У класичному приватному університеті

ПОЛОЖЕННЯ

ПРО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ (ПРОЕКТІВ)

У КЛАСИЧНОМУ ПРИВАТНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Розробники: Д.І. Левінзон, А.О. Бессараб

Запоріжжя

правила оформлення роботи

Цей стандарт складено з урахуванням таких Державних стандартів:

ДСТУ 1.5-93 "Державна система стандартизації України. Загальні вимоги і правила складання до побудови, оформлення і змісту стандартів";

ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”;

ДСТУ 3651.0-97 “Основні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць”;

ДСТУ 3651.1-97 “Похідні основні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці”;

ДСТУ 3651.2-97 "Фізичні постійні і характеристичні числа".

Це положення може бути використане при складанні методичних рекомендацій до виконання курсових робіт.

1. Загальні вимоги до оформлення роботи

1.1. Роботу друкують на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали, використовуючи шрифти текстового редактора Word розміру 14.

1.2. Дипломна робота виконується українською мовою, але, за бажанням студента, після узгодження з проректором з навчальної роботи, дозволяється виконання роботи та її захист іншою мовою.

Перенос складів у словах не використовується.

1.3. Обсяг дипломної роботи визначається відповідною кафедрою з урахуванням необхідності повного розкриття обраної теми. До визначеного загального обсягу дипломної роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів дипломної роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

1.4. Текст дипломної роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів:

верхнє і нижнє – 20 мм, праве – 10 мм, ліве - 30 мм,

1.5. Дозволяється вписувати в текст дипломної роботи від руки тушшю або пастою (чорного кольору) окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту, а розмір (за висотою) – не меншим за розмір шрифту усього тексту. Надрядкові та підрядкові індекси, показники степенів тощо можуть бути інших розмірів, але висотою не менше 2 мм.

1.6. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання дипломної роботи, можна виправляти шляхом підчищення або затушовування спеціальним білилом (“коректором”), поверх якого на тому ж місці вписується правильний текст або окремі знаки. На одній сторінці допускається не більше п’яти таких виправлень.

1.7. Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту в межах 12–20 мм.

1.8. Заголовки структурних частин дипломної роботи “ЗАВДАННЯ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “ДОДАТКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” і заголовки розділів друкують великими літерами симетрично до тексту, без крапок в кінці, не підкреслюючи.

1.9. Заголовки підрозділів, пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

1.10. Відстань між заголовком і текстом зверху і знизу має становити два вільних рядки.

1.11. Кожну структурну частину дипломної роботи починають з нової сторінки.

1.12. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи, дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Приклад

а) форма і розмір клітин;

б) живий склад клітин:

1) частини клітин;

2) неживі включення протопластів;

в) утворення тканини.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

2. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

2.1. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів подають арабськими цифрами без знака №.

2.2. Першою сторінкою дипломної роботи є титульна (титульний аркуш), яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

2.3. Такі структурні частини дипломної роботи, як “ЗАВДАННЯ”, “зміст”, “перелік умовних позначень”, “вступ”, “висновки”, “ДОДАТКИ”, “список використаних джерел”, не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати “1. Вступ”, або “6. Висновки”.

2.4. Цифру, що вказує на порядковий номер розділу, ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після неї крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

2.5. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

2.6. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими, а також після номера, ставлять крапку, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту, хоча такого заголовка пункт може й не мати.

2.7. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, що й пункти (2.6).

3. Загальні правила подання ілюстрацій

3.1. Ілюструють дипломну роботу, виходячи із загального задуму дослідження, за ретельно продуманим тематичним планом, що дає змогу уникнути ілюстрацій випадкових, другорядних та навпаки, включити ілюстрації вкрай необхідні, стосовно найважливіших тем. Зміст кожної ілюстрації має бути узгоджений з текстом, а зміст тексту – з ілюстрацією.

3.2. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках дипломної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Рисунок або креслення за розміром більшим формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

3.3. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

3.4. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими і після якого ставиться крапка.

Приклад

Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

3.5. Якщо в роботі вміщено лише одну ілюстрацію, то її нумерують згідно з вимогами 3.4.

3.6. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють експлікацією – пояснювальними даними.

