Його компоненти та передумови

Дипломна робота

з основ валеології та безпеки життєдіяльності з методикою викладання у початковій школі

на тему: «Формування культури здорового способу життя в молодших школярів на уроках з основ здоров’я»

Студентки VІ курсу 1 групи

напряму підготовки 0101 Педагогічна освіта

спеціальності 6.010102 Початкова освіта

Силенко Л. А.

Керівник - Верхогляд І.М.

кандидат біологічних наук, доцент

Національна шкала __________________

Кількість балів: ___ Оцінка:ECTS___

Члени комісії Верхогляд І.М.

Кумейко Г.М.

Іштукін В.В.

Зміст

Зміст.. 2

Розділ І. Теоретичні відомості про культуру здорового способу життя учнів 5

1.1. Історичний аспект розвитку ідеї формування здорового способу життя школярів 5

1.2. Видатні педагоги про місце вивчення культури здорового способу життя на уроках з основ здоров’я в початковій школі 12

1.3. Сутність понять «здоров’я», «здоровий спосіб життя». 14

його компоненти та передумови. 14

1.4. Визначення здорового способу життя та його формування. 22

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження методики формування культури здорового способу життя на уроках з основ здоров’я в початковій школі 32

2.1. Характеристика рівня сформованості уявлень молодших школярів про ЗСЖ 32

2.2. Способи включення молодших школярів у діяльність з формування уявлень ЗСЖ.. 38

2.3. Аналіз ефективності діяльності вчителя та учнів щодо формування уявлень про здоровий спосіб життя. 46

Висновок. 52

Список використаної літератури. 55

Додатки. 59

Вступ

Найважливіша цінність суспільства – життя і здоров’я людини. Проблема збереження здоров’я населення й особливо молоді залишається однією з найбільш актуальних для держави. Стан здоров’я школярів у сучасній Україні викликає занепокоєння як у лікарів, так і в педагогів. Про це свідчать матеріали засобів масової інформації, а також статистичні дані. Для перевірки стану здоров’я школярів складається план заходів з виконання у поточному році Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року.

Інтеграція України в європейський та світовий освітній простір обумовила необхідність переглянути деякі підходи до навчання школярів, проаналізувати фактори, які гальмують підвищення якості та формування життєспроможності особистості.

Стародавній лікар і філософ Авіцена стверджував: «Головним скарбом життя є здоров’я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати» [13].

Школярі близько 80% часу проводять сидячі. Тривале сидіння спричиняє зменшення працездатності всього організму, особливо мозку: послаблюється увага, слабшає пам'ять, погіршується координація рухів. У малорухливих дітей порушується постава: розвивається сутулість і сколіоз. Тому вважаємо, що гіподинамія-зниження рухової активності, негативно впливає на здоров’я школярів.

Значне навчальне навантаження в школі та вдома; нераціональне харчування, недотримання режиму сну, навчання, відпочинку – все це є причиною гальмування розвитку дитини, зміцненню її здоров’я.

Серед життєвих цінностей сучасної людини почергове значення має життя і здоров’я. Ця проблема останній час є досить актуальною і важливою.

Гіпотеза полягала в припущенні: в процесі спеціального навчання можливо сформувати у дітей молодшого шкільного віку культуру здорового способу життя, необхідну для подальшого навчання та соціальної адаптації.

Об’єкт дослідження – процес формування культури здорового способу життя школяра.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування здорового способу життя молодших школярів в курсі вивчення «Основ здоров’я».

Мета роботи – теоретично обґрунтувати та експериментально виявити та перевірити шляхи формування культури здорового способу життя молодших школярів на уроках з основ здоров’я в початковій школі.

Мета була реалізована через вирішення завдань дослідження:

· Розкрити сутність поняття «культура здорового способу життя».

· Виявити рівні сформованості культури здорового способу життя молодших школярів.

· Обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування культури здорового способу життя молодших школярів на уроках з основ здоров’я.

