Навчальна швейна майстерня

Вступ

Українська легка промисловість сьогодні є потужним багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання. Вона забезпечує приблизно 150 тис. робочих місць. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку. На підприємствах галузі, розташованих в усіх регіонах України, зосереджено близько 7% загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловості і 2,4% виробничих фондів.

У галузі легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підприємств, з них у текстильній промисловості – близько 2,5 тис., з виробництва готового одягу і хутра – близько 6 тис., шкіри і шкіряного взуття – близько 1,5 тис. Практично всі підприємства легкої промисловості приватизовані, а ті, що знаходяться у державній власності, становлять менше 1%.

Галузь складається з 17 підгалузей, має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість пов’язана з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни.

Із загального числа підприємств текстильної промисловості понад 140 здійснюють зовнішньоекономічну діяльність: експортують свою продукцію до країн Європи і СНД – в основному чоловічий та жіночий верхній одяг, костюми, блузки, сорочки, а також одяг промислового призначення, нижню білизну, рукавиці, рукавички.

Як і текстильних виробів, на ринку представлено дуже багато імпортних трикотажних виробів. При цьому практично половина всього імпорту швейної продукції припадає на Китай. Найбільше було імпортовано: колготок, панчіх, шкарпеток, гольфів; светрів і пуловерів; тенісок і майок.

Виробництво трикотажу в Україні представлено такими видами одягу, як нижній трикотаж (футболки, теніски, близько 24 млн шт.), верхній трикотаж (светри, кофти, пуловери, близько 10 млн шт.). Також виробництво було направлено на випуск панчішно-шкарпеткових виробів, спортивного одягу та одягу для дітей.

Інвестиційна привабливість підприємств легкої промисловості у розміщенні капіталу (у вигляді фінансів, обладнання, сировини) полягає в швидкій окупності вкладень, завдяки незначним строкам виробництва і реалізації продукції, в швидкому переформуванні асортименту, наявності місцевих сировинних ресурсів (вовна, льон, шкірсировина) і потенціальній ємності ринку України.

Висока конкурентоспроможність провідних компаній національної легкої промисловості, зростаючий середній доход населення, історична розвиненість легкої промисловості України дозволяє галузі знайти значні можливості. Легка промисловість в Україні має серйозні перспективи для подальшого розвитку навіть за участі сильних конкурентів на ринку.

У 2007 р. Міністерством було розроблено ряд заходів, направлених на удосконалення державного регулювання розвитку легкої промисловості, підтримку інноваційно-інвестиційних проектів, удосконалення структури виробництва з урахуванням розвитку світових ринків товарів легкої промисловості, розвиток вітчизняної сировинної бази, проведення ефективної митно-тарифної політики, забезпечення сертифікації продукції і впровадження систем управління якістю, а також науково-технічне забезпечення технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості. Крім того, раніше Кабінет міністрів України схвалив концепцію Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 р. Відповідне розпорядження уряду №673 датовано 27 грудня 2006 р.

1. Історія розвитку політехнічного коледжу

Коломийський політехнічний коледж Національного університету «Львівська політехніка» -сучасний вищий навчальний заклад, один з найстаріших закладів освіти на Прикарпатті.

Коломийський політехнічний коледж — один з найстаріших закладів освіти в Україні. Коломийський політехнічний коледж бере свій початок від дев'яностих років позаминулого століття, від часу, коли в Коломиї були закладені основи школи деревного промислу. Австрійський уряд своєю постановою від 15 листопада 1894 року дав їй офіційну назву «Цісарсько-королівська фахова школа деревного промислу». Навчальний заклад, що взяв в основу своєї програми багаті традиції гуцульського деревного мистецтва, мав чотири фахові відділи: різьба фігурна і орнаментальна, столярство будівельне і меблеве, токарство по дереву, а також теслярство.

Тут же давалася і характеристика навчальних планів і вказувалося, що навчання було орієнтоване на гуцульські традиції. Про діяльність школи деревного промислу в Коломиї в 1895 році згадує і газета «Буковина»:

Починаючи з 1939 року школа була переведена в розряд фабрично-фахових і готувала в основному робітників з механічної обробки дерева, столярів і опоряджувальників.

З початку другої світової війни і окупації Західної України Німеччиною, в 1941 році школі повернуто її попередній статус, а в 1942 році відкрито ще 9 нових відділів: будівельний, стельмахавський, боднарський, кравецький, шевський, слюсарний, бляхарський, електромонтажний і годинникарський. В цей час вона отримала назву "Державна реміснича школа з українською мовою навчання в Коломиї". В ній було відкрито філію Львівської технічно-фахової школи — будівельний ліцей, який готував спеціалістів з архітектури та внутрішнього оформлення будівель. Після створення при школі бурси (гуртожитку) різко зросла кількість учнів від 480 в 1941р. до 800 в 1944р.