Отже, загальний підпис під ілюстрацією зазвичай містить чотири елементи:

– скорочене слово “Рис. ”;

– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

– тематичний заголовок ілюстрації – текст із якомога стислішою характеристикою зображеного;

– експлікацію (пояснювальні дані), яка передує назві ілюстрації і будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Приклад

1 – враховується лише виникнення струму самоіндукції;

2 – додатково враховуються нагрівання провідника і температурна залежність електричного опору.

Рис. 2.4. Вигляд залежності сили струму у провіднику від часу

3.7. Якщо ілюстрації створені не автором роботи, то при їх поданні необхідно посилатись на джерело, з якого вони взяті.

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: схема, діаграма, графік, креслення, технічний рисунок, фотографія.

Схема – це зображення, котре передає за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею якогось процесу, пристрою або споруди та показує взаємозв'язок між їхніми головними елементами.

На схемах обов'язково витримують товщину ліній зображення основних і допоміжних, відкритих і закритих від спостереження деталей і товщину ліній їхнього зв'язку.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відбивають і аналізують масові дані.

Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. Найбільшого розповсюдження набули лінійні діаграми, а з площинних - стовпчикові (стрічкові) і секторні.

Для побудови лінійних діаграм зазвичай використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат – показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднуються відрізками, в результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, розміщених вертикально (тоді діаграма називається стовпчиковою чи гістограмою) або горизонтально (називається стрічковою). Довжина (висота) прямокутників є пропорційною до зображених ними величин.

Секторна діаграма являє собою круг, поділений на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображеного об'єкту чи явища.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для більшої наочності ілюстративного матеріалу.

Крім геометричного зображення, графік містить низку допоміжних елементів: загальний заголовок графіка; пояснення умовних знаків і значення окремих елементів графічного зображення; осі координат, шкалу із масштабами і числові сітки; числові дані, що доповнюють або уточнюють величину вказаних на графіку показників.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності відкладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, наведені у тексті. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки у тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку наводять у підрисунковому підпису.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, в яких розглядається дана функціональна залежність.

Креслення – основний вид ілюстрацій в інженерних роботах. Воно використовується, коли треба максимально точно зобразити конструкцію машини, механізму або їх частин. Будь-яке креслення повинно бути виконане з обов’язковим дотриманням правил креслення і вимог відповідних стандартів.

Креслення в дипломній роботі не є робочим кресленням, за яким виготовляється деталь або агрегат. Це насамперед ілюстрація, яку порівняно з робочим кресленням суттєво спрощують, випускаючи усе те, що є несуттєвим для розуміння конструкції об'єкта чи характеру його дії.

Назви вузлів і деталей на такому кресленні, як правило, не пишуть. Якщо за змістом треба позначити окремі деталі, то вони нумеруються на кресленні за годинниковою стрілкою зліва направо арабськими цифрами. Розшифрування цифр (позицій) подають у тексті по мірі того, як вони згадуються у підписі під кресленням.

Технічні рисунки використовуються в роботах, коли треба зобразити явище або предмет таким, яким ми його сприймаємо зором, але без зайвих деталей і подробиць. Такі рисунки виконуються, як правило, в аксонометричній проекції, що дає змогу найбільш повно, просто і дохідливо зобразити предмет. Незважаючи на простоту, технічний рисунок має широкі пізнавальні можливості.

Фотографія - найбільш переконливий і достовірний засіб наочної передачі дійсності. У багатьох галузях науки і техніки фотографія - це не тільки ілюстрація, а й науковий документ (зображення ландшафту, виду рослини або тварини, розташування об'єктів спостереження і т.ін.).

Фотознімки розміром менше формату А4 можна наклеювати на аркуші білого паперу зазначеного формату.

3.8. Посилання на ілюстрації у тексті дипломної роботи оформлюють у вигляді круглих дужок, наприклад: (рис. 3.1) або як зворот типу: “…як це видно з рис. 3.1”, чи “… як це показано на рис. 3.1”.

4. Загальні правила подання таблиць

4.1. Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у вигляді таблиці.

4.2. Таблиці слід розташовувати в дипломній роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

4.3. Таблиці, розміщені на окремих сторінках дипломної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, розміри якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

4.4. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера.

4.5. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

4.6. Якщо в роботі наведено лише одну таблицю, то її нумерують згідно з вимогами 4.5.

4.7. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблиця являє собою такий спосіб подання інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в рядки і графи (вертикальні колонки), відокремлені одна від одної відповідно горизонтальними чи вертикальними лініями.

