Договір найму (оренди) земельної ділянки

Поняття та характеристика договору найму (оренди) земельної ділянки. Земля — найважливіший природний ресурс, частина ос­новного національного багатства, що перебуває під особливою охо­роною держави. Тому одним із напрямів діяльності держави в сучас­них умовах є поглиблення та подальший розвиток земельної реформи, створення необхідної законодавчої бази для подальшої нормотворчої та правозастосовчої практики.

Серед відносин найму (оренди) самостійне місце посідає договір найму (оренди) земельної ділянки, відносини щодо якого регулю­ються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України). Насамперед, такими зако­нами є ЗК України, а також закони України "Про оренду землі"

Договір найму (оренди) земельної ділянки — Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець
зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у
володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Інакше кажучи, це правочин про взаємні зобов'я­зання, відповідно до яких наимодавець зобов'язаний за плату передати наймачеві земельну ділянку у строкове володіння і кори­стування, а наймач зобов'язаний використовувати земельну

ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законо­давства.

Договір найму (оренди) земельної ділянки є двостороннім, від-платним і нонсенсу альним..

Сторонами договору найму (оренди) земельної ділянки є наимо­давець та наймач (згідно із Законом України "Про оренду землі" -орендодавець та орендар).

Наймодавцями (орендодавцями) за договором найму (оренди) земельної ділянки можуть виступати фізичні та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Так, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у дер­жавній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визна­чених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради у межах своїх повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комуналь­ній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах визначених законом повноважень (ст. 4 Закону України "Про оренду землі").

Наймачами (орендарями) земельних ділянок можуть бути:

1) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;

2) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, ви­значених законом;

3) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднан­ня та організації, а також іноземні держави (ст. 5 Закону Ук­раїни "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотним.и умовами договору найму (оренди) землі є:

. Відсутність у договорі оренди хоча б однієї з істотних умов, пе­редбачених Законом України "Про оренду землі", є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для виз­нання договору недійсним відповідно до законодавства України.

За згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бу­ти зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди тощо).

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень
(обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на
місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення
згідно із законом. {

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити
заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до
договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Об'єктом договору оренди є земельна ділянка, яка перебуває у власності фізичної, юридичної особи, комунальній або державній власності.

Поняття земельної ділянки закріплено у ст. 79 ЗК України, яка визначає її як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами та закріплює просторові межі поширення на неї права власності (по­верхневий (ґрунтовий) шар, водні об'єкти, ліси і багаторічні наса­дження, які на ній знаходяться, а також простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд).

Земельна ділянка може передаватися у найм разом із насаджен­нями, будівлями, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ч. 1 ст. 792 ЦК України).

Умови щодо орендної плати за користування земельною ділян­кою передбачені ст. 21-23 Закону України "Про оренду землі".

Орендна плата може встановлюватися за погодженням сторін у гро­шовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у дер­жавній і комунальній власності, має бути виключно у грошовій формі. За згодою сторін умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися.

Податковий кодекс

РОЗДІЛ XIII. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ

Стаття 269. Платники податку

269.1. Платниками податку є:

269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

269.1.2. землекористувачі.

Стаття 270. Об'єкти оподаткування

270.1. Об'єктами оподаткування є:

270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або
користуванні;

270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Стаття 271. База оподаткування

271.1. Базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з
урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до
порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку
яких не проведено.

Стаття 272. Ставки податку за земельні ділянки
сільськогосподарських угідь (незалежно від
місцезнаходження)

272.1. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських
угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової
оцінки у таких розмірах:

272.1.1. для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

272.1.2. для багаторічних насаджень - 0,03.

272.2. За сільськогосподарські угіддя, що надані в
установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням,
у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами,
незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені,
податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї
статті.

Стаття 273. Оподаткування земельних ділянок, наданих на
землях лісогосподарського призначення (незалежно
від місцезнаходження)

273.1. Податок за лісові землі справляється як складова плати
за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається
податковим законодавством.

273.2. Ставки податку за один гектар нелісових земель, які
надані у встановленому порядку та використовуються для потреб
лісового господарства, встановлюються:

273.2.1. за сільськогосподарські угіддя - відповідно до
статті 272 цього Кодексу;

273.2.2. за ділянки, зайняті виробничими,
культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими
будівлями і спорудами, - відповідно до статей 276 і 280 цього
Кодексу.

