Суть електричного способу підриву полягає у передачі електричного імпульсу (пучка іскор) від джерела струму по дротах до запалювача електродетонатора.

Засоби і приладдя для електричного способу

- Електродетонатори

- Дроти

- Джерела струму

- Перевірочні і вимірювальні прилади

Приладдя: - Саперний ніж - Обжим - Ізоляційна стрічка

Переваги електричного способу підриву це:

— можливість одночасного підриву великої кількості зарядів;

— можливість виробництва підриву в точно встановлений час;

— можливість виробництва різночасних вибухів із заданим уповільненням, у тому числі і з дуже малим, вимірюваним у сотих і тисячних частках секунди;

— можливість виробництва вибухів з великих відстаней;

До недоліків електричного способу підриву варто віднести:

— більший час підготовки об'єкта до вибуху, ніж при вогневому способі підриву;

— уразливість магістральних ліній вогнем противника.

Електродетонатори.

Електродетонатор ЕДП складається з капсуля-детонатора КД№8-А та електрозапалювача зібраних у загальній гільзі.

Електрозапалювач являє собою місток (короткий дріт діаметром 22-26 мк.), що припаяний до кінців жил двох ізольованих дротів які охоплені запалюючим складом у вигляді твердої краплі (бертолетова сіль). Дроти від містка виведені на зовні крізь пластикову пробку, яка щільно обтиснута у дульці гільзи.

Мал. Електродетонатори:

а —ЭДП; б — ЭДП-р; в — електрозапалювач; 1 — гільза; 2 —заряд ініціюючої ВР; 3 — заряд ВР підвищеної потужності; 4— платиноірідієвий місток; 5 — запалюючий склад; 6 — дроти; 7 — пластикатова пробка; 8—кришка; 9 — ніпель з різьбою

Війська забезпечуються також електродетонаторами ЕДП-р, які відрізняються від ЕДП – тільки наявністю муфти з різьбою за допомогою якої вони з’єднуються з зарядами та шашками які мають запалювальне гніздо з різьбою.

Ці електродетонатори виготовляються з платино-ірідієвим містком та мають слідуючи характеристики:

- опір у холодному стані 0,9-1,5 ом

- розрахунковий опір у нагрітому стані 2,5 ом

- мінімальний запалюючий струм 0,4 а

- безпечний струм 0,18 а

- мінімальний розрахунковий струм для підриву одиночного електродетонатора:

при постійному струмі 0,5 а

при перемінному 1 а.

Дроти.

Основним дротом який застосовується при здійсненні підривних робіт, є саперний провід з ізольованою мідною жилою.

Застосовують слідуючи типи саперних дротів:

- одножильний – СП-1 та СПП-1;

- двожильний – СП-2 та СПП-2.

Джерела струму.

При електричному способі підриву як джерела струму застосовуються:

- спеціальні підривні машинки,

- сухі батареї й елементи;

- акумуляторні батареї,

- пересувні електричні станції,

- освітлювальні і силові мережі місцевих електростанцій.

Мал. Загальний вигляд підривної машинки КПМ-1:

ХАРАКТЕРИСТИКИ КОНДЕНСАТОРНИХ ПІДРИВНИХ МАШИНОК

При користуванні конденсаторними підривними машинками необхідно:

— відкрити кришку брезентового футляра, великим пальцем лівої руки відсунути (повернути) пружинну заслінку, а правою рукою вставити (увернути) у гніздо привідну ручку;

— приєднати зачищені кінці магістральних дротів до лінійних затисків машинки так, щоб оголенні жили не торкалися одна інший і не зближалися між собою;

— рівномірно обертати привідну ручку по напрямку руху годинникової стрілки зі швидкістю 3—4 оберти в секунду (обертати привідну ручку більше 15 сек. забороняється; не рекомендується також заряджати машинку раніше ніж за 2 хв. до здійснення вибуху);

— для здійснення вибуху натиснути кнопку вибуху до відмовлення;

— вийняти (вивернути) привідну ручку з гнізда;

— відключити кінці магістральних дротів і закрити кришку футляра.

