Поняття та характеристика договору прокату.

Досить поширеними є випадки, коли особа з тих чи інших обставин чи мірку­вань не в змозі придбати для користування певну необхідну річ побу­тового призначення. Так, наприклад, для святкування весілля необхідно придбати весільний одяг та значну кількість різноманітного посуду. Все це буде використовуватися і стане в нагоді лише протягом одного дня, тому купувати його немає сенсу. Зазначене майно можна отримати в прокат, уклавши відповідний договір.

Договір прокату є різновидом договору найму (оренди). Йому присвячені ст. 787-791 ЦК України. Але, крім цього, правовідно­сини прокату врегульовуються законами України "Про захист прав споживачів", "Про застос­ування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" Правилами побутового обслуговування населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, Порядком надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та громадського вжитку, затвердженим наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 16 грудня 1999 р. № 46 (далі - Порядок) тощо. Зазначені нормативні акти визначають єдиний механізм і єдині на території України умови та вимоги видачі, користування і повернення предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, які є власністю суб'єктів підприємницької діяльності й перебувають на території України.

Договір прокату - це правочин, за яким одна особа (наймодавець), яка здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ іншій особі (наймачеві) у користування за плату на певний строк.

Прокат є короткостроковим наймом майна. Як і інші види договорів найму, договір прокату є відплатним, консенсуальним або реальним, двостороннім.

За договором прокату наймодавець передає або зобов'язується передати річ. Це означає, що річ може бути передана наймачу під час укладення договору прокату; в такому разі договір прокату вважатиметься реальним. Також договір прокату може бути укладений з умовою передання речі в майбутньому; в такому разі договір прокату буде консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту погодження сторонами всіх істотних умов.

3. Річ передається наймачеві у користування,, за плату та на певний строк.

Законодавець прямо закріплює, що наймач має право використовувати майно, тобто, як вже йшлося вище при характеристиці договору найму, здобувати корисні властивості майна, що передається, без права розпорядження ним.

Договір прокату є платним договором. За ст. 789 ЦК плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця і є істотною умовою договору прокату. Оскільки договір прокату є договором приєднання, про що докладніше йдеться нижче, плата за користування майном, як і інші істотні умови визначається наймодавцем самостійно і не погоджується з наймачем.

Договір прокату є строковим договором. Це, як і вживання терміна "користування" у визначенні договору прокату, означає, що по закінченні строку, на яке передане майно, останнє повинне бути повернуте наймодавцю. Якщо наймач бажає придбати майно, що передавалось йому за договором прокату, умови такої купівлі-продажу зазначаються в окремому договорі купівлі-продажу. Зокрема, громадянам, які відпочивають у санаторіях і будинках відпочинку надання майна напрокат може проводитись тільки на строк їх перебування у цих установах; особам, які проживвають в готелях - не більше як на строк оплати за перебування у готелі. Громадянам з тимчасовою пропискою паспорта майно може надаватися напрокат на строк, який не перевищує прописки.

4. Згідно з ч. 2 ст. 787 ЦК договір прокату є договором приєднання. Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання вважається договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Відповідно, наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату, а наймач не може запропонувати свої умови договору.

Договір прокату є публічним договором. З огляду на положення ст. 633 ЦК це означає, що наймодавець зобов'язаний надавати послуги із прокату кожному, хто до нього звернеться. Причому умови договору прокату встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Наймач не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, наймач не має права відмовитися від укладення договору прокату за наявності у нього можливостей надати споживачеві відповідні товари.

Сторонами в договорі прокату виступають наймодавець і най­мач.

Наймодавець - Для наймодавця, як випливає, власне, з визначення договору, що розглядається, діяльність із передачі речей у найм є підприємницькою. Іншими словами, наймодавець, незалежно від того, є він юридичною чи фізичною особою, повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності для укладення договорів прокату.

Підприємницькою слід вважати таку діяльність суб'єкта, яка здійснюється систематично. Разовий правочин про передачу в найм рухомого майна не буде регу­люватися нормами про прокат. Це можуть бути відносини позички чи найму (оренди).