За змістом таблиці поділяються на аналітичні і неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом обробки й аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами: “Таблиця дає змогу зробити висновок, що…”, “Із таблиці видно, що…” і т.ін. Часто такі таблиці сприяють виявленню і формулюванню певних закономірностей.

До неаналітичних таблиць вміщують здебільшого необроблені статистичні дані, необхідні лише для подання інформації або констатації певного стану речей.

Зазвичай таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка (назви), боковика, заголовків вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків та вертикальних граф (основної частини – прографки).

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується підмет), – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога коротшим. Треба уникати повторів тематичного заголовка в заголовках окремих граф, не варто одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У цифрових таблицях числа, що містять більше як чотири знаки, мають розділятися інтервалом в один знак на класи по три цифри в кожному (за винятком чисел, що позначають номери та календарні роки). Класи цифр у графах мають бути вирівняні вертикально.

Примітки та виноски до таблиць друкують безпосередньо під відповідною таблицею. Виноски до цифр у таблиці мають позначатися лише зірочкою.

Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними і простими. В них не повинно бути слів або розмірностей, що повторюються. Висота рядків – не менше 8 мм. Слід визначитися, чи доцільно включати в таблицю графу “Примітки”. Вона потрібна лише тоді, коли містить дані, що стосуються більшості рядків таблиці.

4.8. Таблицю розміщують у тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

4.9. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступний аркуш. При цьому слово “Таблиця”, її номер і назву вказують один раз над першою частиною таблиці, а над іншими (перенесеними) пишуть слова “Продовження табл.” і вказують її номер, наприклад: “Продовження табл. 1.2”, і повторюють головку. Якщо головка громіздка, її можна не повторювати. У такому разі пронумеровують графи і переносять цю нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.

4.10. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах тієї самої сторінки. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її боковину.

4.11. Якщо той самий текст в графі таблиці вживається кілька разів і складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те саме”, а далі лапками. Сказане не стосується повторень цифр, математичних і хімічних символів тощо. Коли якийсь із рядків не містить тексту, цифрових або інших даних, в ньому ставлять прочерк.

Приклад

				Таблиця 2.3
	Окремі показники ефективності роботи підприємства
	№ п/п	Назва показника	Одиниці виміру	Квартали	Відхилення, +/-	Темп росту, %
	І кв.	II кв.	III кв.	II кв.	III кв.	II кв.	III кв.
		Товарообіг	тис. грн		2242,9	2561,7	-900,9	315,8	96,1	114,2
		Дохід валовий із ПДВ	тис. грн	731,7	702,5	783,8	29,2	81,2		111,6
		Дохід валовий без ПДВ	тис. грн	627,2	602,2	671,8	-25	96,6	96,6	111,6
		Прибуток чистий	тис. грн		304,4	648,7	7,9	334,2	135,3	212.9

				Продовження таблиці 2.3
		Середньооблікова кількість персоналу	чол.				-2		99,3	100,4
		Фонд оплати праці	тис. грн		215,5	231,5	1,5		100,7	107,4
		Продуктивність праці	тис. грн	8,5	8,2	9,3	-0,3	1,1	96,5	113,4
		Середня заробітна плата	тис. грн	0,78	0,79	0,85	0,01	0,05	101,3	107,6
		Прибуток на 1 грн ФОП	тис. грн	0,05	0,2	0,4	0,15	0,2
		Товарообіг на 1 грн ФОП	тис. грн	10,9	10,4	11,1	0,5	0,7	95,4	106,7

4.12. Усі наведені в таблицях дані мають бути достовірними, однорідними і порівнянними, в основу їх групування покладають лише суттєві ознаки.

4.13. Наводити в дипломній роботі треба лише ті таблиці, які неможливо передати звичайним текстом.

