Основний зміст роботи

У "Вступі" обєрунтовано актуальність і наукову новизну роботи, зазначено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконана робота, сформульовано мету та завдання дослідження, схарактеризовано джерела фактичного матеріалу і методи їх опрацювання, визначено новизну роботи, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів, форми їх апробації, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ "Виникнення та етапи розвитку української бібліотечно-бібліографічної термінології" складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано процес становлення та розвитку сучасної УББТ, яка на різних етапах свого формування мовними засобами відбивала поняттєву базу бібліотечної справи. У першому підрозділі "Основні чинники формування бібліотечної термінології" досліджуються причини різного ступеня інтенсивності розвитку бібліотечної терміносистеми та вплив позамовних чинників на її розбудову: виробничо-технічного, історико-політичного та соціально-комунікативного.

Науково-технічний прогрес визначав специфіку становлення та розгортання друкарської i видавничої справи, формування та збереження бібліотечних фондів, організації бібліотечного обслуговування з метою задоволення інформаційних, наукових та культурних потреб суспільства, збагачення духовного потенціалу народу. Ці чинники зумовлювали формування фахової системи понять, їх чітких наукових визначень, що закріплювали результати пізнавальної діяльності людей.

Вплив соціально-комунікативного чинника на формування УББТ визначається соціальним, професійним, психологічним, мовленнєвим складом учасників процесу термінотворення. Однією з найважливіших причин розвитку УББТ був досить високий рівень освіти в Україні та пошана й потяг українців до книги. До становлення і розвитку УББТ долучилися широкі кола патріотично зорієнтованої української громадськості, діячі наукових та просвітницьких товариств - НТШ, "Просвіти": М.Комаров, І.Левицький, І.Франко, М.Галущинський, З.Кузеля, І.Калинович.

Важливим чинником розвитку УББТ були ідеологічно-політичні умови існування української державності; активізація позитивного впливу історичних обставин на термінотворчий процес збігається з пожвавленням виробничо-технічних чинників.

У другому підрозділі "Періодизація розвитку термінології бібліотечної справи" досліджено етапи зародження та розвитку бібліотечної терміносистеми. Виділено 6 періодів розвитку УББТ: I. XI-XVIII ст.; II. XIX-поч. XX ст.; III. 20-ті роки; IY. 30-50-ті роки; Y. 60-80-ті роки; YI. початок 90-х років.

Перший період розвитку бібліотечних термінів та бiблiотечної професiйної лексики мав риси стихійно організованої системи,яка у наступні століття із розвитком мови і суспільства зазнала докорінних еволюційних змін.Зародження української бібліотечної термінології спостерігається ще в давньоруських пам'ятках: словеса книжныя, сладости книжныя, многочъстьныих бжствьных книг, книг княжьих, святым книгам, не книжен, книгам не учен; пам'ятках староукраїнської мови ХІV-ХVII ст: книга, раистръ книг, списокъ, грамота, писарь, письмо, писание, кънигохранительница, кънижьница; кънигохранительникъ, кънигохранитель, къниголюбець, кънижьникъ.

"Лексикон славено-латинський" Є.Славинецького та А.Корецького-Сатановського засвідчує наявність уже певних груп бібліотечних та суміжногалузевих термінів на позначення понять,пов'язаних із створенням, зберіганням та використанням рукописних документів: жанри літератури: баснь, притча, пъснь стєпенная, письмо; види писемних пам'яток: календарь, мапа краєписцевъ, молитвєнникъ, надписание, рукою власною писанный, свиток, словникъ, список, съборникъ, рєєстръ; приміщення, заклади: хранитєлница, друкарня і штапба, папърня; особи, їх заняття, професії: книгочій, читатєль, чтєцъ, чєрнокнижникъ, папърникъ, хранитєль, писарь грамотъ, писарь народный, писарь книгъ или творєцъ, писарский, баснословецъ, друкарь; процеси, явища: читаю, читаніє, чернокнижство, храню, писание, надписую, связую книги, списую, баснословлю, баснословіє, друкую; матеріали для виготовлення книги: папъръ, паргамънъ; предмети: писарская шкатуля.

У II періоді (XIX - поч. XX ст.) розпочалося свідоме формування УББТ; характерною рисою термінотворення цього періоду була орієнтація на лексику рідної мови."Словарь росийсько-український" М.Уманця і А.Спілки, відтворивши базові бібліотечні терміни, з одного боку, засвідчив зародковий стан фахової термінології, що відповідав рівню розвитку бібліотечної теорії і практики, а з іншого, був першою лексикографічною спробою узагальнити і поширити уніфіковану українську бібліотечно-бібліографічну термінологію. У ньому найповніше відтворено тематичні групи термінів з теорії бібліотечних фондів і каталогів: видання, книжка, книга, книжчина, книжечка, часопись, журнал, письмо, газета, брошура, метелик, альбом, примірник, список, реєстр; з читачознавства: читання, читальник, читатель, читець, чительник, читака, бесіда; з бібліографування: заголовок книги, покаж(з)чик, список, реєстр, огляд, цитувати; з книгознавства та видавничої справи, книжкової торгівлі: видавець, видавник, видавничий, видавницький, видавництво, гражданка, друкування, друкар, друкарня, книгарь, книгарня, книгарський. Видання "Просвіти" відтворили тогочасну термінологію бібліотечної роботи з питань комплектування,обліку, опрацювання та розміщення книг, ведення каталогів, обслуговування читачів, ведення статистики, підтвердивши орієнтацію на національні традиції у слововживанні і словотворенні та засвоєння міжнародних термінів: випозичальня, читальня, книгозбірня, бібліотека, народна бібліотека, прилюдна бібліотека, попит читачів, рух книжок, число випозиченої книжки, каталог, белетристика, дублікат.

У 20-х роках (ІІІ період) термінотворчий процес набув рис цілеспрямованої наукової діяльності. Він характеризується орієнтуванням на рідномовний єрунт у поєднанні з використанням іншомовних слів та їх компонентів, наприклад: детермінанта - визначник, таблиці децимальні, каталографія, деталізація в класифікації. Загальнотеоретичні напрацювання в галузі термінології стали базою для розвитку УББТ в перших українських підручниках з бібліотечної справи - "Бібліотечна техніка" Ю.Меженка (Київ, 1921) і "Короткий курс бібліотекознавства" С.Сірополка (Львів, 1924), які засвідчили безперервність,самобутність і єдність термінологічного досвіду українських бібліотекознавців Галичини і Наддніпрянщини.Єдині засади розбудови бібліотечної термінології виявлялися у її наближені до народної української мови, прагненні дотримуватися єдиних правописних норм, використанні цілого ряду однакових лексем, наприклад: покажчик бібліографічний, читаність, шифр, вступ книжок, картка, каталог. Гармонійне поєднання української національної і міжнародної термінології засвідчує "Короткий російсько-український словник" Б.Комарова.