Форми навчання в гуртках декоративного прикладного мистецтва.

Практична робота.

Самостійна робота вихованців за технологічними картами з елементами програмування: конструювання виробу чи його вузлів, планування трудового процесу, організація робочого місця, проведення технологічних операцій, здійснення самоконтролю. Поточний інструктаж з метою виправлення помилок і закріплення правильних прийомів роботи.

Через кожні 45 хвилин занять об’являється перерва на 10 хвилин.

ІІІ. Заключна частина заняття.

Аналіз та оцінка робіт. Підсумкова бесіда за 10 хвилин до закінчення роботи. Підведення підсумків завершується оцінкою учнівських виробів. У тих випадках, коли робота не закінчена, додається загальна характеристика діяльності учнів, дається завдання додому.

Організовується прибирання робочих місць та лабораторії.

Керівник гуртка організовано виводить дітей з приміщення, вносить у план-конспект свої зауваження, пропозиції, спостереження.

2. Методика навчання техніки виконання контурної різьби.

В композиціях контурного різьблення використовують різноманітні лінії: Прямі, ламані, хвилясті. Орнамент виконаний у техніці контурного різьблення, має вигляд лінійного малюнку. Малюнок орнаменту наносять на поверхню деревини олівцем від руки або перебивають через копіювальний папір. Попередньо лінії контуру малюнка необхідно ретельно опрацювати на папері в шаблоні. Правильно побудована і гарно нанесена лінія багато в чому визначає художню цінність різьбленого оздоблення. Малюнок можна наносити як на чисту, не оброблену поверхню, так і на лаковану. Часто поверхню, не стерся під час різьблення лінії його за допомогою пензлика покривають прозорим лаком. Вправи в контурному різьбленні спочатку слід виконувати на деревині липи, потім берези. Заготовку закріпляють на верстаті і повертають на 180 тільки у разі крайньої потреби. Працювати слід двома руками. Правою рукою тримають стамеску або косячок, а пальцями лівої руки притримують інструмент нижче черенка.

Різблення напівкруглими стамесками. Для різьблення використовують напів круглі стамески: круту, середню, і пологу. Спочатку крутою стамескою надрізають пелюстку. Кутик стамески ставлять на початок лінії, натискуючи на черенок і обертаючи його, до центра розетки. Продовжують надрізування тієї ж пелюстки середньою стамескою, закінчують надріз контуру пологою стамескою. Так надрізають усі пелюстки розетки. Для підрізування контуру (зрізання другої грані) використовують пологу стамеску. Всі пелюстки підряд підрізають спочатку середньою стамескою, а потім пологою. Оволодівши основними прийомами виконання контурного різьблення, можна приступати до різьблення орнаментальних або сюжетних композицій.

Білет №10

1. Дидактичні принципи навчання декоративно - прикладного мистецтва в шкільному гуртку.

Принципи:

- Науковості

- Теорії з практикою

- Систематичності в процесі гурткової роботи.

- Наочності

- Свідомості і активності учнів

- Міцності засвоєння знань умінь і навичок

- Емоційності навчання

Принципи навчання — основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.

Принцип навчання, відображаючи якийсь один іс­тотний аспект процесу навчання, стає підґрунтям для формулювання правил навчання.

Правила навчання залежать від принципу навчання, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприя­ють його реалізації. Вони мають чітко окреслений ха­рактер практичних вказівок, якими користуються в кон­кретній навчальній ситуації.

Процес розвитку педагогічної науки позначений різ­ним обґрунтуванням системи дидактичних принципів і трактування окремих з них. Першу спробу створення цілісної системи принципів навчання здійснив Я.-А. Ко- менський. Його система принципів спирається на прин­цип природовідповідності: у навчанні та вихованні слід враховувати природні, вікові та психологічні особливості дітей. Оскільки природа розвивається поступово, у нав­чанні необхідно дотримуватися принципу послідовності, поступовості й систематичності. Один з найважливіших його принципів — наочність: кожен учитель повинен до­магатися, щоб учні все сприймали чуттям.

2. Декоративно - художнє значення дефектів в деревини.

Кожне дерево по - своєму виявляють внутрішню будову, природну красу матеріалу. Цей природний малюнок, що створюється річними кільцями серцевинними променями, називають текстурою. Поперечні розрізи дають картину розташування річних шарів. Вони чіткі й виразні у сосни, ялини, ясена, яблуні, черешні. Темну частину стовбура у поперечному розрізі називають ядром. Воно дуже виражене у хвойних і листяних порід, тому їх відносять до ядрових порід. Світлу частину називають заболонню. Породи дерев, що дають однаковий за кольором на всій площині розрізів, відносяться до заболонних (береза, клен, граб, самшит, груша, осика). Річні шари у поперечному розрізі концентричне розходяться від ядра, зменшують проміжки, котрі особливо ущільнюються у північній частині стовбура. На радіальних розрізах річні нитки мають вигляд ліній або штрихів, завитків, а на тангентальному розрізі створюють інколи криві завихрення, що нагадують форми хвиль, хмар тощо.

Разом з тим для більш художнього вираження форми виробу можуть бути використані матеріалами з окремими вадами. Дуже цінне в художній обробці деревини є "напливи". При їх розрізах можна отримати красиву текстуру. Крім цього може бути використана деревина з такими вадами: косошарість, згини, поверхове пошкодження комахами, з вадами будови деревини (подвійна серцевина, пасинок, окоренкуватість).

Білет №11

1. Методика навчання техніки виконання ложки кухонної.

1. Формування завдання:

- пошук проблеми;

- усвідомлення проблемної сфери;

(визначитись із напрямом і темою проектної діяльності, з виробом, який потрібно проектувати та виготовляти, описати його, встановити, хто буде ним користуватись і чому в ньому виникла проблема.)