Наступний етап розвитку школи, її навчально-матеріальної бази розпочався після війни з Німеччиною 1941-1945 рр. Дуже важко було в ці дні організувати навчання і побут учнів. Але все ж таки, на основі цієї школи в 1945 році створено технікум механічної обробки деревини, який здійснював підготовку кадрів для деревообробної та меблевої промисловості. Голодні роки, розруха та відсутність елементарних речей, необхідних для навчання та практичної підготовки, не змогли перешкодити молодим галичанам та учням із східних областей України здобути освіту. Колишні випускники технікуму з 1945 року — понад 20 тисяч) працюють в різних галузях виробництва (деревообробна, машинобудівна, хімічна). Серед них люди, які є його гордістю: наукові працівники вищих навчальних закладів, викладачі вищих навчальних закладів, керівники підприємств, організацій, висококваліфіковані спеціалісти.

Наказом Міністерства деревообробної промисловості УРСР від 16.05.1991 року №32/120 «Коломийський технікум механічної обробки деревини» реорганізовано в «Коломийський механіко-технологічний коледж». Період 1991-1994 рр. не був найкращим в Україні: скорочувався штат працюючих на заводах, студентам не діставалися вільні робочі місця, стало очевидним загрозливе безробіття, люди місяцями не отримували заробітної плати. І в цій складній ситуації навчальний заклад не тільки вижив, а й набув нової якості.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 17.05.2000 року №139 Коломийський механіко-технологічний коледж перейменовано в Коломийський політехнічний коледж, враховуючи те, що здійснюючи підготовку фахівців з різних напрямків і спеціальностей, назва механіко-технологічний коледж вже не відображала реальних напрямків підготовки фахівців. 100 висококваліфікованих викладачів ведуть плідну навчально-виховну, методичну та наукову роботу. Серед них заслужені вчителі України, кандидати наук, аспіранти, викладачі-методисти, старші викладачі, викладачі вищої категорії. Коледж акредитований з усіх напрямів підготовки спеціалістів, пройшов ліцензування на право загальноосвітньої підготовки з видачею атестата за середню школу.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 22.01.2010 року № 33 створено відокремлений структурний підрозділ Коломийський політехнічний коледж Національного університету «Львівська політехніка».

Структура коледжу:

· Денне механічне відділення;

· Денне технологічне відділення;

· Денне відділення бухгалтерського обліку і фінансів;

· Денне економічне відділення;

· Заочне механіко-економічне відділення.

· Діяльність коледжу

Підготовка молодших спеціалістів за спеціальностями:

· маркетингова діяльність; фінанси і кредит;

· бухгалтерський облік;

· організація виробництва;

· розробка програмного забезпечення;

· монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва;

· обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафтогазопереробної промисловості;

· моделювання та конструювання промислових виробів;

· оброблювання деревини / Підготовка бакалаврів (за скороченим терміном навчання) за напрямом підготовки: облік і аудит.

Випускники коледжу продовжують навчання в вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації за скороченим терміном навчання.

Сьогодення

Коломийський політехнічний коледж сьогодні — державний навчальний заклад вищої освіти, що здійснює підготовку на рівні державних стандартів висококваліфікованих спеціалістів з фінансів, біржової діяльності, менеджменту, бухгалтерського обліку, технології деревообробки, обслуговування обладнання підприємств деревообробної промисловості, обслуговування систем і засобів автоматизації технологічного виробництва, моделювання та конструювання виробів народного вжитку.

Підготовка фахівців здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодший спеціаліст та бакалавр. Коломийський політехнічний коледж створив навчальні комплекси з такими вищими навчальними закладами III-IV рівня акредитації:

· Українським державним лісотехнічним університетом;

· Інститутом підприємництва і перспективних технологій при НУ "Львівська політехніка";

· Чернівецьким державним університетом;

· Прикарпатським університетом;

· Тернопільською академією народного господарства.

· Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу.

· Хмельницьким державним університетом.

· Київським національним університетом технологій та дизайну.

При коледжі створені консультаційний пункт Інституту підприємництва та перспективних технологій при «НУ Львівська політехніка» та центр дистанційного навчання Хмельницького державного університету. Випускники коледжу продовжують навчання в вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівня акредитації, з якими створені навчальні комплекси, за скороченим терміном навчання: молодший спеціаліст — з ІІІ курсу; бакалавр — з V курсу.

Коломийський політехнічний коледж — це комплекс, у якому створені всі умови для навчання, відпочинку та розвитку таланту.

На сьогодні коледж розташований у 2-х корпусах. Навчальна площа становить 11269кв.м.

Навчальний процес забезпечений ПЕОМ. У коледжі працює 3 комп'ютерні класи на 61 дисплейне місце, де кожен студент має змогу у відповідності до вимог навчальних планів спеціальностей і згідно з освітньо-професійними програмами відпрацьовувати комп'ютерні програми з фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін. Локальна мережа, що підключена до інтернету складається з 35 комп'ютерів.

Коледж має тісні зв'язки з лісокомбінатами Івано-Франківської області.