Практичне значення роботи полягає у визначенні засобів фізичної культури для формування здорового способу життя школярів молодших класів, визначенні рівня соматичного здоров’я учнів молодших класів.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі фізичного виховання учнів молодших класів.

Розділ І. Теоретичні відомості про культуру здорового способу життя учнів

1.1. Історичний аспект розвитку ідеї формування здорового способу життя школярів

Здоров’я є елементом індивідуальної культури життєдіяльності людини. Ця культура визначається рівнем розвитку вмінь і навичок, що сприяють збереженню, зміцненню і відновленню здоров’я людини, реалізації внутрішніх резервів її організму. Культура здоров’я відбивається у специфічних формах і способах життєдіяльності особистості, які виробляються, починаючи з раннього дитинства, і реалізуються протягом усього життя.

Важливе значення для вирішення означеної проблеми є навчання школярів відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я людей, що їх оточують як до найвищих індивідуальних і суспільних цінностей, формування через освіту здорового способу життя.

Формування навичок здорового способу життя реалізується через інтегрований курс «Основи здоров’я». Уроки з основ здоров’я і фізичної культури у школі мають бути цікавими, веселими, захоплюючими. Потрібно частіше грати у рухливі ігри та естафети, що сприяють створенню гарного настрою, зміцненню здоров’я, виховують в учнів найкращі риси характеру, розвивають інтелект, є важливим засобом реалізації міжпредметних зв’язків у процесі фізичного виховання школярів. Уміння і навички, що стосуються здорового способу життя і безпеки життєдіяльності, потребують багаторазового вправляння, тому в організації їх застосовування в практиці переважають практичні вправи і ігрові ситуації, індивідуальна й групова діяльність. Практикується заучування приказок та прислів’їв про здоров’я. Обов’язковим є зв’язок із життєвим досвідом дітей, урахування умов в яких вони перебувають удома.

Проблема формування здорового способу життя попри її, здавалося б, суто спеціальний науковий характер, є предметом інтенсивних і різнобічних досліджень учених як минулого, так і сучасності (табл. 1). Спроби здійснення теоретико-прикладних напрацювань із проблем формування здорового способу життя в науці почали наростати в XIX ст. Це пояснюється глибокими соціокультурними змінами, які відбулися в суспільному житті європейців. У суспільній свідомості формується нова культура й нова ідеологія тіла, яка ґрунтувалася на принципах гігієни та відродження спорту. Порушувались такі проблеми як пропаганда здорового способу життя, питання санітарно-гігієнічних норм, гармонії людини з довкіллям.

Таблиця 1. Видатні вчені про формування основ здорового способу життя

На думку багатьох науковців досліджуваної проблеми (Н. Коцур, С. Омельченко, А. Чаговець, О. Шиян та ін.) лише у XX столітті виникло реальне підґрунтя для розвитку проблеми формування здорового способу життя. Вищезазначена діяльність розгорталася в руслі загально-педагогічних завдань, які розв’язувала українська громадськість у вказаний період.

Як підтвердження, проблеми формування здорового способу життя знайшли відображення в матеріалах Першого Українського Педагогічного Конгресу 1935 р. у Львові, а саме: низький санітарно-гігієнічний рівень життя українського народу, недостатнє харчування, часто навіть голод, хвороби (педикульоз, туберкульоз), висока смертність. Кризова ситуація із здоров’ям українців посилювалася ще й вживанням населенням алкоголю й тютюну. Змінити спосіб життя дорослого населення вважалося неможливим через його неграмотність та консерватизм, та з огляду на майбутнє – конче необхідно. Тому вирішення цієї проблеми вбачалося в діяльності української школи, наголошувалося на: «необхідності ввести в програми шкільного навчання гігієну, підготувати кадри вчителів гігієни й придбати шкільних лікарів-гігієністів, завести для шкіл інституцію шкільного психолога, почати гігієнічне виховання в родинах через установи «Батьківських Кружків», зміцнювати в громадянстві переконання, що протиалкогольне й проти нікотинне виховання шкільної молоді є одним із дуже важних засобів для її духовного, фізичного і етично-морального розвитку. Вчитель повинен зміцнювати в собі свідомість, що найважливішим засобом пропаганди є власний приклад, пропонувалося взяти «добрі зразки» других народів, змінені «відповідно до української психіки» [2, с. 244-246].

