Виконання та оформлення схем

Загальні вимоги до схем та правила їх виконання регламентовані ГОСТ 2.701-84. Відповідно до ГОСТ, чисельність типів схем повинна бути мінімальною, але вони повинні містити досить інформації для проектування, виготовлення, експлуатації і ремонту виробу.

Схеми виконують на одному або більше аркушах паперу переважно основного формату відповідно до ГОСТ 2.301-68* та ГОСТ 2.004-79.

Допускається виконувати схему визначеного виду і типу на декількох аркушах, оформлюючи кожний наступний аркуш як продовження попереднього або як самостійний документ, щоб одержати сукупність схем того самого виду і типу. У останньому випадку допускається вказувати в найменуванні схеми назву функціонального ланцюга або групи. Кожній такій схемі привласнюють позначення по ГОСТ 2.201-80 як самостійному конструкторському документу і, починаючи з другої схеми, у позначенні до коду схеми добавляють через крапку арабськими цифрами порядкові номери (наприклад: АБВ1.ХХХХХХ. ХХХГ3;).

На додаток до схем або замість них можна розробляти таблиці, що містять зведення про розташування пристроїв, з'єднання, місця підключення тощо. Ці таблиці випускають як самостійні конструкторські документи, їм привласнюють код, що складається з літери Т і коду відповідної схеми (наприклад, код таблиці з'єднань до електричної схеми з'єднань має вигляд ТЕ4). Таблиці записують у специфікацію після схем, до яких вони випущені, або замість них.

На першому аркуші схеми над основним написом розташовують оформлений у вигляді таблиці перелік елементів, що входять у схему. Відстань між переліком елементів і основним написом повинна бути не менше 12 мм. При необхідності продовження переліку елементів його розташовують зліва від основного напису, повторюючи головку таблиці. Таблицю переліку елементів заповнюють зверху вниз.

Перелік елементів може бути випущений у вигляді самостійного документа на аркушах формату А4. У цьому випадку код складається з літери П і коду схеми, до якої випускається перелік.

Перелік елементів записують у специфікацію виробу після схеми, до якої він випущений.

Схеми виконують без дотримання масштабу і без урахування дійсного просторового розташування частин виробу (установки).

Дозволяється розташовувати елементи на схемі в тому ж порядку, у якому вони розташовані у виробі. Якщо у виробі декілька однакових елементів з'єднані паралельно, допускається зображати на схемі тільки одну гілку з відгалуженням, на якому зазначають число гілок. Якщо у виробі три і більше однакових елементи з'єднані послідовно, допускається зображати і позначати на схемі тільки перший і останній елементи, з`єднуючи їх штриховою лінією, над якою зазначають загальне число однакових елементів. У цих випадках елементи записують у перелік елементів в один рядок.

Вимоги до умовних графічних позначень. У схемах застосовують такі умовні графічні позначення:

установлені стандартами ЄСКД і побудовані на їхній основі;

виконані у вигляді спрощених зовнішніх контурів (у тому числі аксонометричних);

прямокутники;

нестандартизовані графічні позначення.

При використанні в схемах нестандартизованих умовних графічних позначень і спрощених зовнішніх обрисів на вільному полі схеми обов`язково приводять відповідні пояснення.

Якщо на якісь елементи встановлено декілька варіантів умовних графічних позначень, що розрізняються геометричною формою або ступенем деталізації, на всіх схемах одного типу для даного виробу має бути застосований один варіант позначення.

Стандартизовані умовні графічні позначення елементів повинні мати розміри, зазначені у відповідних стандартах, або бути такого ж розміру, якого вони зображені в стандарті (якщо розміри позначення в стандарті відсутні). На всіх схемах даного виду виробу розміри умовних графічних позначень і товщини їхніх ліній повинні бути однаковими. Допускається умовні графічні позначення пропорційно збільшувати, якщо необхідно в них вписувати пояснювальні знаки, або зменшувати, якщо схема виконується на аркушах невеликого формату.

Якщо умовні графічні позначення входять до складу інших елементів, їх зображують із зменшенням.

Відстань між двома сусідніми лініями умовного графічного позначення повинна бути не менше 1,0 мм. Відстань між окремими графічними позначеннями не повинна бути менше 2 мм.

На схемі умовні графічні позначення зображують у такому ж положенні, у якому вони приведені в стандарті, або поверненими на кут, кратний 90 або 45°. Допускається зображувати їх дзеркально поверненими. Позначення, що містять літерні, цифрові або літерно-цифрові символи, дозволяється повертати тільки проти годинникової стрілки на кут 90 або 45°.

Особливості оформлення принципових схем. При оформленні принципових схем необхідно дотримуватися таких додаткових вимог.

Якщо у виріб входять декілька однакових пристроїв, що мають самостійні принципові схеми, то кожний такий пристрій зображують на принциповій схемі усього виробу у вигляді прямокутника або умовного графічного позначення і привласнюють йому позиційне позначення. У перелік елементів ці однакові пристрої записують однією позицією.