За цивільним законодавством наймодавцями можуть виступати як фізичні особи-підприємці, так і юридичні особи. Найчастіше під­приємницьку діяльність з передачі рухомих речей у тимчасове кори­стування здійснюють спеціальні організації, на які покладено ши­роке коло обов'язків з обслуговування споживачів. Нині на території України сформована мережа підрозділів для здійснення прокатної діяльності: пунктів (підприємств, організацій) прокату, будинків побутових послуг, комплексних приймальних пунктів тощо..

Наймач - сторона (фізична або юридична особа) за договором прокату, яка отримує рухому річ у користування за плату на певний строк. Наймач, на відміну від наймодавця, може укладати договори прокату незалежно від наявності чи відсутності у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, договір прокату для наймача може бути як підприємницькім, якщо укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності, так і не бути таким. Залежно від предмета прокату не всі громадяни можуть бути наймачами. Так, для одержання напрокат автомобіля, катера необхідно, крім паспорта, мати посвідчення на право керування.

Оскільки метою даного договору є задоволення споживчих по­треб наймачів, шляхом передачі їм рухомих речей у тимчасове оп­латив користування, їх правове становище характеризується сут­тєвими особливостями. Так, наймач не вправі здавати отримані в користування за договором прокату речі у піднайм. Він не набуває у зв'язку з цим переважного права на купівлю речі в разі її продажу наймодавцем, а також не має права надавати ці речі в безоплатне користування, заставу тощо.

Вимоги до предмета даного договору встановлені ст. 788 ЦК України. На відміну від класичного договору найму, предметом якого є "майно", що включає в себе, окрім об'єктів матеріального світу — речей — і нематеріальні активи — майнові права та інші, за ст. 788 ЦК предметом договору прокату є винятково рухома річ, тобто, матеріальний об'єкт, який можна вільно переміщувати у просторі без заподіяння йому шкоди.Це може бути лише рухома річ, що використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Здебільшого це речі, які використовуються у споживчих цілях: холодильники, пральні машини, радіо- і телеапаратура, спортивне знаряддя, музичні ін­струменти тощо. Водночас предметом прокату можуть бути й інші речі, які використовуються для виробничих потреб, якщо про це домовилися сторони. Наприклад, прилади і деякі види устатку­вання, що використовуються, зокрема науково-дослідними орга­нізаціями, невеликими підприємствами, будівельними й іншими організаціями. Як правило, це дорога техніка, купувати яку не ви­гідно, тому що потреба в ній може виникати у різних організацій чи фізичних осіб-підприємців на порівняно нетривалий строк.

Предметом договору прокату є річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб (ст. 788 ЦК). Проте предмет договору прокату може використовуватися також і для виробничих потреб, якщо це встановлено договором. Останнє ще раз підкреслює, що договір прокату для наймача може як мати характер підприємницького, так і бути непідприємницьким, побутовим.

Предмет прокату багаторазово використовується різними най­мачами.

Предметом договору прокату не можуть бути хоч і рухомі речі, але ті, відносно яких ЦК України містить окремі правила передачі їх у користування (наприклад, транспортні засоби (ст. 798-805)). Крім того, предметом договору прокату можуть бути тільки інди­відуально-визначені, неспоживні речі, оскільки отримане наймачем у прокат майно підлягає поверненню. За цією ознакою даний до­говір відрізняється від договору позики, за яким позичальник набу­ває майно у власність і зобов'язаний повернути позичкодавцю таку ж кількість речей того ж роду.

При видачі предметів прокату наймодавець ознайомлює наймача з правилами їх експлуатації або видає йому керівництво з експлу­атації, ознайомлює наймача з встановленим порядком користуван­ня річчю (майном), попереджає його про відшкодування збитків за псування, втрату предметів або повернення предметів з порушенням визначеного строку і не в комплекті.

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

Він укладається в усній формі, але при цьому, як правило, наймодавець видає письмовий документ, наприклад квитанцію.

У місцях масового відпочинку предмети прокату видаються в погодинне користування після пред'явлення громадянином-наймачем паспорта (іншого документа) або під грошовий завдаток. Письмова форма обов'язкова у випадках, коли цього вимагають типові договору прокату. Наймодавцю надається право встановлювати типові умови договору, але ці договори не можуть порушувати прав наймачів, визначених Цивільним кодексом України про найм.

