Визначення здорового способу життя та його формування

Поняття життя за складом дає змогу виявити ціннісні орієнтації людей, причини їхньої поведінки, стилю життєдіяльності, зумовлені складом низького рівня життя. Спосіб життя належить до чинників, безпосереднього впливу на здоров’я. Є кілька визначень поняття «здоровий спосіб життя», основою яких закладено такі відправні судження, як поведінка людини, способи життєдіяльності, підтримку здоров’я, відсутність шкідливих звичок та інших. [16;28].

У визначенні цього поняття, необхідно враховувати: спадковість, функціонування організму, та стиль життя.

Звідси випливає, що здоровий спосіб життя – це стиль життєдіяльності, відповідний спадковим особливостям організму, умовам існування, орієнтований на культуру збереження, зміцнення й відновлення здоров’я, який буде необхідний при виконанні особистісних і суспільно значимих функцій.

Поняття «здоров’я» і «здоровий спосіб життя» утворюють між собою зв’язку, позначення яких дозволяє узагальнено висловити їхнє утримання і використовувати його на педагогічній практиці.

Отже, поняття «здоров’я» і «здоровий спосіб життя» є складними. Перше: їх сенс відбиває збереження і розвитку біологічних, соціальних, духовних функцій людей і суспільства з рівнем освоєння загальнолюдських, державних підприємств та національно-регіональних цінностей культури.

Друге: характеризує стиль життєдіяльності, обумовлений особливостями організму людини, умовами його існування й орієнтований на збереження, зміцнення й відновлення здоров’я, який буде необхідний для виконання людиною особистісно і суспільно значимих функцій.

Світова наука розробила цілісний погляд на здоров’я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові – фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід’ємні одна від одної, вони тісно взаємопов’язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров’я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров’я, наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

Молодший шкільний вік одна із найвідповідальніших періодів у житті людини у формуванні особистості. Відомо, що 40% психічних і фізіологічних захворювань дорослих закладаються у дитячому віці. Саме тому шкільне виховання має формувати рівень здоров’я і підвалини фізичної культури майбутньої дорослої людини.

До сфери фізичного здоров’я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне здоров’я пов’язане з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів [9].

Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду – все це обумовлює стан духовного здоров’я індивіда.

Соціальне здоров’я пов’язане з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму – сім’єю, організаціями, з якими формуються соціальні зв’язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. У загальному вигляді соціальне здоров’я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі – економічному, політичному, соціальному, духовному.

Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складові – соціальна, духовна, фізична, і психічна діють одночасно. Інтегрований вплив цих складових визначає стан здоров’я людини як цілісного складного феномена [15].

У основі формування здорового життя лежать такі складові як наукові знання, медико-профілактичні заходи, раціональний режим дня, праці та відпочинку, рухової активності, правильно організоване харчування і відсутність шкідливих звичок. Розглянемо кожен із новачків докладніше.

До медико-профілактичних заходів можна віднести:

· комплексне загартовування (сонячні ванни, водні процедури, обливання ніг);

· лікувальна фізкультура;

· укріплюча фітотерапія;

· контроль часто хворих на туберкульоз дітей;

· фізіолікування – тубус-кварц, інгалятор;

· масаж – лікувальний, профілактичний.

· Плавання.

Одним із частих захворювань в дітей молодшого шкільного віку є сколіоз, який призводить до серйозних порушень загального функціонального стану організму, механізму дихання, хронічної гіпоксії, викликає гіпертонію, аритмію. Важливе місце у консервативному лікуванні й профілактиці дитячого сколіозу відводиться засобам оздоровчої фізичної культури. Однією з найефективніших шляхів профілактики та корекції відхилень міжхребетного відділу опорно-рухового апарату є плавання.

Під режимом дня, праці та відпочинку розуміється раціональне чергування різних видів роботи і відпочинку, що є велике оздоровче і виховне значення [7,С.42].

Правильно організований режим дня сприяє встановленню фізіологічної рівноваги організму з середовищем, у якому здійснюється виховання і навчання, оскільки ґрунтується на всебічному обліку особливостей зростання, розвитку, умов життя дитини. Оскільки всі процеси в організмі носять ритмічний характер, регулярність окремих елементів режиму та його чергування сприяють нормальному функціонуванню і чіткій взаємодії всіх органів. Режим — основа нормальної життєдіяльності дитини, він забезпечує високу працездатність протягом навчального дня, тижня, року, охороняє нервову систему від перевтоми, підвищує загальний опір, створює сприятливі умови для фізичного і психічного розвитку.

Для молодших школярів дотримання режиму дня має особливе значення. З одного боку, їх нервова система ще не зріла і межа виснаження нервових клітин досить низька, з другого боку — нових умов життя, необхідність адаптації до нелегких для організму дитини фізичних і психічних навантажень, що є з систематичним навчанням, ламка старих стереотипів поведінки й роботи і створення нових пред’являють підвищені вимоги всім фізіологічним системам. Упорядкованість чергування праці та відпочинку сприяє оптимізації функцій організму, кращої адаптації до умов школи з мінімальними фізіологічними витратами, а порушення режиму дня призводять до серйозних відхилень у здоров’ї дитини, і до неврозів [4].

Основними компонентами режиму є такі: сон, перебування на свіжому повітрі (прогулянки, рухливі ігри, фізкультурні вправи і спорт), навчальна діяльність у школі і вдома, відпочинок на вибір (вільний час), приймання їжі, особиста гігієна [10,С.38].