Якщо у виріб входять декілька однакових пристроїв, що не мають самостійних принципових схем (або однакових функціональних груп), то на схемі виробу допускається не повторювати їхньої схеми цілком. Ці пристрої (або функціональні групи) зображують у вигляді прямокутників і виконують їхню схему в одному із прямокутників або розташовують на вільному полі схеми, забезпечуючи відповідним написом.

Якщо принципова схема виконується на декількох аркушах, то перелік елементів повинний бути загальним і розташованим на першому аркуші схеми, причому в позиційних позначеннях дотримується наскрізна нумерація в межах усього виробу; допускається повторювати зображення окремих елементів на інших аркушах схеми (зберігаючи позиційне позначення).

Якщо принципова схема виконується на декількох аркушах, кожний із яких оформляється як самостійний конструкторський документ (тобто кожний аркуш являє собою самостійну принципову схему), то на кожному аркуші оформляють перелік елементів, зображених на цьому аркуші схеми, а в позиційних позначеннях дотримуються наскрізної нумерації в межах усього виробу і в перелік записують тільки ті елементи, яким позиційні позначення привласнюються тільки на цьому аркуші схеми. Дозволяється повторювати зображення елементів на різних аркушах схеми, при цьому за ними зберігають привласнене раніше позиційне позначення і на полі схеми розташовують додаткові вказівки.

Елементи, що представляють собою пристрій, на який розробляється самостійна принципова схема, виконують на схемах у вигляді фігури (як правило, прямокутника) суцільною лінією, рівною по товщині лінії зв'язку або в два рази товще лінії зв'язку.

Контур функціональної групи або пристрою, що не має самостійної принципової схеми, виконують на схемах у вигляді фігури (як правило, прямокутника), обкресленої штрих-пунктирною лінією, рівною по товщині лінії зв'язку.

Лінії зв'язку. Товщина ліній зв'язку і ліній умовного графічного позначення однакова і вибирається від 0,2 до 1,0 мм. Оптимальна товщина 0,3... 0,4 мм.

Лінії зв'язку повинні складатися з вертикальних і горизонтальних відрізків, мати мінімальне число перетинань і зламів. Відстань між сусідніми рівнобіжними лініями зв'язку повинна бути не менше 3 мм.

Лінії зв'язку, як правило, показують цілком. Допускається обривати лінії зв'язку, якщо вони затрудняють читання схеми. У цьому випадку лінії зв'язку закінчують стрілками, біля яких указують місця позначення перерваних ліній або необхідні характеристики ланцюгів.

Лінії зв'язку, що переходять на інший аркуш схеми, обривають за межами зображення схеми без стрілок. Поруч з обривом лінії вказують позначення або найменування лінії зв'язку і в круглих дужках приводять номер аркуша схеми (і зони), на який переходить лінія зв'язку.

Позначення елементів схем. Кожний елемент схеми повинний мати літерне, літерно-цифрове або цифрове позначення. Позначення елементів встановлюються державними стандартами, що передбачають правила виконання схем конкретних видів. Літерне позначення являє собою скорочене найменування елемента, складене з його початкових або характерних літер. Позначення проставляють поруч з елементами: справа від них або над ними. Літери і цифри виконують одним номером шрифту.

При виконанні комбінованих схем елементам схем одного виду привласнюють наскрізні позиційні позначення в межах усієї комбінованої схеми. Їх підкреслюють, починаючи з елементів, що відносяться до другої за видом схеми, зазначеної в найменуванні.

У переліку елементів між окремими групами елементів, а при великому числі елементів усередині груп і між окремими елементами допускається залишати вільні рядки (для внесення змін).

Однотипні елементи з однаковими параметрами, що мають за схемою послідовно порядкові номери, записують у перелік в один рядок і вказують загальне число цих елементів.

Для елементів, що мають однакове найменування і літерно-цифрове позиційне позначення, але відмінних за технічними характеристиками й іншими даними, допускається в графі "Найменування" записувати загальне найменування цих елементів із зазначенням документа (державного стандарту, технічних умов, основного конструкторського документа), на підставі котрого ці елементи застосовані.

Якщо позиційні позначення привласнюють елементам у межах груп пристроїв або у виріб входять однакові функціональні групи, то в перелік елементи цих пристроїв або функціональних груп записують окремо. У графі "Найменування" записують у вигляді заголовка найменування пристрою або функціональної групи (підкреслюючи його при заповненні переліку ручним способом). У графі "Кіл." в одному рядку з заголовком указують загальну кількість однакових пристроїв (функціональних груп), а при переліченні елементів, що входять у пристрій (функціональну групу), у переліку зазначають тільки кількість елементів, що входять в один пристрій (функціональну групу).

Допускається поміщати на схемах різні технічні дані, що позначають біля графічних позначень: справа або зверху (наприклад, значення параметрів) або на вільному полі схеми (діаграми, таблиці, текстові вказівки).