Плата за користування річчю встановлюється тарифами наймодавця. При укладенні договору на строк до 30 діб наймач вносить повну вартість прокату згідно з прейскурантом. За прокат на більший строк оплата проводиться помісячне, а плата за прокат на місці - - за погодинним графіком.

За прокат майна сплачується застава. Застава стягується у вигляді грошової суми у розмірі, як правило, не менше вартості предмету прокату. У випадку, коли майно, яке взяте на прокат, не повернуте, ательє, пункт прокату має право звернути стягнення на грошову суму, внесену абонентом у вигляді застави. Стягнення застави при одержанні придмету прокату фактично звільняє абонента від обов'язку повернути цей предмет ательє (пункту) прокату, а ательє у цьому випадку позбавляється права вилучення виданого на прокат майна у примусовому порядку.

. На пляжах, катках, лижних станціях, у парках, зонах відпочинку надання предметів прокату може проводитись під грошову заставу, розмір якої на кожний предмет встановлюється керівником підприємства за погодженням з обласним, місцевим побутовим управлінням. В усіх випадках застава не повинна перевищувати державної роздрібної ціни на предмет, який видається на прокат. Видача речі напрокат під заставу документів не потребує.

Прокат предметів культурно-побутового призначення і господарського вжитку оформляється зобов'язаннями - квитанцією встановленої форми, яка підписується громадянином який одержує річ напрокат і працівником ательє (пункту) прокату.

При користуванні музичними інструментами у кімнатах програвання чи користування предметами прокатного фонду безпосередньо у ательє (пунктах) прокату виписується тільки квитанція, у якій зазначається сума, одержаної на прокат речі. При видачі предметів прокату на пляжах, катках, у парниках і зонах відпочинку у квитанції вказується також сума застави.

ля відносин побутового прокату характерне те, що при укладенні договору наймодавець зобов'язаний у присутності наймача перевірити справність майна, що здається в найм, і ознайомити його з правилами технічної експлуатації складних предметів. Тим самим посилюються гарантії наймача щодо передачі йому речі належної якості та надійного використання її. Радіоелектронна апаратура, холодильники, пральні машини і інші предмети побутової техніки мають на відповідних вузлах, деталях, агрегатах пломби, за збереження яких відповідає наймач. Магнітофони, електронно-обчислювальна техніка і інша апаратура, яка працює на сухих елементах живлення, видається напрокат повністю укомплектована цими елементами живлення, які забезпечують їх нормальну роботу. Якщо під час прокату апаратури елементи живлення вийшли з ладу, наймач замінює їх за свій рахунок. Пунк прокату забезпечує безплатне встановлення, технічне обслуговування і ремонт предметів прокату на протязі всього періоду прокату.

Сторони, визначаючи строки договору прокату, можуть керуватися відповідними типовими договорами і Правилами побутового прокату.

Права та обов'язки сторін за договором прокату. Наймач і наймодавець за договором прокату за певними винятками мають такі ж права та обов'язки, як і сторони інших договорів найму (оренди). Особливості даного договору щодо прав та обов'язків сто­рін закріплені в окремій нормі (ст. 791 ЦК України).

По-перше, наймач не має права на укладення договору піднайму. Метою договору прокату, як уже зазначалося, є задоволення споживчих потреб безпосередньо наймача. Будь-яка передача пред­мета прокату іншій особі допускається лише шляхом припинення відносин прокату щодо цього предмета з даним наймачем і укладен­ня нового договору прокату з іншою особою.

По-друге, наймач не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем. Останній не зобов'язаний врахову­вати факт користування річчю конкретним наймачем і вправі про­дати її будь-кому на загальних підставах, тобто на даний вид право­відносин не поширюється норма ч. 2 ст. 777 ЦК України. Водночас наймодавець має право за заявою наймача передати йому у влас­ність предмет прокату, який був у цього наймача весь строк його експлуатації, передбачений нормативно-технічною документацією на цей предмет прокату, а в разі відсутності такого строку — згідно з чинним законодавством (п. 4.3 Порядку).

По-третє, за загальним правилом, поточний ремонт речі, переда­ної у найм, проводиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. У правовідносинах прокату як капітальний, так і поточний ремонт речі здійснюється наймодав­цем за його рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.