З віком співвідношення окремих компонентів часу змінюється, більш тривалими стають навчальні заняття, менш тривалими прогулянки.

Головним же в розпорядку дня має бути розумне чергування розумового і фізичного навантаження праці та відпочинку, всяка діяльність, як інтелектуальна, так і фізична, характером і тривалістю мусить бути посильною для підлітка, не перевищувати меж його працездатності, а відпочинок — забезпечувати повне функціональне відновлення організму.

Одним із найважливіших компонентів у ЗСЖ є формуванням рухової активності. Останніми роками в наслідок великого навчального навантаження у школі та вдома в багатьох школярів недостатня рухова активністі, зумовлює появі гіпокінезії, яка може викликати ряд серйозних змін у організмі школяра. Дослідження гігієністів свідчать, щодо 82–85% денного часу більшість учнів перебуває у статичному становищі (сидячи). Навіть в молодших школярів довільна рухова діяльність (ходьба, ігри) становить лише 16–19% часу доби, їх на організованих формах фізичного виховання припадає лише 1–3%. Загальна рухова активності дітей із надходженням до школи падає на 50%, знижуючи від молодших класів до старшого. Мало рухливе становище за партою чи робочим столом віддзеркалюється в функціонуванні багатьох систем організму школяра, особливо серцево-судинної і дихальної. При тривалому сидінні подих стає менш глибоким, обмін речовин знижується, відбувається застій крові в нижніх кінцівках, що веде до їх зниження працездатності всього організму, особливо мозку: знижується увага, послаблюється пам’ять, порушується координація рухів, збільшується час розумових операцій.

Негативний наслідок гіпокінезії проявляється як і опірності молодого організму «простудних і інфекційних захворювань», створюється передумова формуванню слабкого, нетренованого серця і з цим її подальшого розвитку недостатності сердечно – судинної системи. Гіпокінезія надмірного харчування з великим надлишком вуглеводів і жирів в денному раціоні може провадити до ожиріння.

Молодший шкільний вік - це, коли в дитини особливо виражена потреба у руховій активності. Можна сміливо сказати, що завданнями цього вікового періоду є оволодіння всіма рухами, випробування і моральне вдосконалення своїх рухових здібностей і тим самим придбати ширшу владу як над власним тілом, так і над зовнішнім фізичним простором. З іншого боку, фізичні вміння не представляють жодну з трьох найвагоміших, «престижних» областей і в середовищі однолітків, а добре володіння своїм тілом багато чому визначає соціальний статус дитини (більшою мірою це в хлоп’ячому середовищі) (Мухіна, 2000) [38].

Рухове вміння і навички мають велику освітню цінність, оскільки основою їх є активне творче мислення, спрямоване на аналіз стану і синтез рухів. Освітню роль рухових умінь вперше докладно розглянув П.Ф. Лесгафт [30; 4].

У молодшому шкільному віці розвиток рухових якостей взаємодіє із сприйняттям. Діти стають уважнішими, більш спостережливими і дисциплінованими, у їх зміцнюється воля, виробляється характер. Отже, систематичне шкільне навчання є, зазвичай, тією діяльністю дітей, у процесі якої відбувається розвиток та поступова перебудова їх розумових (пізнавальних) процесів.

Відмінною рисою молодших школярів є їхнє велике бажання, інтерес, пізнавальна активність, висока емоційність під час занять. Тому на уроках має бути чітка організація, розумна дисципліна, джерело якої в точному дотриманні команд, вказівок і розпоряджень вчителя, повинно поєднуватися з наданням їм певної волі і самостійності дій, завданнями, стимулюючими творчість і ініціативність. На уроках у молодших класах доцільно спиратися на міжпредметні зв’язки: з природознавством (у питаннях загартовування, вимог до одягу учня, роботі м’язів, режиму дня та ін.); математикою (вимір довжини і висоти стрибка, дальності метання, швидкості і тривалості бігу тощо); музичноно-ритмічним вихованням (заняття під музику); на образотворче мистецтво (краса рухів, поз) та інших.

Говорячи про оптимальний руховий режим, треба враховувати як вихідний стан здоров’я, а й частоту, і систематичність застосовуваних навантажень. Заняття мають базуватися за принципами поступовості і послідовності, повторності і систематичності, індивідуалізації і регулярності. Доведено, що найкращий оздоровчий ефект (у плані тренування серцево-судинної і дихальної систем) дають циклічні вправи аеробного характеру: ходьба, легкий біг, плавання, лижні і велосипедні прогулянки. До комплексу щоденних вправ необхідно включити також вправи на гнучкість.

Нині програма фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку, передбачає лише 2 фізкультурних заняття на тиждень, забезпечує руховий режим всього на 14,5%. Проте задля дітей молодшого шкільного віку є доцільним від 6 до 15 годин організованих і самостійних занять фізичними вправами (Амосов, 1987; Янсон, 2004) [4; 3].

Запровадження третього уроку оздоровчої спрямованості, саме плавання, дозволить як збільшити рухову активність дитини, а й сприяти активізації обмінних процесів, вдосконаленню систем терморегуляції, зміцненню опорно-рухового апарату, поліпшенню роботи кардіо респіраторної системи, підвищенню розумової працездатності, загартовування організму. Плавання, як вид рухової діяльності, сприяє розвитку координаційних здібностей, просторових і силових параметрів рухів, почуття ритму.