Проаналізовані факти свідчать, що саме в утвердженні гігієнічних принципів профілактики, здійсненні комплексу заходів первинної профілактики й просвіти у першій половині XX століття в Україні вбачався шлях до розв’язання проблеми формування здорового способу життя. Позитивним вважаємо спроби вирішення проблеми формування здорового способу життя молоді через шкільну освіту.

У 50-60-ті рр. XX столітті важливим засобом формування здорового способу життя школярів було фізичне та гігієнічне виховання. Школа була однією з найбільш важливих структур, що мала закладати основи формування здоровою способу життя, як зазначалося: «школа охраняет здоровье детей. Она создает нормальные условия для их физического развития, укрепляет их здоровье, развивает их физическую силу, ловкость, выносливость, общую работоспособность, закаливает их организм» [1, с.291]. Наголошувалось на тому, що зміцнення здоров’я дітей, загартування, підвищення рівня їх фізичного розвитку і загальної працездатності організму досягається не тільки фізичними вправами та іграми, а й усім режимом школи, вихованням гігієнічних навиків, організацією пізнавальної роботи з фізичного виховання і правильною організацією лікарського контролю.

Варто наголосити й на обговоренні проблеми формування здорового способу життя школярів на науково-практичних конференціях різного рівня, на яких акцентувалась увага на таких вадах загальноосвітньої школи, як навчання дітей у другу зміну, їх надмірне перевантаження.

Друга половина XX століття відзначилася принципово новими підходами до проблеми формування здорового способу життя, яким сприяло, насамперед, залучення нашої країни до діяльності під егідою ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), спрямованої на пошук нових шляхів покрашення здоров’я людини [1, с.11]. Започаткування такої діяльності відбулося в Канаді, де у звіті Міністра охорони здоров’я «Новий підхід до охорони здоров’я канадців» (1974 р.) уперше на урядовому рівні було аргументовано доведено, що медичне обслуговування населення, на якому б рівні воно не було, має лише незначний вплив на стан здоров’я, здебільшого все залежить від способу життя людини. З погляду державної політики такий підхід є набагато ефективнішим та економічно доцільнішим порівняно з нескінченними витратами на лікування наслідків нездорового способу життя [4, 39].

Окремо виділимо головні здобутки Радянською Союзу в галузі вирішення проблеми здорового способу життя школярів: обговорення досліджуваної проблеми на державному рівні, відображення її в державних документах (Конституція СРСР, 1977 р.; «Про реформу загальноосвітньої та професійної школи», 1984 р.; «Комплексна програма робіт з посилення профілактики захворювань та зміцнення здоров’я населення СРСР на період до 1990 року», 1989 р.).

Із встановленням незалежності в Україні проблема формування здорового способу життя школярів активно обговорюється на державному рівні. Підтвердженням цього є національні програми «Освіта. (Україна XXI століття)» (1993 р.), «Здоров’я через освіту» (1995 р.), «Діти України» (1996 р.), що містять завдання, спрямовані на всебічний розвиток людини і становлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я. На вирішення проблем формування здорового способу життя спрямовані окремі положення закону України «Про загальну середню освіту» (1999 р.), які вимагають забезпечити не лише збереження і зміцнення здоров’я дітей шкільного віку та підлітків у навчальному середовищі, а й його формування.[36]

Починаючи з 1994 року, в школах України почалось викладання валеології, а в 1995 р. Україна взяла участь у міжнародному проекті «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю». З’явилося багато наукових робіт оздоровчо-виховного напрямку, які досліджують організацію освітнього процесу та готовність до навчання в школі, гігієну навчання і виховання школярів, фактори ризику для здоров’я дітей та підлітків під час навчання в школі, шкільну валеологічну роботу (Л. Ващенко, Т. Бойчеко, О. Савченко, Р. Валецька та ін.)

