Наукові основи складання та подання фінансової звітності.

Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам, перш за все, керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства, та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.

Згідно Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, облікова політика являє собою сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Облікова політика розробляється на багато років, і може змінюватись лише в тому випадку, якщо:

- змінюються статутні вимоги;

- змінюються вимоги органу, що затверджує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку;

- зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. [ 1 ].

Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та П(С)БО № 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. [ 2 ].

Взагалі, наукові економічні видання, звітність трактують як систему узагальнюючих і взаємопов’язаних показників стану та використання основних та оборотних засобів, джерел їх формування, фінансових результатів, напрямків використання прибутку тощо. Звітність дозволяє визначити загальну вартість майна, вартість мобільних (оборотних) засобів, величину власних та залучених коштів підприємства. [ 4 ].

Слід зазначити, що бухгалтерська фінансова звітність підприємства являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Інформація, яка надається у річних звітах, не є комерційною таємницею, і тому використовується зовнішніми користувачами для прийняття конкретних економічних рішень.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам, для прийняття рішень, повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. [ 10 ].

Для досягнення мети фінансова звітність повинна бути:

- зрозуміла (інформація, наведена у фінансових звітах, повинна бути

Дохідлива та розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання);

- доречна (фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки зроблені у минулому);

- достовірна (інформація, наведена у фінансових звітах, не повинна містити помилок, перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності);

- зіставна (фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди та фінансові звіти різних підприємств). [ 11 ].

При підготовці фінансової звітності згідно з П(С)БО №1, необхідно дотримуватись таких принципів:

- автономність підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, майно якої і зобов’язання відокремлені від майна і зобов’язань її власників;

- безперервність діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

- періодичність, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

- історична (фактична) собівартість, що визначає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- нарахування та відповідність доходів та витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завишенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. [ 1 ].

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про: підприємство, дату звітності та звітній період, валюту звітності та одиницю її виміру, відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду, облікову політику підприємства та її зміни, консолідацію фінансових звітів, припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності, обмеження щодо володіння активами, участь у спільних підприємствах, виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування, переоцінку статей фінансових звітів, та іншу інформацію. [ 15 ].

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності включає:

- назву, організаційно-правову форму та місце знаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

- короткий опис основної діяльності підприємства;

- назву органу управління, у виданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожен фінансовий звіт повинен мати дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу. Звітнім періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Перший звітній період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітнім періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації. Таким чином, за періодичністю складання і подання звітність поділяється на поточну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну. [ 13 ].

Користувачами фінансової звітності можуть бути:

- інвестори (здійснюють прибуткові фінансові вкладання);

- власники (придбання, продаж та володіння цінними паперами, оцінка якості управління, визначення суми дивідендів що підлягають розподілу);

- керівництво підприємства (регулювання діяльності підприємства);

- працівники підприємства (рівень оплати праці, збереження робочих місць, пенсійне забезпечення, стабільність і прибутковість підприємства);

- кредитори (повернення кредиту і отримання відсотків);

- постачальники (оплата рахунків за товари, роботи, послуги тощо);

- замовники (оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання);

- органи державного управління (своєчасне та повне отримання макроекономічних показників).

Date: 2016-08-29; view: 327; Нарушение авторских прав