Нові правила інформаційного суспільства

Інформація виступає основним об’єктом інформаційного суспільства, і її роль сьогодні важко переоцінити. Відображаючи реальну дійсність, вона інтегрується у всі напрямки діяльності держави, суспільства, громадянина. З появою нових інформаційних технологій, основою яких є впровадження засобів обчислювальної техніки, зв’язку, систем телекомунікації, інформація стає постійним і необхідним атрибутом забезпечення діяльності держави, юридичних осіб, громадських організації та громадян. Від її якості та достовірності, оперативності одержання залежать численні рішення, що приймаються на різних рівнях – від глави держави до громадянина.

Інформаційний вплив на державу, суспільство, громадянина зараз є ефективнішим, ніж політичний, економічний і навіть військовий. Інформація стає реальною, майже фізично відчутною силою.

Поняття “інформація” використовується в усіх галузях науки, і в правовій, зокрема. Воно набуло багатозначності й інтерпретується залежно від сфери вживання.

В перекладі з латинської мови “інформація” (information) – це роз’яснення, виклад; тобто йдеться про відомості (або їх сукупність), про предмети, явища й процеси навколишнього світу. Сьогодні немає усталеного й вичерпного тлумачення цього терміну, слід розглядати його з аналізу досліджень філософів.

Поняття інформації неодноразово змінювалось, його межі то розширювалися, то звужувалися. Спочатку під цим словом розуміли “уявлення”, “поняття”, потім – “відомості”, “передачу повідомлень”. Вперше термін “інформація” знайшов своє відображення у математичній теорії інформатики і теорії передачі даних каналами зв‘язку Клода Шеннона (1948), в якій він під “інформацією” розумів усі види повідомлень. К. Шеннон разом з У.Уівером запропонували імовірні методи для визначення кількості інформації, що передається. Однак такі методи описують лише знакову структуру інформації, не зачіпаючи її змісту.

Н. Вінер запропонував “інформаційне бачення” кібернетики, як науки про управління в живих організмах та технічних системах. Під інформацією почали розуміти вже не будь-які відомості, а лише ті, які є новими та корисними для прийняття такого рішення, що забезпечить досягнення мети управління. Інші відомості не вважались інформацією.

У свою чергу Л.М. Беккер, як і Н. Вінер, підкреслює у цьому понятті ознаку впорядкованості і зазначає: “інформація може бути охарактеризована як збереження і відновлення її носієм упорядкованості станів і її джерела, яке впливає на цього носія”.

Інформаці́йне суспі́льство (англ. Information society) —

1. За концепцією постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне суспільство, є:

o збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

o збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті;

o створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задовільнення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

2. Щабель в розвитку сучасної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства, зростанням долі інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті (ВВП), створенням глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задовільнення їхніх соціальних і особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Інформацію, яка піддається передачі, зберігання і обробки, можна назвати комунікативною.

Процес включає в себе такі основні компоненти: вибір відомих знаків з переліку відправника, їх передачу по так званому каналу комунікації і упізнання сприйнятих знаків одержувачем за допомогою наявного у нього набору. Передача ідей можлива лише за умови, що ці два набору мають загальну частину. У міру повторного здійснення цього процесу в системах, що володіють пам'яттю і "статистичним" сприйняттям, і зокрема в людському мозку, сприйняття одних і тих же знаків поступово забезпечує всі велику площу перетину переліку одержувача з переліком відправника і служить причиною виникнення мови (у значенні знаковою системи).

Наявність відправника, одержувача, каналу розповсюдження інформації та загальноприйнятого мови характеризує становлення інформаційної сфери, яку можна подати як якусь віртуальну середу, де поведінка людини змінюється не залежно від інформації про оточуючих його предметах об'єктивного світу, а від комунікативної інформації, яка містить думку про ці об'єкти інших людей.

Технічні досягнення ХХ століття в галузі зв'язку та інформатики привели до того, що в світі склалася особлива віртуальне середовище взаємодії людей - інформаційно-телекомунікаційний простір, відмітними рисами якого є відсутність географічних кордонів, важко визначні національна приналежність його об'єктів та можливість анонімного доступу до наявних ресурсів. Основою для його формування послужила глобальна комп'ютерна мережа Інтернет, яка об'єднує на сьогоднішній день мільярди користувачів. Їх число постійно зростає, і, ймовірно, в найближчі 5-7 років переважна більшість населення земної кулі буде мати постійний доступ в комп'ютерні мережі.