При роботі з конденсаторними підривними машинками забороняється:

— замикати лінійні затиски металевими предметами або торкатися їх руками в момент натискання кнопки вибуху;

— торкатися руками оголених ділянок дротів, підключених до затисків, у момент натискання кнопки вибуху;

— розбирати і ремонтувати підривні машинки на місцях проведення підривних робіт (занять).

Перевірочні і вимірювальні прилади:

лінійний міст ЛМ-48, малий омметр М-57 і ампервольтметр М-360,

Мал. Малий омметр М-57:

Електровибуховою мережею називається мережа дротів із приєднаними до них електродетонаторами.

Дроти, що йдуть від джерела струму до місця розташування зарядів, називаються магістральними.

Дроти, розташовані між зарядами і які з'єднують електродетонатори між собою, називаються дільничними.

У електровибухових мережах застосовуються наступні з'єднання електродетонаторів:

— послідовне;

— паралельно-пучкове (рівнобіжне);

— змішане.

Послідовну мережу доцільно застосовувати при джерелах струму, що розвивають високу напругу при незначній силі струму (наприклад, підривні машинки).

Подвійна послідовна електровибухова мережа:

1 — електродетонатори; 2 — заряди ВР; 3—дільничні дроти

Дублювання електровибухової мережі за допомогою ДШ:

1—електродетонатори; 2—заряди ВР; 3 — капсулі-детонатори;

4— шнур що детонує; 5— дільничні дроти

Рівнобіжне з'єднання електродетонаторів застосовується при джерелах струму низької напруги (наприклад. при акумуляторах), що забезпечують досить великий струм.

У рівнобіжній мережі обрив будь-якого дільничного дроту викликає відмовлення лише одного електродетонатора. Улучення у вибухову мережу дефектного електродетонатора не викликає відмовлення інших електродетонаторів.

Схема електровибухової мережі з паралельно - пучковим (рівнобіжним) з’єднанням електродетонаторів.

Для успішного підривання будь-якої електровибухової мережі необхідно вміти її розраховувати.

Ціль розрахунку зводиться до визначення опору мережі і напруги на затисках джерела струму, а також до підбора джерела струму.

При використанні як джерела струму конденсаторних підривних машинок розрахунок зводиться до зіставлення опору електровибухової мережі з гранично припустимим для того, щоб переконатися, що розрахунковий опір не перевищує припустиме. Гранично припустимий опір мережі залежить від типу машинки, від параметрів використовуваних електродетонаторів і від схеми вибухової мережі, дані яких приводяться на паспорті підривних машинок.

Розрахунок електровибухові мережі з послідовним з'єднанням електродетонаторів

Величина струму І дорівнює струму і, необхідному для підривання послідовно сполучених електродетонаторів – І = і.

Розрахунковий струм приймається рівним 1.0 А при постійному струмі та 1.5 А при перемінному струмі.

Для визначення необхідної напруги вираховується загальний опір по формулі:

R = г_м +r уч + m •rд, ом

Де: m – кількість електродетонаторів

гm- опір магістральних проводів, ом

r_уч- опір всіх дільничих проводів, ом

г_д - опір електродетонатора (у нагрітому стані 2.5 Ом)

Потрібна напруга U визначається по формулі: U= ІR, в

Підривання одного електродетонатора: I =1.0 а R =2.5 ом

U = I•R = 1.0•2,5 = 2,5 в

ПРИКЛАД 1. Електровибухова мережа складається із магістральних проводів довжиною 1120 м (в обидва кінці), дільничних проводів загальною довжиною 280 м і з 28 послідовно сполучених електродетонаторів.

Визначити загальний опір мережі і необхідну напругу на затисках джерела струму.

РІШЕННЯ:

• необхідний для підривання струм І = 1.0 А;

• опір магістральних проводів г_м = 42 ом;

• опір дільничних проводівr_уч= 280 • 37,5/1000 = 10.5 ом;

• опір електродетонатора г_д = 2.5 ом;

• число електрод електродетонаторів m = 28 шт;

• загальний опір мережі R = 42 + 10.5 + 28•2.5 = 122.5 ом;

• необхідна напруга на затисках джерела струму U= 1•122.5 = 122.5 в.

ПРИКЛАД 2.