У сучасних умовах поширюється інтегративний підхід до розв’язання проблеми формування здоровою способу життя школярів, який передбачає єдність фізичною, духовного та соціального аспектів здоров’я. На думку сучасних вчених (О. Савченко, Н. Бібік, Т. Бойченко, Н. Коваль та ін.) проблема формування у дітей здорового способу життя є багатоаспектною. Вона охоплює впровадження нового змісту забезпечення умов для позитивного впливу на всі складові здоров’я і поширення інноваційних технологій збереження і зміцнення здоров’я. З цією метою з 2001/2002 навчального року в початковій школі було введено окремий обов’язковий предмет «Основи здоров’я», який включає в себе знання про здоровий спосіб життя та основи безпеки життєдіяльності.

Сьогодні в школі виникла необхідність інтегрування і втілення в практику принципово нових педагогічних ідей, концепцій, технологій, у центрі яких особистість дитини з її потребами й інтересами, життєвими цінностями. Але найголовнішою цінністю, яку має плекати сучасна школа, є здоров’я дитини, його формування й підтримка на різних етапах навчання дитини в школі.

Отже, короткий аналіз історичного розвитку проблеми формування здорового способу життя дає підстави зробити певні висновки.

Розробка теоретичних і практичних аспектів проблеми формування здорового способу життя розпочалася в 20-30 рр. XX ст.

У другій половині XX століття почалося обговорення досліджуваної проблеми на державному рівні, відображення її в державних документах. Джерельна база дослідження поповнилася низкою робіт учених-медиків, педагогів, психологів фізіологів з питань організації оздоровчо-виховної роботи у початковій школі, налагоджувалась просвітницька робота батьків з питань гігієнічного виховання молодших школярів, а саме: режим дня, гігієна сну, умови перебування вдома та школі, домашня робота, особиста гігієна, харчування.

1.2. Видатні педагоги про місце вивчення культури здорового способу життя на уроках з основ здоров’я в початковій школі

Здоров’я є однією із фундаментальних загальнолюдських цінностей. Воно залежить, насамперед, від того, як людина ставиться до свого здоров’я, адже медики, психологи вказують на те, що на 50% наше здоров’я залежить від здорового способу життя людини і лише на 10% – від рівня розвитку медичного обслуговування населення. На жаль не всі учні мають високий рівень культури здоров’я та ведуть здоровий спосіб життя. Часто у молоді відсутній інтерес до своєї особистості взагалі і до здоров’я зокрема. Однак дані ВОЗ свідчать про те, що останнім часом відбувається погіршення стану здоров’я молоді. Для розв’язання проблеми здоров’я взагалі і формування здорового способу життя зокрема є необхідні науково теоретичні передумови. Вони відтворенні у працях філософів та соціологів (Ю. Лисицин, О.Сахно, Л.Сущенко, Л.Рубіна), психологів (С.Бондаренко, Ю.Орлов, В.Ясвін), педагогів (Г.Максименко, Г.Зайцев, Н.Новикова), медиків (М.Амосов, Г.Опанасенко, В.Войтенко), спеціалістів у галузі валеології та фізичного виховання (В.Горащук, І.Нікітін, В.Зайцева) та інші [5, 8, 18]. Втім, як свідчить аналіз наукової літератури з даного питання, проблема формування здорового способу життя молоді й особливо школярів не дістала повної теоретичної та практичної проробки. Недостатньо досліджено сутності здорового способу життя та культури здоров’я, не розроблено заходів по формуванню здорового способу життя школярів в позаурочній роботі, недостатньо визначено форми організації здорового способу життя учнів тощо.