У разі виходу з ладу предмета прокату, наймодавець зобов'язаний усунути недоліки на місці протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви від наймача, а в разі потреби виконання робіт в умовах стаціонар­ної майстерні, термін ремонту продовжується до десяти днів. За згодою наймача, наймодавець може замінити несправний предмет іншим ана­логічним предметом без додаткової оплати наймачем витрат, пов'яза­них із цією заміною, або предметом іншої моделі (марки, типу). За час перебування предмета прокату в ремонті оплата за прокат не проводить­ся, за винятком випадків, коли наймачу предмет прокату було замінено на рівноцінний (п. 4.2 Порядку).

Особливістю договору прокату є також те, що наймач має право відмовитися від нього та повернути річ наймодавцеві в будь-який час без пояснення причин. При цьому плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю (ст. 790 ЦК України).

Якщо наймач допустив погіршення стану предмету прокату, він, за загальним для зобов'язання правилом, повинен відшкодувати заподіяну шкоду, якщо не доведе, що погіршення майна сталося не з його вини. Якщо пошкодження предмету прокату може бути усунуте ремонтом, наймач сплачує вартість ремонту за прейскурантом. Якщо предмет прокату приведений у повну непридатність, наймач, за згодою наймодавця, може повернути однорідний предмет, який відповідає якості і марці предмету, який вийшов з ладу чи сплатити його вартість з урахуванням зносу, і тоді, взятий ним предмет прокату переходить у його власність. При відмові чи відхиленні наймача від повернення деталей і частки предмету прокату, якщо можливе подальше його використання, наймач сплачує вартість деталей чи частин яких невистачає у 1,5 розмірі. Вартість пошкодженого, розкомплектованого чи приведеного у непридатність предмету прокату сплачується наймачем при поверненні предмету чи розірванні договору, але не пізніше 3 денного строку з дня вручення йому акту встановленої форми.

При втраті з вини наймача предмету прокату з нього стягується вартість майна з урахуванням зносу, понесені наймодавцем збитки (вартість прокату), а також шкода.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди

Поняття та характеристика договору найму будівлі або іншої капітальної споруди. Різні будівлі, капітальні споруди посідають важливе місце серед об'єктів цивільних правовідносин. З огляду на це, з метою єдиного упорядкування відносин найму зазначених об'єктів, у ЦК України передбачено п'ять самостійних норм (ст. 793-797), які закріплюють особливості договору найму будівель, інших капітальних споруд: вимоги щодо його форми, реєстрації, порядку передання та повернення будівлі тощо, тобто передбачають спеціальні правила найму (оренди) таких об'єктів.

У ЦК України (§ 4 гл. 58) встановлено вимоги щодо договорів, де об'єктом є саме будівля або інша капітальна споруда. Водночас вони поширюються й на ті правовідносини, які виникають стосовно користування за плату окремими частинами будівель (інших споруд). У разі відсутності положень і правил у зазначеному інституті, правове регулювання договору найму будівлі або іншої капітальної споруди може здійснюватися із застосуванням загальних положень про найм (оренду).

За договором найму будівлі або іншої капітальної споруди одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) за плату в тимчасове володіння та користування будівлю чи іншу капітальну споруду.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди є двосто­роннім, відплатним, консенсуальним або реальним.

Сторонами даного договору є наймодавець і наймач. Ними мо­жуть виступати фізичні та юридичні особи, держава, органи місце­вого самоврядування.

Наймодавець - особа, яка є власником або володіє будівлею, капітальною спорудою чи їх окремою частиною на іншому праві й передає цей об'єкт у тимчасове, оплатне володіння та користу­вання.

Наймач отримує об'єкт у встановленому законом порядку і зобов'я­заний сплачувати за його використання обумовлену договором плату.

Об'єктом даного виду договору найму є будівлі або інші капі­тальні споруди (їх окремі частини).

