Яке значення має термінологія бібліографічної справи?

Терміноло́гія — це сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністюсемантичних меж.

Дисертація присвячена дослідженню української бібліотечно-бібліографічної термінології (УББТ) як підсистеми загальнолітературної мови, її теоретичних основ у лінгвістичному аспекті. Функціонально-ономасіологічне дослідження термінології, скероване на з'ясування співвіднесеності мовних знаків з поняттями, закладає наукові засади відродження та подальшу розбудову національної автентичної термінології. Творення, впровадження і функціонування національної термінології бібліотечної справи є важливим чинником розвитку та функціонування літературної мови в цілому.

Актуальність теми зумовлюється відсутністю системного опрацювання української бібліотечно-бібліографічної термінології як у минулому, так і на сучасному етапі. Дослідження УББТ як однієї з підсистем наукової термінології розкриває загальні тенденції розвитку національної мови.Лексикологічний аспект дослідження дає змогу виявити в діахронно-синхронному плані основні закономірності розвитку термінології бібліотечної справи,на основі яких відбуватиметься її упорядкування з погляду логічної та лінгвістичної системності,прогнозування тенденцій її розвитку. Упорядкування сучасних термінологічних систем зумовлене інтенсивним їх впливом на загальнолітературну мову, потребою термінотворення на рівні міжнародних стандартів.

Дослідження УББТ становить інтерес і з соціолінгвального погляду: становлення та формування УББТ відбувалося внаслідок взаємодії соціолінгвальних чинників, оскільки книга (документ) та бібліографія завжди виступали як важливий суб'єкт та об'єкт у поширенні національно зорієнтованих світоглядних та мовознавчих ідей та творенні української наукової мови.

З'ясування особливостей формування та розвитку УББТ може становити інтерес не тільки для уніфікації досліджуваної термінології, розвитку мовознавчих дисциплін (історії української мови, лексикології, лексикографії, термінознавства), але й для підготовки навчальних посібників, зокрема з історії української бібліотечної справи та бібліографії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Тема дисертації пов'язана з дослідженнями, які проводяться у відділі лексикології, термінології та ономастики Інституту української мови НАН України. Висвітлення лінгвістичних аспектiв формування та функціонування бібліотечної термінології пов'язане з проблематикою сучасного бібліотекознавства.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є комплексне лінгвістичне дослідження особливостей становлення та розвитку бібліотечно-бібліографічної термінології в діахронному плані, виявлення специфічних її ознак як складової частини лексичної системи української мови. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

1. Встановити періодизацію формування УББТ, виявити причини різного ступеня інтенсивності розвитку бібліотечної терміносистеми.

2. Розглянути особливості системної організації УББТ.

3. З'ясувати закономірності та особливості термінологізації бібліотечних понять шляхом вторинної номінації.

4. Проаналізувати генетичні джерела формування та лексико-граматичний склад бібліотечної термінології. Розглянути характер взаємодії і співвідношення національного та інтернаціонального у процесі формування терміносистеми.

5. Схарактеризувати специфічні лексико-семантичні процеси, властиві УББТ.

6. Визначити способи термінологічної деривації, словотвірні типи термінів, їх продуктивність.

7. Висвітлити закономірності унормування бібліотечної терміносистеми.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань застосовано як основний описовий метод (лінгвістичне спостереження, порівняння, узагальнення). Допоміжними є порівняльно-історичний метод, метод синхронних зрізів та метод кількісного аналізу (статистичний).

