Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Позатекстові елементи художнього твору
Присвята — позатекстовий елемент твору, метою якого є вказівка на особу або іншу реалію, які відіграли в житті митця певну роль, мали для нього важливе значення, справили на нього той чи інший вплив. Звичайно присвяти стосуються людей, проте не обов’язково. Так, М. Коцюбинський присвятив новелу «Intermezzo» кононівським полям.
Епіграф (від гр. epigraphe — напис на пам’ятнику) — короткий влучний вислів (уривок з якогось твору, крилата фраза, прислів’я чи приказка, афоризм), ужитий на початку твору чи його частини, що асоціативно вказує на тему, специфіку стилю, створює відповідний настрій та ін.
Присвяти та епіграфи в творах ЗНО:
| Твір, автор | Присвята, епіграф |
| «Кавказ» Т. Шевченка | Присвята: «Искреннему моему Якову де Бальмену». Епіграф: «Кто даст главе моей воду, И очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощь о побиенных...» (Иеремии. Глава 9, стих 1). |
| «Катерина» Т. Шевченка | Присвята: «Василю Андрійовичу Жуковському на пам’ять 22 квітня 1838 року». (Звільнення поета з кріпацтва). |
| «Гайдамаки» Т. Шевченка | Присвята: «Василию Ивановичу Григоровичу на память 22 апреля 1838 года». (Звільнення поета з кріпацтва). |
| «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка | Епіграф: «Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата своего ненавидит, ложь єсть» (Иоанна, глава 2, стих 20). |
| «Земля» О. Кобилянської | Присвята: «Своєму батькові Юліанові Я. Кобилянському посвячує авторка». Епіграф німецькою: «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша». |
| «Intermezzo» М. Коцюбинського | Присвята: «Кононівським полям». |
| «Я (Романтика)» М. Хвильового | Присвята: «Цвітові яблуні» (назва новели Михайла Коцюбинського). |
| «Місто» В. Підмогильного | Епіграфи: «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є, як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє» (Талмуд. Трактат Авот); «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» (Анатоль Франс. «Таїс»). |
| «Мисливські усмішки» Остапа Вишні | Присвята: «Максиму Рильському» |
1.3.3. Засоби художньої виразності
Зображувально-виражальні (художні) засоби в художній літературі — це мовні засоби, за допомогою яких створюється образність і емоційно-естетична виразність художніх творів.
Художній (поетичний) звукопис — притаманне саме художньому мовленню використання фонетичних особливостей національної мови з метою створення відповідних звукових, інтонаційних, темпових ефектів, що сприяють увиразненню смислів, закладених у поетичний твір. До засобів належать асонанс, алітерація.
Троп (від гр. trope — зворот) — незвичне, значеннєво неодномірне слово або словосполучення, ужите в переносному значенні для характеристики предметів і явищ за допомогою своїх вторинних (переносних) смислів або внутрішньої форми. До тропів відносять епітет, постійний епітет, порівняння, заперечне порівняння, метафору, персоніфікацію (уособлення), алегорію, метонімію, синекдоху, гіперболу, літоту, оксиморон, символ та ін.
Художній (поетичний) синтаксис — специфічна побудова синтаксичних конструкцій (словосполучень, речень) у поетичному творі, яка впливає на інтонаційний малюнок (інтонацію, логічний наголос, темп читання), завдяки чому постає як художній прийом, спрямований на увиразнення змісту, ідей, образів, посилення емоційності тощо. До поширених синтаксичних прийомів (фігур) у тексті належать: стилістичні фігури, або фігури поетичної мови — антитеза, тавтологія, паралелізм; риторичні фігури — риторичне звертання та риторичне запитання; інверсія, анафора, асиндетон, полісиндетон тощо.
Date: 2016-07-22; view: 444; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА... |