Чинники, пріоритети, напрями реалізації ДІП.

Чинники

Україна в своїй діяльності виходить з концепції актуальності міжнародної співпраці в інформаційній сфері для світового розвитку, а стратегію на майбутнє визначає в рамках глобальних соціально-політичних змін, котрі диктують спільні рішення на шляху до інформаційного і комунікаційного суспільства для всіх.

Українська держава відносить до загальних і власних пріоритетів XXI століття удосконалення концепції міжнародної інформаційної політики, підтримку національних ініціатив інформаційного суспільства з метою встановлення політичних меж у становленні глобального управління міжнародними процесами, збереження культурного різноманіття та національної самобутності цивілізацій.

Інформаційна політика України часів незалежності враховує ціннісні орієнтації і традиції суспільства та зміну масової свідомості, водночас стимулюючи інформаційне об’єднання регіонів і демонополізацію інформаційного сектору, впровадження нових мультимедійних засобів зв’язку в усі сфери державного управління. Основні принципи національної інформаційної політики, забезпечені відповідним законодавством такі: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність, вільний обіг інформації у суспільстві, законність її одержання, використання і зберігання.

Методи і форми реалізації національної інформаційної політики час від часу викликають гострі дискусії у владних структурах, про що свідчать періодичні слухання у Верховній Раді України на тему регулювання інформаційного простору, захисту інформаційного суверенітету країни, лібералізації телекомунікацій, незалежності та плюралізму засобів масової комунікації, становлення інформаційного бізнесу за європейськими стандартами.

Нагальним питанням утвердження інформаційного суверенітету держави є визначення зовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз, до яких відносять все ще недостатню прозорість для України міжнародного інформаційного простору, децентралізацію контролю за інформаційною діяльністю, регіональні проблеми, інформаційну експансію Росії, використання "інфраструктури" для транзиту масивів інформації через кордони держави на умовах транснаціональних інформаційних монополій.

Захист інформаційного суверенітету України підтримується механізмами нейтралізації усіх видів інформаційних загроз. Держава, всі уряди якої проголошують і підтверджують курс на реалізацію європейського вибору і членство в ЄС, має намір чітко узгоджувати стратегію суспільного розвитку з європейськими перспективами. Високий рівень розвитку науки, розробки і ноу-хау в інформаційній сфері, інформаційний потенціал і фундаментальні дослідження обумовлюють такі складники інформаційної політики України, як вплив на консолідацію суспільства і громадської думки, підприємництва і економіки, міжнародне співробітництво.

Концептуальні засади інформаційної політики перебувають під постійною увагою інститутів влади Української держави. Вони докладають зусиль для того, щоб забезпечити і оптимізувати участь України в європейському інформаційному просторі, розвинути власний інформаційний простір на рівні держав, які досягли більших успіхів на шляху до інформаційного суспільства [1; 5; 7: 8; 9; 10].

Пріоритети

На стратегічному рівні визначаються національні інтереси та їх пріоритети в інформаційній сфері; формуються правові засади для побудови, розвитку системи національних інформаційних ресурсів та управління цією системою; на підставі головної стратегічної цілі державної інформаційної політики щодо інформаційних ресурсів визначаються функції та їх раціональне розподілення між організаційними структурами, що створюються для досягнення стратегічних цілей; формуються основні правові й організаційні засади кадрового, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів стратегічного забезпечення системи управління національними інформаційними ресурсами; здійснюється стратегічне прогнозування розвитку інформаційної сфери та прийняття політичних і політико-правових рішень щодо удосконалення системи управління цією сферою.

Слушними є пропозиції Арістової І.В., яка зазначила, що для реалізації національних інтересів в інформаційній сфері слід переглянути пріоритети державної політики, розробити нові концептуальні підходи щодо регулювання ринку інформаційно-комунікаційних технологій, інформаційної та інвестиційної політики, розвитку інформаційного законодавства і забезпечення інформаційної безпеки. Для вирішення даного завдання доцільно зважати на наступні моменти.

1. Створення умов для зростання інформаційної індустрії - підтримка розвитку комплексу галузей, які виробляють різноманітні інформаційні продукти та надають послуги в інформаційній сфері шляхом залучення інвестицій приватного сектору, створення збалансованого конкурентного середовища і розвитку інформаційної інфраструктури українського ринку інформаційно-комунікаційних технологій.

2. Покращення доступу населення до інформаційної інфраструктури та мережевих послуг шляхом розвитку бібліотечної мережі, покращення довідково-інформаційного обслуговування населення та створення відповідних соціально сприятливих умов для використання інформаційно-комп'ютерних технологій (ІКТ).

3. Створення умов для розвитку базових навичок щодо використання можливостей, які надаються інформаційним суспільством, через забезпечення використання мережевих технологій у бібліотеках, вузах, школах, сприяння підвищенню комп'ютерної грамотності населення, його поінформованості щодо можливостей та ресурсів Інтернета, засвоєння переваг інформаційного обміну у всіх сферах діяльності людини та суспільства.

4. Підтримка наукових досліджень та соціально значущих застосувань ІКТ шляхом підтримки перспективних вітчизняних досліджень та розробок в галузі ІКТ, стимулювання інноваційних застосувань ІКТ у всі сфери життя, покращення доступу до ризикового фінансування, реформування структури наукових організацій і формування дослідницьких центрів світового класу.

5. Розвиток інформаційно-телекомунікаційних систем та формування інформаційних ресурсів в інтересах державного управління шляхом покращення доступу до державної інформації, удосконалення процедур надання послуг, підтримки державних інформаційних центрів, розвитку електронної взаємодії між органами державної влади на центральному, регіональному, місцевому рівнях і створення інтегрованої, орієнтованої на користувача, системи державних інформаційних послуг на основі інформаційно-телекомунікаційної системи державних структур, тобто забезпечення доступності комп'ютерної інформації через комп'ютерні мережі, створення загальнодоступних сайтів та підключення до мережі відкритих суспільно-значущих державних інформаційних ресурсів.

Напрями реалізації

Саме дві домінанти – інтелектуальна та технологічна – визначені як стратегічні напрями реалізації національної інформаційної політики України в ХХІ ст., які знайшли підтвердження у програмах європейського та євроатлантичного співробітництва держави на перспективу євроінтеграції.

Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу громадян до інформації; створення національних систем і мереж інформації; зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності; забезпечення ефективного використання інформації; сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів; створення загальної системи охорони інформації; сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суверенітету України; сприяння задоволенню інформаційних потреб закордонних українців.