Велику роль формування ЗСЖ грає раціональність харчування молодшого школяра. У основі раціонального харчування лежать 5 принципів: регулярність, розмаїтість, адекватність, безпека продукції та задоволення. Основне завдання формування основ правильного харчування у тому, аби допомогти дитині засвоїти ці принципи [7,С.89]. Розглянемо кожен, із цих принципів.

У філософському розумінні спосіб життя – це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя) людей та їх духовні цінності. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним з найважливіших елементів способу життя в цілому, який не може не впливати на здоров’я окремої особи або на здоров’я тих чи інших соціальних груп населення [8, 13, 15].

Поведінка є однією з основних детермінант здоров’я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням М. Лалонде, вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоров’я [6].

Поведінкові чинники можуть бути як сприятливими, так і шкідливими для здоров’я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. Поведінка людини важлива для здоров’я, оскільки впливає на нього безпосередньо через спосіб життя або опосередковано – через економічні чи соціо-економічні умови, які, безперечно, є основною детермінантою здоров’я. Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні зусилля з боку самої людини, сім’ї та суспільства [38].

З позицій викладеного розуміння феномена здоров’я людини походить визначення поняття здорового способу життя: це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту.

Складові здорового способу життя містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров’я – фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них – харчування (в тому числі споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень) [25, 6].

Для усвідомлення здорового способу життя важливі проінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров’я.

Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у світі в цілому, так й в Україні.

Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоров’я та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки – медицина, гігієна, охорона здоров’я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники [8, 39]. У більшості шкіл викладається курс валеології – наука про здоровий спосіб життя.

Ми акцентуємо увагу на формуванні здорового способу життя саме молодших школярів, оскільки саме у молоді роки відбувається сприйняття певних норм та зразків поведінки, накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів, визначення ціннісних орієнтацій, інтересів та уявлень.

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження методики формування культури здорового способу життя на уроках з основ здоров’я в початковій школі

2.1. Характеристика рівня сформованості уявлень молодших школярів про ЗСЖ

Мета роботи – експериментально перевірити шляхи формування в учнів культури здорового способу життя на уроках з основ здоров’я в початковій школі.

Відповідно до мети, перед нами були поставлені такі завдання дослідження:

ü Визначити ефективні засоби для формування здорового способу життя у дітей молодшого шкільного віку.

ü Визначити рівень соматичного здоров’я учнів молодших класів.

ü Визначити рівень фізичної підготовленості учнів молодших класів.

Дослідницька робота проводиться в Удайцівській загальноосвітній школі Прилуцького району в другому класі, із кількістю 13 учнів.

У ході дослідницької роботи було виділено три етапи педагогічного дослідження: констатувальний, формувальний, контрольний.

Перший етап був присвячений теоретичному дослідженню проблеми, вивченню і узагальненню наукової літератури.

Другий етап передбачав проведення констатувального педагогічного експерименту для визначення рівня соматичного здоров’я учнів початкових класів.

Третій етап включав обробку та аналіз отриманих результатів, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків та оформлення роботи.

Для виявлення рівня соматичного здоров’я учнів початкових класів проводився контрольний педагогічний експеримент. В експерименті взяло участь 13 учнів 2-го класу Удайцівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів серед яких – 8 хлопців та 5 дівчат.

Мета констатувального етапу педагогічного експерименту було виявлення рівнів сформованості здоров’я учнів молодших класів.

Для точності та ефективності дослідження було задіяно в дослідницьку роботу медсестру школи. Попередньо було переглянуто медичні картки учнів класу.

На цьому етапі дослідження дітям була запропонована анкета, питання якої спрямовані на виявлення уявлень дітей про здорового способу життя, їх готовності до ведення власного здорового способу життя, включаючи їхні уявлення про стан свого здоров’я, ставлення до фізичних вправ і прагнення до здорового способу життя. У підсумку отримали наступні результати:

Анкета № 1.

Проаналізувавши отримані результати, можна зробити наступні висновки.

Поняття про «ЗСЖ» в учнів ототожнене з поняттям «здоров’я», причому 23% учнів вважають, ЗСЖ - це «коли у тебе нічого не болить», тобто не передбачають жодних дій зі свого боку, спрямованих на зміцнення і збереження здоров’я, це говорить про те, що вони неправильно розуміють, що входить у зміст поняття «ЗОЖ». Те ж саме можна сказати і про 15% учнів, які вважають, що ЗСЖ - «треба бути здоровим». Але 69% учнів мають елементарні уявлення про ЗСЖ, вони називають деякі компоненти ЗСЖ - «потрібно займатися спортом, їсти фрукти, овочі, загартовуватися», але поки що їх знання ще не систематизовані і фрагментарні.

Ставлення до стану свого здоров’я в учнів не адекватне: 62% учнів вважають, що у них здоров’я «відмінне», 23% учнів вважають своє здоров’я «не дуже добре» і лише 15% вважають, що у них здоров’я «задовільне».

До занять на уроках фізкультури учні ставляться позитивно, 65% дітей займаються спортом «з повною віддачею», крім того, 76% учнів ходять до різних гуртки і спортивні секції (танці, теніс).

Отже, більшість учнів класу схильні дотримуватися провідних принципів ЗСЖ, але реалізують їх не завжди послідовно і постійно, так всього лише 46% учнів роблять вранці зарядку щодня, а 27% - лише іноді, також 27% учнів зарядку не роблять зовсім. Це говорить про те, що установка на самовдосконалення присутня лише у меншості учнів досліджуваного класу.

Таким чином, на основі результатів аналізу уявлень учнів про «ЗОЖ» ми виявили 4 рівні їх вирішення.