Стаття 274. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну
грошову оцінку яких проведено (незалежно від
місцезнаходження)

274.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову
оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх
нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок,
зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Стаття 275. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в
межах населених пунктів, нормативну грошову
оцінку яких не проведено

275.1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову
оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

------------------------------------------------------------------

|Групи населених пунктів |Ставки податку,| Коефіцієнт, що |

|з чисельністю населення,| гривень за |застосовується у містах|

| тис. осіб | 1 кв. метр | Києві, Сімферополі, |

| | | Севастополі та містах |

| | | обласного значення |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|до 3 | 0,24 | |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|від 3 до 10 | 0,48 | |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|від 10 до 20 | 0,77 | |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|від 20 до 50 | 1,2 | 1,2 |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|від 50 до 100 | 1,44 | 1,4 |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|від 100 до 250 | 1,68 | 1,6 |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|від 250 до 500 | 1,92 | 2,0 |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|від 500 до 1000 | 2,4 | 2,5 |

|------------------------+---------------+-----------------------|

|від 1000 і більше | 3,36 | 3,0 |

------------------------------------------------------------------

275.2. У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів
України до курортних, до ставок податку, зазначених у пункті 275.1
цієї статті, застосовуються такі коефіцієнти:

275.2.1. на південному узбережжі Автономної Республіки Крим -
3;

275.2.2. на південно-східному узбережжі Автономної Республіки
Крим - 2,5;

275.2.3. на західному узбережжі Автономної Республіки Крим -
2,2;

275.2.4. на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської
та Херсонської областей - 2;

275.2.5. у гірських та передгірних районах Закарпатської,
Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3,
крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені
до категорії гірських;

275.2.6. на узбережжі Азовського моря та в інших курортних
місцевостях - 1,5.

275.3. Ставки податку за земельні ділянки (за винятком
сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського
призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські,
селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених
пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та
місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного
розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів,
установлених пунктом 275.2 цієї статті.

Стаття 276. Особливості встановлення ставок земельного
податку

276.1. Податок за земельні ділянки (в межах населених
пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання
особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без
отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та
садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і
дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки,
надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та
лісового господарства, які зайняті виробничими,
культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і
спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного
податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

276.2. Податок за земельні ділянки (в межах населених
пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого
та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з
функціональним призначенням цих територій та об'єктів,
справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого
відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

276.3. Податок за земельні ділянки (в межах населених
пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного
призначення, використання яких не пов'язано з функціональним
призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі,
обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із
застосуванням таких коефіцієнтів:

276.3.1. міжнародного значення - 7,5;

276.3.2. загальнодержавного значення - 3,75;

276.3.3. місцевого значення - 1,5.

276.4. Податок за земельні ділянки (у межах населених
пунктів), що відносяться до земель залізничного транспорту (крім
земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані
культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються
на загальних підставах), надані гірничодобувним підприємствам для
видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин,
а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, та
земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми, справляється у
розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274
і 275 цього Кодексу.

{ Пункт 276.4 статті 276 в редакції Закону N 3609-VI (3609-17)
від 07.07.2011 - набирає чинності з 1 січня 2012 року у частині
справляння земельного податку за земельні ділянки залізничного
транспорту та аеродромів }

276.5. У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах
населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин
власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у
пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за
площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до
статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки,
визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта
функціонального використання цих площ залежно від виду економічної
діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

276.6. Податок за земельні ділянки (в межах та за межами
населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які
виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії,
справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого
відповідно до статей 274, 275, 278, 279 і 280 цього Кодексу.

Стаття 277. Ставки податку за земельні ділянки
несільськогосподарських угідь, розташовані за
межами населених пунктів, нормативну грошову
оцінку яких не проведено

277.1. Ставка податку за один гектар несільськогосподарських
угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами),
встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової
оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по
області.

277.2. Ставка податку за земельні ділянки, надані
садівницьким товариствам, у тому числі зайняті садовими та/або
дачними будинками фізичних осіб, встановлюється у розмірі
5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по
Автономній Республіці Крим або по області.

Стаття 278. Ставки податку за земельні ділянки, надані
підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку,
енергетики, оборони, розташовані за межами
населених пунктів

278.1. Ставка податку за земельні ділянки, надані
підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного
транспорту за винятком земельних ділянок залізничного транспорту,
на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі
та інші споруди), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і
організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач
(крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського
призначення), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної
грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим
або по області.

{ Пункт 278.1 статті 278 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011 - набирає чинності з 1 січня
2012 року у частині справляння земельного податку за земельні
ділянки залізничного транспорту та аеродромів }

278.2. Ставка податку за земельні ділянки, що відносяться до
земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких
знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші
споруди і які оподатковуються на загальних підставах), надані
військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України,
які не утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів,
підрозділам Збройних Сил України, які здійснюють господарську
діяльність, а також за земельні ділянки, на яких розташовані
аеродроми, встановлюється у розмірі 0,02 відсотка від нормативної
грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим
або по області.

