Тема 9. Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях

1.Форми розрахунків, використовувані в міжнародній комерційній практиці: інкасо, акредитив, платіж наявними, платіж у кредит, чек, банківське переведення.

2.Форма міжнародних розрахунків: документарний акредитив.

3.Види акредитивів.

4.Інкасова форма розрахунків.

5.Форма міжнародних розрахунків: вексель і два його основні різновиди.

1. Форми розрахунків, використовувані в міжнародній комерційній практиці: інкасо, акредитив,платіж наявними, платіж у кредит.

У практиці українських організацій і в міжнародній практиці найбільше поширення одержали акредитивна й інкасова форми розрахунків. При цьому акредитив у більшому ступені зручний продавцю, тому що створює для нього великі гарантії оплати, а інкасова форма — покупцю, оскільки дозволяє йому робити оплату після одержання від продавця товарних документів.

Вираження "проти документів" є професійним і означає здійснення платежів при пред'явленні відповідних документів.

Умови акредитива повинні відповідати умовам контракту; умови, що не були включені в контракт, не включаються в акредитив. Акредитивна форма розрахунку також вигідна експортеру в порівнянні з інкасовою формою і відкритим рахунком. Для експортера ці вигоди складаються, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві - також банком, що його підтвердили: по-друге, в одержанні платежу відразу ж після постачання товару і пред'явлення банку документів, що свідчать це постачання. Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде зроблений на користь експортера тільки після пред'явлення останнім товарних документів, що засвідчують відвантаження товару.

Акредитив, використаний при розрахунках по зовнішньоторговельних операціях, незалежно від того, як він названий і позначений (документарний акредитив, акредитив, акредитивний лист і т.п.). являє собою однобічне, умовне грошове зобов'язання банку, видане їм з доручення клієнту наказодавця акредитива (імпортера) на користь його контрагента по контракту-бенефіціару (експортера), по якому банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), повинний зробити бенефіціару платіж (негайно чи з розстрочкою) акцептувати тратти чи бенефициара й оплатити їх у термін чи уповноважує інший банк зробити такі платежі, акцепт або негоціацію тратт бенефіціару за умови надання бенефіціаром документів, передбачених в акредитиві, і при виконанні інших умов акредитива.

Іншими словами, імпортер доручає своєму банку виплатити гроші за куплений товар тільки по пред'явленні експортером комплекту товаророзпорядчих документів, що підтверджують, що товар дійсно був відвантажений відповідно до контракту.

У залежності від умов розрізняють наступні види акредитивів: підтверджений і непідтверджений, відкличний і безвідкличний, ділений і неподільний, поновлюваний.

Підтверджений акредитив містить зобов'язання банку, іншого, ніж банк-емітент, здійснити виконання акредитива на користь бенефіціара на додаток до зобов'язання банку емітента, що дає експортеру більше гарантій платежу.

Непідтверджений акредитив не містить зазначеного банку-емітента, а також робить передоручений індосамент на користь цього ж банку на траттах. У цей же день замовленою авіапоштою документи направляються в іноземний банк.

Після одержання сум відшкодування від емітента чи від рамбурсирующого банку (іншого іноземного банку, уповноваженого банком-емітентом на виплату відшкодування виконуючому банку) виконуючий банк кредитує рахунок бенефіціара.

Акредитив закривається після витікання терміну надання документів чи після дати останнього платежу.

Акредитив у розрахунках по імпорту. Акредитив при розрахунках за імпортовані товари являє собою зобов'язання банку (банку-емітента), видаваного їм з доручення наприклад, російського імпортера-наказодавача акредитива. По цьому дорученню банк-емітент повинен зробити платіж бенефіціару-експортеру чи акцептувати його тратти, або цей банк уповноважує інший банк зробити такий платіж, акцепт чи негоціацію тратт бенефіціара при наданні останнім документів, передбачених в акредитиві, і виконанні інших умов акредитива.

Акредитив відкривається банком-емітентом відповідно до інструкцій наказодавача. які викладаються в спеціальному документі - заяві на відкриття акредитива. У заяві наказодавач указує наступне:

§ дату відкриття акредитива;

§ повне найменування й адреса наказодавача;

§ повне найменування й адреса бенефіціара;

§ найменування банку-емітента;

§ найменування авізуючого іноземного банку:

§ найменування підтверджуючого банку;

§ найменування виконуючого банку;

§ спосіб виконання акредитива (шляхом платежу, акцепту, негоціації);

§ спосіб повідомлення авізуючого банку (загальні умови по телеграфу з подробицями поштою або тільки по телеграфу);

§ вид акредитива (безвідкличний, підтверджений і т.п.);

§ суму акредитива;

§ курс перерахування валют, якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються;

§ дату і місце витікання терміну акредитива;

§ опис товару;

§ умови постачання;

§ чи дозволені часткові відвантаження;

§ перелік документів, що повинний надати бенефіціар і кількість їхніх екземплярів;

§ дату першого відвантаження;

§ спеціальні інструкції щодо того, за чий рахунок оплачуються банківські витрати;

§ інструкції зі списання засобів з рахунків, наказодавача.

