Сутність та цілі управління

Тема 12 СТРУКТУРА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

12.1 Сутність і цілі управління.

12.2 Органи управління.

12.3 Принципи управління підприємством.

12.4 Функції управління.

12.5 Методи управління.

12.6 Механізм господарського управління.

Сутність та цілі управління

Управління (менеджмент) – це процес поєднання ресурсів для досягнення поставленої мети.

Управління – це свідомий вплив людини на різні об'єкти та процеси навколишнього світу, і пов'язані з ними людей, які здійснюється з метою надання процесам певної спрямованості та отримання бажаних результатів.

Основною метою підприємства (фірми) є підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку. В якості вихідної умови використовується типова модель функції прибутку:

, (12.1)

де П – прибуток фірми після сплати податків і відсотків; N – номенклатура продукції; P_t – ціна одиниці продукції t -го найменування; Q_t – кількість одиниць продукції t -го найменування; F_i – ціна і -го ресурсу виробництва; x_i – кількість одиниць і -го ресурсу виробництва; n – номенклатура ресурсів виробництва; F_c – фіксовані платежі без урахування податку; R – середня ставка відсотка, виплачена фірмою по кредитах; B – вартість кредитів; T – ставка податку за умови, що:

,

де d _i – частина і -го ресурсу в капіталі; S – вартість парку устаткування; B – позиковий капітал.

Можна виділити три основних напрямки орієнтації фірми на прибуток: максимізацію, одержання "задовільного" рівня ("задовільний" прибуток), мінімаксимізація.

Максимізація прибутку – одержання максимального прибутку якза рахунок внутрішніх резервів, так і за рахунок споживачів. Політика максимізації прибутку вважається законною з юридичної точки зору, якщо становище фірми не є монопольним.

"Задовільний" прибуток – це стратегічна мета, сутність якої полягає в урахуванні ступеня ризику при плануванні. Можливе зниження прибутку до такого рівня, що не приверне уваги конкурентів і не спровокує втручання органів, які стежать за фірмами-монополістами.

Мінімаксимізація прибутку – максимізація мінімуму доходів, очікуваних разом з мінімізацією максимуму втрат.

Цілі – це широкі довгострокові орієнтири. Завдання – конкретні короткострокові орієнтири. Проте, обидва терміни часто вживаються як синоніми.

Мета управління – бажаний, можливий і необхідний стан системи, якого необхідно досягти. Визначення цілей управління – головний і початковий етап управління. Цілі підрозділяються на декілька взаємозалежних рівнів.

Стратегічні цілі – цілі, що передбачають вирішення довгострокових масштабних проблем.

Тактичні цілі – завдання, які передбачають вирішення середньострокових окремих проблем, які необхідні для досягнення стратегічних цілей фірми.

Оперативні цілі – завдання, які передбачають вирішення поточних питань та які описують дії, необхідні для досягнення тактичних і стратегічних цілей.

Цілі також встановлюються за часовими межами: довгострокові та короткострокові. Часовий горизонт постановки цілей залежить від:

– політики фірми;

– можливості гарантій економічної безпеки (чим надійніше безпека, тим більше можливостей для довгострокової політики);

– організаційного статусу (чим більше власників, тим важче втілювати довгострокові орієнтири);

– статутних завдань тощо.

Поставлені цілі мають відповідати наступним критеріям: конкретність і бажане кількісне вираження; ув'язка в часі; орієнтація на найголовніше.

Можна виділити два способи визначення цілей: дерево цілей (структуризація цілей) і цибулина цілей. Завданням побудови дерева цілей є:

§ визначення повного набору елементів (цілі, підцілі, способи) на кожному рівні структуризації;

§ встановлення зв'язків між ними;

§ визначення відносної важливості (пріоритетів) окремих елементів дерева цілей (Селезньов, 1999).