Майстерні коледжу оновлюються новим обладнанням, що дозволяє вдосконалювати практичні навики. Після закінчення практики в майстернях більшість студентів коледжу отримують 2-3 розряди з робочих професій.. Найбільш здібні студенти отримують 4 розряд.

У 2010 р. Коломийський політехнічний коледж вступив у структуру Національного університету «Львівська політехніка». Таким чином студенти отримали змогу продовжити навчання у вищому навчальному закладі.

Навчальна швейна майстерня

Майстерня створена для організації та проведення практичних навчань з студентами спеціальності «Моделювання та конструювання виробів народного вжитку»

В програмі практичних занять передбачається удосконалення навиків, виготовлення товарної продукції, поліпшення набутих знань та умінь. Навчання практичних занять здійснюється майстром виробничого навчання, відповідно до навчального плану.

Майстерня забезпечена наочними посібниками, технічними засобами навчання, технічною та довідковою літературою, базовими конструктивними основами.

Майстер виробничого навчання має окреме робоче місце для збереження документації: журналу навчальних занять, робочої навчальної програми, щоденника, відомості оцінок за результатами кожного виду практики, журналу реєстрації інструктажу по техніці безпеки, зразки обробки вузлів швейних виробів, альбоми.

Проводиться навчання у 2 підгрупи по 10-16 чоловік. Тривалість робочого дня не перевищує 6 навчальних годин. В навчальному приміщенні дотримуються санітарно-гігієнічні норми так, як умови виробничого середовища впливають на самопочуття і працездатність людини відповідно до ГОСТу 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» та ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми виробничих приміщень».

Величина температури повітря робочої зони становить 16-25^о С; відносна вологість за ГОСТом складає 40-60%; швидкість руху повітря коливається від 0,2 до 0,5 м\с.

У швейній майстерні дотримуються таких вимог:

«Положення про навчання неповнолітніх професіям пов'язаних з важкими роботами і роботами і шкідливими або небезпечними умовами праці» (затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.12.1994р. №130);

«Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми» (затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.196р. № 59);

«Правила пожежної безпеки України від 14.06.1995р.

Навчальна майстерня розміщення в основній споруді коледжу. Загальна площа майстерні становить 100кв.м. Відповідно до вимог техніки безпеки приміщення умовно розділене на 2 частини. На одній частині встановлений конвеєр з швейним обладнанням, а на другій- розкрійний стіл, гладильні столи, манекени, вішалки для викройок, дзеркало. Передбачена в майстерні і роздягалка, і кімната гігієни. Проведене освітлення (ЛДТ-40), яке відповідає нормам освітленості Е=800лк. Всі електричні мережі прокладено в метало рукавах та установлена одиниця під'єднана до контору заземлення.

В швейній майстерні встановлено:

· 2 швейні машини 97 класу;

· 2 швейні машини 51 класу;

· 1 петельна машина (зигзаг) 241 класу;

· 1 стіл розкрою розміром (2х3);

· 8 швейних машинок 1022 класу;

· 2 манекени (46 і 48 розмірів);

· 3 праски;

· 15 стільців.

Майстерня забезпечена кутниками, лінійками різних розмірів для побудови лекал, креслень, голки для ручної роботи (для тонких тканин № 65-75, для товстих тканин №40-60, для бавовняних №80).

В роботі застосовують:

· Ножиці- для розкрою тканини, підрізки деталей, обрізки ниток;

· Сантиметрові стрічки – для зняття мірок та перевірки виробу;

· Шило або колишек – для виправлення кутиків, переколювання міток, виточок, кишень;

· Різці – для перенесення контурів деталей на папір.

При організації роботи кожен студент знає свої обов'язки так, як він проходить вступний інструктаж (який проводить інженер по техніці безпеки) та інструктаж на робочому місці (який проводить майстер виробничого навчання).

В навчальній майстерні студент який прийшов на навчальну зміну одягає робочий одяг, взуття, прибирає волосся під косинку і лише тоді приступає до роботи.

Робоче місце відповідає нормам безпеки:

· Швейна машинка під'єднана до заземлення;

· Рухомі частини машини сховані під огородженням;

· Дотримані безпечні відстані від одного робочого стола до іншого

(0,8-1м);

· Відстань від робочого стола до стіни становить 1,2м;

· Стіл розкрою (2х3) має доступ з чотирьох сторін, а відстань від стола до колони 0,75м.;

· В приміщенні установлений індивідуальний електричний щит;

· Майстерня забезпечена аптечкою, яка періодично поповнюється, вогнегасником типу ВП-2, інструкцією по техніці безпеки, планом евакуації при пожежі.

3. Нормативно-технічна документація на куртку дитячю

Індивідуальне завдання полягало у виготовленні куртки дитячої.

3.1.Технічний малюнок.

Вигляд спереду Вигляд ззаду

3.2. Технічний опис.

Куртка дитяча, для повсякденного носіння, демісезонна, напівприлеглого силуету, з кокеткою, двох шовним вшивним рукавом, застібкою на блискавці, з коміром.