2. Дизайн - аналіз:

-виконання аналізу аналогів у письмовій і графічній формі (див. до дат. 1);

- вироблення дизайн - аналізу, (взаємозв'язок між призначенням виробу і матеріалом, з якого він виготовлений, аналіз форми виробу; зв'язок між формою і функціональним призначенням виробу, способи ручної і механічної обробки матеріалів, кінцева обробка та оздоблення виробів).

3. Аналіз виробу:

- формування основних параметрів і граничних вимог;

- виріб оптимального варіанту та обґрунтування проекту;

- прогнозування результатів;

(сформувати критерії, що враховують інтереси споживача, критерії виробу матеріалу, розмірів виробу, критерії визначення технологічності виробу, екологічні, ергономічні критерії, критерії способу виробництва та оформлення виробу).

До геометричних фігур у геометричному різьбленні відносяться різні "розетки", а саме квадрат, прямокутник, ромб, коло і ін.

2. Декоративно - художні властивості деревини.

Властивості деревини, що їх визначають без зміни хімічного складу й порушеним цілості матеріалу звичайними способами (зважуванням висушуванням, вимірюванням, зовнішнім оглядом тощо) називаються фізичними.

Колір - деревини залежить від ряду факторів, наприклад від району й умов зростання, від породи, клімату, віку дерева тощо. Деревина південних порід звичайно має яскравіший колір. Забарвлення деревині надають дубильні і барвні речовини, смоли й продукти їх окислення, які містяться в клітинах. На повітрі під впливом світла деревина більшості порід темніє, набуваючи, бруднувато - сірого відтінку, під водою колір деревини також змінюється.

Блиск - деревини виявляється в здатності її напрямлено відбивати. Світловий потік і залежить від щільності, кількості й розмірів серцевинних променів, площини розрізу. Чим світліша й щільніша деревина, тим краще вона блищить. Добре розвинені численні серцевинні промені дуба в раціональному розрізі, утворюють блискучі плями й полум'я подібні (смуги). Блиск надає деревині гарного зовнішнього вигляду.

Текстурою - деревини називається природний візерунок на обробленій її поверхні, який утворюється внаслідок перерізання волокон, річних шарів, серцевинних променів, сучків нерозвинутих бруньок. На утворення текстури впливають напрям розрізу стовбура розміщення волокон деревини, кількість і розміри серцевинних променів, видимість річних шарів, переходи кольору й переливи блиску.

Найкращий візерунок виходить на тангентальному розрізі деревини, особливо в таких порід як ясен, дуб, каштан, горіх, карагач, тис. модрина. У бука, клена, явора, дуба, виразний візерунок радіального розрізу.

Гарну текстуру мас завилькувата деревина, особливо карельської берези й наростів. Велику кількість добре розвинутих серцевинних променів дуба особливо добре видно на радіальному й напіврадіальному розрізах.

Фактура - спосіб подачі формування поверхні твору. Загалом її поділяють на природну і технологічну. До природної належить фактура поверхні, котра не зазнала обробки, наприклад природна фактура кори дерева, рогу оленя, каменю та інш. Технологічну фактуру дістають в процесі відповідної обробки матеріалів (різанням, тесанням, кування плетіння, ткання, вишивання).

Білет №12

1. Єдність трудового та естетичного виховання.

Трудове виховання - процес залучення школярів до різноманіт­них педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з ме­тою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці. У процесі фізичної праці в учнів розвиваються мус­кулатура різних частин тіла, координація і точність ру­хів, зграбність, сила, витривалість. Праця сприяє їх ро­зумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами пра­ці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різ­ними знаряддями праці, матеріалами, дізнаються про їх призначення, збагачують свій словниковий запас. Участь школярів у трудових процесах позитивно впли­ває на їх поведінку, дисциплінує. Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці, передусім унавчальній праці К Ушинський на­голошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці» Для багатьох учнів значно легше попрацю­вати фізично, ніж розв'язати математичну задачу або на­писати твір, Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним інди­відом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, на­пруження розумових сил, подолання труднощів і переш­код, самоконтроль, Для цього необхідно пробудити в уч­нів бажання вчитися, розвинути в них пізнавальні ін­тереси й дати їм можливість пізнати радість успіху в нав­чанні, Складність розв язання цього завдання в тому, що школярі не завжди відразу бачать результати навчальної праці. Важлива складова системи трудового виховання — трудовенавчання, що здійснюється від першого класудозакінчення школи, Його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу.

2. Методика навчання техніки виконання геометричної різьби.

Геометрична різьба - один з найдавніших видів різьблення по дереву, при якій зображувані фігури мають геометричну форму в різних комбінаціях. Виконується таке різьблення у вигляді прямолінійних і дугоподібних елементів ножем - косяком і напівкруглими стамесками. Цей вид різьблення популярний через простоту виконання, невеликого вибору інструментів, використовуваних при роботі. У той же час ця різьба не вимагає, як при рельєфному різьбленні, спеціальних знань теорії малюнка. Ще однією перевагою геометричного різьблення є невелика глибина різьбленого малюнка, що не порушує композицію самого виробу. Техніка виконання геометричної різьби.

Невеликі за розміром вироби виконують на обертальній кришці столу або на спеціальному пристрої. Це пов'язано з тим, що всі елементи геометричної різьби слід різати по шару, у напрямку природного зростання і розвитку волокон деревини. У цьому випадку поверхню виробу виходить гладкою і блискучою. При різьбленні проти шару деревини волокна перерізаються, задираються, поверхня виходить шорсткою, матовою.

Виконання різьблення складається з двох етапів: надрізання і підрізання. При надрізанні ніж - косячок затискають в руці лезом на себе і ведуть по лініях малюнка звичайно з нахилом вправо. При підрізанні положення ножа в руці не міняється, тільки руку нахиляють у протилежний бік і роблять підрізання вже надрізаного контуру.

