Бібліотеки Візантії.

Письмові джерела повідомляють про наявність у Візантії десятків монастирських бібліотек і патріаршим бібліотеці. Початок зібранню книжкових фондів публічної візантійської бібліотеки поклав римський імператор Костянтин Перший Великий (274-337), після якого його племінник Юліан Відступник (апостата) (331-363) не тільки збільшив фонди рукописів до 120000 примірників, а й зробив її предметом своїх постійних турбот, за що освіченого монарха недолюблювали християнські проповідники.

Характерно, що після посвячення в Елевсінські містерії в Афінах, він перейшов з християнства в язичництво, за що і отримав своє прізвисько апостата. (Елевсінські містерії були присвячені Деметрі і подіям Критського катаклізму). А це свідчить про те, що в зазначений час (355 р.) уже не всі, навіть римські імператори, удостоювалися честі бути присвяченими в таємниці сповідувані релігії. А візантійський імператор Феодосій Другий Молодший (Каліграф), не лише постійно поповнював бібліотеку, а й власноруч переписував рідкісні книги, за що і заслужив своє прізвисько Каліграф.

Бібліотека сильно постраждала від вогню при Василіска, але пізніше була відновлена ​​імператором Зеноном. Однак ще пізніше, римський імператор Лев Третій Исаврянин (717-741), озлоблений на вчених, які опиралися богословам християнства, замкнув їх у публічній бібліотеці і спалив живцем. При цьому також постраждало кілька десятків тисяч рукописів.

Слід сказати, що в Константинополі в будівлі Вуколеон (царського палацу) існувала ще й багата імператорська бібліотека вибраних книг, яку, як вважають, заснував син Костянтина Великого, Констанцій Порфірогенет (Багрянородний), значно збільшена при династії Комнінів (1081-1185 рр..)

Візантія, що мала в своїх книгосховищах гігантські книжкові фонди, пережила два історичних книжкових погрому, влаштованих у тринадцятому столітті хрестоносцями і в чотирнадцятому турецькими військами.

Про те, як знецінилися книги, після захоплення Константинополя, свідчить візантійський хроніст п'ятнадцятого століття Дукас: «Коли Константинополем оволоділи турки, то греки продавали десять рукописів Платонових, арістотелева, богословських, за одну дрібну монету».

Він же пише, що при розграбуванні міста турки довго не могли вирішити питання, куди дівати «незліченну безліч книг». Однак величезна кількість книг візантійцям вдалося врятувати від розграбування, переправивши їх у монастирі Афона.

При цьому Ватопедський монастир Афона отримав книги візантійських імператорів Андроніка Другого Палеолога та Іоанна Четвертого. Слід сказати і це важливо для подальшого розповіді про бібліотеку Івана Грозного, що в цьому монастирі десять років проходив послух Максим Грек, згодом витребували Іоанном Грозним для своєї бібліотеки. Як і слід було очікувати, після підкорення Константинополя і захоплення турецькими військами незліченних і безцінних стародавніх рукописів Візантії, настала епоха турецького Ренесансу.