Навколишнього середовища.

Пожежна безпека

Робота добровільної пожежної дружини (ДПД) та пожежно – вартової охорони (ПВО) її організація та дії.

Наявність та технічний стан засобів пожежогасіння та протипожежне водопостачання. Наявність планів евакуації людей, сільськогосподарських тварин, матеріальних цінностей.

Розділ виконується тільки тоді, коли в технологічному процесі задіяні або з’являються вибухо – небезпечні матеріали та речовини.

Умови і вимоги техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки повинні бути пов’язані з суттю виробничих процесів і проведення досліджень.

5.6. Рекомендації по поліпшенню стану охорони праці

Рекомендації викладаються на основі аналізу, стану охорони праці, санітарно – гігієнічного та пожежного стану в господарстві.

По розділу 5 необхідно використовувати літературні джерела [13 - 38].

Розділ 6. Екологічний стан та охорона

навколишнього середовища.

Для оцінки стану навколишнього середовища в умовах господарства, де виконувались наукові дослідження, необхідно навести дані про екологічний стан грунтів, повітря, водних ресурсів, використовуючи відповідні показники.

Аналізуючи екологічний стан грунтів господарства (за даними останнього агрохімічного обстеження земель господарства) звернути увагу на наявність в них важких матеріалів, радіонуклідів; вказати чи є проблема в хімічній або іншій меліорації; оцінити ступінь розораності земель в господарстві; порівняти структуру посівних площ господарства з нормативами, що затверджені Постановою Кабінетів Міністрів України № 164 від 11 лютого 2010 року.

Основну загрозу для екологічного етапу навколишнього середовища становлять мінеральні добрива і хімічні засоби захисту рослин. Тому необхідно проаналізувати систему удобрення і систему захисту щодо удосконалення її з метою охорони навколишнього середовища. Особливу увагу приділяють збереженню родючості грунтів, а для цього обов’язково визначають баланс елементів живлення при вирощуванні досліджуваної культури та інтенсивність балансу. Аналізують наскільки система удобрення на дослідній ділянці відповідає екологічно безпечній інтенсивності балансу основних елементів живлення.

В цьому розділі необхідно вказати на напрямок впливу предмету дослідження при впровадженні в виробництво на родючість ґрунту, ступінь засвоєння добрив, водні і повітряні ресурси, якість отриманої сільськогосподарської продукції та запропонувати комплекс заходів щодо можливого зменшення негативної дії на стан навколишнього середовища.

Висновки та рекомендації виробництву

Висновки та рекомендації виробництву є досить важливою частиною дипломної роботи. В них мають бути концептуально відображенні основні результати виконаної роботи. У висновках повинні знайти відбиття ті результати, які відповідають темі і завданням роботи та викладені і проаналізовані роботи. Вони повинні включати 5 - 6 конкретних за змістом з чітких за редакцією пунктів, у першому з яких коротко оцінюється стан вивченості питання, піднятого магістрантом. Найбільш важливі результати роботи пропонуються до впровадження у виробництво.

Висновки мають бути доказовими, а рекомендації обґрунтованими, тобто базуватися на матеріалі, який має високу ступінь достовірності.

Список використаних літературних джерел

Список слід розміщувати в алфавітному порядку з наскрізною нумерацією за прізвищами авторів або назвою джерел, допускається складання списку за порядом згадування в роботі.

При складанні списку літератури слід дотримуватися вимог наведених в таблиці 3.1 (розділ 3).

Додатки

В додатки виноситься весь допоміжний цифровий матеріал (дані за повторностями): таблиці кількісних показників, представлених в розділі 3 в рисунках;результати статистичного аналізу; розрахунки максимально допустимого врожаю, технологічна карта за якою розраховують економічну та енергетичну ефективність дослідження. Вони необхідні для повноти сприйняття проведеної наукової роботи.