Виїмки поперек волокон деревини починають з прорізання середньої лінії виїмок. Косячок ставлять вістрям леза на початок першої олівцевої лінії вертикально або з невеликим нахилом до себе. Рухом до себе прорізають лінію на глибину близько Змм. При зануренні вістря різачком, в деревину п'ята косячка повинна бути вище поверхні, носі заготовки. В кінці прорізи косячки занурюють в деревину або, навпаки піднімають. Таким чином, прорізають всі середні лінії на заготівлі. Різати потрібно строго по олівцевих лініях, тримаючи косячок у вертикальній площині і занурюючи його на однакову глибину. Дуже важливо не перерізати лінію, що обмежує орнамент, при різьбленні похилих граней виїмки косячок нахиляють вправо або вліво. Кут нахилу повинен бути в межах ЗО - 40°. при більшому нахилі грані виїмки вийдуть пологими й невиразними, при меншому нахилі - занадто різкими.

Точно так само проводиться різьблення лівих граней з нахилом косячка вліво. Різати треба повільно з постійним натиском на різець. Торцеві грані виїмок підрізають, щоб виконувати всі вищеописані правила. Стружки у вигляді тригранної соломки повинні відділятися самі або від подиху різьбяра. Якщо стружка де - не будь не відокремилася, повторюють всі операції спочатку в тому ж порядку. Не слід віддирати стружку пальцями або виламувати її ножем.

Білет №13

1. Види гуртків і напрямок їх роботи з декоративно - прикладного мистецтва і художньої обробки матеріалів для різних вікових груп учнів.

Предметні гуртки. їх створюють з різних навчаль­них предметів (математичні, фізичні, хімічні, літературні та ін.). Щоб зацікавити учнів їх діяльністю, гурткам нерідко дають інтригуючі назви. Члени предметних гурт­ків беруть участь у масових виховних заходах, тематич­них вечорах, конкурсах, олімпіадах, тижнях і місячни­ках знань, випускають стіннівки та радіогазети, альма­нахи. Це сприяє поглибленню знань і підвищує інтерес до навчальних предметів. Технічні гуртки допомагають учням оволодіти певними видами практичної діяльно­сті, набути професійних знань та навичок. Важливо, щоб діяльність технічних гуртків мала суспільне спрямуван­ня. Наприклад, члени радіогуртка, крім вивчення ра­діоапаратури, можуть готувати радіопередачі в школі. Предметні, технічні й спортивні гуртки є позаурочними організаційними формами навчання. їх завдан­ня — поглиблення набутих на уроках знань, розвиток ін­тересів і здібностей дітей. Організовуючи роботу гуртків, педагог не повинен забувати про моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання школярів; має дбати про ви­соку організованість і дисципліну під час занять; залу­чати до роботи гуртків якомога більше дітей; забезпечу­вати активність і самостійність учнів під час занять.

2. Мозаїка, її види і різниця між ними.

Мозаїка — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.

Види мозаїки За способом укладання мозаїчного полотна можна виділити наступні види Маркетрі, Інтарсія, Інкрустація, Блочна мозаїка.

При інтарсії мозаїчна картина приминає вид фігурного зображення, візерунки з різних матеріалом і форм укладаються. Особливістю укладання є, що окремі платівки підганяються один до одного по кромках, склеюють і вкладають в підлогу або стіну, де ріжучими інструментами спочатку вирізують контур. Лицьові сторони пластиною шліфують і полірують, все в залежності від бажаного ефекту.

Інкрустація спосіб укладання мозаїки здійснюється врізання в поверхню різних пластин. Головною особливістю є те, що пластини врізаються на одному рівні з поверхнею. Існує також імітація інкрустації. Вона здійснюється заповненням невеликих заглиблень кольоровими пластинами, для імітації слонової кістка, малахіту. Метод у сучасності застосовується дуже рідко, через свою велику складність й трудомісткість.

Блочна мозаїка - цс вид мозаїки, коли малюнок або орнамент складається зі шматочків (блоків). Що б уявити собі, можна просто збільшити блоки мозаїки до розмірів плитки. Настінний малюнок з плитки представляє собою блочний малюнок. Так і в мозаїці, тільки блоки маленькі.

Мозаїка є прекрасним облицювальним матеріалом. Перевагою мозаїки є можливість використання її на зігнутих ділянках, які важко або взагалі неможливо облицьовувати плиткою великого формату. Але не тільки ця важлива властивість є перевагою цих маленьких чудових квадратиків. За допомогою мозаїки ви можете створювати будь-які композиції, оперуючи маленькими сегментами, як художник пензлем і фарбами.

Білет №14

1. Психолого - педагогічні основи викладання декоративно - прикладного мистецтва.