· На пілочці розташовані вертикальні вертикальні шви з оздоблюючим строчками та застібкою – блискавкою.

· На спинці розташована кокетка, вертикальні шви та відрізна спинка по низу.

· Всі шви оформлюються подвійними оздоблюючими строчками.

Виріб рекомендовано виготовляти із джинсової тканини.

Рекомендовані розмірні ознаки, см:

· Зріст: 92-98;

· Окружність грудей: 56;

· Окружність талії: 53;

· Окружність стегон: 58.

Таблиця 3.2.1.

Специфіка деталей крою

Технологічна послідовність пошиття та ВТО куртки дитячої

Технологічний процес виготовлення складається з трьох секцій: заготовча, монтажна і оздоблювальна.

В заготовчій секції виконується обробка окремих деталей виробу: обробка коміру, пілочки, спинки, рукава, манжет.

Монтажна секція – на цьому етапі виконується з'єднання деталей виробу: пілочки зі спинкою, вшивання коміра в горловину, вшивання рукавів у пройму. Монтажна секція у плечових виробах переважно починається із з'єднання плечових зрізів. В поясних виробах – вона починається зі з'єднання бокових зрізів.

Оздоблювальна секція – це остаточна обробка виробу, яка включає в себе обметування петель, пришивання гудзиків, кінцева чистка.

Заготовча секція

Обробка коміра

1. Проклеїти клейовою павутинкою верхній та нижній коміри.

2. Обшити верхній комір нижнім.

3. Зрізати зайву тканину на кутах коміра.

4. Вивернути комір назовні.

5. Прострочити оздоблюючу строчку.

6. Запрасувати комір.

Обробка пілочки

7. Зшити центральну та середню частину пілочки вшиваючи блискавку.

8. Зшити середню частину пілочки з боковою.

9. Обметати шви.

10. Запрасувати шви.

11. Прострочити оздоблюючою строчкою вздовж швів.

12. Пропрасувати готову пілочкую.

Обробка спинки

13. Зшити центральні, середні та бокові частини спинки.

14. Розпрасувати шви.

15. Обметати шви.

16. Прострочити оздоблюючими строчками вздовж швів.

17. Пришити кокетку.

18. Запрасувати шов.

19. Обметати шов.

20. Прострочити оздоблюючою строчкою.

21. Пришити нижню частину спинки.

22. Запрасувати шов.

23. Обметати шов.

24. Прострочити оздоблюючою строчкою.

25. Попрасувати готову спинку.

Обробка рукавів

26. Зшити ліктєві зрізи.

27. Обметати шов.

28. Розпрасувати шов.

29. Прострочити оздоблюючою строчкою

30. Зшити нижні зрізи рукавів.

31. Обметати шов.

32. Розпрасувати шов.

33. Прострочити оздоблюючою строчкою.

Монтажна секція

34. Зшити плечові зрізи пілочки та спинки.

35. Запрасувати шов.

36. Вшити комір в горловину.

37. Обметати шов.

38. Запрасувати шов вшивання коміра в горловину.

39. Зшити бокові зрізи пілочки та спинки.

40. Обметати шов.

41. Запрасувати шов.

42. Проклеїти клеєвим матеріалом підборта та обшивку.

43. Зшити підборт з обшивкою.

44. Обметати шви.

45. Запрасувати шви,

46. Пришити підборт до пілочки вшиваючи блискавку.

47. Зрізати зайву тканину на кутах.

48. Вивернути куртку назовні.

49. Запрасувати.

50. Вшити рукава в пройму.

51. Обметати шов.

52. Запрасувати шов.

53. Намітити лінію підгину рукавів.

54. Запрасувати по наміченій лінії.

55. Прострочити оздоблюючу строчку.

56. Намітити лінію підгину куртки.

57. Запрасувати по наміченій лінії.

58. Прострочити оздоблюючу строчку по низу та пілочці куртки.

Оздоблююча секція

59. Почистити куртку від виробничого сміття.

60. Виконати завершальне ВТО.

4. Контроль якості у швейній майстерні

Важливою ланкою в управлінні якістю продукції є технологічний контроль.

Головне завдання технологічного контролю – забезпечення випуску високоякісної продукції, що відповідає стандартам і технічним умовам.

Основним об'єктом технічного контролю є сировина, матеріали, комплектуючі вироби та інше, що надходить до швейної майстерні. Стан виробничого обладнання, інструментів, дотримання технологічної дисципліни на робочих місцях, деталі, вузли, готова продукція.

За призначенням контроль поділяється на попередній, проміжний, остаточний, інспекційний.

Попередній контроль полягає у перевірці якості сировини, матеріалів і напівфабрикатів до початку їх обробки, а також комплектуючих виробів і деталей для збірки з метою запобігання надходження бракованих предметів праці.

Проміжний – здійснюється у процесі виготовлення деталей за окремими операціями. Він може бути поопераційним і груповим.

Поопераційний проміжний контроль здійснюється після кожної операції.

Груповий проміжний контроль – після декількох операцій, пов'язаних з повною або частковою обробкою окремої деталі.