РОЗДІЛ 3.
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

3.1. Оформлення текстової частини

Дипломні роботи необхідно оформляти згідно вимог Держстандарту України [39].

Термінологія що використовується в тексті повинна відповідати загальноприйнятій в науково – технічній літературі. Викладання в текстовій частині роботи думок, результатів досліджень інших авторів без посилання на їх друковані праці не допускається. Дані наведені без посилення вважаються плагіатом.

Не дозволяється застосовувати: різні науково-технічні терміни для одного й того ж поняття (синоніми); іноземні слова і терміни при наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові; індекси стандартів ДСТУ, ГСТУ, СТП, СТТУ без реєстраційного номера; математичні знаки без цифр, наприклад, ≥ (більше або рівно), ≤ (менше або рівно), = (рівно), # (нерівно), знаки % (відсоток) тощо.

Скорочення слів у тексті, як правило, не дозволяється. Винятком є загальноприйняті скорочення. Наприклад, центнер (ц), тонна (т), грам (г), кілограм (кг), гектар (га), градус за Цельсієм (°С), тощо.

Абсолютні значення врожайності в ц/га або г/м² наводять з точністю до десятих, наприклад, 4,8 ц/га або 600,5 г/м². Якщо врожайність перевищує 100 ц/га, то абсолютне значення заокруглюють до цілого числа. Відносні значення виражають у відсотках без десятих частин, наприклад, 18 %.

Текстова частина роботи виконується на одній стороні аркушів формату А4 (210 x 297 мм), акуратно, без виправлень. Текст необхідно розмішувати на аркуші, дотримуючись таких розмірів полів: ліве, верхнє і нижнє – не менше 20 мм; праве – не менше 10 мм. Щільність тексту повинна бути однаковою, на сторінці повинно бути 30 рядків. Висота шрифту Times New Roman текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.

Зміст тексту ділиться на розділи, підрозділи, пункти. Кожний розділ починається з нового аркуша (сторінки), підрозділи і пункти записуються з абзацу.

Розділи повинні мати порядкові номери, позначені арабськими цифрами без крапки у кінці. Вступ і висновки не нумеруються.

Заголовки структурних частин дипломної роботи («ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ») пишуться симетрично до тексту великими літерами. Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, їх розділяють крапками. Відстань від заголовка розділу до тексту повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Відстань заголовка пункту від попереднього тексту - також не менше 3–4 інтервалів.

Підрозділи нумеруються в межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу і номера підрозділу, розділених крапкою. У кінці номера підрозділу крапка не ставиться, наприклад, 1.3 (третій підрозділ першого розділу).

Заголовки підрозділів пишуться з нового рядка малими літерами з першою великою з абзацного відступу. Абзацний відступ повинен дорівнювати п'яти знакам (1,27 см). Підкреслювати заголовки і переносити в них слова за складами не дозволяється. Крапки в кінці заголовків не ставляться.

Номер пункту складається із номерів розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками і без крапки в кінці. Наприклад, 1.1.2 (другий пункт першого підрозділу, першого розділу).

Сторінки текстової частини нумеруються арабськими цифрами. Номер ставиться у правому верхньому куті аркуша, без крапки в кінці.

Перші дві сторінки не нумеруються (титульний аркуш і завдання), нумерація починається з третьої сторінки. На ній проставляють цифру 3.

Ілюстрації (креслення, схеми, графіки, фотографії) і таблиці, які розміщені на окремих сторінках текстової частини, входять в загальну нумерацію сторінок. Якщо розміри ілюстрації чи таблиць більші за формат А4, їх враховують як одну сторінку.

Формули

Формули та умовні позначення розміщують у тексті безпосередньо після посилань на них, посередині сторінки, їх щільність повинна бути приблизно такою ж, як щільність основного тексту. Вище і нижче кожної формули або рівняння слід залишати не менше одного вільного рядка.

