Вкажіть способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав. 9 page

У зв'язку з цим, та з огляду на те, що свідоцтво має ознаки документа дозвільного характеру, Держкомтелерадіо розроблено та листом від 06.10.2014 N 4299/23/11 направлено на розгляд та погодження до заінтересованих органів проект Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

Мінекономрозвитку України не погодило законопроект, посилаючись на те, що передбачена Законом процедура видачі Свідоцтва має виключно документальний характер, коли органом влади здійснюється перевірка поданих суб'єктом господарювання заяви та документів, що додаються до неї.

Разом з тим, факт внесення до реєстру не може бути пов'язаний з наданням прав суб'єктам господарювання, а має на меті облік суб'єктів господарювання, які набули прав на провадження діяльності у сфері видавничої справи.

За своїми ознаками діяльність у видавничій сфері не створює ризиків загрози життю і здоров'ю населення та навколишньому природному середовищу.

Практика регулювання такого виду діяльності, як видавнича справа, європейським законодавством здебільшого не передбачає дозвільних процедур, обмежуючись реєстрацією даного виду діяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" одним з основних принципів державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності.

У зв'язку з цим, Мінекономрозвитку України запропонувало замінити запровадження дозвільної процедури з видачі Свідоцтва на заявницький (реєстраційний) принцип, що забезпечить дотримання вимог вищезазначених законів, а також цілей і завдань Уряду в частині розширення свободи підприємницької діяльності та скорочення функцій адміністративного регулювання економіки.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою проекту Закону України є зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності у видавничій сфері шляхом запровадження декларативного принципу обліку суб'єктів видавничої справи.

З цією метою законопроектом пропонується внести зміни до статей 5, 12, 14, 15,16 і 21 Закону України "Про видавничу справу", а також доповнити вказаний Закон новими статтями.

3. Правові аспекти

Правовою підставою розроблення проекту Закону України є пункт 1 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950.

У даній сфері суспільних відносин діють Конституція України, закон України "Про видавничу справу", постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 N 341 "Про затвердження Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України", від 28.09.98 N 1540 "Про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції" та інші нормативно-правові акти.

Реалізація проекту Закону України передбачає внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.98 N 1540 "Про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції", а також визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 N 711 "Про платну адміністративну послугу, що надається Державним комітетом телебачення і радіомовлення".

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття та реалізація Закону України не потребує додаткових матеріальних та інших витрат.

5. Позиція заінтересованих органів

Позиція заінтересованих органів буде відома після погодження ними проекту Закону України.

6. Регіональний аспект

Проект Закону України не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6-1. Запобігання дискримінації

У проекті Закону України відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону України відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект Закону України для громадського обговорення оприлюднено:

з 29.01.2015 у підрубриці "Проекти Законів України" рубрики "Законопроектна діяльність" та у підрубриці "Проекти регуляторних актів" рубрики "Регуляторна політика" офіційного веб-сайту Держкомтелерадіо;

з 29.01.2015 у підрубриці "Проекти на обговорення" рубрики "Громадянське суспільство і влада" Урядового порталу в мережі Інтернет.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону України не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону України є регуляторним актом та відповідає принципам державної регуляторної політики.

10-1. Вплив реалізації акта на ринок праці

Реалізація Закону України не впливає на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Прийняття Закону України дозволить запровадити заявницький (реєстраційний) принцип ведення господарської діяльності суб'єктами видавничої справи, що в свою чергу забезпечить дотримання вимог законодавчих актів, а також цілей і завдань Уряду в частині розширення свободи підприємницької діяльності та скорочення функцій адміністративного регулювання економіки

Закон України «Про видавничу справу» — закон України №318/97-ВР підписаний Президентом України Леонідом Кучмою 5 червня 1997 року.

Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи.

Відповідно до Конституції України цей Закон покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.

За Законом “Про видавничу справу”, видавнича справа складається з:

· видавничої діяльності;

· виготовлення видавничої продукції;

· розповсюдження видавничої продукції.

Суб'єктами видавничої справи є:

· видавці;

· виготовлювачі;

· розповсюджувачі видавничої продукції.