Високий рівень: характеризується наявністю знань про здоров’я як фізичному, психічному і моральному благополуччі, як про здатність до саморозвитку потенціалів власного організму й особистості, про ЗСЖ як сукупності форм і способів життєдіяльності, що дають можливість особистості всебічно розвиватися і вдосконалюватися. Присутній інтерес до проблем валеології та прагнення до розширення знань.

Середній рівень: змінюються в області свого ЗСЖ і самосвідомості про здоров’я і ЗСЖ на строго наукові і не цілком систематизовані, але є елементарні уявлення про компоненти ЗСЖ, учні непогано орієнтуються в питаннях, пов’язаних з практичним вирішенням будь-яких проблем. Інтерес до питань валеології, до ЗСЖ носить систематичний характер.

Поверхневий рівень: знання фрагментарні. В основних поняттях орієнтуються насилу, знання в основному побутового характеру, придбані стихійно, не завжди відповідають реальності, інтересу до власного ЗСЖ майже не проявляє.

Низький рівень: не здатний відповідати на поставлені питання бесіди і анкети по суті. Пред’явлені відповіді не рідко абсурдні. Учні виявляють крайню необізнаність у питаннях зміцнення здоров’я навіть на уроці буденного знання.

У відповідності до виділених рівнями учнів досліджуваного класу можна розподілити таким чином: високому рівню відповідає 30% учнів класу, середньому рівню 35% учнів, до поверхневого рівня 25% учнів, низькому рівню 10% учнів.

Необхідно додати, що в результаті вище наведеного анкетування ми виявили не тільки рівень уявлення дітей про ЗСЖ, а й готовність до ведення власного ЗСЖ, стану здоров’я учнів.

Діти в процесі навчання, на жаль, часто втрачають своє здоров’я, відчуваючи перевантаження - інтелектуальні, фізичні і психічні. Часто знаходяться в стані тривожності, що також негативно впливає на здоров’я учнів.

Для виявлення рівня тривожності, ми провели серед учнів досліджуваного класу анкетування, питання якого спрямовані на виявлення позитивних або негативних емоцій, пов’язаних з навчанням.

Анкета № 2.

У результаті аналізу відповідей учнів на поставлені питання можна зробити наступні висновки: рівень тривожності в учнів досліджуваного класу досить високий, тому 69% учнів класу сильно переживає, коли вчитель ставить їм погані оцінки в щоденник, а 62% переживають через найменші невдач у навчанні.

Негативні тенденції в стані здоров’я учнів значною мірою обумовлені психічними напруженнями, які вони відчувають у школі. Так, вище наведене анкетування показало, що 31% учнів зазнають оптимістичне, життєрадісне самопочуття, яке перебуває у взаємозв’язку з упевненістю в собі, з емоційною задоволеністю та інтегруються у них в стан загального комфорту. Стан психічного дискомфорту характерно для 62% обстежуваних учнів.

Кожен другий учень відчуває нестійкий стан: бажання йти до школи (домінуюча причина - спілкування з товаришами) змінюється тривожністю, підвищена втомлюваність (основні причини - відповідь біля дошки, боязнь отримати погану оцінку в роботі).

Наведені дані дозволяють вважати, що емоційна напруженість, тривожність і інші негативні настрої, які служать причиною психічних розладів, виникають в учнів внаслідок авторитарної позиції вчителів. Вчення як провідний вид діяльності, в основному нав’язується школярам. На цій основі відбувається деформація моральних поведінкових якостей дітей, що в кінцевому підсумку призводить до зниження їх соціальної активності, уповільнення розвитку і послаблення здоров’я. Майже всі наявні навчальні предмети від авторитарно-репродуктивного характеру їх викладання, перевантаженості навчальних програм, відсутність належної матеріальної бази, навпаки, роблять негативний вплив практично на всі компоненти здоров’я підростаючого покоління: уповільнюють його розвиток, викликають перевтому і психічні розлади, деформують його мотиваційну і смислову сфери, провокують хронічні захворювання. [37]

Таким чином, отримані матеріали явно вказують на необхідність виховання в учнів потреб у здоров’ї, формування у них наукових уявлень про сутність ЗСЖ і вироблення індивідуального способу валеологічно обгрунтованої поведінки.

Висновок: Вирішення проблеми збереження здоров’я учнів вимагає: по-перше, самоаналізу школярами своєї валеологічної підготовки, прагнення і умінь управляти власним здоров’ям, по-друге, валеологічного дослідження системи шкільної освіти та визначення його впливу на здоров’я учнів. Аналіз результатів дослідження дає підстави вважати, що однією з причин зростання патологічної ураженості учнів є їх завищена оцінка свого здоров’я і, як наслідок цього, неадекватне ставлення до власного організму. Цей висновок ще раз вказує на актуальність валеологічної освіти школярів, у рамках якого важливе місце має зайняти навчання методам валеологічного самоаналізу і корекція свого способу життя.

2.2. Способи включення молодших школярів у діяльність з формування уявлень ЗСЖ

Мета формувального етапу педагогічного експерименту, було покращення морального рівня учнів, щодо значення фізичної підготовленості для збереження здоров’я.

Під час формувального етапу було проведено бесіди, виховні години про здоров’я в житті людини, застосовано різноманітні виховні ситуації. Під час навчального процесу введено фізичні вправи на розвиток фізичних якостей учнів.

Розроблено систему уроків з основ здоров’я спрямованих на поглиблення знань учнів щодо формування культури здорового способу життя (Додаток 2).

