Структурно-логічний аналіз художнього твору.

Купрієнко Володимир Миколайович

КББб-1-12-4.0д

Редагування художньої та дитячої літератури

Відповіді до семінару 2

Питання:

Структурно-логічний аналіз художнього твору.

Зворотньо-поступальний хід художнього твору.

Навички редакторського аналізу художнього твору.

Фактичний зміст художнього твору.

Логічний складинк художнього твору.

Відповіді:

Структурно-логічний аналіз художнього твору.

Уявне складання плану тексту (структурно-логічний його аналіз). Редактор ділить читаний текст за змістом на частини, кожна з яких має свою микротем, виділяє в кожній найсуттєвіше - опорні смислові пункти, виявляє їх підпорядкованість, а також виділяє головні і другорядні. Для цього можна навіть складати схеми, графіки. Іноді смислова угруповання тексту представляє труднощі при безпосередньому читанні, то її необхідно зробити окремо. Без складання такого плану важко досягти глибокого розуміння тексту.
Співвіднесення змісту тексту з тими знаннями, якими вже володів читач, включення змісту тексту в систему знань, що склалася у читача. Знаючи аудиторію, на яку розраховано художній твір, редактор аналізує, на які знання і який досвід "лягає" твір. Що в ньому буде свідомо зрозуміло читачеві, а що вимагає пояснень. А крім того це дозволить редактору глибше вникнути в фактичну сторону тексту й оцінити правильність фактологічним матеріалом.
Співвіднесення різних частин тексту: тієї, що читається, з тими, що вже прочитані, але не за структурою, як при складанні плану, а за змістом. Цей прийом внутрішнього співвіднесення частин тексту за змістом допомагає редакторові побачити і виправити фактичні та логічні помилки, протиріччя, бездоказовість суджень і т.д.
Використання наочних уявлень, образів. Головний зміст цього прийому в тому, щоб зуміти зорово уявити те, що написано в тексті. Якщо такий "переклад" на мову образів утруднений або образ виходить нереалістичним, то це ознака неполадки в тексті. Наприклад, фраза: "На столі лежала напіврозкриті книга" - саме той випадок. Або тут треба було уточнити, що лежить між сторінками, або пояснити, як це можливо по-іншому.
"Переклад" змісту тексту на "свою" мову. Цей прийом передбачає, що редактор повинен освоїти текст, зробити його "своїм", тобто вміти переказати його зміст своїми словами. Це і критерій розуміння тексту, і засіб його досягнення. "Уявний конспект ", написаний своїми словами.
Антиципація - передбачення, передбачення подальшого викладу. Коли читач розуміє текст, він як би передбачає. Передбачає напрямок його розвитку, передбачає думки автора. Редактор повинен стежити за тим, щоб такий процес йшов у міру. Погано, коли фабула художнього твору. Дії героїв "проглядаються" від початку до кінця без праці. Тоді читати такий твір нецікаво. Але якщо читач зовсім не може устежити за думкою автора і вгадати хоча б загальний напрямок її руху, то це теж сигналнеблагополуччя в рукописі. Бо передбачення плану подальшого викладу допомагає читачеві і редактору стежити за розвитком сюжету, сприймати композицію твору, допомагає осмислювати його логічну структуру. У викладу є своя логіка, якщо вона порушується, то найчастіше це проявляється в тому, що порушується процес передбачення.
Постановка читачів предваряющих питань. У процесі читання у читача мимоволі виникає цілий ряд питань. Що стало з цим другорядним героєм? Чому інший персонаж поступив так-то? Що ховається за таємничою фразою героїні? І він при читанні тексту шукає відповіді на ці питання. Редактору необхідно стежити, щоб необхідна більшість з таких питань знайшло відповіді в тексті, щоб всі сюжетні лінії були закінчені, взаємно ув'язані або логічно обірвані. Нерідко залишилися в тексті не отвеченнимі передують питання стають відправними пунктами продовження оповідання в наступному творі про тих же героїв.
Перераховані вище прийоми служать способом глибокого засвоєння тексту редактором і допомагають йому вирішити головну своє завдання - співвіднести написане автором з темою, задумом всього твору. Для цього йому краще всього поставити себе на місце читача і постаратися знайти в книзі те, що шукає в ній читач. Зацікавлена ​​позиція редактора завжди допомагає йому побачити текст очима читача. Плідність його роботи з текстом залежить від його інтелектуальної активності, від вмілого і усвідомленого застосування розумових прийомів роботи з рукописом. Як правило, інтуїтивно ці прийоми використовуються усіма редакторами, але при цілеспрямованому їх застосуванні редактор може досягти більшого.