Такими суб'єктами можуть бути:

· громадяни України,

· іноземці;

· особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах;

· юридичні особи України;

· юридичні особи інших держав.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про видавничу справу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 32, ст.206)

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3047-III (3047-14) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194
N 762-IV (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 1268-IV (1268-15) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.141
N 1407-IV (1407-15) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 2707-IV (2707-15) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.429
N 2855-IV (2855-15) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.553
N 317-V (317-16) від 02.11.2006, ВВР, 2007, N 1, ст.3
N 521-VI (521-17) від 18.09.2008, ВВР, 2009, N 6, ст.20
N 3352-VI (3352-17) від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.486
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 2-3, ст.41
N 5492-VI (5492-17) від 20.11.2012, ВВР, 2013, N 51, ст.716
N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014, ВВР, 2014, N 34, ст.1172
N 927-VIII (927-19) від 25.12.2015, ВВР, 2016, N 6, ст.61
N 954-VIII (954-19) від 28.01.2016, ВВР, 2016, N 10, ст.102 }

Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює
порядок організації та провадження видавничої діяльності,
виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, умови
взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи.
{ Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014 }

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) цей Закон
покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського
народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх
духовності та моралі, доступу членів суспільства до
загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів,
видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів
видавничої продукції.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) виготовлення видавничої продукції -
виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем
видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними
засобами;

2) виготовлювач видавничої продукції - суб’єкт
господарювання, що здійснює виготовлення тиражу видання;

3) видавець - суб’єкт господарювання, що здійснює видавничу
діяльність;

4) видавництво - юридична особа, основним видом діяльності
якої є видавнича діяльність;

5) видавнича діяльність - організаційно-творча,
господарсько-виробнича діяльність видавців, спрямована на
підготовку і випуск у світ видавничої продукції;

6) видавнича організація - юридична особа, що здійснює
видавничу діяльність разом з іншими видами діяльності;

7) видавнича продукція - сукупність видань, випущених
видавцем (видавцями);

8) видавнича справа - провадження або поєднання суб’єктами
господарювання таких видів діяльності: видавничої діяльності,
виготовлення видавничої продукції, розповсюдження видавничої
продукції;

9) видання - твір (документ), що пройшов редакційно-видавниче
опрацювання, виготовлений шляхом друкування, тиснення або іншим
способом, містить інформацію, призначену для поширення, і
відповідає вимогам національних стандартів, інших нормативних
документів з питань видавничого оформлення, поліграфічного і
технічного виконання;

10) вихідні відомості видання - сукупність даних, що
характеризують видання та призначені для його оформлення,
бібліографічного опрацювання, статистичного обліку та інформування
споживача;

11) замовник видавничої продукції - фізична чи юридична
особа, яка замовляє видавничу продукцію, беручи на себе фінансові
зобов’язання;

12) міжнародний стандартний номер - номер, який на
міжнародному рівні ідентифікує відповідне видання певного видавця;

13) розповсюдження видавничої продукції - доведення
видавничої продукції до споживача через торговельну мережу або в
інший спосіб;

14) розповсюджувач видавничої продукції - суб’єкт
господарювання, що здійснює розповсюдження видавничої продукції;

15) суспільно необхідні видання - види видань, передбачені до
випуску за державним замовленням для задоволення пріоритетних
державних потреб;

16) тематична програма - програма випуску суспільно
необхідних видань за бюджетні кошти, розроблена в установленому
порядку;

17) тираж (наклад) - кількість виготовлених примірників
видання.

{ Стаття 1 в редакції Закону N 1554-VII (1554-18) від
01.07.2014 }

{ Статтю 2 виключено на підставі Закону N 1554-VII
(1554-18) від 01.07.2014 }

Стаття 3. Мета видавничої справи

Видавнича справа спрямована на:

задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій
продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності;

створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів
незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового
стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне
вираження своїх поглядів і переконань;

сприяння національно-культурному розвитку українського народу
шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та
розширення тематичного спрямування українського книговидання;

забезпечення доступу українського суспільства до
загальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мовою кращих
здобутків світової літератури, науки тощо, налагодження співпраці
з іноземними видавництвами, українською діаспорою, укладення
відповідних міжнародних угод;