Однією з можливих рішень проблеми погіршення здоров’я молодших школярів є формування в них знання про здоровий спосіб життя. Знання про ЗОЖ формуються під час уроків та у позакласній діяльності. У результаті розвитку поглядів на здоровий спосіб життя перевагу краще віддати простим методам, прийоми: «уроки здоров’я», практичні заняття, розмови, читання, малювання, спостереження за природою, догляд за рослинами, ігор, проектної діяльності дітей [20;30]. Розглянемо окремі.

У педагогів дуже популярні так звані «Уроки здоров’я». Теми підбираються різні, актуальні для учнів даного класу. Наприклад, «До нас приїхав Мийдодир!», «Якщо хочеш бути здоровим» та інші. Діти розучують вірші, беруть участь у вікторинах, знайомляться чи самі розробляють правила здорового життя. У результаті у дітей формується позитивна мотивація до дотримання цих правил.

Наприклад, розглянемо стислий зміст теми «З чого варять каші» розповідає дітям про корисні властивості цієї основної страви, що може стати прекрасним варіантом сніданку (дуже корисно, недорого і легко у приготуванні). Однак у більшості родин каша сьогодні входить у традиційний раціон харчування, оскільки, як запевняють мами, їхні діти «не люблять каші». Чи можна зробити, щоб каша сподобалася дітям? На заняттях діти дізнаються як перетворити звичну їм кашу у незвичну, смачну страву. Дорослий спочатку розповідає дітям які добавки додають у кашу (родзинки, горіхи, чорнослив тощо.). Потім діти з допомогою спеціальних малюнків у зошиті «готують» собі каші (в намальовані тарілки учні наліплюють наліпки з зображеннями добавок чи малюють ці добавки) вигадують їм назви.

Організований конкурс "Найбільш смачна каша". За взаємною домовленістю батьками готується декілька видів каш. Команди хлопців, використовуючи добавки, придумують свої варіанти каш назви до них, пригощають своїх друзів.

Практика показує, одного такого заняття цілком достатньо, щоб ставлення до каш і снідання, в дітей кардинально змінилося. Ця страва стає однією з улюблених, і батькам не потрібно змушувати дітей снідати. Цікавою є реакція батьків, які відзначають: «Ми багато дізналися для себе», «Я також не полюбляла кашу, але тепер із задоволенням їм її з сином».

Одним із важливих прийомів формування знання ЗОЖ ми вважаємо практичні заняття.

Такі заняття можна проводити разом із батьками. Деякі завдання можуть бути рекомендовані для домашньої праці. Наведемо задля прикладу - кілька тим, які можна використати в процесі профілактичної роботи з молодшими школярами.

1. Чисті руки:

– показати, як правильно мити руки;

– довести, навіщо потрібно тримати руки чистими, коли обов’язково потрібно їх мити.

2. Здорові зуби:

– показати малюку послідовність чистки зубів;

– почистити зуби щіткою і пастою;

– довести, навіщо потрібно чистити зуби, коли і якими пастами (дитячі «Чебурашка», «Я сам», «Моє сонечко», «Дракоша» та інші.);

– скласти пам’ятку «Що люблять наші зуби», «Шкідливо для зубів».

3. Красиві нігті:

– показати малюнки, як слід стригти нігті на руках та ногах;

– правильно підстригти нігті на руках;

– порозмірковувати, чому маленьким дівчаткам не варто відрощувати довгі нігті, фарбувати їх лаком, носити на пальцях безліч кілець.

4. Зовнішній вид:

– вибрати на малюнках варіанти одягу, взуття та зачіски для занять у шкільництві, походи до театру, свята, для будинки і т.д.;

– показати, як слід чистити одяг і взуття, пришивати ґудзики;

– довести, що завжди необхідно мати при собі носовичок, і пояснити, навіщо.

5. Я та моє здоров’я.

Вивчаючи на уроках класного години тему «Ритми життя», учні знайомляться з ритмами робочого дня. Діти разом з учителем стверджують порядок і ритм кожного дня - режим дня. Для цього учнів на одному з уроків приносять свої режими дня, які до уроку заздалегідь складають будинки разом з батьками. Протягом тижня діти заповнюють анкету «Режим дня школяра», і потім приносять відповіді анкетування до школи, де відповідно до вимог створюють правильний режимом дня для школярів, коригують разом з учителем свій режим дня так, щоб вони відповідали формуванню ЗСЖ.

У результаті обробки відповідей учнів на запитання анкети «Режим дня» вийшла наступна таблиця:

Проаналізувавши отримані результати, можна зробити наступні висновки: режим дня більшості учнів класу відповідає правильному режиму дня, який сприяє формуванню ЗСЖ. Сон - необхідна частина режиму дня, що сприяє відновленню сил організму дитини. Учні молодших класів повинні спати близько десяти-одинадцяти годин на добу - це відомо дітям досліджуваного класу, про це говорять результати таблиці: 58% учнів лягають спати о 21-00 і прокидаються о 6-00, 31% - лягають спати о 22-00 і прокидаються о 7-00.

Години, проведені в школі, досить чітко регламентуються розпорядком шкільного життя, так всі учні класу приступають до занять у 8-00, а зі школи йдуть після п’яти уроків у 12-15.

Перебування на свіжому повітрі забезпечує нормальну життєдіяльність організму, так 89% учнів проводять на свіжому повітрі близько години або двох, що позитивно впливає на їх організм.