Остаточний контроль передбачає перевірку придатності деталей, вузлів після їх повної обробки для виявлення не якісної продукції. Нерідко супроводжується спеціальними технічними випробуваннями і аналізами з визначення рівня якості ухвалених об'єктів і їх відповідності стандартам або технічним умовам.

Інспекційний контроль – полягає у перевірці продукції, яка пройшла контрольні операції, з метою з’ясування достовірності первинних результатів контролю, а також для оцінки роботи контрольних операцій. Розрізняють стаціонарний і рухомий контроль.

Рухомий контроль здійснюється безпосередньо на місці виконання технологічних операцій і застосовується для перевірки.

За ступенем контроль може бути суцільним і вибірковим. При суцільному контролі-перевірці піддають всі без винятку об’єкти одного найменування. Застосовується він при виготовленні відповідних деталей після операцій, які мають вирішальне значення для подальшої обробки виробів, а також супроводжується великим відсотком браку.

Вибірковий контроль передбачає перевірку частини партії однорідних об’єктів з використанням статистичних методів контролю. Застосовується він для перевірки великої кількості однакових об’єктів, а також у тому випадку, коли контроль тих чи інших якісних параметрів виробу приводить до його руйнування або іншим змінам.

Відомо, що порушення вимог до якості продукції, що виписується, призводить до збільшення витрат виробництва і споживання. Тому вся продукція, що виготовляється підлягає контролю якості. Контроль якості передбачає вимір кількісних та якісних характеристик, властивості продукції.

Мета контролю якості полягає у своєчасному запобіганні можливого порушення вимог до якості та забезпечення заданого рівня якості продукції та мінімальних витрат на їх виробництво.

Завданням контролю якості є:

· Встановлення відповідності продукції і процесів, вимогам нормативно - технічної документації, зразкам - еталонам;

· Інформація про перебіг виробничого процесу та підтримання його стабільності;

· Захист підприємства від постачань недоброякісних матеріалів;

· Виявлення дефектів продукції на ранніх стадіях, запобігання випуску недоброякісної продукції.

Індивідуальне виробництво

Процес виготовлення швейного виробу здійснюється в певній послідовності: підготовка тканини до розкрою, розкладка викрійки на тканині, розкрій виробу, підготовка деталей крою до обробки, виготовлення швейного виробу. Підготовка тканини до розкрою.

Перевірити якість тканини: визначити наявність дефектів – плям, розривів, недоліків фарбування. При їх виявленні виконати позначку крейдою на виворітній стороні або кольоровими нитками. Визначити лицьову і виворітну сторону тканини; ширину і довжину тканини, напрям нитки основи; характер малюнка: односторонній – малюнок спрямований в одну сторону; різнобічний – малюнок спрямований в обидві сторони. Виконати декатерування – волого-теплову обробку тканини для запобігання подальшої усадки.

Розкладка викрійки на тканині. Розкласти тканину з урахуванням характеру малюнка, згином до працюючого. Виконати складання тканини вдвоє лицьовою стороною всередину (в згин або в розворот). В згин – тканина складають удвічі по довжині. В розворот – тканина настилають у всю ширину. Виконати зрівняння країв і їх сколювання. Вирівняти поперечний зріз тканини.

Розкрій швейного виробу. Розкласти викрійки на тканині, поєднуючи центр викрійок зі згином тканини, з урахуванням економії тканини. Приколоти викрійки до тканини за допомогою шпильок. Виконати на тканині розмітку припусків на обробку згідно викрійці.

Припуск – це відстань від лінії основного контуру деталі до зрізу тканини.

Під час виконання розкрою треба дотримуватися прийомів роботи з ножицями:

· тримати ножиці за кільця правою рукою так, щоб проріз гвинта було спрямовано до себе;

· вузьке лезо ножиць перебувало під тканиною;

· різати в напрямку від себе прямо або вліво;

· не переміщувати тканину під час роботи, притримувати її лівою рукою.

Прийоми роботи з ножицями при розкрої різати середньою частиною лез, не зрушуючи їх до кінця.

Розкрій виробу. Розкроїти виріб по лініях припусків. Відколоти деталі викрійки. Сколоти деталі крою шпильками. Скласти деталі крою.

Примірка

Невід’ємною частиною процесу виготовлення одягу за індивідуальним замовленням є примірка виробу на фігурі замовника. Мета примірки – досягнення ідеальної посадки виробу на фігурі, задовільнити всі потреби замовника. Існує два методи виготовлення виробу з примірками: з однією приміркою і двома примірками.

Для виготовлення моделей за індивідуальними замовленнями, так як фігури замовників в більшості мають відхилення від типової тілобудови, проводять дві примірки.

Підготовка виробу до І-ої примірки

1. Перевірити наявність всіх деталей крою.

2. Перенести контрольні лінії і знаки.

3. Продублювати деталі клеєвим покриттям.

4. Зметати рельєфні зрізи.

5. Виконати волого-теплову обробку пілочок.

