Ехінокок і альвеокок.. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Ехінокок (Echinococcus granulosus ) - збудник ехінококозу.

Географічне поширення: повсюдно. Особливе розповсюджений в районах, де займаються вівчарством (Греція, Іспанія, Італія, Україна, Молдова. Росія, Сирія, Південна Африка та ін.)

Морфологія. Статевозріла особина довжиною 0,25-0,5 см, cкладається з 3-4 члеників (1-2 юних членики, 1 гермафродитний, 1 зрілий)

Гермафродитний членик містить 32-40 сім'яників, жовтівник розташований позаду яєчника.

Зрілий членик розміром 2 х 0,6 мм, містить мішкоподібну матку закритого типу з непостійною кількістю бічних відгалужень, в якій знаходиться 500-800 яєць.

Яйця морфологічно схожі на яйця інших теніїд, розміром 31—40 мкм.

Фіна - ехінококовий міхур, оточений товстою стінкою, заповнений токсичною рідиною

Життєвий цикл: остаточний хазяїн - собаки, вовки, шакали, лисиці, у яких статевозріла стадія паразита відбувається в тонкій кишці.

Проміжний хазяїн - травоїдні ссавці, людина.

Інвазійна стадія для людини - яйце.

Локалізація в тілі проміжного хазяїна - печінка і легені (75 %), м'язи, трубчасті кістки, головний мозок та інші органи, де утворюються ехінококові міхурі.

Патогенна дія: здавлювання тканин зростаючим ехінококовим міхуром призводить до порушення функції ураженого органа і дистрофічних змін

Діагностика. Клінічна: епідеміологічний анамнез, поєднання локального ураження органа й ознак алергії, дані інструментального дослідження - рентгенографія, УЗД, комп'ютерна томографія, радіоізотопнесканування та ін.

Лікування. Хірургічне – видалення міхура разом з оболонками.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, миття овочів, кип'ятіння води, профілактична де гельмінтизація домашніх собак двічі на рік.

Альвеокок ( Alveococcus multilocularis ) - збудник альвеококозу.

Географічне поширення: Україна, Сибір, Аляска, Північ Канади, Південь Франціїі, Німеччини, північний Казахстан, Північний В'єтнам та ін.

Морфологія. Статевозріла особина нагадує ехінокока, відрізняється більш дрібними розмірами (1,2-3,7 мм), кількістю гачків на сколексі, кулястою формою матки.

Яйця морфологічно не відрізняються від яєць ехінокока, але більш стійкі до холоду.

Фіна - альвеококовий міхур є конгломератом дрібних пухирців розміром 3-5 мм,
Життєвий цикл: Альвеокок - біогельмінт.

Остаточні хазяї - вовки, лисиці, песці, у яких альвеокок знаходиться в кишківнику.

Проміжні хазяї - гризуни, рідко травоїдні тварини, людина.

Інвазійна для людини стадія - яйце. Людина заражається через брудні руки при обробці шкіри тварин або при вживанні в їжу немитих лісових ягід.

Найчастіше первинно уражається печінка, згодом міхур і утворюються й в інших органах (легені,нирки, селезінка, головний мозок та ін.)

Патогенна дія: токсично-алергічна; зруйнування тканини ураженого органа; множинні ураження внутрішніх органів внаслідок відриву дочірніх пухирців і поширення їх з течією крові по організму (метастазовані).

Лікування. Хірургічне. Міхур доводиться видаляти разом з частиною ураженого органа, тому що він не має вираженої капсули.

Профілактика. Особиста: миття ягід, кип'ятіння води. Громадська: санітарно-просвітня робота.