Режим дня класу також передбачає час для необхідної соціальної діяльності школяра - громадської роботи, самообслуговування, а також час для задоволення особистих інтересів дитини, сприяють його гармонійному розвитку: читання художньої літератури, музика, танці, заняття спортом, перегляд телевізора. Дотримання режиму дня виховує в учнів класу бережливе ставлення до кожної хвилини, загострене відчуття часу. Виконання режиму дня вимагає від дитини не одноразової дії, а систематичних послідовних зусиль, що дає хорошу можливість виховання самодисципліни.

Необхідно зауважити, що в кожній родині завжди є якісь свої особливості режиму дня. Навіть А.С. Макаренко писав: «... не можна рекомендувати батькам який-небудь один режим. Режимів є багато, і треба з них вибирати один, найбільш прийнятний в даній обстановці»[23, С.752]. Тому в режимі учень може змінювати час тих чи інших моментів, але непорушним повинен залишитися час сну і його тривалість.

На одному з уроків класної години, вивчаючи тему «Спілкування» приділяли особливу увагу, підвищена увага, тому що в першому параграфі цієї глави ми виявили досить високий рівень тривожності в учнів досліджуваного класу. Для профілактики та подолання сильної тривожності школярів Тетяна Павлівна використовує наступні методи: індивідуалізацію та диференціацію навчання (за рівнем, за темпом засвоєння, за характером пізнавальної діяльності, по самокорекції ступеня залежності від оцінки інших людей, узгодження вимог навчальної діяльності і власних психологічних можливостей, раціональний аналіз причин невдач). Крім цього, приділяється велика увага формуванню в учнів позитивних емоцій у процесі навчання, а також уміння спілкуватися з іншими людьми не нашкодивши ні собі, ні іншим. Так, на одному з наших уроків, присвяченому темі «Відкрите серце», провели з учнями бесіду, спрямовану на формування позитивних емоцій в учнів, а також на виявлення їх уявлень у себе і в інших людей, і як гарний настрій впливає на здоров’я людини.

У результаті обробки відповідей учнів на запитання бесіди вийшла наступна таблиця:

В кінці розмови ми запропонували дітям намалювати своє серце, зобразивши в ньому свої емоції, і ті почуття, які залишив у них цей урок (проведена бесіда). Усі учні намалювали «усміхнене» серце, це означає, що проведена бесіда викликала в учнів тільки позитивні емоції і залишила веселий емоційний настрій.

У результаті аналізу вищенаведеної таблиці можна зробити наступні висновки: 35% учнів пов’язують свій гарний настрій з поняттям «здоров’я», інші 35% - з оточуючими людьми: добрі слова піднімають їх настрій. Самі ж учні також мають уявлення про те, що якщо до тебе інші люди добре ставляться, то і ти повинен відповідати їм тим самим: бажати доброго дня, так як тоді позитивний заряд людини пронесе через весь день, ділячись ним з іншими людьми, а значить, збереже не тільки своє здоров’я, але і здоров’я інших людей.

Висновок: в організації процесу навчання в досліджуваному нами класі, вчитель використовує комплексний диференційований підхід. По-перше, це допомога дитині в подоланні пасивного, погоджувального, споживацького ставлення до формування власної особистості. По-друге, це сприяння в пошуку і задоволенні істинних потреб, не закамуфльованих звичаями і настановами. По-третє, ліквідація негативної запрограмованості поведінки дитини поряд з тактовним, особистісно-орієнтованим, приватним поданням достовірної інформації про життєві цінності, про фактори ризику та фактори стійкості. Все це допомагає усунути причини неузгодженості у взаємодії вчителя і учня, а також викликати позитивні емоції у процесі навчання та забезпечити процес індивідуалізації особистості, що є неодмінною умовою формування ЗСЖ.

Виховання в учнів усвідомленої потреби у здоров’ї і ЗСЖ передує формування ціннісних орієнтацій, причому в першу чергу звертається увага на цінність життя, особистості, індивідуальності. Через розуміння власного «Я», його цінності не тільки для себе, але і для своїх близьких, дитина приходить до розуміння сутності «Ми» не як статистичної сукупності, а як динамічної ціннісної системи, взаємодія всередині якої на основі гуманістичних принципів сприяє найбільш успішному розвитку індивіда. На основі цього вчитель будує довірливі, доброзичливі взаємини в шкільному світі, де дитина не готується до життя, а живе.

2.3. Аналіз ефективності діяльності вчителя та учнів щодо формування уявлень про здоровий спосіб життя

Мета контрольного етапу педагогічного експерименту - виявлення рівнів сформованості здоров’я учнів молодших класів. На цьому етапі було проведено контрольну тестову перевірку учнів для визначення рівня здоров’я учнів молодших класів, та виявлення рівня їх фізичної підготовленості.

На класних годинах необхідно дотримуватися напрямків залучення учнів до знань законів розвитку людини на особистісно-орієнтованому рівні, виховання потреби у здоров’ї, вироблення індивідуального способу фізичного, духовного і морального самовдосконалення, психосаморегуляції, навчання методам самопізнання, самоконтролю і програмування своєї діяльності щодо зміцнення здоров’я.

Валеологізація навчання і виховання в дослідженому класі здійснюється завдяки використанню релаксаційних прийомів і вправ, обліку відомостей про стан здоров’я учнів, попередження перевантаження школярів, виховання культури спілкування, культури розумової праці, створення умов для самовираження і самореалізації особистості, формування та розвитку мотивації навчання, використанню різноманітних видів навчальної діяльності, формуванню системи знань про ЗСЖ, створення оптимальних гігієнічних умов та ін..