Аналіз досліджень як російських, так і вітчизняних педагогів та психологів (Є. Бондаревської, Т. Бабенко, І. Аршавського, С. Громбах, Л.Дихана, П. Каптерєва, А. Сидоренко, Н. Рилової, Т. Овчиннікової, О. Богініч, Н. Денисенко та ін.) дало змогу стверджувати, що здоров’язберігаюче середовище – це поняття, яке включає в себе сукупність певних умов (гігієнічних, медичних, психологічних, педагогічних), здоров’язберігаючих технологій, які використовуються навчальним закладом, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я дітей, на покращення їх настрою та самопочуття, на створення сприятливих умов для їх розвитку та саморозвитку, на покращення їх функціонального стану організму, підвищення їх адаптаційних можливостей та формування мотивації на здоровий спосіб життя (дітям в ньому комфортно перебувати впродовж дня).

1.3. Сутність понять «здоров’я», «здоровий спосіб життя»

його компоненти та передумови

Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоров’я людини ґрунтуються на новому розумінні актуальності проблеми виживання людства взагалі.

Наприкінці ХХ століття лідери світової науки залучили проблему здоров’я до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює факт подальшого існування людства як біологічного виду на планеті Земля. Нині у науковому обігу виникло нове визначення – антропологічна катастрофа. сутність якої полягає в тому, що згідно з основним біологічним законом кожен біологічний вид вимирає, якщо змінюються умови існування, до яких він був пристосований тисячоліттями в ході еволюції. До останнього етапу розвитку людства (до початку ХХ століття) умови його існування формувала природа, і саме до цих умов організм людини і пристосувався біологічно протягом попереднього еволюційного періоду. Але з того часу як людина охопила своєю діяльністю майже всю планету (ХХ століття) вона почала істотно змінювати умови життєдіяльності, до яких була пристосована в своєму історико-біологічному розвитку. Ці зміни в останній чверті століття, як свідчать об’єктивні дослідження, набули катастрофічного масштабу. За даними медичної статистики підвищення показників захворюваності і смертності спостерігається саме з другої половини ХХ століття, і деякі вчені пов’язують це з тим, що негативні процеси набули планетарного розмаху [ 2, 38].

Поняття здоров’я. Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров’я - відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров’я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров’я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об’єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров’я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше – на умови і спосіб життя (близько 50%).

Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров’я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ: «Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад» [2]. Крім розглянутого підходу, що став базовим для українсько-канадського проекту «Молодь за здоров’я», існує широкий перелік дещо інших підходів до визначення поняття здоров’я людини. У своїй праці «Соціальні технології культивування здорового способу життя людини» Л.П. Сущенко проводить досить детальний аналіз відомих поглядів, визначень та підходів до поняття здоров’я. На її думку, – «У даний час усе більше утверджується точка зору, відповідно з якою здоров’я визначається взаємодією біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних систем»[12]. Існує визначення здоров’я як стан оптимальної життєдіяльності людини. В науковій роботі аналізується понад 200 визначень поняття «здоров’я». Дискусія щодо визначення поняття здоров’я ще триває, але важливим є визнання того, що здоров’я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоров’я.

Поліпшення стану здоров’я – найважливіше завдання сучасності, при розв’язанні яких неможливо уникнути загальноосвітньої школи. Вчителям разом із батьками, медичними працівниками, психологами і громадськістю необхідно так організувати шкільну діяльність, щоб учні підвищували свій рівень здоров’я та закінчували школу здоровими. Разом про те, школа зобов’язана сформувати в дитини потреба бути здоровим, вести здоровий спосіб життя. І тому педагогам необхідно мати чітке уявлення про сутності понять «здоров’я» і «здоровий спосіб життя», які широко використовують у системі понять сучасної освіти.

Однозначного і всеосяжного визначення поняття здоров’я немає. За підсумками медико-біологічних ознак М.М. Амосов вказує: «Здоров’я – природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю з довкіллям і відсутності будь-яких хворобливих явищ» [4].