випуск видань мовами національних меншин України для
задоволення їхніх культурно-освітніх потреб; { Абзац сьомий статті
7 в редакції Закону N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014 }

{ Абзац восьмий статті 7 виключено на підставі Закону
N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014 }

збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали
б у світі знання про Україну;

{ Абзац десятий статті 7 виключено на підставі Закону
N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014 }

сприяння закордонним українцям у забезпеченні вітчизняними
виданнями. { Статтю 3 доповнено абзацом згідно із Законом
N 2707-IV (2707-15) від 23.06.2005; із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014 }

Стаття 4. Законодавство про видавничу справу

Відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією
України (254к/96-ВР), Господарським кодексом України (436-15),
законами України "Про інформацію" (2657-12), "Про обов’язковий
примірник документів" (595-14), "Про авторське право і суміжні
права" (3792-12), "Про державну таємницю" (3855-12), "Про
державну підтримку книговидавничої справи в Україні" (601-15),
"Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"
(2782-12), "Про державну підтримку засобів масової інформації та
соціальний захист журналістів" (540/97-ВР), цим Законом та
іншими нормативно-правовими актами.

{ Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 521-VI
(521-17) від 18.09.2008; в редакції Закону N 1554-VII
(1554-18) від 01.07.2014 }

Стаття 5. Державна політика у видавничій справі

Державна політика у видавничій справі визначається Верховною
Радою України і грунтується на принципах дотримання свободи у
видавничій справі, протидії її монополізації, зміцнення
матеріально-технічних, організаційних, правових і наукових засад
видавничої справи, гарантії соціального і правового захисту її
працівників.

Державна політика у видавничій справі спрямовується на
підтримку розвитку національного книговидання, наповнення
україномовними виданнями ринку, фондів бібліотек, забезпечення
потреб навчальних і наукових закладів, Збройних Сил України та
інших військових формувань, правоохоронних органів, підприємств,
установ і організацій необхідними виданнями державною мовою.

Державна політика підтримки культур національних меншин у
видавничій справі здійснюється через відповідні органи виконавчої
влади із залученням національно-культурних товариств, а також
Українського інституту книги в межах повноважень, визначених
законом та статутом.

{ Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 954-VIII (954-19) від 28.01.2016 }

Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у
видавничій справі, спрямовує і координує роботу міністерств та
інших органів виконавчої влади у цій сфері.

Державне регулювання і контроль у видавничій сфері здійснює
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у видавничій сфері (далі - уповноважений орган).

{ Статтю 5 доповнено новою частиною п'ятою згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012; в редакції Закону N 1554-VII
(1554-18) від 01.07.2014 }

Державна політика у видавничій справі може конкретизуватися і
коригуватися в законах України на основі вивчення ринку видавничої
продукції, аналізу потреб, попиту і пропозицій з урахуванням
державної статистики друку.

Держава надає пріоритети щодо випуску суспільно необхідних
видань з метою забезпечення функціонування органів законодавчої,
виконавчої та судової влади, охорони здоров'я, науки, освіти,
культури, соціального захисту населення за державними тематичними
програмами і на засадах державного замовлення.

Державна політика у видавничій справі відповідно до
поставленої мети здійснюється також шляхом податкового, митного,
валютного та інших видів регулювання.

Держава надає підтримку суб’єктам видавничої справи, створює
сприятливі умови для розвитку книговидання відповідно до Закону
України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні"
(601-15). Передача в оренду державного та комунального майна
суб’єктам видавничої справи здійснюється відповідно до Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12).
{ Статтю 5 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом
N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014 }

Стаття 6. Державна підтримка і особливості приватизації
у видавничій справі

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у видавничій сфері, разом з іншими органами державної
влади вживає заходів із розвитку книговидання та
книгорозповсюдження, популяризації вітчизняної книговидавничої
продукції.