278.3. Ставка податку за земельні ділянки, надані для
підприємств промисловості, зайняті землями тимчасової консервації
(деградовані землі), встановлюється у розмірі 0,03 відсотка від
нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній
Республіці Крим або по області.

Стаття 279. Ставка податку за земельні ділянки, передані у
власність або надані в користування на землях
природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення, розташовані за
межами населених пунктів, нормативну грошову
оцінку яких не проведено

279.1. Ставка податку за земельні ділянки, передані у
власність або надані в користування на землях природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення
(крім сільськогосподарських угідь та лісових земель), нормативну
грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі
5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по
Автономній Республіці Крим або по області.

Стаття 280. Ставки податку за земельні ділянки на землях
водного фонду та лісогосподарського призначення,
розташовані за межами населених пунктів,
нормативну грошову оцінку яких не проведено

280.1. Ставка податку за земельні ділянки на землях водного
фонду встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної
грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим
або по області.

280.2. Ставка податку за земельні ділянки на землях водного
фонду, а також за земельні ділянки лісогосподарського призначення,
які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та
іншими будівлями і спорудами, встановлюється у розмірі 5 відсотків
від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній
Республіці Крим або по області.

Стаття 281. Пільги щодо сплати податку для фізичних осіб

281.1. Від сплати податку звільняються:

281.1.1. інваліди першої і другої групи;

281.1.2. фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей
віком до 18 років;

281.1.3. пенсіонери (за віком);

281.1.4. ветерани війни та особи, на яких поширюється дія
Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту" (3551-12);

281.1.5. фізичні особи, визнані законом особами, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

281.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки,
передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1
цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом
використання у межах граничних норм:

281.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у
розмірі не більш як 2 гектари;

281.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку,
господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не
більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в
містах - не більш як 0,10 гектара;

281.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш
як 0,10 гектара;

281.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як
0,01 гектара;

281.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

281.3. Від сплати податку звільняються на період дії
фіксованого сільськогосподарського податку власники земельних
ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови
передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду
платнику фіксованого сільськогосподарського податку.

Стаття 282. Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб

282.1. Від сплати податку звільняються:

282.1.1. заповідники, у тому числі історико-культурні,
національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки
державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки,
ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки
природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового
мистецтва;

282.1.2. дослідні господарства науково-дослідних установ і
навчальних закладів сільськогосподарського профілю та
професійно-технічних училищ;

282.1.3. органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та
організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації,
лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені
відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна
прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок
коштів державного або місцевих бюджетів;

282.1.4. дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади
України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі
санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться
на балансі підприємств, установ та організацій;

282.1.5. релігійні організації України, статути (положення)
яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні
ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та
інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також
благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність
яких не передбачає одержання прибутків;

282.1.6. санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських
організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських
організацій інвалідів;

282.1.7. громадські організації інвалідів України,
підприємства та організації, які засновані громадськими
організаціями інвалідів та спілками громадських організацій
інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього
календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне
місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової
чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що
фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного
періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату
праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій
інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу
на право користування такою пільгою, який надається Комісією з
питань діяльності підприємств та організацій громадських
організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12).

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські
організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані
сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з
урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із
законодавством;

282.1.8. дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади
незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади
культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту,
фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок
коштів державного або місцевих бюджетів;

282.1.9. підприємства, установи, організації, громадські
організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі
аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні
України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні
споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських,
міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних
команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву,
бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких
затверджується Кабінетом Міністрів України (975-2011-п);

282.1.10. платник фіксованого сільськогосподарського податку
за земельні ділянки, які використовуються для ведення
сільськогосподарського товаровиробництва;

{

282.1.11. новостворені фермерські господарства протягом трьох
років, а в трудонедостатніх населених пунктах - протягом п'яти
років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.