З урахуванням тих самих ознак Г.І. Царегородцев вважає, що «здоров’я – це гармоніярізних обмінних процесів між організмом та навколишнім середовищем, результатом якого є узгоджений обмін речовин всередині самого організму»[27]. У цьому контексті здоров’я подається як природний гармонійний стан організму нормального протікання у ньому обмінних процесів, що виключатимуть будь-які хворобливі явища.

З еволюційної й екологічної позицій Д.Д. Венедиктов розкриває сенс поняття про духовне здоров’я як динамічну рівновагу організму із природнім та соціальним середовищами, у якому всі життєво важливі підсистеми організму людини функціонують з максимально можливою інтенсивністю, а загальне поєднання цих функцій підтримується лише на рівні оптимального з погляду цілісності організму, його швидкою й адекватною адаптацією безупинно мінливих природних та соціальних середовищ [34].

З соціологічного погляду, здоров’я є мірою соціальної активності ідейного ставлення людського індивіда до світу[36]. Розвиваючи далі цю думку, І.І.Брехман вважає, що таке ставлення насамперед має виявлятися у системі поліпшення якості довкілля, збереження власного здоров’я та здоров’я інших людей[11].

У психології - вважають, що інколи не відсутність хвороби, а скоріш її відбиток, тобто подолання: здоров’я – як стан організму, а й стратегія життя [24,С.6].

Казначеєв В.П. висловлює сенс поняття про духовне здоров’я людини з позиції комплексного підходу. Це «динамічний стан (процес) збереження і розвитку біологічних, фізіологічних і психічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності за максимальну тривалість життя» [16, С.23].

Отже, у літературі сутність поняття «здоров’я» представляється по-різному, залежно від критеріїв, які визначають основу щодо його висловлювання. У загальному вигляді це поняття може характеризуватися як взаємна система, включає в собі сукупність критеріїв, відносних з вимогами загальної культури людства.

Отже, здоров’я – цей стан, у якому здійснюється повноцінна реалізація біологічних, психічних, соціальних, економічних, духовних функцій людей і суспільства, і навіть оптимальної працездатності і активності за максимальну тривалість життя, визначених рівнем освоєння загальнолюдських, державних, регіональних еліт і національних цінностей культури.

Поняття «здоров’я» невіддільне від розуміння «спосіб життя», який окреслюється як стійкий, сформований у певних суспільно-економічних умовах спосіб життєдіяльності людей, який у поєднанні їх праці, дозвілля, задоволенні потребує матеріальних та духовних потреб, нормах спілкування, і поведінки [26,С.13].

Спосіб життя визначає механізми адаптації організму людини до місцевих умов довкілля, гармонійнавзаємодія всіх систем органів, що сприяє повноцінному виконанні їх соціальних функцій та досягненню тривалого життя. Спосіб життя і є плодом культурної творчості людини і результатом її вільного вибору [17,С.60].

Регулярність. Рекомендації дотримування режиму харчування – забаганка гігієністів і дієтологів, потреба у регулярному прийомі їжі обумовлена законами діяльності нашого організму. Усі, які відбуваються всередині нас (подих, биття серця, розподіл клітин, скорочення судин, зокрема і травної системи), носять ритмічний характер, і регулярність – неодмінна умова ефективного функціонування складної біологічної системи.

Режим харчування покликаний забезпечити рівномірне навантаження у системі травлення протягом дня, тож має бути принаймні 4 прийома їжі. У дошкільному і молодшому шкільному віці – 4-5 прийомів через кожні 3-4 години (саме стільки часу потрібно те що, щоб їжа переварилася).

Треба сказати, що їжа «щогодини» важлива у молодшому віці, та її значення особливо велике для дітей і підлітків, коли відбувається активне зростання і дозрівання організму. Нерегулярне харчування створює додаткові навантаження і непередбачуване напруження у ньому, це сприятливий ґрунт до виникнення різноманітних порушень здоров’я, причому як фізичного, а й психічного. Дослідження учених засвідчили, що в діти, з «вільним графіком» приймання їжі, відзначаються вищим рівнем тривожності, стомлюваності, в них частіше виникають конфлікти із однолітками і педагогами, їм складніше вчитися.