Електровибухова мережа складається з

- магістральних проводів довжиною 900 м (в обидва кінці)

- дільничних проводів загальною довжиною 180 м і з

- 18 послідовно сполучених електродетонаторів.

Проводи одножильні (СП-1), електродетонатори - ЕДП.

Визначити загальний опір мережі і необхідну напругу на затисках джерела струму.

РІШЕННЯ:

• необхідний для підривання струм І = 1.0 А;

• опір магістральних проводів г_м = 900•37,5/1000=33,75 ом

• опір дільничих проводівr_уч= 180•37,5/1000 = 6,75 ом

• опір електродетонатора г_д = 2.5 ом

• число електродетонаторів m = 18 шт

• загальний опір мережі R = 33,75+ 6,75+ 18•2.5 = 85,5 ом;

• необхідна напруга на затисках джерела струму

U = 1•85,5 = 85,5

Розрахунок електровибухівої мережі з паралельно-пучковимз^’єднанням електродетонаторів

Струм І, проходячи крізь магістральні проводи, буде рівнювати

І = n•і де n - число галузей;

і - струм, необхідний для підривання одного електродетонатора

і = 0.5 А при постійномуі = 1.0 А при перемінному струмі

Загальний опір мережі R визначається по формулі

R = r_м+ (r_уч + r_д )/ n, ом

де r_уч - опір всіх дільничих проводів для однієї галузі, Ом.

Необхідна напруга визначається по формулі: U= І•R, в

ПРИКЛАД 1. Електровибухівна мережа складається із магістральних проводів СПП-1 довжиною 500 м (в обидва кінці) і з 8 паралельних галузей.

Кожна галузь складається з проводу СПП-1 довжиною ЗО м і одного електродетонатора ЕДП. Визначити загальний опір мережі і необхідну напругу

РІШЕННЯ:

• необхідний струм для підривання одного електродетонатора і = 0.5 А;

• число галузей п = 8 шт;

• загальний необхідний струм I= 8•0.5 = 4 а;

• опір магістральних проводів г_м = 500•37.5/1000 = 18.75 Ом;

• опір проводів однієї галузіr_уч = 30•37.5/1000 = 1.125 Ом;

• загальний опір мережі R = 18.75 + (1.125 + 2.5)/8 = 19.1 Ом;

• необхідна напруга на затинах джерела струму U= 8•0,5•19.1 = 76.4 В.

ПРИКЛАД 2.

Електровибухівна мережа складається з магістральних проводів СПП-1 довжиною 700 м (в обидва кінці) і з 10 паралельних галузей.

• Кожна галузь складається з проводу СПП-1 довжиною 28 м і одного електродетонатора ЕДП.

• Визначити загальний опір мережі і необхідну напругу

РІШЕННЯ:

• необхідний струм для підривання одного електродетонатора і = 0.5 А;

• число галузей n= 10 шт;

• загальний необхідний струм І = 10•0.5 = 5 А;

• опір магістральних проводів г_м = 700•37,5/1000 = 26,5 Ом;

• опір проводів однієї галузі r_уч = 28•37,5/1000 = 1,05 Ом;

• загальний опір мережі R= = 26,5 + (1,05 + 2.5) / 10 = 26,85 Ом;

• необхідна напруга на затинах джерела струму U= 5•26,85 = 134,3 В.

Виготовлення електровибухових мереж

1. Обладнання підривної станції

- отримання зі складу підривні машинки,вимірювальні прилади

- обладнання укриття

- оточення місця підривних робіт постами
2. Прокладки магістральних проводів

- вимірювання відстані до зарядів

- перевірка справності саперних проводів, ізолювання кінців проводів і закріплення їх до приколів, проклення проводів в напрямку підривної станції (при перетину доріг прикопати проводи на глибину 25-40 см)

3. Виготовлення й прокладки мережі

- отримання зі складу електродатонаторів, перевірка їх на проводимість, калібрування (різниця опорів ЕД 0,2 ом.)

- нарізка відрізків дільничих проводів, розкладка проводів, з’єднання їх з детонаторами (ЕДП повинні знаходитись не ближче 0.5 м від зарядів)

4. Після укладки дільничих проводів

- їх з’єднують з магістральною мережою

- перевіряють проводимість мережі