Складові фінансової звітності.

Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Для вивчення фінансового стану підприємства, необхідна інформація про економічні ресурси, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища в якому воно функціонує. Таку інформацію можна отримати з балансу.

Згідно з П(С)БО №2 “Баланс” баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Елементами балансу безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства є: активи, зобов’язання і власний капітал.

Активи підприємства – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Зобов’язання підприємства – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Баланс має таку структуру:

- актив: необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів;

- пасив: власний капітал, зобов’язання, доходи майбутніх періодів.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати пасиву балансу (сумі зобов’язань та власного капіталу). До бухгалтерського балансу пред’являється ряд вимог, що забезпечують можливість його використання у підприємницькій діяльності:

- правдивість: правдивим є баланс, який складений на підставі записів, проведених по всіх документах, які відображають факти господарського життя підприємства за звітній період. Основною умовою правдивості балансу є обґрунтування його показників документами і записами на бухгалтерських рахунках, бухгалтерськими розрахунками та інвентаризацією;

- реальність: відповідність оцінок його статей об’єктивній дійсності;

- єдність: полягає в побудові балансу на єдиних принципах обліку і оцінки.

Це означає застосування в усіх структурних підрозділах підприємства єдиної номенклатури рахунків бухгалтерського обліку, однакового змісту рахунків, їх кореспонденцій тощо;

- послідовність: полягає в тому, що кожний наступний баланс повинен випливати із попереднього. На підприємстві, яке існує декілька років, застосовують однакові методи оцінки і порядку складання;

- зрозумілість: його доступність для зрозуміння особами, які його складали, і всіх хто його читає.

Актив відображається в балансі при умові, якщо його оцінка може бути достовірно визначена, і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Витрати на придбання і створення активу, не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду в звіті про фінансові результати.

Зобов’язання відображаються в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена і існує ймовірність зменшення економічних вигод в майбутньому в результаті його погашення.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів і зобов’язань, котрі призводять до його зміни.

Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові результати та її розкриття у фінансової звітності, визначає П(С)БО №3 “Звіт про фінансові результати”.

Призначення звіту полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) за звітній період.

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітній період.

Звіт про фінансові результати складається з 3 розділів: фінансові результати, елементи операційних витрат, розрахунок показників прибутковості акцій.

Розділ “фінансові результати” побудований згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності та функціями, що забезпечують послідовне зіставлення доходів і витрат, для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Розділ “елементи операційних витрат” надається інформація про витрати в розрізі економічних елементів, а саме: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація. Інші операційні витрати.

Також для заповнення цього розділу використовують інформацію яка відображається на бухгалтерських рахунках класу 8 “Витрати за елементами”.

Розділ “Розрахунок показників прибутковості акцій” заповнюється тільки акціонерними товариствами, прості акції яких, вільно продаються і купуються на фондових біржах, включаючи товариства які знаходяться у процесі випуску акцій.

Для розрахунку чистого прибутку (збитку) у звіті про фінансові результати, слід визначити такі його складові: чистий дохід (виручка від реалізації продукції (послуг)), валовий прибуток (збиток), фінансовий результат від операційної діяльності, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток (збиток) від звичайної діяльності, чистий прибуток (збиток) звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів є новою формою звітності.

Метою складання звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітній період.

Еквівалентами грошових коштів – є короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів, і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Рух коштів відображається у звіті за трьома видами діяльності – операційною, інвестиційною та фінансовою.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства. А також інші види діяльності, що не є інвестиційною та фінансовою.

Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу.

До звіту не включають не грошові операції (які не потребують використання грошових коштів або їхніх еквівалентів): бартерні операції, надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу, перетворення зобов’язань на власний капітал.

Для складання звіту використовують такі джерела інформації як Баланс, Звіт про фінансові результати, Примітки до фінансових звітів, Головна книга, аналітичні дані окремих рахунків бухгалтерського обліку.

Процес складання звіту включає п’ять основних етапів:

- збір і підготовка необхідної інформації;

- визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності;

- визначення руху коштів у результаті інвестиційної діяльності;

- визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності;

- визначення чистого руху коштів і узгодження залишків їх.

Згідно з П(С)БО №4 інформація про рух коштів у результаті операційної діяльності має подаватися з використанням непрямого методу, який передбачає визначення суми чистого надходження (видатку) в результаті операційної діяльності послідовним коригуванням показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування наведеного у Звіті про фінансові результати.

Коригування здійснюється з метою врахування впливу:

- змін у складі запасів, операційної дебіторської та кредиторської заборгованості;

- доходів і витрат, не пов’язаних з рухом грошових коштів;

- прибутків і збитків, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Процес заповнення розділу І “рух коштів у результаті операційної діяльності” включає 5 кроків.

Крок 1 – перенесення показника прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, відображеного у Звіті про фінансові результати до Звіту про рух грошових коштів.

Крок 2 – визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до змін у чистих оборотних активах. Його метою є врахування впливу на прибуток не грошових витрат (амортизація необоротних активів, забезпечення зобов’язань, витрат на оплату відсотків за фінансовими зобов’язаннями), а також фінансових результатів, не пов’язаних з операційною діяльністю.

Крок 3 – визначення грошових коштів від операційної діяльності, шляхом коригування прибутку (збитку) від операційної діяльності на зміни у складі оборотних активів, поточних зобов’язань, витрат і доходів майбутніх періодів.

Крок 4 – визначення чистого руху коштів до надзвичайних статей, шляхом вирахування з суми грошових коштів від операційної діяльності сплачених відсотків та податків на прибуток.

Крок 5 – визначення чистого руху коштів від операційної діяльності. Для цього слід урахувати рух коштів внаслідок надзвичайних подій, що не пов’язані з інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Остання форма у фінансовій звітності це Звіт про власний капітал (П(С)БО №5). Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками), або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Метою складання Звіту є розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

- внесення власниками підприємства грошей та інших активів;

- накопичення суми доходів, що залишаються на підприємстві.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

- інвестований (вкладений або сплачений капітал);

- нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій, за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Власний капітал складається із статутного капіталу, пайового капіталу, додатково вкладеного капіталу, резервний капітал інший додатковий капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства, повинні додавати до річного звіту Звіт про власний капітал за попередній рік.

За принципом повноти висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операції та події, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Інформація, що полягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах, або у примітках до них.