Для виявлення динаміки процесу формування ЗСЖ молодших школярів досліджуваного класу були використані наступні методи: анкетування на тему «Я і моє здоров’я», «Рости здоровим».

Для виявлення зміни уявлень дітей про ЗСЖ, їх бачення власного ЗСЖ, включаючи і прагнення до ЗСЖ ми ще раз запропонували їм анкету «Я і моє здоров’я».

У результаті обробки відповідей учнів на запитання анкети виходить наступна таблиця.

Проаналізувавши отримані результати, можна зробити наступні висновки: валеологізації навчального процесу учнів класу принесла позитивні результати щодо формування у дітей ЗСЖ, призвела до переоцінки дітьми свого способу життя у зв’язку із зміною їх уявлень про ЗСЖ, про значення ведення ЗСЖ для збереження і зміцнення їхнього здоров’я. Так, у досліджуваному класі практично всі учні (96%) займаються на уроці фізкультури з повною віддачею, а також немає таких учнів, які зовсім не роблять зарядку вранці, тоді як на початку нашого дослідження таких учнів було 35%. Це говорить про те, що більшість учнів класу докладають всі зусилля, спрямовані на вдосконалення організму, щоб зміцнити своє здоров’я. Їх зусилля мають позитивні результати: 62% учнів не турбують часто хвороби, лише у 15% іноді болить голова, 77% учнів не мають пропусків занять по хворобам.

Необхідно зауважити, що валеологізації навчального процесу, що включають формування позитивних емоцій і зняття напруги під час навчальних занять, зробила сприятливий вплив на здоров’я учнів: 62% дітей не відчувають після уроків втоми і лише 23% втомлюються іноді.

Таким чином, відповідно до рівнів (виділених в першій частині цього розділу), враховуючи динаміку уявлень учнів про ЗСЖ і зміну їх власного способу життя, учнів можна розподілити таким чином: високому рівню відповідає 19% учнів класу середнього рівня - 57%, поверхневому - 27%.

Для виявлення особливостей життєдіяльності учнів класу, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я, ми запропонуємо дітям анкету-тест «Рости здоровим».

У результаті обробки відповідей учнів на запитання анкети вийшла наступна таблиця.

Аналіз отриманої таблиці і оцінка особливостей життєдіяльності учнів у їх сукупності дозволила нам виділити 3 рівня відповідності індивідуального стилю ЗСЖ: оптимальний, середній, недостатній.

Оптимальний рівень відповідності відображає творчий характер використання основних положень ЗСЖ в індивідуальній життєдіяльності. Особистістю освоєно основний спектр самовдосконалення і способів саморегуляції. Неухильно дотримуються гігієнічні приписи щодо режиму дня, організації харчування, використання засобів профілактики. Вільний час сприяє розвитку особистості за рахунок включення в його структуру різноманітних видів діяльності. До цього рівня відносяться 18% учнів класу.

Середній рівень відповідності. У повсякденній життєдіяльності особистість схильна дотримуватися провідних принципів ЗСЖ, але реалізує їх не завжди послідовно. Установка на самовдосконалення присутній, але можливі труднощі у виборі адекватних засобів в складанні програми. Позитивні звички домінують, усвідомлюються негативні і ведеться робота щодо їх усунення. Цьому рівню належить 58% учнів.

Недостатній рівень відповідності. Особистість не керується в повсякденному життєдіяльності нормами та вимогами ЗСЖ. Окремі звички, прояви та схильності відповідають ЗСЖ, але свідомо вони не формуються. У вільний час велика частка пасивних видів відпочинку. До цього рівня належить 24% учнів досліджуваного класу.

Таким чином, простеживши динаміку процесу формування ЗСЖ учнів класу за допомогою аналізу вище наведених результатів анкетування, а також за допомогою розподілу учнів по виділених нами рівнів, можна зробити наступні висновки: валеологізація навчання і виховання в досліджуваному нами класі сприяла поліпшенню загального стану здоров’я дітей.

Результати дослідження рівня відповідності індивідуального стилю учнів класу ЗСЖ свідчить про збільшення кількості дітей, які дотримуються провідних принципів ЗСЖ (режим, дня, раціональне харчування, оптимальний руховий режим та ін.) Позитивні звички домінують у більшості учнів класу, усвідомлюються негативні і ведеться робота щодо їх усунення.
Усвідомлення дітьми цінності здоров’я стало стимулом усвідомлення особистої потреби у здоров’я і збільшення прагнення дотримуватись основних принципів ЗСЖ. Результати дослідження рівня розвитку мотивації свідчить про збільшення кількості дітей, які усвідомлюють особисту і суспільну значимість ЗСЖ і впевнених у його необхідності. Тепер велика частина учнів класу приписує відповідальність за відхилення від норм ЗСЖ тільки самим собі, а не своїм батькам, лікарям або навколишньому середовищу.

Загальний висновок:

У досліджуваному нами класі побудова навчального процесу здійснювалося з урахуванням індивідуальних морфофункціональних і психофізичних особливостей учнів. Навчання будувалося відповідно до науково-обгрунтованого режиму дня, який знайшов відображення у розкладі навчальних занять. Це сприяло розвитку дитячого організму в умовах процесу навчання і виховання в школі. Так до кінця року навчання у 17% учнів класу відбулися помітні поліпшення в стані здоров’я дітей.

