в реальних робочих ситуаціях і проявлених ним ділових якостей.

Дані отримують шляхом опиту самого співробітника, його безпосереднього керівника, колег, підлеглих, а в окремих випадках і клієнтів оцінюваного. Основна мета зворотного зв’язку 360° – надати співробітникові систематизовану інформацію про оцінку рівня розвитку компетенцій.

Зарубіжні підприємства (США, Японія) мають досить великий досвід і давно сформовану систему управління персоналом. Вхідна в систему управління персоналом оцінка персоналу також має свої особливості.

У деяких системах кожному працівнику привласнюється (секретно) код його «цінності для фірми» по п’ятибальній системі. Оцінка індивідуальних результатів праці керівників і фахівців у приватних і державних організаціях у США – центральний елемент усієї кадрової політики стосовно них.

Оцінка індивідуальних результатів діяльності використовується комплексно і служить для встановлення розміру оплати і преміювання працівника, визначення його відповідності займаної посади і доцільності чи підвищення переміщення, виявлення недоліків в організації праці працівника й у його використанні,

а також для визначення необхідності підвищення його кваліфікації і перепідготовки. Практичне впровадження такого підходу припускає наявність чітка сформульованих критеріїв якостей індивідуальної роботи керівника чи фахівця.

Оцінка кадрів на підприємствах Японії характеризується декількома особливостями, пов’язаними з філософією виробництва, яка ґрунтується на пріоритетах персоналу, як може проявити і закріпити свої здібності кожен працівник.

У зв’язку з цим одним із обов’язкових факторів оцінки персоналу є необхідність повної оцінки результатів його праці, здібностей, характеру, здатності до певного виду діяльності. Справедлива оцінка за цими параметрами служить основою для вирішення питань управління кар’єрою персоналу, що в свою чергу має важливе значення для мотивації працівників. Другою особливістю є досить жорсткий зв’язок результатів оцінки працівників з оплатою і преміюванням.

Третьою особливістю оцінки кадрів на японських підприємствах є її регулярність, обов’язковість для всіх, що створює нормальний психологічний клімат у колективі. Документальною основою оцінки є оціночні листи або картки оцінки кадрів.

Японський досвід оцінки дозволяє правильно використовувати кадровий потенціал, призводить до раціональної плинності персоналу та просуванні по службі за об’єктивними критеріями.

Таким чином досвід зарубіжних підприємств Японії показує, що його впровадження на підприємствах України неможливий, переважно це пов'язано з філософією виробництва, проте досвід підприємств США при оцінці персоналу вже застосовується деякими підприємствами в нашій країні, також використовуються найп оширеніші зарубіжні методи оцінки персоналу.