Стаття 283. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню

283.1. Не сплачується податок за:

283.1.1. сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно
забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що
зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового)
відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого
радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених
сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо
ведення сільського господарства;

283.1.2. землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у
тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського
освоєння;

283.1.3. земельні ділянки державних сортовипробувальних
станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування
сортів сільськогосподарських культур;

283.1.4. землі дорожнього господарства автомобільних доріг
загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям,
земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами,
мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками,
водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами,
очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими
дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться
за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що
забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні
споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди,
вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні
споруди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади,
гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів,
комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі
бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній
власності, власності державних підприємств або власності
господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків
акцій (часток, паїв) належить державі;

283.1.5. земельні ділянки сільськогосподарських підприємств
усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств,
зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх
у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями,
генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових
насаджень;

283.1.6. земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та
колумбаріїв.

Стаття 284. Особливості застосування пільгового оподаткування

284.1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні,
міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо
земельного податку, що сплачується на відповідній території:
часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного
податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних
місцевих бюджетів.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року
подають відповідному органу державної податкової служби за
місцезнаходженням земельної ділянки дані стосовно наданих пільг зі
сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа
першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому
відбулися зазначені зміни.

284.2. Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року,
то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що
настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права
на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що
настає за місяцем, у якому втрачено це право.

284.3. Якщо платники податку, які користуються пільгами з
цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі,
споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та
земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується
на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання
ними будівель, споруд (їх частин) у користування (оренду) іншим
бюджетним установам.

Стаття 285. Податковий період

285.1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за
землю є календарний рік.

285.2. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і
закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств
та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності
та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим
12 місяців).

Стаття 286. Порядок обчислення плати за землю

286.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані
державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань
земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на
нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного
місяця, а також за запитом відповідного органу державної
податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають
інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю,
у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. { Абзац
другий пункту 286.1 статті 286 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011 - набирає чинності з
1 січня 2012 року у частині надання інформації, необхідної для
обчислення земельного податку, відповідними державними органами }

286.2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб)
самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не
пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу
державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки
податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у
порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою
річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації
звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні
першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати
за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір
нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така
довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової
оцінки землі.

286.3. Платник плати за землю має право подавати щомісяця
нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку
подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року,
протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

{ Пункт 286.3 статті 286 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011 }

286.4. За нововідведені земельні ділянки або за
новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю
подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що
настає за звітним.

286.5. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться
органами державної податкової служби, які видають платникові до
1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення
податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58
цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від
одного власника до іншого протягом календарного року податок
сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до
початку того місяця, в якому він втратив право власності на
зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з
місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від
одного власника до іншого протягом календарного року орган
державної податкової служби надсилає податкове
повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації
про перехід права власності.

286.6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що
перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних
осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території
кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній
сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або
одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше
не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля
перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля
перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що
перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб,
податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі
будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням
прибудинкової території.

286.7. Юридична особа зменшує податкові зобов'язання із
земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам
відповідно до пункту 281.1 статті 281 цього Кодексу за земельні
ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні
і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.

Такий порядок також поширюється на визначення податкових
зобов'язань із земельного податку юридичною особою за земельні
ділянки, які відведені в порядку, встановленому Законом України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12)
для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів,
якими керують інваліди з ураженням опорно-рухового апарату, члени
їх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення інвалідів
автомобілями передано право керування автомобілем, та законні
представники недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, які
перевозять інвалідів (дітей-інвалідів) з ураженням опорно-рухового
апарату. { Абзац другий пункту 286.7 статті 286 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3609-VI (3609-17) від 07.07.2011 }

Стаття 287. Строк сплати плати за землю

287.1. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за
землю з дня виникнення права власності або права користування
земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування
земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період
перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

287.2. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування
відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

287.3. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене
у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними
частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за
місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який
дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних
днів, що настають за останнім календарним днем податкового
(звітного) місяця.

287.4. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у
новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені
земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами
земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за
податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця
протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним
днем податкового (звітного) місяця.

287.5. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів
з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості
земельний податок може сплачуватися через каси сільських
(селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів.
Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46
цього Кодексу.

287.6. При переході права власності на будівлю, споруду (їх
частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі
будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової
території сплачується на загальних підставах з дати державної
реєстрації права власності на нерухоме майно.

287.7. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах
населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин
власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у
пунктах 276.1, 276.4 статті 276, податок за площі, що надаються в
оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної
ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

287.8. Власник нежилого приміщення (його частини) у
багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за
площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням
пропорційної частки прибудинкової території з дати державної
реєстрації права власності на нерухоме майно.