Зрозуміло, що звичка харчуватися регулярно має плекатися з дитинства, і основа її – організація харчування, що дозволяє сформувати «рефлекс тимчасово». Мета – поява в дитини бажання їсти у «потрібні» години. Вже в дошкільника має бути сформоване уявлення про те, що щоденна їжа – це обов’язково сніданок, обід, полуденок, вечеря. У 6-7 років дитину можна навчити самостійно визначати час основних прийомів їжі. Якщо у дитсадку, вдома відповідальність при цьому повністю лежить плечах батьків або вихователів, то шкільне життя передбачає велику самостійність. Тому добре, якщо дитина звикне брати з собою у школу бутерброд чи яблуко, знатиме, коли, на який перерві його з’їсти, а прийшовши додому, зуміє організувати собі обід, без очікування батьків.

Розмаїття. Наш організм потребує різноманітного пластичного і енергетичного матеріалу. Білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини - їх ми отримуємо з їжі. В кожного з перелічених речовин є свої функції: білки – основний будівельний матеріал, з якого формується і «ремонтується» (у разі виникнення несправності) тіло, вуглеводи і жири беруть участь у енергозабезпеченні систем органів. Вітаміни - найважливіший регулятор біологічних процесів, що відбуваються в організмі і т.д. Отже, можна сказати, що різні речовини потрібні, різні речовини важливі.

Нестача кожного з них може призвести до виникнення серйозних збоїв у роботі організму. Ось чому важливо формувати в дитини різноманітний смаковий кругозір, щоб подобалися різні продукти і страви. Широта смакових пристрастей така, що в дорослому житті людина зуміє правильно організувати своє харчування. У раціон дитини необхідно охоплювати всі групи продуктів – м’ясні, молочні, рибні, рослинні. Одну і ту ж страву досить буде давати дитині протягом дня кілька разів, а протягом тижня частіше 2 рази.

Їжа, яку з’їдає протягом дня дитина, повинна заповнювати енерговитрати її організму, які є чималими – адже дитина зростає, у неї відбуваються найскладніші функціональні перебудови. Однак у кожному конкретному випадку цифра ця не може змінюватися залежно від статі, умов життя, виду, стану здоров’я. Так, очевидно, що раціон і режим харчування дитини, що активно займається спортом, має відрізнятися від раціону та режиму харчування його менш рухливих однолітків. Харчування під час хвороби – від харчування в звичайне час. Літній стіл – від зимового столу і т.д.

Однією з компонентів формування ЗСОЖ у молодших школярів є відмови від шкідливих здоров’ю звичок, серед яких ми можемо назвати куріння, алкоголь, наркоманію і токсикоманію, і навіть надмірне захоплення комп’ютером. Розглянемо особливості прилучення до цим шкідливих звичок, характерні для молодшого шкільного віку.

У віці 6—8 років діти дуже допитливі і прагнуть наслідувати дорослим, в 9—10 років вважають себе дорослими і прагнуть до завоюванню авторитету серед товаришів. Це основні мотиви, чому молодші школярі починають курити. І хоча вони знають, що куріння шкодить здоров’ю, але ці знання не усвідомлені ними.

До основних передумов здоров’я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.

Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім’ї, конфлікти з ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров’я – фізичний, психічний, духовний, соціальний.

Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо).

Соціальна справедливість, рівність, неупередженість.Наявність цих передумов здоров’я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інститутів, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур. І незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров’я.

Освіта. Рівень здоров’я, як правило, безпосередньо пов’язаний з рівнем освіти. Чим вищий середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров’я він демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров’я неможливе без знання того, чому це необхідно і як це робити. Причому поняття освіти в даному контексті доцільно розуміти не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше – як загальну освіту в цілому.

Харчування. Це поняття включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров’я і протидіє природному процесу старіння.

Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.

Стабільна екосистема. Мається на увазі відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання подальшому порушенню екобалансу планети.