Завдання позакласної та позашкільної роботи полягає в закріпленні, збагаченні та поглибленні знань, набутих у процесі навчання, застосуванні їх на практиці; розширенні загальноосвітнього кругозору учнів, формуванні в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формуванні інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявленні і розвитку індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організації дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширенні виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.
Її зміст визначається загальним змістом виховання учнівської молоді, який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання. Позакласна та позашкільна робота ґрунтуються на використанні загальних і специфічних принципів виховання, серед яких відокремлюють:
а) добровільний характер участі - учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес;
б) суспільна спрямованість діяльності учнів - цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав загальносуспільним потребам, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва;
в) розвиток ініціативи і самодіяльності учнів - у позакласній і позашкільній діяльності слід враховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу;
г) розвиток винахідливості, дитячої технічної та художньої творчості - під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру (створення нових приладів, удосконалення наявних) приділяти особливу увагу творчому підходу до справи тощо;
ґ) зв'язок з навчальною роботою - позакласна та позашкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи на уроках. Так, знання з фізики можуть бути поглиблені й розширені на тематичному вечорі, а з літератури — під час обговорення кінофільму чи спектаклю за літературним твором;
д) використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу передбачає використання пізнавальних та комп'ютерних ігор, демонстрування цікавих дослідів та ін.
Специфічні принципи позакласної та позашкільної роботи спрямовані на пробудження ініціативності, творчості учнів, реалізації їх потреб у діяльності, яка становить для них непересічний інтерес.
До основних напрямів позакласної та позашкільної освіти відносять:
- соціокультурний, який передбачає допомогу дитині у визначенні свого статусу як особистості через включення її в систему соціальних відносин, зростання її престижу і авторитету, виховання різних соціальних ролей, раннє залучення до участі у розв'язанні різних соціальних проблем - трудових, соціально-політичних, моральних;
- художньо-естетичний - забезпечує художньо-естетичну освіченість та вихованість особистості, здатної до саморозвитку та самовиховання, формування ї художньо-естетичної культури засобами кращих національних і освітньо-культурних надбань, сприяє виробленню умінь примножувати культурно-мистецькі традиції свого народу;
- дослідницько-експериментальний - передбачає включення дітей і підлітків у науково-дослідницьку, пошукову діяльність, поширення наукових знань та їх перетворення в інструмент творчого перетворення в інститут творчого освоєння світу;
- науково-технічний - спрямований па формування у дітей техніко-технологічних знань, розширення їх політичного світогляду, задоволення потреб юної особистості у вдосконаленні освіти з основ інформатики та комп'ютеризації, конструкторської, експериментальної та винахідної діяльності, реалізації здібностей шляхом пошуку та розвитку вмінь, новинок технічного моделювання, конструювання тощо:
- дозвілево-розважальний - передбачає організацію культурного дозвілля дітей та підлітків, спілкування з однолітками різної форми ігрової та дозвілево-розважальної діяльності, поліпшення психічного здоров'я, зняття фізичної та психологічної напруги;
- еколого-природній - забезпечує оволодіння знаннями про навколишнє середовище.
Такі напрями діяльності можуть створити умови для професійної орієнтації самовизначення особистості, від формування стійких мотивів до самореалізації у професійній діяльності, підготовку змін молоді до змін професій, адаптації до ринкової економіки.
Пріоритетною метою розвитку позашкільної освіти та виховання є сприяння становленню творчої особистості дитини, підлітка, молодої людини. Мистецтво по-своєму пізнає світ і в цьому змісті сприяє пізнанню навколишнього – в образній формі розкриває суть явищ і предметів, практично без обмежень воно може розповісти людині про минуле, сучасне і майбутнє, про людське співжиття, культуру, при цьому формує світогляд особистості, виховує її. Твори мистецтва, яскраво та оригінально, допомагають розкрити зміст того, що в житті, здається, вже давно зрозумілим та відомим, тому що через мистецтво ми пізнаємо світ більш інтенсивно, більш емоційно. Завдяки художнім образам, які несуть в собі найбільш узагальнені, яскраві, типові риси навколишнього, мистецтво проникає в суть об'єктивної дійсності, суспільних процесів, аналізує і розкриває їх значення для особистості, допомагає людині образно відтворити у свідомості життєву реальність, духовно осмислити і оцінити її, а отже воно допомагає формувати людину – стимулює почуття, спрямовує думки, розкриває складний внутрішній світ особисті, задовольняє потребу в красі.
Мистецтво виконує двояку функцію: з одного боку воно передбачає споглядання, сприйняття форми, з іншого – вимагає художнього бачення, актуалізації всіх духовних і практичних здібностей особистості „... всього її життєвого досвіду, що кристалізується в її суб'єктивному „я” „ Мистецтво є важливим джерелом естетичної насолоди. Його справедливо називають „наукою почуттів”, адже сприймати мистецтво, розуміти його – особлива праця душі, напружена праця почуттів і думки. Образи мистецтва, що сприймаються та відповідають інтересам і поглядам особистості, адекватно впливають на її суб'єктивний світ, породжують багатогранні і складні переживання. Цей процес є не лише інтелектуальним. Він насичений позитивними чи негативними почуттями. В результаті людина не лише усвідомлює, але й глибоко відчуває об'єктивний зміст, закладений в художніх узагальненнях.
Сила мистецтва не лише в тому, що його твори викликають у нас емоції і почуття – завдяки мистецтву ми вчимося естетично сприймати дійсність, образно мислити і оцінювати. Емоції, думки, фантазії, породжені мистецтвом формують характер, волю, світогляд особистості в цілому. Мистецтво створює конкретно-чуттєві образи, завдяки яким відбувається духовно-активне спілкування людини і мистецтва „Специфічність мистецтва полягає у тому, що воно є духовно-практичним способом освоєння дійсності Мистецтво не потребує особливої галузі практичного впровадження, на відміну від наукових досягнень. Бо твори мистецтва сприймаються як елементи життєвого, форма їхнього існування дозволяє входити в побутову сферу людей і завдяки цьому вони звернені до особистості, її індивідуальних і суспільних потреб, інтересів та здібностей. Дана властивість мистецтва особливо актуальна у сучасних містах та селах, особливо це стосується міста. Швидкі темпи містобудування, стандартизація позбавляє їх індивідуальності. Лише намагання інтегрувати образотворче мистецтво та архітектуру створює естетичне середовище для праці, побуту та відпочинкуЯк бачимо мистецтво в процесі духовно-практичного виховання виконує нічим не замінну роль. Позашкільна та позакласна робота мають сприяти:

• творчій спрямованості особистості, усвідомленню нею значення передусім творчих, гуманітарних потреб, мотивів, цілей як провідне у її розвитку та життєдіяльності;
• розвиток творчих рис, характеру, а саме цілеспрямованості, ініціативності, допитливості, самостійності, вимогливості, винахідливості, оригінальності, працелюбності, відповідальності тощо;
• творчій самосвідомості, що виявляється у самопізнанні та адекватній самооцінці, самоорганізації, самореалізації, самовдосконалення;
• розвиток творчих якостей інтелекту - логічного, діалектичного та цілісного сприйняття дійсності, спостережливості дослідника, творчої уяви і фантазії, уваги і пам'яті;
• постійному зростанню потенціалу творчої діяльності - бажання систематично здобувати нові знання у певній галузі, вмінню творчо їх використовувати, експериментувати, досліджувати;
• формування психічних якостей творчої особистості, її темпераменту, властивостей нервової системи;
• вихованню у дітей та підлітків здатності до творчого спілкування з діячами науки, техніки, культури, мистецтва, вміти вести діалог.