Стаття 288. Орендна плата

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну
ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування,
які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати
органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної
ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі
на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної
податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих
договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що
настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

288.3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в
оренду.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються
у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі
оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру
земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного
податку, що встановлюється цим розділом;

288.5.2. не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення,
будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики,
які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії,
включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі
приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні
підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової
оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, -
12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може бути більшою граничного розміру орендної плати,
ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на
конкурентних засадах.

288.6. Плата за суборенду земельних ділянок не може
перевищувати орендної плати.

288.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати,
строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується
відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Стаття 289. Індексація нормативної грошової оцінки земель

289.1. Для визначення розміру податку та орендної плати
використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних
ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних
ділянок.

289.2. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних
ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку
розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової
оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка
сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших
земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня
поточного року, що визначається за формулою:

Кі = [І - 10]: 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків,
такий індекс застосовується із значенням 110.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель
застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної
грошової оцінки земель.

289.3. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних
ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не
пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування
центрального органу державної податкової служби і власників землі
та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової
оцінки земель.

Стаття 290. Порядок зарахування до бюджетів плати за землю

290.1. Плата за землю зараховується до відповідних місцевих
бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України
(2456-17) для плати за землю.

14.1.72. земельний податок - обов'язковий платіж, що
справляється з власників земельних ділянок та земельних часток
(паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для
цілей розділу XIII цього Кодексу);

14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи
(резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у
користування земельні ділянки державної та комунальної власності,
у тому числі на умовах оренди;

14.1.261. цільове призначення земельної ділянки -
використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на
підставі документації із землеустрою у встановленому
законодавством порядку;

Стаття 170. Особливості нарахування (виплати)
та оподаткування окремих видів доходів

170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду
(суборенду), житловий найм (піднайм).

170.1.1. Податковим агентом платника податку - орендодавця
щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки
сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю),
майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з
розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше
ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством
з питань оренди землі.

170.1.2. Податковим агентом платника податку - орендодавця
під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів
нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту
(включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю,
чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з
розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше
ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць
оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за
методикою (1253-2010-п), що затверджується Кабінетом Міністрів
України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного
квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця
її розташування, інших функціональних та якісних показників, що
встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища,
міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у
спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної
громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено
до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування
визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в
договорі оренди.

170.1.3. Нерухомість, що належить фізичній особі -
нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу -
підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що
виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі
письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно
таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту,
вважається таким, що ухиляється від сплати податку.

170.1.4. Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3
цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх
виплати за їх рахунок.

170.1.5. Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом
господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату
(перерахування) податку до бюджету, є платник податку -
орендодавець.

При цьому:

а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок
до бюджету в строки, встановлені цим Кодексом для квартального
звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних
днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу,
сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного
податкового року податку та податкового зобов'язання за
результатами такого року відображаються у річній податковій
декларації;

б) у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору
оренди об'єктів нерухомості нотаріус зобов'язаний надіслати
інформацію про такий договір органу державної податкової служби за
податковою адресою платника податку - орендодавця за формою та у
спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України (1242-2010-п).
За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації
нотаріус несе відповідальність, передбачену законом за порушення
порядку та/або строків подання податкової звітності;

170.1.6. суб'єкти господарювання, які провадять посередницьку
діяльність, пов'язану з наданням послуг з оренди нерухомості
(рієлтери), зобов'язані надіслати інформацію про укладені за їх
посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду
нерухомості до органу державної податкової служби за місцем своєї
реєстрації в строки, передбачені для подання податкового
розрахунку, за формою, встановленою центральним органом державної
податкової служби.

За порушення порядку та/або строків подання зазначеної
інформації рієлтер несе відповідальність, передбачену законом за
порушення порядку та/або строків подання податкової звітності.

Договір найму (оренди) земельної ділянки укладається в письмо­вій формі. Невід'ємною його частиною є план (схема) земельної ді­лянки.

Договір оренди земельної ділянки в обов'язковому порядку під­лягає державній реєстрації,

до 1 січня 2013 року державна реєстрація: права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться
територіальними органами земельних ресурсів;

Стаття 6. Система органів державної реєстрації прав

1. Систему органів державної реєстрації прав становить
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України,
що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.

2. Держателем Державного реєстру прав є спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України.

3. Адміністратором Державного реєстру прав є державне
підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції
України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного
забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і
технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що
містяться у Державному реєстрі прав.

Стаття 9. Державний реєстратор прав на нерухоме майно

1. Державним реєстратором може бути громадянин України, який
має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два
роки, пройшов стажування в органах державної реєстрації прав не
менше шести місяців.

Date: 2016-07-25; view: 278; Нарушение авторских прав