4.14. У роботах дуже часто використовують спрощені таблиці-виводи. Вивід, як правило, містить боковик, та одну чи дві графи (стовпчики). Вивід дають без заголовка, якщо він є безпосереднім продовженням матеріалу і граматично пов'язаний із вступною фразою тексту; і з заголовком, якщо вивід має самостійне значення. Наведемо приклад, коли вивід слід давати без заголовка, оскільки він випливає з тексту, що передує самому виводу:

… скоєно злочинів організованими групами у фінансово-кредитній системі 304. З них:

У банківській сфері 164

У зовнішньоекономічній діяльності 95

У сфері приватизації 45

Так само було виявлено 3286 осіб, які скоїли злочини в складі організованих злочинних груп. У них було вилучено:

Вогнепальної зброї 257

Наркотичних засобів (у грамах) 123787

Автомобілів 149

5. Загальні правила подання формул

5.1. Формули та рівняння і розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки, відділяючи їх від тексту зверху і знизу, а також одне від одного інтервалом не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять в інший після знаків рівності (=), плюс (+), мінус (-), множення (х), ділення (:).

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують безпосередньо в рядках тексту.

Розшифровку значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони у формулі зазначені. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки, потім вказують символ, ставлять тире і записують пояснення з маленької літери. Пояснення кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка; кожний рядок завершують крапкою з комою, а останній – крапкою.

Приклад

Цитата в тексті: “ … тоді сила, яка діє на Місяць з боку іншої планети, буде дорівнювати

, (1.3)

де G = 6,673·10^-11 Н·м²·кг^-2 – гравітаційна стала;

m – маса Місяця;

– радіус-вектор, проведений від планети до Місяця;

r_ПМ – його довжина.

5.2. Формули в дипломній роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу.

5.3. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого поля аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

5.4. Нумерувати рекомендується лише ті формули, на які у подальшому є посилання у тексті.

5.5. Номер, який не вміщується в одному рядку з формулою, переносять у наступний, нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують ззовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

5.6. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться посередині групи формул і звернене в бік номера.

Необхідно знати і правила пунктуації в тексті з формулами. Загальне правило тут таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою, що ставляться безпосередньо за формулою перед її номером.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять посередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, розділові знаки можна не ставити.

6. Загальні правила подання приміток і виносок

6.1. Примітки вміщують у роботі за необхідністю пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації.

6.2. Примітки розташовують безпосередньо після (нижче) тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

6.3. Якщо примітка одна, то її не нумерують. Слово “Примітка” друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюючи. Після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки. При цьому рекомендується використовувати шрифт меншого розміру, ніж той, яким надруковано основний текст.

Приклад

Примітка. Текст примітки.

6.4. Декілька приміток нумерують послідовно, в межах однієї сторінки, арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають тест примітки.

Приклад

Примітки:

1. Текст примітки.

2. Текст примітки.

6.5. Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблиці, допускається оформляти виносками. Їх нумерують окремо для кожної сторінки арабськими цифрами у вигляді верхнього індексу.

6.6. Якщо виноска на сторінці одна, то її допускається позначати символом у вигляді зірки (*).

6.7. Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення до якого дають пояснення. Текст виноски вміщують під таблицею або внизу сторінки і відокремлюють від таблиці чи основного тексту лінією завдовжки 40-50 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Номер або символ (*) і текст виноски друкують з абзацного відступу через один міжрядковий інтервал.

Приклад

"… як можна співвіднести кібернетику – науку управління – й організаційно-технічний інструментарій – зрозуміти нелегко. Подібна “гра розуму” є не такою вже й невинною, як здається. Накопичення визначень неминуче веде до термінологічної та понятійної плутанини …"

___________________

* Тут і далі в жодному разі не ставляться під сумнів теоретичні й практичні результати досліджень як такі. Мова йде лише про термінологію.

7. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати.

Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту; такі пропуски позначаються трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому треба на джерело непрямого цитування, наприклад: (цит. за: …);

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо в обох випадках це може вплинути на рівень дипломної роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

е) якщо необхідно виявити власне ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) якщо виникає необхідність виділити в цитаті деякі слова, зробити якесь застереження, то одразу після цього ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дипломної роботи, а весь текст застереження береться у круглі дужки. Наприклад: (курсив наш. – Автор), (підкреслено нами. – Автор).

7.1. Посилання, в бібліографічному розумінні цього слова, означає вказівку на джерело інформації (книгу, статтю, документ тощо). Воно є обов'язковим, якщо в роботі наведено цитату чи якісь важливі або оригінальні фактичні (цифрові) дані, принципові положення або точки зору різних авторів.