6. Заметати підборти.

7. Провести волого-теплову обробку спинки, зметати середній шов.

8. Зметати і заметати бічні і плечові шви.

9. Заметати низ виробу.

10.Відтягнути верхню частину рукава зі сторони переднього зрізу, зшити і розпрасувати передні шви, зметати і заметати ліктьовий шов правого рукава, заметати низ рукава, припрасувати.

11.Вметати або приколоти булавками правий рукав в пройму.

12.Вметують нижній комір в горловину.

Проведення І-ої примірки

Виріб одягають на замовника, підставляючи плечові накладки. Скріплюють шпильками ділянку застібки на лінії півзаходу. Проводять примірку з правої сторони замовника. Необхідно звернути увагу на правильну посадку виробу на фігурі замовника, на степінь облягання виробу на ділянці грудей, талії, стегон, перевірити напрямок ліній плечових і бічних швів. Уточнити лінію пройми, горловини, форму лацкана, коміра. Уточнити довжину виробу і довжину рукава, ширину рукава вверху і внизу, місце розташування кишені, петель.

Уточнення виробу після І-ої примірки

Після проведення першої примірки виріб розметати. Закрійник на правій пілочці уточнює лінії горловини, пройми, бічних швів, низу виробу і рукава, позначених при проведенні примірки. Уточнює розміщення петель, кишень, лінію перегину лацкана, ставить контрольні знаки для з’єднання деталей. Підготовка виробу до ІІ-ої примірки

1. Перевірити наявність всіх деталей крою, видалити непотрібні строчки тимчасового призначення, перевести крейдові лінії на парні деталі.

2. Повністю обробити пілочку (рельєфні зрізи, кишені, борт), спинку.

3. Викроїти підкладку у відповідності до уточнених деталей верху.

4. Зметати зрізи і заметати бічні шви, припрасувати.

5. Зметати зрізи і заметати плечові шви.

6. Заметати низ виробу.

7. Обробити і вметати в горловину нижній комір.

8. Зметати зрізи і заметати ліктьові шви рукавів, заметати низ рукавів.

9. Вметати в пройми обидва рукава, перевірити якість вметування рукавів на манекені.

Обробка рельєфних зрізів

1. Зметати рельєфні зрізи з боку бічної частини пілочки, суміщаючи контрольні мітки (зріз низу, лінії талії, лінії грудей та плечові зрізи).

2. Зшити рельєфні зрізи зі сторони бічної частини пілочки шириною шва 1,0- 1,5 см.

3. Видалити нитки зметувальної строчки.

4. Розпрасувати рельєфні шви на спеціальній колодці.

Проведення другої примірки

Нероздільною частиною процесу виготовлення одягу за індивідуальними замовленнями є примірка виробу на фігурі замовника. Пошиття виробу з двома примірками проводять в тих випадках, коли передбачається виготовлення складної моделі, коли фігура замовника має різко виражені відхилення від типового тілобудови, або коли закрійник немає достатнього досвіду роботи. Одягаємо виріб на замовника, підставляючи плечові накладки. Сколоти борти на рівні грудей, талії і стегон шпильками. При проведенні другої примірки закрійник остаточно уточнює: - баланс виробу; - степінь облягання виробу на фігурі; - розміщення плечових, бічних швів; - правильність вметування рукавів в пройми; - розміри і форму коміра; - довжину виробу спереді, ззаді, збоку;

Перевірку виконати спочатку з лицьового боку виробу зверху вниз, оглядаючи комір, пілочки, спинку, рукава і оздоблювальні деталі. Потім виріб перевернути виворотом вверх і продовжити контроль зверху вниз, перевіряючи верхній комір, підборта.

Під час перевірки якості контролювати наступне:

· симетричність форми і розташування парних деталей;

· правильність розташування деталей;

· рівність країв деталей;

· якість обробки канта обшивних деталей;

· правильність напрямку малюнку в деталях виробу;

· суміщення малюнку, симетричність малюнку в парних деталях;

· якість стібків, строчок і швів;

· міцність внутрішнього кріплення деталей;

· якість клейового з’єднання;

· правильність обробки застібки, пришивання фурнітури та закріпок;

· наявність зовнішніх дефектів тканини;

· якість волого-теплової обробки.

5. Охорона праці

5.1.3аконодавство України «Про охорону праці»

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя та здоров’я в процесі трудової діяльності.

Згідно цього Закону умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на цьому робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, професійного обладнання, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Роботодавець повинен створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання та перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Працівник зобов’язаний:

· Дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

· Знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

· Проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди;

· Усі працівники через кожні 2 роки здають санітарний мінімум;

· Виконувати строго правила особистої гігієни, мати приємний зовнішній вигляд. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог, згідно діючого законодавства України.

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Винятком можуть бути особи, які досягнули 15 років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює..Заробітна плата працівникам молодше від 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому розмірі, ж працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, на під земних роботах, крім деяких підземних робіт, а також залучення жінок до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання та переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Граничні норми підіймання та переміщення важких речей жінками:

· Підіймання та переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою-10 кг.;

· Підіймання та переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни-7 кг.