Формули нумеруються арабськими цифрами в межах розділу. Номер ставлять з правого боку аркуша на рівні формули в круглих дужках, наприклад

Н = К·m·100/ПП (3.1)

де Н — норма висіву, кг/га;

К — норма висіву, млн. шт./га схожих насінин;

m — маса 1000 насінин, г;

ПП — посівна придатність, %.

Значення символів і числових коефіцієнтів формул повинні наводитись безпосередньо під формулою у послідовності запису в формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта записується з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двох крапок після нього. Перенести формули чи рівняння на наступний рядок дозволяється тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка.

Усі розрахунки, наведенні в тексті, повинні виконуватися в одиницях міжнародної системи (СІ).

Одиниці вимірювання ставлять після цифрових значень. Наприклад, 20 м; 30 мм; 24 Па. Причому не допускається, щоб цифрове значення було в одному рядку, а його одиниця вимірювання – в наступному. Якщо в тексті наводиться низка цифрових значень однієї розмірності, то одиниці фізичної величини вказуються після останньої цифри. Наприклад, 30, 40, 50 мм; 10х10х30 мм. Числа з розмірністю пишуться цифрами, а без розмірності – словами. Наприклад, "натяг - не більше 10 мм"; "заміри повторити п'ять разів".

Абстрактні числа до дев'яти в тексті пишуть словами, більше дев'яти -цифрами. Наприклад, "п'ять профілограф", "10 виступів". Дробові значення пишуться цифрами, наприклад, "1/4 допуску".

Порядкові чисельники пишуться лише цифрами з відмінковим закінченням. Наприклад, 10-та крива; 21-й день. При декількох порядкових чисельниках відмінкове закінчення погоджується з останнім з них. Наприклад, 2, 3 і 5 графіків.

Кількісні чисельники пишуться без відмінкових закінчень. Наприклад, "на 5 листах", "у 20 випадках".

Дати пишуться за таким зразком: 11 лютого, 80-ті роки, у 20-х роках.

При вказуванні меж (від — до) ставлять тире, наприклад, НІР 1,2—1,8.

3.3. Ілюстрації

Ілюстрації виконуються за допомогою комп'ютера або чорною тушшю, або чорнилом (пастою) на білому папері, міліметрівці або кальці. Калька повинна бути наклеєна на аркуш. Дозволяється на одному аркуші розміщувати декілька ілюстрацій. Ілюстрації розміщуються безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті.

Розмір ілюстрацій не повинен перевищувати розмір формату АЗ (297x420 мм). Фотографії розмішуються на стандартних аркушах.

Усі ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу арабськими цифрами і позначають словом "Рисунок". Номер рисунка складається з номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад, рис. 2.1 (перший рисунок другого розділу).

Ілюстрації повинні мати назву, яка записується під ілюстрацією в один рядок з номером, наприклад, "Рисунок 3.1 Схема розміщення..."

3.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Таблиця складається із заголовка і рядків, боковика та граф. Графи мають заголовки (підзаголовки). Висота рядків таблиці - не менше 8 мм.

Заголовки граф і рядків таблиць слід писати з великих літер, підзаголовки - з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні. Ділити головки таблиць по діагоналі не дозволяється. Графу "№ п.п." в таблицю не вводять.

Таблицю з великою кількістю рядків, яка не поміщається на сторінці переносять на наступну сторінку. В такій таблиці після заголовка слід давати рядок нумерації граф. Цей рядок переносять і на наступну сторінку. При переносі таблиці з правого боку пишуть "Продовження табл." з позначенням її номера.

Якщо таблиця текстова і текст у графах повторюється, то після першого повторення ставлять лапки, у випадку, коли запис в графі із одного слова, або "те ж", а при наступному повторенні — лапки, якщо запис у графі із кількох слів. Замість цифр, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, ставити лапки не дозволяється. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку не наводять, то ставлять прочерк.

Кожна таблиця повинна мати заголовок. Слово "Таблиця" і її номер розміщають з правого боку над заголовком таблиці. Таблиці нумерують аналогічно ілюстраціям. Рисунки і таблиці розміщують після першого згадування про них у тексті.