7.2. Посилання в роботах слід оформлювати у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, що потребують такого посилання. Спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела інформації, під яким воно внесено у “Список використаних джерел”, а потім (через кому) – номер сторінки (чи сторінок), на яких вміщено саме ту інформацію, на яку робиться посилання, наприклад, “… текст цитати … [25, с. 235 – 237]". Якщо в роботі просто згадується якесь видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок, наприклад, “… у працях [1 – 7]…”, “… як зазначається в роботі [12]".

7.3. При посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки дипломної роботи зазначають їх номери, наприклад “… у розділі 4 …”, “… дивись 2.1. …", “… за 3.4.4. …”, “… відповідно до 2.3.4.3. …”, “…у додатку Б …”.

7.4. Посилання на ілюстрації та формули дипломної роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки, наприклад, “рис. 1.2”, у формулі (2.1)”.

7.5. На всі таблиці дипломної роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” пишуть скорочено, наприклад: “…в табл. 1.2”. У повторних посиланнях вживають скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.

8. Оформлення “Списку використаних джерел”

8.1. Список використаних джерел – це обов'язкова частина, важливий елемент наукового апарату дипломної роботи, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

8.2. Описи джерел у “Списку використаних джерел” мають бути повними і точними з дотриманням встановленої послідовності розміщення окремих бібліографічних відомостей. Орієнтуватися тут потрібно насамперед на бібліографічні каталоги та покажчики. Але якщо виникає необхідність самостійно описати джерело, то слід звертатися до чинних державних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

8.3. Джерела у “Списку використаних джерел” слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису. В останньому випадку можливе виділення окремих видів джерел за їх походженням або змістовими особливостями.

8.4. Усі джерела (з першого на останнє) мають бути пронумеровані за принципом суцільної нумерації арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше праць одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікації.

Найбільш типові випадки бібліографічних описів наведені в додатку В.

Увага! Загальне позначення матеріалу [Текст] для текстових документів слід наводити лише у списках використаних джерел, що містять документи різних видів (див. список використаної літератури даного видання).

9. Загальні правила оформлення додатків

9.1. Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи, її окрему частину, розміщуючи після “Списку використаних джерел” у порядку появи на них посилань у тексті дипломної роботи.

9.2. Кожен додаток починають з нової сторінки. Додаток має заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _ ” і велика літера, що позначає конкретний додаток.

9.3 Додатки треба позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

9.4. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, “А.2“ – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

9.5. Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А.

Додаток А

Приклад складання реферату

Дипломна робота: 80 с., 50 джерел, 2 додатки.

Об'єкт дослідження – вексель в цивільному праві України.

Мета роботи – виклад на основі аналізу чинного вексельного законодавства головних теоретичних положень щодо юридичної природи вексельних правовідносин.

Методи дослідження: описовий, порівняльний, аналізу та синтезу.

Вексель – це різновид боргового зобов’язання, складеного в строго визначеній формі, яке дає беззаперечне право вимагати сплати зазначеної у веселі суми після закінчення терміну, на який він виписаний.

Вексель має бути таким самим об’єктом цивільного права, як і будь-яке інше майно. При цьому цивільне право під майном розуміє не тільки речі, але й право вимоги, виражене у вексельному зобов’язанні.

Права, втілені у векселі, можуть бути відступлені іншій особі, бути предметом купівлі-продажу, міни та інших цивільно-правових угод.

Вексель є цінним папером. Вексельна вимога закріплена у ньому таким чином, що вона не може стати дійсною без пред’явлення самого векселя.

ВЕКСЕЛЬ, БОРГОВЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЦІННИЙ ПАПІР, АВАЛЬ, АКЦЕПТ, ДОМІЦИЛЯЦІЯ, ІНКАСАЦІЯ, ІНДОСАМЕНТ, ДИСКОНТ, ТРАСАНТ

Додаток Б

Приклад оформлення змісту

ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

на тему “Облік основних засобів та аналіз ефективності їх використання”

ЗМІСТ

Додаток В

Приклади оформлення бібліографічних описів джерел,
використаних у роботі

КНИЖКОВІ ВИДАННЯ

Однотомні видання

Один автор

1. Болдуєв М.В. Державне регулювання регіонального агропромислового комплнксу: монографія / М.В. Болдуєв. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 304 с.

2. Монаєнко А.О. Бюджетне право України: навчальний посібник / Антон Олексійович Монаєнко. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 412 с.