У заяві також указується, що дійсний акредитив підкоряється "Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів" у редакції 1983 р. Публікація Міжнародної торговельної палати № 400.

Заява підписується лицями, що мають право підпису платіжних документів.

Банк, перевіривши правильність оформлення заяви, повертає один екземпляр заяви приказодателю з розпискою працівника банку про прийняття до виконання доручення про відкриття акредитива.

Потім банк, якщо акредитив з доручення наказодавача відкривається поштою, направляє овізуючому банку телеграму з повідомленням про відкриття акредитива і з позначкою "деталі випливають" і два екземпляри акредитива поштою - авізо для овізуючого банку й авізо для бенефициара; поштові авізо будуть робочими акредитивними документами. Якщо акредитив відкривається по телеграфі, то сама телеграма буде робочим акредитивним документом.

Одержавши від овізующего банку документи, необхідні по акредитиві, банк-емітент віддає їх під розписку наказадавачу для перевірки їхньої відповідності умовам контракту. Якщо імпортер згодний із усіма положеннями цих документів, він сповіщає про це банку-емітенту, що здійснює платіж іноземному банку і списує засобу з рахунків наказадавачу.

Акредитив закривається після витікання терміну надання чи документів після дати останнього платежу.

Інкасо - це банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк із доручення свого клієнта (експортера) одержує на підставі розрахункових документів належні клієнту кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера чи товари зроблені послуги і зараховує ці засоби на рахунок клієнта-експортера в себе в банку. Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинний відвантажити товар, а потім передати документи в банк і очікувати виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті.

Для зменшення ризику неплатежу при інкасовій формі розрахунків, експортер повинний наполягати на наданні банківської гарантії платежу. Гарантія в цьому випадку повинна бути видана на термін, що перевищує термін оплати документів, і на суму, що відповідає сумі документів, що представляються на інкасо документів.

Крім банківської гарантії, забезпечення платежу по інкасо здійснюється застосуванням телеграфного інкасо. При телеграфному інкасо банк експортера виплачує йому виторг за товар негайно чи через визначений термін після одержання документів на інкасо, сповіщаючи по телеграфу свій банк-кореспондент, з яким він повинний мати спеціальний договір про телеграфний інкасо.

Інкасо може бути документарним і чистим.

Платіж готівкою включає усі види розрахунків, при яких товар оплачується цілком у період від його готовності для експорту до (чи в момент) переходу товару чи товарних документів у розпорядження покупця. Формами розрахунку наявними є чек-переведення, акредитив, інкасо, розрахунок по відкритому рахунку.

Чек являє собою письмове розпорядження покупців чи замовників своїм банкам виплатити зазначені в них суми пред'явникам (конкретним обличчям, організаціям) за їх наказом чи іншим обличчям (ордерні чеки). Чекова форма розрахунків рідко використовується на практиці.

Б анківське переведення припускає, що експортери направляють імпортерам рахунка й інші документи за поставлені товари, виконані роботи, по претензіях і інших взаємних розрахунках. На підставі цих документів платники відсилають у свої банки платіжні доручення на переклад грошей на рахунки експортерів чи кредиторів. В основному ця форма використовується при сплаті боргу по кредитах, видачі авансів, врегулюванні рекламацій по якості й асортименту, оплаті заборгованості по відкритому рахунку, а також по неторгових платежах.

Платіж у кредит. У практиці міжнародної торгівлі застосовуються комерційний кредит, тобто кредит експортера імпортеру чи видача авансів імпортером експортеру, і банківський кредит.

Розрахунки в кредит можуть передбачати надання вексельного кредиту, розстрочки платежу чи кредитування по відкритому рахунку.

При узгодженні в контракті розстрочки платежу сторони можуть передбачити часткову оплату наявними у виді авансу й інкасових платежів. Розмір кредитної частини, умови кредитування і порядок погашення кредиту повинні бути докладно описані в контракті.

У міжнародній торгівлі при наданні вексельного кредиту одержали поширення перекладні векселі (тратти). Вони більш зручні, оскільки можуть бути використані як засіб платежу.

Вексель є основною формою комерційного кредиту багатьох учасників міжнародної торгівлі. Експортер виписує термінові тратти на імпортера і разом з товаророзпорядчими документами передає їх у банк. Покупець одержує документи у своєму банку тільки проти акцепту тратт, тобто свого підтвердження в прийнятті до оплати векселів.

Умови кредиту звичайно покривають 80-85% вартості контракту. Інше виплачується імпортером наявними, у тому числі у формі авансу.