{ Статтю 6 доповнено новою частиною першою згідно із Законом
N 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012 }

Приватизація книжкових, газетно-журнальних видавництв,
підприємств поліграфії та книгорозповсюдження загальнодержавного
значення, що мають на своєму балансі приміщення і/або високі
технологічні лінії для випуску високоякісної друкованої продукції
та її поширення, може здійснюватися шляхом акціонування в такому
порядку:

51 відсоток акцій залишається за державою;

25 відсотків акцій передається акціонованим поліграфічним та
книготорговельним підприємствам;

24 відсотки акцій передається юридичним особам - видавцям,
які випускають продукцію на даному поліграфічному підприємстві або
розповсюджують її через дане підприємство оптового
книгорозповсюдження, що перетворені в акціонерні товариства
відкритого типу або є такими. Пакети акцій між ними розподіляються
пропорційно до обсягів продукції, що друкується і
розповсюджується.

Держава надає підтримку видавництвам, видавничим
організаціям, поліграфічним та книготорговельним підприємствам, що
випускають або розповсюджують не менше 50 відсотків продукції
державною мовою та малотиражні (до 5 тисяч примірників) видання
мовами нечисленних національних меншин, а також видання,
аудійовані у спеціальному цифровому форматі для сліпих, осіб з
порушеннями зору та осіб з дислексією або надруковані
рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих, шляхом надання пільг щодо
сплати податків та зборів. Така підтримка надається і при
вивезенні видавничої продукції, випущеної в Україні, та при
ввезенні видавничої продукції вітчизняних видавців, виданої
українською мовою та мовами нечисленних національних меншин, що
проживають в Україні.

{ Частина третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 927-VIII (927-19) від 25.12.2015 }

Видавництва користуються послугами організацій поштового,
телеграфного і телефонного зв'язку за тарифами, передбаченими для
бюджетних організацій та установ.

Видавництвам, що спеціалізуються на випуску продукції
рекламного та еротичного характеру, підтримка з боку держави не
надається.

Стаття 7. Фонди підтримки і розвитку видавничої справи

Для фінансування заходів, спрямованих на підтримку і розвиток
видавничої справи, її матеріально-технічної і наукової бази,
можуть утворюватися фонди з міжнародним, всеукраїнським та
місцевим статусом.

Стаття 8. Мова у видавничій справі

У видавничій справі мова застосовується відповідно до статті
10 Конституції України (254к/96-ВР) та визначається законом.

{ Частина перша статті 8 в редакції Закону N 1554-VII (1554-18)
від 01.07.2014 }

Уся друкована продукція, призначена для службового та
ужиткового користування (бланки, форми, квитанції, квитки,
посвідчення, дипломи тощо), що розповсюджується через державні
підприємства, установи і організації, видається державною мовою.

Держава заохочує здійснення видавничої діяльності,
виготовлення і розповсюдження видавничої продукції державною мовою
та мовами національних меншин, що проживають в Україні.

{ Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014 }

Завдання щодо забезпечення дотримання державної мовної
політики у видавничій сфері покладається на центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у видавничій
сфері.

{ Частина четверта статті 8 в редакції Закону N 5460-VI
(5460-17) від 16.10.2012 }

Р о з д і л II

ОРГАНІЗАЦІЯ І ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Стаття 9. Організаційно-правові форми у видавничій справі

{ Назва статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014 }

У видавничій справі на засадах різних форм власності
використовуються будь-які організаційно-правові форми, передбачені
законодавством.

Стаття 10. Суб'єкти та об'єкти видавничої справи

{ Назва статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014 }

До суб'єктів видавничої справи відносяться видавці,
виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції.

Суб'єктами видавничої справи в Україні є фізичні особи -
підприємці, юридичні особи України та іноземних держав.

{ Частина друга статті 10 в редакції Закону N 1554-VII (1554-18)
від 01.07.2014 }

Суб'єкти видавничої справи вступають у правові, майнові,
виробничі відносини із суб'єктами інших сфер діяльності відповідно
до законодавства.

Суб'єкт видавничої справи може бути одночасно видавцем та/чи
виготовлювачем та/чи розповсюджувачем видавничої продукції.

{ Частини четверту і п'яту статті 10 замінено однією частиною
згідно із Законом N 1554-VII (1554-18) від 01.07.2014 }

Відносини між суб'єктами видавничої справи регулюються
окремими угодами, укладеними згідно з законодавством.