5.3.Заходи з охорони праці та техніки безпеки на швейній майстерні.

Безпека праці - це стан праці за який виключений вплив на працюючих не безпечних факторів.

Заходи з охорони праці та техніки безпеки на швейній майстерні:

· Необхідно приступати до виконання робіт у халаті, застібнутому на всі ґудзики. Волосся підібрати в головний убір.

· Перевірити своє робоче місце, переконатися, що воно повністю відповідає безпечним умовам праці.

· Перевірити справність робочого інструменту (голки, наперсток, ножиці.)

· Поверхня робочого столу повинна буїи гладко оброблена.

· Працюючий на швейній машині повинен строю дотримуватися безпечних умов праці. При невмілому і неуважному ставленні до роботи на зшивних і спеціальних машинах працюючий може нести небезпеку, тим хто поруч.

· Перед початком роботи необхідно перевірити справність машини, а у разі виявлення неполадок викликати механіка.

· Забороняється працювати без гумової накидки на металевій педалі.

· При виконанні робіт на спеціальній краг обметувальній машині пальці рук необхідно тримати на краю платформи машини.

· Щоб уникнути травм, роботу на швейній машині потрібно починати плавним натисканням на педаль.

· Нитки та клаптики, що випадково потрапили до приводного механізму, діставати тільки при вимкненому електродвигуні.

· Не гальмувати рукою махове колесо машини, щоб уникнути травмування рук.

Підчас проходження практики нас ознайомили з інструктажами по техніці безпеки. Є такі інструктажі:

· Вступний - проводиться з всіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу незалежно під освіти, стажу, професії, посади. Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці і записується в журнал з охорони праці.

· Первинний проводиться на робочому місці до початку роботи (постійно або тимчасово) первинний інструктаж проводиться і групою або індивідуально

· Повторний проводиться індивідуально або з групою людей, що виконують однакову роботу. Для робіт з підвищеною небезпекою раз на Зміс.

· Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці.

· Цільовий - проводиться з працівниками при виконанні разових робіт, ліквідації аварій, стихійного лиха, проведення ремонтних робіт, які потребують оформлення.

Підчас проходження практики ми повинні дотримуватися правил гігієни. Гігієна праці - це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров'я людини і розробляє заходи профілактики захворювань, збереження здоров’я та продовження життя людини.

Гігієна праці включає в себе такі чинники як: мікроклімат, склад повітря, електромагнітний радіаційний фонд, освітлення.

Відповідно до гігієнічних класифікацій праці умови праці розділяють на 4 групи:

· Санітарно гігієнічні фактори;

· Психологічні елементи;

· Естетичні фактори;

· Соціальні фактори;

Санітарія - це сукупність практичних заходів спрямованих на оздоровлення середовища, що оточує людину. Виробнича санітарія - це галузь, яка спрямована на впровадження комплексу санітарно оздоровчих заходів щодо забезпечення здорових умов праці.

Шкідливі речовини - можуть потрапляти в повітря, воду, та становити небезпеку для здоров’я людини. Ці речовини діють негативно на органи людини: пил, газ, пари та інші. За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на 4 групи:

1- клас надзвичайно небезпечні;

2- клас високо небезпечні;

3- клас помірно небезпечні;

4- клас мало небезпечні;

5.2. Мікроклімат виробничих приміщень.

Мікроклімат виробничих приміщень є важливим виробничим фактором, шо впливає на організм людини. Мікроклімат характеризується такими показниками:

· температура повітря;

· відносна вологість

· швидкість руху повітря;

· інтенсивність теплового випромінювання;

Шкідливі фактори які впливають на організм людини До цих факторів можна віднести:

Шум.

Шум - це будь - який не бажаний звук який наносить шкоду здоров’ю людини знижує працездатність, може призвести до отримання травми в наслідок сприйняття попереджувальних сигналів.

Основна характеристика шуму це звуковий тиск, поширення звукового поля супроводжується переносом енергії, яка визначається інтенсивністю звуку. Шум негативно впливає на організм людини. Тривалий вплив шуму вище 80дБ. Призводить до часткової або повної втрати слуху, ураження центральної нервової системи. Люди, які працюють у виробничих приміщення з шумом 70дБ. в них виявляється запаморочення, підвищена стомленість. Вимірювання шумів повинно відповідати державним санітарним нормам.

Творча діяльність, викладання, конструкторське бюро - 40дБ.

Робота в лабораторії - 6ОдБ.

Приміщення-диспетчерських-служб - 65 дБ.

Приміщення-з шумним устаткування - 75дБ.

Вібрація.

Вібрація - це рух точки або механічної системи при якій відбуваються почергове зростання та спадання в часі, що найменше однієї координати. При тривалій роботі виникає вібраційна хвороба, що призводить до захворювання: Центральної нервової системи, а також порушення координації рухів. Вібрація може передаватися вертикально і горизонтально (від спини до грудей), через руки.

