Методичні рекомендації до конспектування літератури

Термін «конспектування» означає короткий виклад певної статті, монографії, виступу тощо. Конспектування необхідне не тільки для кращого розуміння навчального матеріалу, але й для глибшого чи нового (під новим кутом зору) осмислення законспектованого матеріалу. Для цього конспект повинен бути коротким, ясним, повним і точним. Для досягнення більшої точності основні положення праці необхідно записувати в формулюваннях автора, вказуючи сторінки на якій викладена думка. Повнота конспекту досягається за рахунок фіксації основних положень роботи, відтворення логіки авторського викладення матеріалу.

Для того, щоб мати можливість працювати з конспектом (записувати свої зауваження і розміркування) краще за все конспектувати тільки на одній сторінці листка, залишаючи іншу пустою.

Під час користування корисно джерело читати принаймні два рази. Читаючи перший раз, складається головне враження про працю. Читаючи друге, виділяється головний зміст, який конспектується.

Конспектуючи наукову працю, слід спиратись на її основні структурні елементи: гіпотезу, теоретичну та експериментальну перевірку гіпотези, факти, емпіричні та теоретичні узагальнення, методику експерименту.

Гіпотеза – передбачення (на основі наявних знань) про існування якоїсь закономірності, причини явища або зв’язку декількох явищ. Наприклад, на основі фактів про розвиток психіки дитини в процесі навчання можна висунути більше розвинуті здібності до довільного запам’ятовування, або, знаючи про те, що психіка людини розвивається й функціонує як цілісне утворення, можна висунути гіпотезу про взаємозв’язок мовлення й рівня розвитку мислення.

Теоретична перевірка гіпотези – це співставлення передбачення із вже доведеними положеннями, принципами, в ході якого виявляється логічна несуперечливість висунутої гіпотези та цих принципів. У процесі експериментальної перевірки гіпотези її правильність встановлюється дослідним шляхом, на основі аналізу даних, отриманих у дослідженні.

Фактами називаються події, які досліднику вдалося помітити й зафіксувати.

Емпіричне узагальнення – це об’єднання явищ об’єктів на основі тільки зовнішніх ознак. Теоретичне узагальнення – це об’єднання об’єктів (явищ), схожих за істотними ознаками, які визначають специфіку даного явища.

Наприклад, усіх учнів на основі спостереження можна розподілити на дві групи – дисципліновані та недисципліновані (емпіричне узагальнення, оскільки враховується тільки зовнішня характеристика учнів). Учнів об’єднано залежно від властивості темпераменту (теоретичне узагальнення, оскільки тут пояснюється причина недисциплінованості одних і дисциплінованості інших).

В методику експерименту включене завдання для досліджуваних (інструкція, матеріал для роботи і т.д.), опис умов проведення досліду (експеримент груповий чи індивідуальний, тривалість тощо), склад і кількість досліджуваних, визначення залежних і незалежних змінних.

Знання структурних елементів наукової роботи допомагає читати і конспектувати (згодом аналізувати на семінарі) наукові публікації.

Під час конспектування важливо відразу знаходити значення незрозумілих термінів, використовуючи різноманітну довідникові літературу.

1. Психология: словарь / [под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского]. – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

2. Философский словарь / [под ред. Ч. Т. Фролова]. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1987. – 590 с.