3. Семенов А.Г. Стратегічне управління машинобудівними підприємст­вами: монографія / А.Г. Семенов. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 364 с.

Два автори

1. Ільяшенко В.А. Формування державної податкової політики в Україні: монографія / В.А. Ільяшенко, О.В. Покатаєва. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 196 с.

2. Гура О.І. Професійна адаптація викладача вищого навчального закладу на етапі професійної підготовки: теоретико-методичний аспект: монографія / О.І. Гура, І.І. Облєс. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 164 с.

Три автори

1. Гавриленко І.М. Соціологія організацій: навчальний посібник / І.М. Гавриленко, В.І. Кузьменко, О.Л. Скідін. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – 404 с.

2. Тян Р.Б. Управління проектами у виробничих системах: монографія / Р.Б. Тян, І.Д. Павлов, Л.С. Головкова. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. – 208 с.

Чотири автори

1. Моделювання структури життєздатних соціально-економічних систем: монографія / [Л.Н. Сергєєва, А.В. Бакурова та ін.]. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 200 с.

2. Стан, розвиток та державне регулювання діяльності малих підприємств в Україні: монографія / В.Л. Корінєв, М.І. Пивоваров, М.А. Погрібняк, С.І. Брильов. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 244 с.

П’ять і більше авторів

1. Соціально-психологічні особливості самореалізації особистості в сучасному суспільстві: монографія / В.Й. Бочелюк, С.А. Білоусов, Т.А. Гриши­на та ін.; [за ред. В.Й. Бочелюка]. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 280 с.

2. Менеджмент підприємства (організації): навчальний посібник / В.М. Огаренко, С.Я. Салига, А.Г. Беліченко та ін.; [за ред. В.М. Огаренка, С.Я. Салиги]. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 312 с.

Без автора

Збірники

1. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя: КПУ. – 2009. – Вип. 5 (58). – 564 с.

2. Історія Святого-Михайлівського Золотоверхого монастиря / [авт. тексту В. Клос]. – К.: Граніт-Т, 2007. – 119 с. – (Грані світу).

Матеріали конференцій, з’їздів

1. Системний аналіз. Інформатика. Управління (САІУ-2010): тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 04–05 березня 2010 року) / Міністерство освіти і науки України, Класичний приватний університет, Запорізький національний технічний університет, Академія наук вищої школи України. – Запоріжжя: КПУ, 2010. – 227 с.

2. Актуальні проблеми фізичного виховання, спорту і туризму: між­народна науково-практична конференція, 15–16 жовтня 2009 р.: тези доповідей / редкол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 140 с.

Словники

1. Адміністративне право України: законодавчі визначення: словник-довідник / [укл.: Р.А. Калюжний, С.В. Пєтков]. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 220 с.

2. Педагогіка вищої школи: словник-довідник / [упор. О.О. Фун­тікова]. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – 404 с.

Атласи

1. Україна: екол.-геогр. атлас: присвяч. всесвіт. дню науки в ім’я миру та розвитку згідно з рішенням 31 сесії ген. конф. ЮНЕСКО / [наук. редкол.: С.С. Куруленко та ін.]; Рада по вивч. продукт. сил України НАН України [та ін.]. – К.: Варта, 2006. – 160 с.

Каталоги

1. Пам’ятки ітсорії та мистецтва Львівської області: катало-довідник / [авт.-упоряд. М Зобків та ін.]. – Л.: Новий час, 2003. – 160 с.

Законодавчі матеріали

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2006. – 207 с. – (Бібліотека офіційних видань).

2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами: офіц. текст: за станом на 1 черв. 2006 р.: зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 306 с.

Багатотомні видання

Багатотомний документ загалом

Багаторівневий опис

1. Історія української культури: у 2 т. / НАН України. – К.: Наукова думка, 2001. – Т. 1: Українська культура XIII – першої половини XVII століть. – 848 с.: іл. – Т. 2: Українська культура другої половини XVII–XVIII століть. – 1246 с.

Однорівневий опис

1. Антологія української юридичної думки: в 10 т. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; заг. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Юридична книга, 2002–2004. – Т. 10.

Окремий том багатотомного документа

Під назвою багатотомного документа

1. Антологія української юридичної думки: в 10 т. / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: Юридична книга, 2002–2004. – Т. 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. – 2002. – 568 с.

