Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляді першого питання необхідно відмітити, що хімічною зброєю називають боєприпаси та бойові прилади, уражальні дії яких ґрунтуються на використанні токсичних властивостей отруйних речовин (ОР). Отруйні речовини, перебуваючи у бойовому стані (пару, аерозолю, крапель), уражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкіряні покриви, рани, слизові оболонки очей та носоглотки, а також унаслідок уживання заражених продуктів харчування та води. Найбільш токсичними є нервово-паралітичні ОР: зарін, зоман, ві-ікс.

Кількісною характеристикою ступеня забруднення різноманітних поверхонь є щільність забруднення Q_м – кількість ОР на одиницю площі поверхні (г/м²). Кількісною характеристикою забруднення повітря та джерел води є концентрація С – кількість ОР на одиницю об’єму (г/м³).

Територію, в межах якої внаслідок застосування хімічної зброї можливе ураження незахищених людей, сільськогосподарських тварин та рослин, називають зоною хімічного зараження. Зона хімічного зараження включає територію, яка зазнала безпосереднього впливу ХЗ (район застосування), та території, над якими поширилася хмара зараженого повітря (ЗП) з уражальними концентраціями речовин (рис.2).

Рис. 2. Схема зони хімічного зараження з осередками хімічного ураження

L – довжина;

Ш – ширина району застосування хімічної зброї;

Г – глибина поширення зараженого повітря;
S₃ – площа хімічного зараження;

– площа осередків ураження

Розміри зони хімічного зараження залежать від кількості застосованих ОР, їх типів, виду, кількості засобів доставлення, метеорологічних умов та рельєфу місцевості.

У зоні хімічного зараження може виникнути один або декілька осередків хімічного ураження. Зона хімічного зараження має форму трапеції і характеризується розмірами: (довжиною L, глибиною Г) та площею S_з. Площу зони зараження можна визначити за формулою (3.4):

S_з = Г(L + α),(3.4)

де, cучасні звичайні засоби ураження α = 0,05Г – за інверсії;

0,1Г – за конвекції;

0,08Г – за ізотермії.

Осередком хімічного ураження прийнято називати територію, в межах якої внаслідок застосування ХЗ відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин. Осередок хімічного ураження визначається межами населеного пункта або його частинами, які опинилися в зоні хімічного зараження.

У разі виникнення осередка хімічного ураження головною вимогою надійної роботи промислових підприємств мають бути ретельна герметизація промислових будівель та захист технологічного процесу, забезпечення робітників та службовців засобами індивідуального та колективного захисту, всебічне оцінювання хімічної обстановки та її впливу на дії формувань ЦЗ, робітників та службовців об’єктів, а також організація проведення хімічного контролю на об’єкті.

При розгляді другого питання необхідно визначитись, що бактеріологічна (біологічна) зброя – це боєприпаси та бойові прилади, уражальна дія яких ґрунтується на використанні хвороботворних властивостей мікроорганізмів та токсичних продуктів їх життєдіяльності. БЗ призначена для масового ураження людей, сільськогосподарських культур, псування фуражу, продуктів харчування, обладнання, а отже – підриву економічного потенціалу країни. Хвороботворні мікроорганізми – збудники інфекційних хвороб людей та тварин залежно від розмірів, побудови та біологічних властивостей поділяють на такі класи: бактерії, віруси, рикетсії та грибки.

Бактерії є збудниками більшості найнебезпечніших хвороб людини, таких як чума, холера, сибірська виразка, сап, меліондоз тощо. Це одноклітинні мікроорганізми рослинної природи, різноманітні за формою, з розмірами 0,5–10 мкм. Віруси – мікроорганізми розмірами 0,08–0,35 мкм, здатні жити та розмножуватись тільки в живих клітинах (внутріклітинні паразити). Рикетсії – група мікроорганізмів, які займають проміжне місце між бактеріями та вірусами, з розмірами 0,3–0,5 мкм. Грибки – одно - чи багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження, з розмірами 3–50 мкм та більше.