ЦК України не дає нормативного визначення будівлі та капіталь­ної споруди. Розробники ж коментарю до ЦК України вважають, що будівля (капітальна споруда) - будь-який штучно збудований на земельній ділянці чи під нею (під землею) самостійний об'єкт, який фундаментально пов'язаний із земельною ділянкою, викори­стовується (або може використовуватися) за цільовим призначен­ням та переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни його призначення¹. Інші науковці вважають, що в цивіль­ному обігу будівля слугує для постійного перебування в ній людей з метою роботи або проживання, а споруда призначається для тех­нічних цілей і люди там перебувають лише тимчасово². На наш погляд, позиція авторів коментарю ЦК України є більш вдалою, оскільки дозволяє, по-перше, згрупувати ознаки об'єкта нерухомості (будівлі чи споруди), по-друге, виділити особливості договору найму (оренди) таких об'єктів. Розмежування ж об'єктів нерухомості на будівлі або капітальні споруди не має юридичного значення в аспекті особливостей їх правового регулювання. Правові норми поширюються як на будівлі, так і на споруди.

Виходячи зі змісту чинного законодавства, об'єктом даного дого­вору не можуть бути різні незначні будови (ларьки, кіоски, павіль­йони), а також об'єкти незакінченого будівництва, об'єкти житло­вого фонду. Правила найму (оренди) житла, у тому числі житлових будинків, передбачені нормами гл. 59 ЦК України.

Важливо звернути увагу на те, що будівлі або капітальні спору­ди нерозривно пов'язані із земельною ділянкою, на якій вони розмі­щуються. Це породжує виникнення спеціальних прав щодо неї в наймача, які будуть розглянуті в подальшому.

У ст. 797 ЦК України встановлюються особливості плати, яка стягується з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окре­мої частини). Вона складається з плати за користування будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною) і плати за користування земельною ділянкою, яка передається разом з будів­лею (спорудою).

Оскільки спеціальними нормами ЦК України не передбачені правила щодо форми плати за користування будівлями (іншими спорудами), порядку та строків її внесення, при вирішенні цих пи­тань слід ґрунтуватися на положеннях ст. 762 ЦК України.

Строк договору визначається за домовленістю сторін, а у разі, коли він не встановлений сторонами, вважається, що договір укла­дений на невизначений строк.

ЦК України (ст. 793) встановлює обов'язкову письмову форму договору найму будівлі, іншої капітальної споруди або їх окремої частини. Якщо даний договір укладається строком на три і більше, він підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 794 ЦК України, договір найму будівлі або ін­шої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше трьох років, підлягає також державній реєстрації.

Крім того, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Це важливо, оскільки обчислення строку договору найму починається з моменту підписання такого документа сторонами. Хоча дане положення що­до обчислення строку є диспозитивним і може бути змінено сторо­нами в договорі.

З оформленням відповідного документа (акта), який підпису­ється сторонами, пов'язується також припинення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.

Права та обов'язки сторін за договором найму будівлі або іншої капітальної споруди. Наймодавець і наймач за даним договором мають такі ж права та обов'язки, як і в інших договорах найму (оренди). Однак встановлені законодавством окремі положення саме щодо цього виду договору найму (оренди) встановлюють спеціальні обов'язки (наприклад, при передаванні наймачеві предмета догово­ру чи його поверненні укласти відповідний документ) та права сто­рін договору.

Так, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користу­вання земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також пра­во користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (ч. 1 ст. 796 ЦК України).

Сторони при цьому можуть визначити, а можуть і не визначити у договорі розмір земельної ділянки. В останньому випадку найма­чеві буде належати право користування всією земельною ділянкою, якою володіє наймодавець.

Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважа­ється, що власник земельної ділянки погоджується на надання най­мачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не вста­новлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Договір найму (оренди) транспортного засобу

Поняття та загальна характеристика договору найму транспорт­ного засобу. Різні технічні засоби, у тому числі транспортні, відігра­ють важливу роль у здійсненні професійної, підприємницької, гос­подарської діяльності людини, розвитку суспільства в цілому. Як відомо, Україна належить до таких держав, де активно функціонує не лише автомобільний, а й морський, річковий, повітряний транс­порт. Транспортні засоби в сучасних умовах все частіше стають пред­метом цивільних правовідносин найму.

