Мета і способи захисту від високоточної зброї

Під високоточною зброєю розуміються усі види боєприпасів оснащені системами високоточного наведення і самонаведення на об’єкти що уражаються.

В даний час виявлені й обґрунтовані три основних напрямки протидії високоточним системам за допомогою інженерних засобів:

- порушення роботи кореляційних систем наведення;

- відведення засобів поразки в намічений район;

- поразка крилатих ракет над ділянками або в районі цілі мінами спрямованої дії.

Для рішення завдань по цих напрямках можна застосовувати два види засобів інженерного озброєння:

- засоби маскування;

- мінно-вибухові засоби спрямованої дії.

Найбільше ефективними для протидії високоточній зброї є засоби протилокаційного маскування.

Для протилокаційного маскування застосовують як табельні засоби маскування, так і засоби, виготовлені з підручних і видаткових матеріалів силами військ. В інженерних військах ведеться робота по розробці та впровадженню нових засобів інженерного озброєння для захисту військ та об'єктів від високоточної зброї. Найбільш перспективними з яких вважаються:

- використання аеростатів в різних варіантах виконання, з кутовими відбивачами, системами наведення радіоперешкод, радіосигналів з частотою роботи дійсних РЛС;

- розробка та удосконалення вибухових та невибухових повітряних інженерних загороджень;

- розробка та створення аерозольних інженерних боєприпасів, які спроможні виводити аерозолі на задану висоту;

- розробка та створення різних макетів військової техніки з високим степенем деталізації та імітації.

Комплекс можливих заходів маскування та захисту військ і об'єктів від ураження високоточною зброєю:

1.Приховування об'єктів, озброєння і техніки від оптичних засобів розвідкишляхом:

- влаштування масок-перекриття, горизонтальних та деформуючих масок за допомогою табельних маскувальних комплектів та підручних матеріалів;

- маскувального фарбування техніки та об'єктів;

- задимлення об'єктів та місцевості.

2.Зниження теплового випромінювання озброєння та техніки завдякивлаштування теплових екранів:

- з місцевих матеріалів;

- з табельних та видаткових матеріалів.

3.Приховування від радіолокаційних засобів розвідки та систем наведення шляхом:

- розміщення об'єктів в місцях радіолокаційної невидимості;

- створення радіовідбиваючих масок з табельних комплектів;

- створення аерозольних полів великої площини над об'єктами.

4. Захист важливих об'єктів шляхом зміни візуального та радіолокаційного фону місцевості і орієнтирів навколо об'єкту:

- за допомогою маскування об'єкту під зруйновані;

- створення радіолокаційних полів з застосуванням куткових відбивачів;

- руйнуванням або укриттям основних орієнтирів;

- спотворенням характерних форм об'єкту за допомогою куткових відбивачів та підручних матеріалів.

5. Підвищення живучості об'єктів та техніки шляхом:

- збільшення об'єму фортифікаційного обладнання та кількості позицій;

- збільшення товщі ґрунту над фортифікаційними спорудами, укриттями та сховищами;

- використання високоміцних матеріалів при обладнанні фортифікаційних споруд;

- обладнання не менш 3-х запасних позицій на вогневий засіб.

6.Знищення крилатих ракет на повітряних інженерних загородженнях:

- на повітряних мінних полях.

- на невибухових повітряних загородженнях.

7. Влаштування удаваних цілей на позиціях, об'єктах та шляхах руху і маневру з використанням:

- макетів діючих та застарілих зразків техніки;

- радіолокаційних та теплових імітаторів;

- макетів техніки з високим ступенем деталізації;

- демонстративні дії спеціально виділених підрозділів.

В інженерних військах ведеться робота по розробці та впровадженню нових засобів інженерного озброєння для захисту військ та об'єктів від високоточної зброї. Найбільш перспективними з яких вважаються:

- використання аеростатів в різних варіантах виконання, з кутовими відбивачами, системами наведення радіоперешкод, радіосигналів з частотою роботи дійсних РЛС;

- розробка та удосконалення вибухових та невибухових повітряних інженерних загороджень;

- розробка та створення аерозольних інженерних боєприпасів, які спроможні виводити аерозолі на задану висоту;

- розробка та створення різних макетів військової техніки з високим ступенем деталізації та імітації.

ВИСНОВОК

Використання в сучасному бої великої кількості військ і техніки вимагає суворого виконання маскувальної дисципліни, використання маскувальних властивостей місцевості, темного часу доби й інших умов обмеженої видимості.

Для досягнення мети маскування, війська повинні правильно застосовувати табельні маскувальні засоби, широко застосовувати маскування димами і маскувальне фарбування матеріальної частини.

Заключна частина

17. Підвести підсумки заняття.

18. Нагадати тему та мету заняття.

19. Відмітити, як відпрацьовані навчальні питання та дії студентів, оголосити оцінки.

20. Дати завдання на самопідготовку.

21. Оголосити про закінчення заняття.

Викладач кафедри військовой підготовки

Заняття сьоме.

“Підривні роботи”

Вступна частина

Підривні роботи – це роботи, які викоються за допомогою вибухових речовин.

Підривні роботи ведуться:

- при устрої інженерних загороджень;

- для швидкого руйнування об’єктів;

- при встановленні проходів у інженерних загородженнях, в завалах тощо;

- при розробці ґрунтів;

- при виконанні інших задач інженерного забезпечення.

Першою виробленою на землі вибуховою речовиною був чорний порох, зроблений з суміші селітри, сірки та вугілля. Батьківщиною пороху є Китай – 518 р. до н.е. Лише у 13-14 ст. н.е. порох з’явився у Європі.

Недостатня потужність пороху та легка його запальність штовхали хіміків на пошуки інших вибухових речовин.

1845 р. швейцарський вчений Шейбен отримав піроксилін.

1846 р. італ’янець Сорберо – нітрогліцерин.

1863 р. – запропонував перший капсюль-детонатор.

1863 р. – відкрито тротил. 1877 р. – тетрил.

1891 р. – ТЕН та азид свинцю.

Таким чином, розвиток хімії, винаходження капсюля-детонатора та відкриття синтезу аміаку створили умови для величезного виробництва вибухових речовин та широкого їх застосування, як у народному господарстві, так і у військових справах.

1-е навчальне питання