Стиль педагогічної діяльності вчителя досліджуваного класу сприяв формуванню високого рівня навчальної мотивації учнів до зняття психічної напруженості, що призводить до перевтоми. Так, на початку навчання 35% учнів класу завжди почували втому після уроків і рівень тривожності досліджуваного класу був досить великий, але до кінця навчання ми бачимо, помітне зниження рівня тривожності і втоми після уроків відчуває тепер лише 9% учнів класу.

Це вдалося досягти завдяки використанню нами особистісно-орієнтованих і розвиваючих технологій навчання і виховання, які застосовувалися на валеологічній основі і мали такі особливості:

- різноманітність видів творчої пізнавальної діяльності на уроці;

- рефлексія в навчально-пізнавальної діяльності, у спілкуванні учнів.

Висновок

Здоров’я - найвища людська цінність. Це найважливіший фактор працездатності і гармонійного розвитку людського, а особливо дитячого організму. Однак зберігати і зміцнювати свій здоров’я вміє далеко не кожен.
Висока захворюваність, зростання шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю, наркотиків), поширення ВІЛ-інфекції настійно вимагають формування у підростаючого покоління здорового способу життя, стійкої мотивації і потреби збереження свого здоров’я та здоров’я оточуючих. Виникає необхідність створення так званих шкіл здоров’я, мережа яких почала виникати в Європі в результаті рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я, Європейського Економічного Співтовариства на Страсбурзької конференції в 1990 р. У роботі цих шкіл поряд з загальною освітою велике місце приділяється отриманню учнями знань і формування умінь, необхідних для прийняття правильних рішень, пов’язаних із збереженням і зміцненням власного здоров’я, а також зі створенням сприятливого для здоров’я навколишнього середовища.

Зв’язок між здоров’ям і поведінкою очевидна, хоча і не так проста. Загальновідомо, що для повноцінного життя необхідні поряд з міцним статурою сила духу, воля, високий моральний рівень, самовладання. Це досягається насамперед нагальною кропіткою роботою над собою. Лише тоді, коли культура духу, культура тіла і культура моралі рівнозначні, можна говорити про валеологічної культури. Зберігаючи рівноваги цього триєдності, людина змінюється, удосконалює свої знання, розширює можливості, досягає успіху в розкритті своєї людської природи, в пізнанні самого себе і тим самим цілеспрямовано змінює умови життя, покращує її якість.

Аналіз літературних джерел показав, що за останні роки проблема збереження здоров’я дітей молодшого шкільного віку, їх оздоровлення та Профілактика найбільш розповсюджених «шкільних» хвороб є предметом фундаментальних наукових досліджень.

Формування культури здоров’я учнів передбачає перш за все озброєнням їх відповідними знаннями з питань здоров’я за допомогою яких у дитини формується певне уявлення про значення здоров’я у життя кожної людини, відповідальне ставлення до його збереження, а також знаннями певних оздоровчих технологій, їх застосування у практичній діяльності та ведення здорового способу життя.

Саме тому, наданню школярам певної необхідної інформації з питань здоров’я, слід приділяти дуже важливе значення у навчально-виховному процесі. У сучасних умовах реформування шкільної освіти, озброєння учнів необхідними знаннями у контексті формування, зміцнення та збереження здоров’я видається цілком можливим за допомогою якісного викладання навчальних предметів «Основи здоров’я» та «Фізична культура».

У молодших класах навчальним планом середньої загальноосвітньої школи передбачено вивчення навчального предмету «Основи здоров’я» та «Фізична культура».

Надання учням основної та старшої школи необхідних знань з формування, зміцнення та збереження здоров’я відбувається переважно за рахунок нового навчального курсу «Основи здоров’я» та теоретичної частини предмету «Фізична культура».

Важливе значення для вирішення означеної проблеми є навчання школярів відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я людей, що їх оточують як до найвищих індивідуальних і суспільних цінностей, формування через освіту здорового способу життя.

Дослідницька робота проводиться в Удайцівській загальноосвітній школі Прилуцького району в другому класі, із кількістю 13 учнів.

Відповідно до мети та гіпотези нашого дослідження ми виявили сприятливі психолого-педагогічні умови, що сприяють формуванню ЗСЖ молодших школярів:

- суворе дотримання режиму дня;

- обов’язкове перебування дітей на свіжому повітрі;

- проведення бесід з учнями, батьками, вчителями з питань ЗСЖ;

- санітарно-просвітницька робота та ін.

Ці умови сприяли позбавлення дитини у навчальному процесі від патогенного спілкування, вдалося домогтися емоційної розкутості дітей, яка є нормою шкіл здоров’я та розвитку.

Викладання курсу ЗСЖ досліджуваного класу сприяло:

- розвитку у дітей цінності уявлення про здорову людину, її ЗСЖ;

- формування потреби вести ЗСЖ;

- розвитку здібностей і самореалізації власного організму в мінливих умовах біосоціального середовища;

- підвищенню рівня здоров’я дітей.

Список використаної літератури

1. Перший Український Педагогічний Конгрес. 1935. – Львів: Діло. 1938. – С. 249.

2. Скрипченко Н. Організація навчально-виховного процесу у 1 класі одинадцятирічної загальноосвітньої школи. Методичні рекомендації. [Текст] / Н. Скрипченко. – К.: Радянська школа, 1988. – 61с.

3. Амосов М. М. Роздуми про духовне здоров’я. 2-ге вид. /М.М. Амосов. - М.: Молода гвардія, 1979. - С. 63-70,191 с.

4. Свириденко С.О. Формування здорового способу життя молодших школярів у позакласній виховній роботі: Автореф. дис. … канд. пед. наук. (13.00.01)/ Ін-т проблем виховання АПН Ур