2. Виникнення та еволюція іграшок на Україні.

Іграшки — це галузь українського народного мистецтва, що об'єднує вироби з кераміки, дерева, лози, соломи, наперу та ін.

Народні керамічні, дерев'яні та плетені іграшки були переважно побічним промислом у системі основного виробництва — гончарства, художнього деревообробншггва чи плетіння виробів. У багатьох осередках плетіння з лози, рогози і соломи виготовляли кошики для дорослих і дітей. Найбільш поширеною іграшкою для сільських дітей були чудернацькі солом'яні ляльки з перев'язаною головою і талією та довгими руками. Колись такі іграшки використовувалися у магічних дійствах.

В останні десятиріччя гончарні осередки поступово занепа­дали, припинялося водночас і виробництво народних іграшок. Однак і зараз відомими центрами їх виготовлення є Опішня, Бубнівка і Косів. Іграшка при всій своїй різноманітності й багатофункціональності залишається важливим засобом виховання дітей. Саме через спрощені іграшки-знаки дитина пізнає світ, навчається мислити узагальненими поняттями і яскравими образами, врешті вона приєднується до одного з джерел народного мистецтва.

Білет №15

1 Зміст програм шкільних гуртків декоративно- прикладного мистецтва.

Навчальна програма це документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання. Навчальні програми повинні мати високий науковий рівень з урахуванням досягнень науково-технічного про­гресу, втілювати виховний потенціал, генералізувати нав­чальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, групувати його навколо провідних ідей і наукових теорій, не містити надто ускладненого і дру­горядного матеріалу, реалізовувати міжпредметні зв'язки та ідею взаємозв'язку науки, практики і виробництва, формувати вміння і навички учнів з кожного предмета.

До навчальних програм додають пояснювальні запис­ки, що розкривають основні завдання викладання пред­мета, особливості організації й методів навчальної діяль­ності, форми зв'язку класної та позакласної роботи, зміст практичних і лабораторних занять, систему вироблен­ня вмінь і навичок як результат викладання предмета.

Відповідно до навчальних програм створюють підруч­ники і навчальні посібники.

2. Методика навчання техніки виконання художньої обробки гілок.

1.Створення образів з гілок, коренів, вирізання квітів.

2.Плетіння - одне з найдавніших занять людини. Плетені вироби з природніх матеріалів супроводжують людину з тих незапам’ятних часів до сьогоднішнього дня.

Потрібно розвити у собі просторове бачення і уміти використовувати у роботі побачене в природі. Мистецтво плетіння з лози - це не тільки вміти плести, а й створювати нове.. Тут необхідно добре вивчити техніку і технологію плетіння. А це залежить в першу чергу від засвоєння видів і способів плетінь. Головне на першому етапі навчитися якісно виготовляти вироби різної складності.

Другий етап - творчий.

Три розділи являють собою три техніки плетіння:

І розділ - просте плетіння;

II розділ - техніка плетіння вишивання хрестиком;

III розділ -техніка ажурного плетіння;

IV розділ - поєднання двох-трьох технік. Застосування техніки плетіння визначається призначеним виробу і складності його форми, а також матеріалом, який використовують при цьому. Перехід від однієї техніки до іншої проходить поступово. Спочатку вивчаємо просте і переходимо до складнішого.

1. Підготувати сировину

2.Сплести виріб

3.Оздобити виріб

Білет №16

1. Добір наочних посібників і виробів для виконання практичних робіт.

Щоб проводити гурткові заняття керівник гуртка користується такими документами: програма гуртка, план роботи гуртка, план заняття, наочні посібники, методична література, допоміжна література, (фахові журнали), журнали з техніки безпеки, планування гурткової роботи починається з вивчення програми і пояснювальної записки. У пояснювальній записці – розкривається завдання заняття, а також деякі вказівки методичного характеру, щодо організації гурткової роботи, використання наочних посібників. У програмі визначено обсяг ЗУН, яких повинні набути гуртківці. Послідовність вивчення тем передбачених програмою, керівник гуртка може змінювати, так само може бути змінене кількість годин на вивчення окремих тем. Календарно-тематичний план складається для того, щоб передбачити скільки потрібно матеріалів, коли їх слід придбати і якими додатковими установками слід поповнити майстерню. Календарно – тематичний план відразу можна скласти на цілий рік, на півріччя і на чверть. Велике значення має ознайомлення керівника гуртка з методичною літературою. У ній є рекомендації як будувати навчальний процес, вибирати об’єкт роботи, а також з інших питань, зв’язаних з вивченням завдань на занятті. Облік поточної роботи ведуть у журналі.

2. Види рельєфної різьби.

Плоскорельєфна різьба має декілька різновидів:

- різьба з заоваленим контуром

- різьба з підібраним фоном.

Загальною ознакою для них являється невисокий умовний рельєф, що розміщений в одній площині на рівні поверхні що прикрашається.

Рельєфна різьба не має плоскої поверхні. Форми орнаментна виявляється рельєфом різної висоти.

Розрізняють барельєфну різьбу - різьбу з низьким рельєфом.

Горельєфна різьба - різьба з більшим високим рельєфом.

Контррельєф- зображення заглиблене в фон.

Прорізна різьба - це різьба у якої фон вибраний, а залишений малюнок або навпаки.

Скульптурна різьба або об'ємна характерна тим, що в ній рельєфне зображення частково або повністю відокремлюється від фону. Домова або корабельна різьба по характеру і техніці виконання буває: рельєфною, прорізною і об'ємною.

Контурна різьба це слід різця у вигляді заглиблень півкруглого трикутного профілю, що перетинаються або не перетинаються між собою, широких або вузьких, глибоких або мілких.

Білет №17

1. Методика навчання техніки виконання декору способом випалювання

Художнє випалювання — один із способів художнього оздоблення виробіві з дерева.