3.5. Посилання в тексті на формули, таблиці, літературні джерела

Посилання в тексті на формули і рисунки оформляють у круглих дужках, наприклад, у формулі (2.1), (рис. 3.1).

При посиланні на рисунок чи таблицю пишеться слово "рисунок", "таблиця" відповідно, якщо вони не мають номера і скорочено, якщо має номер, наприклад, табл. 1.2. У повторних посиланнях на ілюстрації і таблиці слід писати скорочено, див. табл. 1.3, див. рис. 1.2.

Посилання в тексті на літературні джерела слід зазначати порядковим номером за переліком літературних джерел, виділеним двома квадратними дужками. Є кілька варіантів посилань, наприклад:

– Аналогічні результати наведені в працях Б.М. Євтушенка [5];

– М.С. Назаренко [12] зазначає...;

– На основі проведених досліджень К.М. Пархоменком [16] встановлено…

– У літературі [2; 4; 14] наведені дані щодо впливу...;

– Праці Г.С. Кияка [8; 9; 10] мають велике значення для...;

– На основі цілого ряду досліджень [5-9, 21; 23]....

Якщо цитується інший автор, то в посиланні на літературне джерело слід вказати сторінку, на якій знаходиться цитата: [12, с. 35].

У бібліографічному списку літературні джерела розміщують в алфавітному порядку. Номер джерела, вказаного у посиланні, повинен відповідати його номеру у списку використаної літератури. Вимоги до оформлення списку використаної літератури наведені в підрозділі 3.6.

3.6. Список використаної літератури

Бібліографічний список складають згідно вимог, наведених у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел,
який наводять у дипломній роботі

Продовження таблиці 3.1

Додатки

Додатки оформляються як продовження роботи і розміщуються в порядку посилання на них у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки; мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток …» і велика літера, що позначає цей додаток. Позначаються додатки по порядку літерами українського алфавіту (А, Б, В...). У позначенні додатків не можна використовувати літери Г, Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О і знак Ь.

При посиланні на додаток, який не має позначення, пишеться слово «додаток», який має позначення - скорочено, наприклад, дод. А. У повторних посиланнях на додаток слід писати скорочено: див. дод. А.

РОЗДІЛ 4.
ВИМОГИ ДО АВТОРЕФЕРАТУ

4.1. Загальні вимоги до автореферату

Призначення автореферату – ознайомлення наукових керівників та магістрантів з основними результатами та висновками магістерської дипломної роботи, внеском магістранта в розробку та вирішення наукової проблеми, над якою працює випускова кафедра і науковці НДУ агротехнологій та екології.

Автореферат має ґрунтовно, але коротко розкрити результативну частину дипломної роботи без надмірних подробиць, а також інформації, якої немає в дипломній роботі.

Обсяг автореферату магістерської дипломної роботи – 5 – 8 сторінок.

4.2. Структура і зміст автореферату

Структурно автореферат включає:

- загальну характеристику роботи;

- основний зміст;

- висновки і рекомендації виробництву;

- список опублікованих автором праць за темою роботи.

Загальна характеристика роботи повинна містити елементи вступу магістерської роботи (актуальність теми; зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, об’єкт і предмет дослідження; методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок магістранта, апробація результатів роботи, публікації (кількість по видам). Тут же надається інформація щодо обсягу роботи, її структури, кількість таблиць, рисунків, додатків, використаних літературних джерел.

Основний зміст – містить стисле викладення умов і методики проведення дослідження, результати дослідження та їх аналіз.

Висновки та рекомендації виробництву повинні співпадати із висновками і рекомендаціями наведеними в дипломній роботі.

Список опублікованих праць за темою магістерської роботи подається відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим указанням прізвищ усіх співавторів.

Date: 2016-07-25; view: 306; Нарушение авторских прав