Особливості цього предмета дозволяють законодавчо виділити найм транспортних засобів в окремий різновид договору найму (ст. 798-805 ЦК України). Важливе значення при регулюванні договір­них правовідносин найму транспортних засобів мають положення Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України), Повітряного кодексу України (далі - ПК України), законів України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р., "Про страхування" від 7 березня 1996 р., оскільки вони встановлюють певні особливості найму (оренди) окремих видів транспортних засобів.

Договір найму (оренди) транспортного засобу - це правочин, за яким наймодавець (орендодавець) передає наймачу (орендарю) за плату транспортний засіб (з наданням послуг для забезпечення нор­мального його використання або без надання таких послуг) у тим­часове володіння та користування.

Договір найму (оренди) транспортного засобу є двостороннім, відплатним і консенсуальним.

Сторонами договору найму (оренди) транспортного засобу ви­ступають наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар).

Наймодавець - це особа, яка за договором передає транспортний засіб в оплатне, тимчасове володіння та користування наймачу.

Наймодавцем може бути будь-яка особа, яка є власником транс­портного засобу або особа, уповноважена передавати транспортний засіб у найм. Найчастіше ними виступають спеціалізовані транс­портні організації, у володінні яких перебувають транспортні засоби.

Наймачем за договором найму (оренди) транспортного засобу також може бути будь-яка особа. Чинне законодавство не встанов­лює будь-яких обмежень щодо наймачів транспортних засобів. До­сить поширеними є випадки оренди транспортних засобів фізич­ними особами-підприємцями, з метою заняття підприємницькою діяльністю.

Предметом договору, що розглядається, можуть бути повіт­ряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби.

ЦК України не дає вичерпного переліку транспортних засобів і не закріплює їх понять. Відповідно до ст. 15 ПК України, повітряне судно — це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відби­тим від земної поверхні, і здатний маневрувати у тривимірному про­сторі.

Морським (а також річковим) судном, як випливає з КТМ України, визнається самохідна або несамохідна плавуча споруда, яка використовується в цілях, передбачених ст. 15 КТМ України (для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних ко­палин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, букси­рування інших суден та плавучих об'єктів тощо).

Предметом договору найму (оренди) транспортного засобу є рухо­мі речі. Однак, відповідно до ст. 181 ЦК України, режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Наземні самохідні транспортні засоби також можуть бути пред­метом договору найму (оренди) транспортного засобу. Поняття "на­земні самохідні транспортні засоби" на законодавчому рівні у ци­вільно-правових нормах не закріплено.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, транспортним засобом є пристрій, призначений для переве­зення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спе­ціального обладнання чи механізмів.

Усі транспортні засоби можна поділити на самохідні та несамо­хідні. Самохідними слід вважати такі транспортні засоби, що не потребують для пересування залучення інших транспортних за­собів (автомобілі, у тому числі тролейбуси, мопеди, мотоцикли, ве­лосипеди, трактори, рейкові транспортні засоби, окрім метрополі­тену (наприклад, трамваї) та ін.

До несамохідних належать транспортні засоби, що призначені для буксирування самохідними транспортними засобами чи іншим способом (причепи, напівпричепи, сани тощо).

Усі самохідні транспортні засоби є наземними. До останніх нале­жать також залізничні транспортні засоби.

Усі наземні самохідні транспортні засоби, як предмет договору, що передається наймачу, повинні відповідати мінімальним вимо­гам, встановленим ст. 10 Закону України "Про транспорт", а саме: безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат (при його наявності у наймодавця).

ЦК України закріплює розширений предмет договору найму (оренди) транспортного засобу. Сторони за договором вправі встано­вити, що повітряне, морське, річкове судно чи наземний самохід­ний транспортний засіб (предмет договору) передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Крім того, сторони можуть домо­витися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. Ук­ладення додаткового договору для цього не вимагається.

Незалежно від того, споживачем чого виступає наймач (лише транспортного засобу чи разом з ним і комплексу послуг із забезпе­чення його технічної експлуатації), він сплачує лише орендну плату за користування транспортним засобом. Витрати на утримання екі­пажу несе наймодавець.