Найчастіше випалюванням прикрашали вироби із смереки, сосни, ялини чи берези. І цецілком зрозуміло, адже ці породи дерев мають у собі смоляні складники. Під дією розпечених на вогні металевих писаків, смоляні компоненти ніби скипаються на випаленій поверхні, не дають повного обвуглення деревини, і соковитого темного тону. Скипання смоли виконує й іншу корисну роль при випалюванні. Смоли водночас діють як фіксаж, тобто закріплюють випалений рисунок, роблять його більш довговічним і стійким. У такому стані значно обмежується вплив вологи на деформацію випалених взірців.

У тих випадках, коли для випалювання використовують інші породи дерева, які мають менший процент смоляних складників, рисунок на них буде закріплюватися слабіше, вигляд його буде значно сухішим і менш виразним.

Техніка виконання орнаментальних оздоб способом випалювання проста і доступна кожному, хто зацікавиться і полюбить цю галузь народної творчості.

Початкове випалювання по дереві, було в той час новим і не досить розповсюдженим різновидом художньої обробки деревини. Апарати для випалювання були погані, працювали на бензині, який накаляв платинову голку. Щоб піддержувати постійне розжарення голки майстер змушений був періодично підкачувати бензин ножною педаллю. Але незважаючи на технічні труднощі, пірографія продовжувала розвиватися.

Значна частина виробів прикрашалася різними візерунками. З винаходом електровипалювача пірографія стала однією із самих технічних простих способів художньої обробки деревини. Її використовують для обробки шкіри, кісток та інших матеріалів.

Для випалювання по дереву, шкіри в домашніх умовах завжди придатний і шкільний електровипалювач виробничого виготовлення. Він призначений для контурних і тональних малюнків в штрихковій і точковій манері.

Орнамент виконують фігурним штифтами без попереднього малюнку.

Засвоювати техніку пірографії потрібно починати з нескладного орнаменту, для якого потрібно виготовити самі прості штифти.

Також для виготовлення штифтів можна використовувати дріт від спіралі електроплитки, але такі штифти недовговічні.

Більш практичні штампи, які вставляють в електропаяльник.

Послідовність роботи

1. Підготувати заготовку

2. Нанести малюнок

3. Випалити малюнок

4. Захистити малюнок

2. Зв'язок викладання художньої обробки матеріалів із загальноосвітніми і профілюючими дисциплінами.

Фізкультура, біологія, географія, математика і т.д.

Білет №18

Форми навчання в гуртках декоративного прикладного мистецтва.

Основною організаційною формою навчання є урок. Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учи­тель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. Урок має такі особливості: є завершеною та обмеженою в часі частиною нав­чального процесу, під час якого розв'язуються певні нав­чально-виховні завдання; кожен урок включається в розклад і регламенту­ється в часі та за обсягом навчального матеріалу; на відміну від інших форм організації навчання, є постійною формою, що забезпечує систематичне засво­єння учнями знань, умінь і навичок; відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в пев­ній логіці; є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяль­ність учнів; спільна діяльність учителя і учнів, а також спіл­кування великої сталої групи учнів (класу) створює мож­ливості для згуртування колективу дітей; сприяє формуванню пізнавальних якостей особи­стості (активності, самостійності, інтересу до знань), а також розумовому розвитку учнів. За способами проведення виділяють уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки- диспути, уроки самостійної роботи учнів та ін. За ета­пами навчальної діяльності — вступні уроки, уроки пер­винного ознайомлення з матеріалом, уроки формування понять, виведення законів і правил, уроки застосування знань на практиці, уроки повторення й узагальнення ма­теріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки. Найбільш вдалою в сучасній теорії та практиці нав­чання є класифікація, в основу якої покладено дидактич­ну мету і місце уроку в загальній системі уроків. Розрізняють та­кі типи уроків: урок засвоєння нових знань;урок формування вмінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок; урок узагальнення і систематизації знань; урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок. Кожен тип уроку має свою структуру, тобто склад (з яких елементів або етапів складається), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять у заняття), зв'язок (як вони пов'язані між собою).

2. Формування та розвиток писанкарства на Україні.

Писанки виготовляли навесні, перед Паскою, сільські дівчата і жінки, монастирські ченці й іконописці, міські панночки, пекарі та ін. Тому й техніка декорування різнилася. Па селі яйця фарбували в один колір, інколи продряпували візерунки, орнаментували воском і фар­бували у кілька кольорів, тоді як у місті вдавалися до різних штучних способів — наклеювали шматки ко­льорового паперу, фольги, тканини, нитки тощо. Писанки переважно виготовляли для себе і лише зрідка для продажу на ярмарку.

Свячені писанки були оберегом житла від грому й вогню, а людей і тварин — від «лихого ока», їх використовували як ліки від деяких захворю вань. Писанки служили об'єктом забави для дітей та молоді. З ними влаштовували ігри «невбитки», «навкатки» та ін. З випорожнених писанок, додаючи до них з кольорового паперу хвіст, крила та голівку з тіста, виготовляли так звані голуби. їх, а також писанки, нанизані на шнурочок (здебіль­шого по три), підвішували поблизу ікон, прикрашаючи таким чином житло.

Сьогодні писанкарство збереглося і розвивається завдяки майстрам старшого покоління у багатьох давніх осередках цього виду мистецтва. Писанки продаються на ярмарках, у художніх салонах. Оригінальний орнамент писанок не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозуміння і приро­ди, єднає з традицією минулого. Українська писанка в світі є символом нашого народу.

Білет №19

1. Методика навчання техніки виконання рельєфного декору.

Плоскорельєфна різьба має декілька різновидів:

- різьба з заоваленим контуром

- різьба з підібраним фоном.

Загальною ознакою для них являється невисокий умовний рельєф, що розміщений в одній площині на рівні поверхні що прикрашається.

Рельєфна різьба не має плоскої поверхні. Форми орнаментна виявляється рельєфом різної висоти.