Можливі такі способи масового ураження людей біологічними засобами: аерозольний, трансмісійний (штучне зараження біологічними засобами кровоссальних переносників), диверсійний. Аерозольний спосіб – головний і найперспективніший, тому що дозволяє раптово та приховано заражати біологічними засобами великі території.

Унаслідок застосування БЗ утворюється зона бактеріологічного (біологічного) зараження, в середині якої може виникнути один або декілька ОУ. Зоною бактеріологічного (біологічного) зараження називають територію, яка зазнала безпосередньої дії БЗ, та територію, на якій поширюються біологічні рецептури та заражені кровоссальні переносники інфекційних захворювань.

Територію, в межах якої внаслідок застосування БЗ відбулися масові ураження людей та сільськогосподарських рослин і тварин, називають осередком бактеріологічного (біологічного) ураження. Межі осередку бактеріологічного ураження встановлюють протиепідемічні установи медичної служби ЦЗ та служби захисту тварин і рослин на підставі узагальнення даних, отриманих від постів радіаційного та хімічного спостереження, розвідувальних ланок та груп, метеорологічних та санітарно-епідеміологічних станцій.

Для запобігання поширенню інфекційних захворювань в осередку бактеріологічного (біологічного) ураження встановлюють карантин, а в прилеглих районах уводять режим обсервації.

Розглядаючи третє питання необхідно визначитись, що до звичайних засобів ураження належать фугасні, осколкові, запальні боєприпаси, боєприпаси об’ємного вибуху, високоточна зброя тощо. Сучасні звичайні засоби ураження мають велику руйнівну силу і за дією на будинки та споруди наближаються до ядерних боєприпасів. Найбільш руйнівними є боєприпаси об’ємного вибуху (вакуумні), кумулятивні і бетонобійні бомби, запальні боєприпаси. Унаслідок застосування цих засобів у містах, населених пунктах і об’єктах можуть утворитися ОУ, які характеризуються різним ступенем руйнування будинків і споруд, утворенням масових пожеж, завалами доріг і проїздів, руйнуванням і ушкодженням інженерних мереж.

Фугасні бомби застосовують найчастіше у поєднанні із запальними: перші руйнують будинки, другі поширюють пожежі, які виникають від вибухів фугасних бомб і викликають нові загоряння. На відміну від ядерного осередку, в осередку від застосування звичайних засобів ураження масові руйнування виникають не одночасно, а впродовж тривалішого часу, крім того, немає радіоактивного зараження (якщо не зруйновані радіаційно небезпечні об’єкти). Іншими словами, осередки не будуть настільки значними за характером ураження і масштабами руйнування, як при ядерному вибуху. Це деякою мірою дозволить швидше локалізувати аварії і виконати аварійно-відбудовні роботи. Об’єм і характер руйнувань залежать, передусім, від калібру боєприпасів і щільності їх застосування. У містах із високою щільністю забудови варто очікувати суцільні завали, якщо надмірний тиск УХ сягає 30 кПа і більше. Об’єм завалу для малоповерхових промислових будинків може становити 10–20 %, а для багатоповерхових житлових – 35–50 % від загального будівельного об’єму будинків.

Питання для обговорення

1. Хімічна зброя.

2. Кількісна характеристика ступеня забруднення.

3. Осередки ураження в наслідок застосування хвороботворних мікроорганізмів.

4. Зона бактеріологічного зараження.

5. Способи запобігання поширенню інфекційних захворювань.

Ситуаційне завдання

1. Розрахувати та нанести зони ураження (осередку ураження) при можливу хімічному зараженні. Вихідні дані дає викладач. Схеми виконати з урахуванням вимог до кольору та масштабу на окремому аркуші А4 з відповідними надписами та позначками.

Date: 2016-07-22; view: 312; Нарушение авторских прав