Об'єктом видавничої справи є видавнича продукція. Види
видань, що належать до видавничої продукції, визначаються
відповідними національними стандартами.

{ Статтю 10 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 1554-VII
(1554-18) від 01.07.2014 }

Стаття 11. Засновник (співзасновники) суб’єкта видавничої
справи

Засновником (співзасновниками) суб’єкта видавничої справи, що
є юридичною особою, можуть бути громадяни України, іноземці та
особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних
підставах, юридичні особи України та іноземних держав.

Засновник (співзасновники) суб’єкта видавничої справи
затверджує установчі документи суб’єкта видавничої справи, що є
юридичною особою.

Засновник (співзасновники) суб’єкта видавничої справи має
право брати участь у формуванні видавничої програми, доборі
кадрів, одержувати прибуток від видавничої діяльності,
виготовлення та розповсюдження видавничої продукції.

{ Стаття 11 в редакції Закону N 1554-VII (1554-18) від
01.07.2014 }

Стаття 12. Державний реєстр видавців, виготовлювачів і
розповсюджувачів видавничої продукції

З метою обліку суб’єктів видавничої справи в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України, уповноваженим органом
ведеться Державний реєстр видавців, виготовлювачів і
розповсюджувачів видавничої продукції (далі - Державний реєстр).

Суб’єкти господарювання провадять діяльність у видавничій
справі після внесення їх до Державного реєстру на підставі
свідоцтва про внесення суб’єкта господарювання до Державного
реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої
продукції (далі - свідоцтво).

Видача свідоцтва або прийняття рішення про відмову в його
видачі, переоформлення, видача дубліката та анулювання свідоцтва
здійснюються уповноваженим органом.

Діяльність у видавничій справі без внесення до Державного
реєстру провадять:

органи законодавчої, виконавчої, судової влади - для випуску
офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого
нормативно-правового характеру, бюлетенів судової практики;

підприємства, установи, організації, навчальні заклади,
наукові установи, творчі спілки, інші юридичні особи - для випуску
і безоплатного поширення інформаційних (бібліографічних,
реферативних, оглядових), рекламних видань про свою діяльність;
видань, що містять нормативні акти з виробничо-практичних питань
таких підприємств, установ та організацій; службових та методичних
матеріалів, документів для потреб їхньої статутної діяльності, а
також матеріалів на правах рукопису, розмножених за допомогою
технічних засобів.

{ Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV
(762-15) від 15.05.2003; в редакції Закону N 1554-VII
(1554-18) від 01.07.2014 }

Стаття 13. Заява про внесення суб’єкта господарювання до
Державного реєстру

Заява про внесення суб’єкта господарювання до Державного
реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої
продукції (далі - заява) подається до уповноваженого органу і має
містити таку інформацію про суб’єкта господарювання:

для фізичної особи - підприємця:

прізвище, ім’я, по батькові;

вид (види) діяльності у видавничій справі;

паспортні дані;

місце проживання;

номери засобів зв’язку;

для юридичної особи:

повне та скорочене найменування;

відомості про засновника (співзасновників) суб’єкта
господарювання (прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані (для
фізичної особи), повне найменування (для юридичної особи),
місцезнаходження (місце проживання), номери засобів зв’язку;

вид (види) діяльності у видавничій справі;

місцезнаходження;

номери засобів зв’язку.

До заяви додаються нотаріально засвідчені копії установчих
документів суб’єкта господарювання - юридичної особи.

Заява складається державною мовою, підписується керівником
суб’єкта господарювання (чи уповноваженою ним особою), що є
юридичною особою, або суб’єктом господарювання, який є фізичною
особою - підприємцем. Підпис керівника суб’єкта господарювання (чи
уповноваженої ним особи) на заяві скріплюється печаткою.

{ Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5492-VI
(5492-17) від 20.11.2012; в редакції Закону N 1554-VII
(1554-18) від 01.07.2014 }

Стаття 14. Внесення суб’єкта господарювання до Державного
реєстру

Рішення про видачу свідоцтва та внесення суб’єкта
господарювання до Державного реєстру або про надання письмового
повідомлення про відмову у видачі свідоцтва ухвалюється
уповноваженим органом протягом 30 календарних днів з дати
надходження заяви.