Розрізняють барельєфну різьбу - різьбу з низьким рельєфом. Горельєфна різьба - різьба з більшим високим рельєфом. Контррельєф- зображення заглиблене в фон.

Прорізна різьба - це різьба у якої фон вибраний, а залишений малюнок або навпаки.

Скульптурна різьба або об'ємна характерна тим, що в ній рельєфне зображення частково або повністю відокремлюється від фону. Домова або корабельна різьба по характеру і техніці виконання буває: рельєфною, прорізною і об'ємною.

Контурна різьба це слід різця у вигляді заглиблень півкруглого трикутного профілю, що перетинаються або не перетинаються між собою, широких або вузьких, глибоких або мілких.

2. Пружність і пластичність деревини, їх значення при створення художніх виробів.

До механічних властивостей деревини відносяться твердість, пружність, пластичність і міцність.

До твердих порід деревини відносяться: самшит, граб, груша, ясен, бук, дуб та клен, до м'яких - липа, тополя, ялина, сосна, вільха і інші.

Тверді породи мають хорошу гвоздимость. Вони краще, ніж м'які породи, утримують забиті цвяхи.

Велику пружністю має деревина дуба, берези, граба. Підвищення вологості деревини тягне за собою зниження її пружності.

Хорошою пластичністю відрізняється деревина бука, ясеня, в'яза. Пластичність деревини користуються, наприклад, при виготовленні різних деталей у суднобудуванні й авіації.

З підвищенням' вологості пластичність деревини помітно підвищується. Тому при виготовленні гнутих виробів деревину попередньо парять або замочують на деякий час в гарячій воді.

Міцність деревини з-за неоднорідності її будови різна. Так, наприклад, деревина краще пручається стиску вздовж волокон, чим поперек, а опір її сколюванню поперек волокон вище, ніж по напряму волокон.

Випробування міцності зразків з деревини (на стиск, вигин і сколювання) можна виробляти в шкільних гідравлічних (масляних) пресах.

В технічному моделюванні знайшли широке застосування такі породи деревини, як сосна, ялина, береза, дуб, липа, бук, клен і бамбук.

Древеоина сосни прямослойная, смолиста, жовтувато-рожевого кольору, добре обробляється: розколюється, пиляється і стружеться. Виготовлені з сосни рейки після замочування або кип'ятіння у воді легко гнуться і після просушування стійко зберігають надану їм форму.

Білет №20

1. Методика навчання техніки виконання розпису.

Розпис належить до найпізніших за часом виникнення видів народної творчості. Центром так званих «мальовок» стало село Петриківка на Дніпропетровщині. Петриківському розпису притаманний рослинно-квітковий орнамент. Малюючи, центральну квітку розміщують так, щоб зобразити найпривабливіше, показати багато дрібних деталей. Розпис виконується густими фарбами. Жоден елемент не накладається на інший. Потім готовий виріб покривають Вибір фарби

Акрил
Художні акрилові фарби на водній і водно-спиртовій основі є, безсумнівно, найкращим вибором для безлічі оформлювальних робіт, і розпис по дереву тут не є винятком.

Єдиним істотним недоліком акрилових фарб є досить висока ціна.

Темпера
Застосовується дещо рідше акрилу, оскільки відрізняється більшою складністю в нанесенні. При цьому розпис темперою використовують тоді, коли необхідно передати природні, більш м'які кольори.
Темпера також відрізняється покривістістю і добре сохне, не деформуючись і не розтріскуючись.

Гуаш
Гуашеві фарби для декорування дерев'яних поверхонь застосовуються дещо рідше, оскільки гуаш не відрізняється стійкістю і тому вимагає додаткового захисту (лакування, лесировка).
Частково компенсувати цей недолік можна, Загущатися гуаш. Для цього в ємність з фарбою додають від 15 до 30% (за об'ємом) клею ПВА.

Акварель
Акварельні фарби дуже рідко використовуються в якості самостійного пігменту, оскільки їх структура не дозволяє наносити чіткі контури. Через високого вмісту води кольорова пляма розпливається, оскільки пігмент рухається вздовж волокон.
У той же час розпис по дереву аквареллю використовується в якості допоміжної методики, наприклад, для тонування ділянок при різьбі або випалюванні.

Компоненти та інструменти
Різні види розпису по дереву припускають використання різних методик і прийомів, проте набір інструментів і додаткових матеріалів у художника все одно буде приблизно однаковим. Нижче ми наведемо орієнтовний список, який можна вважати «програмою - мінімум». Почніть з цього переліку, а з часом, втягнувшись в роботу, зрозумієте, що саме вам потрібно додати.

Отже, для підготовки дерев'яних поверхонь до розпису використовуються:
• Шкурки з різним розміром зерна для шліфування деревини.
• Шпаклівки для закладення дефектів і щілин між окремими деталями.

Шпаклівку для робіт по дереву можна купити в готовому вигляді, а можна виготовити своїми руками, змішавши клей ПВА, дрібні тирса й олійну фарбу потрібного відтінку.
Бажано, щоб шпаклівка була як мінімум не темніше основної деталі, оскільки в такому випадку доведеться витрачати час і сили на маскування темної плями.
• Водні, спиртові або масляні морилки.
• Фарби в балонах для швидкого нанесення шару грунтовки.
• Грунтовки по дереву (спеціальні художні небудь універсальні, на базі водного розчину клею ПВА).

технологія розпису по дереву припускає використання таких інструментів:
• Кисті художні різних розмірів (від № 0 до № 10). З матеріалів краще всього вибирати колонкові кисті, але вони досить дорогі. Саме з цієї причини новачкам рекомендують освоювати методику розпису з «білячими» кистями або виробами з щетини, і тільки потім переходити на дорогі вироби.

Кисті для нанесення лаку - ширші, часто плоскої форми. Можуть бути як натуральними, так і синтетичними, залежно від того, який саме склад планується застосовувати для лакування деревини.
• Валики - для обробки великих поверхонь.