Зменшення вібрації в джерелі виникнення досягається шляхом його конструктивних змін: заміна ударних процесів на без ударні;

використання пластмас; заміні передач на ланцюгові. Зменшення вібрації здійснюється за допомогою-віброізоляції.

Випромінювання.

Інфрачервоне випромінювання - це природна радіація або штучні об’єкти де є випромінювання.

Лазерне випромінювання - най частіше застосовується в системах передачі інформації, в біології, медицині, металургії. Дане випромінювання має більше переваги так, як створює певну безпеку для здоров’я людини.

Іонізуюче випромінювання - має важливу роль в сучасній медицині і радіотерапії. Приладами якими вимірюється випромінювання називають — дозиметром. Іонізуюче випромінювання впливає на живий організм людини і викликає ланцюг зворотних і не зворотних змін, що призводить до тих чи інших біологічних наслідків незалежно від рівня випромінювання тривалості дії та властивостей організму.

Електробезпека.

Електробезпека - це система організаційних і технологічних заходів щодо забезпечення захисту людини від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, статичної електрики та електричної дуги.

Електротравма - це травма, яка характеризується пораженням людини електричним струмом. До основних причин електротравм належать:

а) технічні причини - недосконалість конструкції, електроустановок, допущені недоліки при ремонті;

б) організаційно-технічні - відсутність попереджувальних знаків, відсутність заземлення, недостатній контроль, відсутня організація навчання працівників;

в) соціальні - негативне ставлення до виконання роботи, порушення трудової дисципліни, залучення осіб до 18 років.

На підприємствах найбільше стається нещасних випадків через порушення правил електробезпеки. Кожний працівник повинен дотримуватись правил обслуговування електрообладнання. Виробничі приміщення за небезпекою враження електричним струмом поділяють на три категорії:

а) без підвищеної небезпеки;

б) з підвищеною небезпекою;

в) особливо небезпечні.

Для запобігання виникнення нещасних випадків підприємства проводять заміри опору ізоляції для побутових приміщень -1 раз на 2 роки, а для приміщень з виробничим обладнанням -1 раз на рік. Щоб уникнути ураження електричним струмом використовують такі методи:

· Заземлення - це навмисне електричне з'єднання з землею чи еквівалентом металевих не струмопровідних частин електроустановок, які можуть опинитися під напругою.

· Занулення - навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих не струмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою (корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві труби тощо).

· Захисне відключення - призначене для підключення електроустановки при пошкодженні ізоляції і переході напруги в не струмопровідні її елементи, призначені для захисту людини від електротравм.

Пожежна безпека.

Пожежна безпека - стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку». Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд. За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.

Освітлення:

· Природне та штучне освітлення на фабриках відповідає вимогам (НиП П- 4- 79).

· В усіх приміщеннях використовують природне освітлення максимально.

· Для штучного використовують світильники з люмінесцентними лампами білого кольору типу ЛБ.

· Світильники загального освітлення слід розміщувати виходячи з умов створення рівномірної освітленості, захисту ока працюючого від різкого світла, безпеки обслуговування, надійності їх кріплення.

Література

1. Навчальний посібник «Охорона праці», суми 2004р. ЛАКатренко, Ю.В.КГГ, УДХПісіун (СГ..495);

2. Навчальний посібник Львів 2000р. (сг..253);

3. Підручник «Основи охорони праці» м.Київ «0снова»2003р. (сг..462). За редакцією К.П. Ткачука, М.О.Халімовського;

4. 3аконодавсгво України про охорону праці. Збірник нормативних документів в 4-х томах. Київ 1996р.;

5. Кодекс Законів про працю України. Київ,1996р.;

6. 3акон Уіфаїни «Про пожежну безпеку» м.Киш-1996р.;

7. «Технологія крою та шиття» М.В. Головніна, В.М. Михайлець, Київ «Техніка»1980.

Висновок

Переддипломна практика надає професійної підготовки майбутнім спеціалістам, вчить самостійності, ініціативності, набуттю організаційних, дослідницьких навичок, які забезпечують повноцінну роботу випускників за фахом. Крім загальних завдань практики виконувала індивідуальні завдання та самостійно поставлені завдання.

При проходженні практики в швейній майстерні Коломийського політехнічного коледжу було вивчено та освоєно напрямок моди стосовно спідниці жіночої. Було розглянуто багато різних моделей, стилів та фасонів, та обрано модель спідниці для проектування дипломного проекту.

Було розроблено ескіз, технічний опис, лекала до обраної моделі. Розглянуті матеріали та фурнітуру для виконання вибраного виробу.

Вивчили роботу з обладнанням, що є наявним у швейній майстерні коледжу. Виконано всю практичну роботу з пошиття спідниці жіночої.

Зібрано та засвоєно необхідні дані по обладнанню, що є в наявності у швейній майстерні, які будуть описані у дипломній роботі.

Вдосконалено практичні та теоретичні навички з організації та виконання робіт по пошиттю виробів.