Договір найму транспортного засобу з екіпажем поєднує в собі риси найму та надання послуг. Положення ч. 2-3 ст. 798 ЦК Укра­їни, на наш погляд, не лише розраховані на відносини за участю настороні наймодавця спеціалізованої транспортної організації, яка здатна надавати наймачеві додаткові послуги (зберігання, технічне обслуговування, ремонт транспортного засобу тощо), а й сприяють забезпеченню безпечного, ефективного його використання. Необ­хідність найму транспортного засобу з екіпажем найчастіше вини­кає у зв'язку з потребою висококваліфікованого управління ним, забезпечення належної технічної експлуатації предмета договору, здійснення яких, як правило, потребує спеціальних знань. Відпо­відно до ч. 2 ст. 805 ЦК України, екіпаж транспортного засобу зобо­в'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечни­ми для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.

Особливості договору найму (оренди) транспортного засобу по­в'язані із специфікою предмета договору, можливістю його розши­реного складу, що опосередковує обов'язковість закріплення у змісті договору окремих положень, які є істотними, а саме: щодо витрат, пов'язаних із використанням транспортного засобу, його страху­ванням, відшкодуванням шкоди, завданої іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу.

Стаття 799 ЦК України встановлює правила щодо форми дого­вору найму (оренди) транспортного засобу. Незалежно від строку, вартості майна такий договір завжди має бути укладений у письмо­вій формі.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає також нотаріальному посвідченню.

Права та обов'язки сторін договору найму (оренди) транспорт­ного засобу мають свої особливості в порівнянні із загальними пра­вилами про найм (оренду). Передусім це прослідковується в норма­тивно-правовому закріпленні додаткових прав та обов'язків наймача.

Відповідно до ст. 800 ЦК України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності та має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезен­ня, а також інші договори відповідно до призначення транспортно­го засобу. Зазначена та інші норми § 5 гл. 58 ЦК України не нада­ють права наймачу передавати самостійно предмет договору в піднайм. Наймач вправі зробити це лише за наявності згоди орен­додавця.

На вимогу загальних норм наймодавець повинен передати об'єкт найму наймачеві у стані, що відповідає умовам договору або призначенню майна. Це означає, що за договором найму транспорт­ного засобу наймодавець також зобов'язаний передати транспорт­ний засіб у належному технічному стані, відповідно до вимог транс­портних характеристик.

У свою чергу, наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані (ч. 1 ст. 801 ЦК України), тобто проводити його технічне обслуговування та ремонт (як капіталь­ний, так і поточний, якщо інше не зазначено в договорі). Наймач має проводити технічне обслуговування та ремонт як транспортного засобу, так і його складових частин з метою підтримання їх у на­лежному робочому стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик.

Протягом дії договору найму наймодавець повністю позбавлений обов'язку утримувати транспортний засіб. Наймач несе всі вит­рати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів. Щодо автомобільних транс­портних засобів, прикладом витрат, пов'язаних з їх використан­ням, є витрати на паливно-мастильні матеріали, паркування, вит­рати, пов'язані з проведенням технічного огляду та ремонту, страхуванням цивільної відповідальності володільців транспортних засобів та ін. Чинне законодавство не звільняє наймача від обов'яз­ку сплачувати податки з володільців транспортних засобів, а також збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Обов'язком наймача є також відшкодування збитків наймо-давцеві, завданих у зв'язку із втратою або пошкодженням транс­портного засобу. Наймач не буде проводити відшкодування лише в тому випадку, якщо доведе, що це сталося не з його вини (ст. 803 ЦК України). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо до­говором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі. Стаття 786 ЦК України встановлює, що до вимог про відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана в користування наймачеві, застосовується позовна давність в один рік. У разі заподіяння шкоди іншій особі у

зв'язку з використанням транспортного засобу, наймач зобов'яза­ний відшкодовувати шкоду за загальними правилами гл. 82 ЦК України.

Мають особливості й обов'язки сторін щодо страхування за договором найму (оренди) транспортних засобів. Чинне законодав­ство виділяє два види страхування, що стосуються відносин, по­в'язаних із використанням транспортних засобів: 1) страхування транспортного засобу; 2) страхування цивільно-правової відпові­дальності власників транспортних засобів. Останнє у правовідносинах за договором найму (оренди) транспортного засобу здійсню­ється наймачем. Водночас на вимогу ч. 1 ст. 802 ЦК України страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем.

Date: 2016-07-25; view: 408; Нарушение авторских прав