• Аерограф використовують професіонали для швидкого нанесення малюнка і для створення плавних колірних градієнтів. При використанні аерографії часто застосовуються трафарети для розпису по дереву акриловими фарбами, виготовлені з картону або тонкого пластику.
Серед допоміжних предметів можна виділити:
• Палітра - дерев'яна або пластикова пластинка для змішування фарб.
• Малярський скотч - для оформлення рівних ліній і для захисту ділянок.

• Дрантя - для витирання рук, кистей, а також для швидкого видалення крапель фарби з різних поверхонь.
• Баночки з водою - для миття кистей і розведення фарби.
При роботі з художнім акрилом на спиртовій основі замість води фахівці рекомендують використовувати суміш горілки з водою (1: 1).
Застосування такої суміші дозволяє наносити акрилові фарби рівно, без розлучень і обтікання.

• Якщо об'єкт виготовлений з кількох деталей, то всі щілини між ними потрібно ретельно зашпаклювати. Після завершення шпаклівки залишаємо виріб до тих пір, поки матеріал не висохне і не стане досить твердим для шліфування.
• Беремо наждачний папір і обробляємо фарбується для видалення всіх нерівностей. При цьому важливо поступово зменшувати розмір абразивного зерна: так ми отримаємо рівномірну шовковисту текстуру.
• При обробці стежимо, щоб наждачний папір не робив задирок. Для цього всі рухи виконуємо виключно вздовж волокон.
• Завершивши шліфовку, обезпилюється поверхню. Для цього досить протерти дерево вологою ганчіркою і дати йому висохнути.
Після висихання переходимо до грунтування.

Це можна зробити двома способами:
• По-перше, дерево можна просочити морилкою.
• По-друге, можна нанести шар грунтовки. В якості грунту для дерева під фарбування може використовуватися розведеною водою клей ПВА, фарба в аерозольному балоні (бажано матова) або акрилова / темпери фарба, яку ми наносимо широким пензлем або валиком.

Оскільки акрилові фарби для розпису по дереву відрізняються хорошою покривістістю, ними можна працювати і по темному грунту.
Нанесення контурів
Навіть якщо ви добре володієте технікою розпису, все одно працювати потрібно за попередньо нанесеному ескізу.
При цьому створити зображення на дерев'яній поверхні можна кількома способами:
• По-перше, ми можемо намалювати потрібний нам орнамент або картинку простим олівцем. Для полегшення роботи на об'єкт наносимо масштабну сітку, після чого малюємо по ній, дотримуючись пропорції.
• По-друге, можна скопіювати готовий малюнок. Роздруковуємо зображення на принтері, підкладаємо під нього лист копіювального паперу і обводимо контури простим олівцем або пластиковим стержнем.

• можна використовувати готові шаблони для розпису по дереву

Розпис і лакування
На цьому етапі результат безпосередньо залежить від майстерності, тому нижче ми наведемо тільки основні поради:
• Перш ніж приступити до роботи, ретельно перемішуємо всі фарби. Особливо важливо гарненько струшувати баночки з акрилом та гуашшю: від тривалого зберігання ці склади розшаровуються, і пігмент осідає на дно.

• Потім викладаємо невелику кількість фарби на палітру і розводимо її водою до потрібної консистенції. Фарби в баночках іноді можна використовувати без розведення, але і в цьому випадку кисть потрібно рясно змочувати. Якщо цього не зробити, то пігмент ляже нерівно, а при висиханні буде тріскатися і деформуватися.
• Розпис виконуємо рівними мазками, при необхідності наносячи фарбу в кілька шарів. Спочатку прорисовуємо великі елементи і профарбовують фонові області, потім переходимо до дрібних деталей.
Для зображення однотипних повторюваних частин малюнка - зірочок, квіточок, сніжинок і т.д. - Використовуються трафарети з розпису по дереву.
Після завершення розпису малюнок захистити лакуванням.

2. Фізико - механічні властивості липи, берези, дуба.

Для деревини основними й найважливішими є такі властивості.

Механіко-технологічні:

міцність, твердість, деформівність, питома в'язкість, експлуатаційні характеристики, технологічні характеристики, зносостійкість, здатність утримувати кріплення, гнучкість;

Фізичні: зовнішній вигляд (текстура, блиск, колір),

вологість (усушка, жолоблення, водопоглинення, гігроскопічність, щільність),

теплові (теплопровідність, теплоємність),

звукові (акустичний опір, звукопровідність),

електричні (діелектричнівластивості, електропровідність, електрична міцність);

Деревина липи білого кольору, однорідна, м'яка, легка, має невелику міцність, добре забарвлюється водними розчинами протрав і полірується.

Липа застосовується для виготовлення повітряних гвинтів літаючих і плаваючих моделей, довбаних корпусів плаваючих моделей, складних за формою бобышек і болванок, а також для виробів, покритих різьбленням.

Деревина дуба светлобурого або злегка коричневого кольору, тверда, міцна, з красивою текстурою. Добре обробляється, але вимагає при цьому значних фізичних зусиль. Забарвлюється водними розчинами протрав у різні відтінки коричневого і сірого кольору і покривається лаком або воскової політурою. Полірується.

Юні техніки використовують деревину дуба для виготовлення підставок та панелі для приладів і моделей, а також рамок, скриньок, шкатулок. Дубова ножова фанера застосовується для фанерування ящиків для радіоприймачів, панелей, підставок і кронштейнів для приладів і моделей, різних предметів домашнього вжитку, виготовлених з деревини простих порід (наприклад з сосни і ялини).

Деревина берези білого або трохи жовтуватого кольору, тверда і щільна (щільність рівномірна), добре обробляється і, зокрема, добре точиться на токарному верстаті, чудово забарвлюється протравами (морилками) і часто імітується під цінні породи - червоне та чорне дерево, горіх.

Береза застосовується для виготовлення підстав, підставок, панелей, стійок і штативів для моделей і приладів, гвинтів, колодок і ручок інструментів.