Під власною назвою тома

1. Антологія української юридичної думки. В 10 т. Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія прав / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: Юридична книга, 2002. – Т. 1. – 568 с.

Неопубліковані документи

Препринти

1. Шиляев Б.А. Расчеты параметров радиационного повреждения материалов нейтронами источника ННЦ ХФТИ/ANL USA с подкритической сборкой, управляемой ускорителем электронов / Б.А. Шиляев, В.Н. Воеводин. – Х.: ННЦ ХФТИ, 2006. – 19 с. – (Препринт / НАН Украины, Нвц. науч. центр “Харьк. Физ.-техн. ин-т”: ХФТИ 2006-4).

2. Панасюк М.І. Про точність визначення активності твердих радіоактивних відходів гамма-методами / М.І. Панасюк, А.Д. Скор­бун, Б.М. Сплошной. – Чорнобиль: Ун-т пробл. безпеки УЕС НАН України, 2006. – 7, [1] с. – (Препринт / НАНА Укоаїни, Ін-т пробл. безпеки АЕС; 06-1).

Доповнені наукові праці

1. Социологическое исследование малых групп населения / В.И. Иванов [и др.]; М-во образования Рос. Федерации, Финансовая академия. – М., 2002. – 110 с. – Деп. в ВИНИТИ 13.06.02, № 145432.

2. Разумовский В.А. Управление маркетинговыми исследованиями в регионе / В.А. Разумовский, Д.А. Андреев. – М., 2002. – 210 с. – Деп. в ИНИОН Рос. акад. наук 15.02.02, № 139876.

Дисертації

1. Копистинська І.М. Тенденції сучасного вітчизняного книговидання: організіційний, тематичний та рекламно-промоційний аспекти (1991–2003 рр.): дис. … канд. філол. наук: 10.01.08 / Копистинська Ірина Михайлівна. – К., 2004. – 223 с.

Автореферати дисертацій

1. Новосад І.Я. Технологічне забезпечення виготовлення секцій робочих органів гнучких гвинтових конвеєрів: автореф. дис. … канд. техн. наук: 05.02.08 / Іван Якович Новосад. – Тернопіль, 2007. – 20,[1] с.

Авторські свідоцтва

1. А. с. 1007970 СССР, МКИ3 В 25 J 15/00. Устройство для захвата неориентированных деталей типа валов / В.С. Ваулин, В.Г. Кемайкин (СССР). – № 3360585/25-08; заявл. 23.11.81; опубл. 30.03.83, Бюл. № 12.

Стандарти

1. Виданя. Осноні види. Терміни та визначення: ДСТУ 3017–95. – [Чинний від 1996–01–01]. – К.: Держстандарт України, 1995. – 47 с. – (Національні стандарти України).

2. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання: ДСТУ ГОСТ 7.80:2007. – [Чинний від 2008–01–01]. – К.: Держстандарт України, 2007. – 47 с. – (Національні стандарти України).

Патенти

1. Пат. 2187888 Российская Федерация, МПК7 Н 04 В 1/38, Н 04 J 13/00. Приемопередающее Воронеж. науч.-исслед. ин-т связи. – № 2000121736/09; заявл. 18.12.00; опубл. 20.08.02, Бюл. № 23 (II ч.).

Серіальні документи

Газета

1. Українська культура і життя: всеукр. тижн. / засн.: Міністерство культури і туризма України, Український комітет профспілки працівників культури, редаеція газети. – 1994, жовтень. – К.: ДП “Газетно-журнальне видавництво Міністерства культури і туризму України”, 1994. – 32 шпальти. – щотижн.

2009, № 1–35/36.

Журнал

1. Вісник Книжкової палати: наук.-практ. журнал / засн. Держ. наук. установа “Книжкова палата України ім. Івана Федорова”. – 1996, серпень. – К.: Кн. палата України, 1996. – Щомісячник.

2009. № 1–7. – 400 пр.

Частина документа

Один автор

1. Козіна Ж.Л. Теоретичні основи і результати практичного застосування системного аналізу в наукових дослідженнях в області спортивних ігор // Теорія та методика фізичного виховання. – 2007. – № 6. – С. 15–18.

Два, три автори

1. Гранчак Т. Інформаційно-аналітичні структури бібліотек в умовах демократичних перетворень / Тетяна Гранчак, Валерій Горовий // Бібліотечний вісник. – 2006. – № 6. – С. 14–17.