Матеріал дослідження. Об'єктом дослідження є понад 6 тис. термінів, засвідчених у підручниках,наукових збірниках з бібліотечної справи,загальномовних та спеціальних словниках, які репрезентують сферу фіксації та сферу функціонування термінологічних одиниць, зокрема "Словник української мови" (К.,1970-1980, Т.1-11), "Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів" (Львів,1996), енциклопедичний словник "Книговедение" за ред. М.Сікорського (М.,1982), "Етимологічний словник української мови" за ред. О. Мельничука (К.,1982-...,Т.1-3), "Лексикон славено-латинський" Є.Славинецького та А.Корецького-Сатановського (К.,1973),"Короткий російсько-український словник бібліотечних термінів" Б.Комарова (1926). Використано архівні матеріали бібліотек товариства "Просвіта", НТШ, Всенародної бібліотеки України, наукові збірники, періодичні видання з бібліотечної справи 20-х років ХХ ст.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві комплексно досліджено українську бібліотечно-бібліографічну терміносистему. У дисертації встановлено періодизацію розвитку бібліотечної термінології, описано притаманні їй лексико-семантичні явища та словотвірну структуру найпоширеніших груп термінів і на цій основі пропонуються шляхи унормування термінологічних одиниць.

Теоретичне і практичне значення. Українське національне термінознавство, розвиваючись у напрямі дослідження окремих галузевих термінологічних систем, набуває рис цілісної, сформованої галузі знань. У подальшому на основі дисертаційної роботи можливе дослідження терміносистеми книгознавства - комплексної науки, що об'єднує бібліотечну, друкарську, видавничу, книготорговельну та науково-інформаційну підсистеми. Вивчення особливостей формування бібліотечної термінології відкриває шлях для подальшого дослідження та унормування сучасної терміносистеми. Теоретичні положення і фактичний матеріал можуть бути використані у лексикографічній роботі (створення енциклопедії книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства; міжнародного термінологічного словника), стандартизації фахової термінології, у навчальному процесі при вивченні курсу лексикології, навчальних спецкурсів, вивченні історії української літературної мови.

На захист виносяться такі основні положення: 1. Коливання інтенсивності розвитку та функціонування української бібліотечної термінології безпосередньо пов'язані з умовами існування української державності та зростанням національної свідомості. Активізація позитивного впливу історичних обставин збігається з пожвавленням виробничо-технічного та соціально-комунікативного чинників.

2. Свідоме формування УББТ розпочалося в кінці минулого століття. У 20-х роках ХХ ст. тенденції термінологізації спеціальних понять характеризуються орієнтуванням на рідномовний єрунт,гармонійне поєднання національного та іншомовного, що закладало передумови до інтегрування в міжнародну термінологію. На кінець 80-х років була сформована сучасна УББТ як цілісна система ієрархічно організованих мовних одиниць, що забезпечує номінативними засобами поняттєву базу бібліотечної справи.

3. УББТ сформована переважно на українській власній лексичній основі. Формування бібліотечної термінології в умовах зростання наукових і міжмовних інтеграційних процесів зумовило наявність значної кількості іншомовних запозичень. Їй властива генетична різнорідність мовних одиниць, що відтворює тривалий історичний процес розвитку терміносистеми.

4. Основним загальномовним лексико-семантичним особливостям (полісемія, омонімія, синонімія, антонімія) в системі термінології бібліотечної справи притаманні специфічні риси, що засвідчує відносну самостійність термінології як підсистеми літературної мови.

5. Творення бібліотечно-бібліографічних термінів відбувається за моделями словотвору української мови шляхом використання спеціалізованих словотворчих формантів, які відтворюють конкретні значення. Унормування бібліотечної термінології шляхом вилучення лексичних дублетів, непродуктивних словотворчих моделей сприятиме полiпшенню системної організації УББТ.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорені на засіданні відділу лексикології, термінології та ономастики Інституту української мови НАН України, а також на II, III, Y Міжнародних наукових конференціях "Проблеми української науково-технічної термінології" (Львів, 1993, 1994, 1998), I,II,III Всеукраїнських наукових конференціях " Українська термінологія і сучасність" (Київ, 1996, 1997, 1998).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 11 публікаціях, серед них "Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів" та 4 статті у наукових збірниках.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків (167 с.), списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 188 с.