Особливості пічного та позапічного легування сталі

Позапічне легування сталі є ефективним напрямком в удосконаленні сталеплавильного виробництва, оскільки при цьому з'являється можливість підвищення продуктивності плавильних агрегатів, економії феросплавів, зниження собівартості сталі та покращання її якості.

Перенесення процесів легування сталі із плавильних агрегатів у ківш зменшує угар легувальних елементів у 1,5...2,0 рази і робить цей процес більш стабільним у цьому відношенні.

Присадка легувальних елементів у ківш зменшує тривалість виплавлення сталі на 25...30 хв., а це, в свою чергу призводить до економії електроенергії, електродів і вогнетривів.

Легування сталі у ковші сприяє зниженню у ній водню та фосфору, оскільки у цьому випадку відсутні процеси насичення сталі воднем із атмосфери печі та рефосфорації, при цьому суттєво покращується макро- і мікроструктура сталі, знижується флокеночутливість, підвищується пластичність і ударна в'язкість металу при нормальних і низьких температурах та ін.

Проте процес легування сталі у ковші має певні недоліки:

нерівномірний розподіл легувальних елементів в об'ємі розплаву внаслідок недостатніх швидкостей плавлення феросплавів і малого руху металу у ковші;

зниження температури сталі внаслідок витрат тепла та нагрівання, розчинення і розплавлення феросплавів.

Відомі численні напрямки удосконалення процесів легування, розкислення та модифікування сталі у ковші. Серед них можна назвати такі:

-використання феросплавів у рідкому стані;

-використання екзотермічних брикетів (сумішей феросплавів, розкис лювачів, модифікаторів та зв'язувальних компонентів);

-попереднє нагрівання феросплавів до максимально можливих для даних умов температур;

-використання легкоплавких феросплавів.

Отже легування сталі у ковші є доцільним і має непогану перспективу свого розвитку.