Чотири і більше авторів

1. Регіональні особливості смертності населення України / Л.А. Чепелевська [та ін.] // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2007. – № 1. – С. 25–29.

Електронні видання

Електронні ресурси локального доступу
(на компакт-лиску CD, DVD)

1. Богомольний Б.Р. Медицина екстримальних ситуацій [Електронний ресурс]: навч. посіб. для студ. мед. вузів III–IV рівнів акредитації / Б.Р. Богомольний, В.В. Кононенко, П.М. Чуєв. – Електрон. дані. – Одес. Медуніверситет, 2001. – (Бібліотека студента-медика). – 1 електрон. опт. диск (CD-R). – Систем. вимоги: Pentium 32 Mb RAM; Windows 95, 98, 2000, XP; MS Word 97–2000. – Назва з контейнера.

2. Розподіл населення найбільш численних національностей за статтю та віком, шлюбним станом, мовними ознаками та рівнем освіти [Електронний ресурс]: за даними Всеукр. перепису населення 2001 р. / Держ. ком. статистики України. – Електрон. дані. – К.: Унфодиск, 2004. – 1 електрон. опт. диск (CD-R). – (Всеукр. перепис населення, 2001). – Систем. вимоги: Pentium-266; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрана.

Електронні ресурси віддаленого доступу

Опис сайта загалом

1. Сайт українського журналіста Вахтанга Кіпіані [Електронний ресурс]: [все по історію України та Росії: політика, репресії, гулаг, НК, КГБ, НКВД] / студія дизайну “Айкен”. – Електрон. дані. – К.: 2001 – Режим доступу: http://www.kipiana.org/ (22.05.09) – останнє поновлення 19.12.08.

Опис журналу, книги, розміщених в Інтернет

1. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання [Електронний ресурс]: метод. реком. з впровадження / М-во освіти і науки України, Львів. Націон. ун-т ім. Івана Франка, Наук. біб-ка; уклад. Голевич О.К., Штогрин І.М. – Текст. дані. – Львів: [б. в.], 2008. – 20 с. – Режим доступу до вид.: http://www.franko. lviv.ua/library/­doc/metodichka.pdf (16.05.2009). – Назва з екрана.

Опис частини документа
(сторінки, статті із друкованого видання),
розміщеної в Інтернет

1. Нові вимоги до оформлення бібліографічного опису літературних джерел [Електронний ресурс] // Український пульномонологічний журнал. – 2008. – № 2. – С. 72. – Режим доступу: http://www. ifp.kiev.ua/doc/journals/upj/08/­pdf08-2/72.pdf (16.05.09). назва з екрана.

2. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті [Електронний ресурс]: (підсумки 10-ї Міжнар. конф. “Крим-2003”) / Л.Й. Костенко, А.О. Чекмарьов, А.Г. Бровкін, І.А. Павлуша // Бібліотечний вісник. – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm (16.05.09). – Назва з екрана.

Опис частини сайта
(інформації, розміщеної на одній із сторінок сайта)

1. До відома професорсько-викладацького складу та аспірантів [Електронний ресурс] // Львівський Державний університет фізичної культури [сайт]. – Текст. дані. – Львів: Львівський державний університет фізичної культури, 2008. – Режим доступу: http://ldufk.edu.ua/index.php/index.htlm (16.05.2009). – назва з екрана.

2. Музей-архів та Документацйний центр українського самвидаву [Електронний ресурс] // “Смолоскип”: українське незалежне видавництво: [сайт]. – Текст. дані. – К.: Смолоскип, 2009. – Режим доступу: http://www.smoloskyp.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=13&Itemid=151 (22.05.09) – Назва з екрана.

3. Сверстюк Євген Олександрович [Електронний ресурс] // Дисидентський рух в Україні: віртуальний музей / Міжнародний фонд “Відродження”; Харківська правозахистна група. – Текст. дані. – Харків, 2001–2009. – Режим доступу: http://www.khpg.org/archive/index.php?id=1113995148 (22.05.09). – Назва з екрана.

4. Справочник по полупроводниковым приборам [Електронний ресурс] // [Персональная страница В.Р. Козака] / Ин-т ядер. физики. – Текст. дан. – [Новосибирск, 2004–2008]. – Режим доступа: http://www.inp.nsk.su/~kozak/­start.htm (13.03.06). – Загл. с экрана.