Інтерв’ю як основний метод психологічного консультування

Інтерв’ю – це метод психологічного консультування, що є ситуацією прийняття психологом професійних рішень стосовно проблеми військовослужбовця. Воно спрямоване на те, щоб в процесі обговорення різноманітних тем зробити більш динамічним (активним, зміненим) ставлення військовослужбовця до певних явищ. Інтерв’ю передбачає здійснення психологічного впливу за допомогою запитань психолога і спеціальних завдань від нього, які розкривають активні та потенційні можливості військовослужбовця.

Типова покрокова модель інтерв’ю:

1 крок – “Привіт”

Стадія інтерв’ю, на якій відбувається структурування, досягнення взаєморозуміння. Триває перша стадія від кількох секунд до 10 хвилин і завершується досягненням між військовослужбовцем і психологом відповідності позицій. На цій стадії психолог демонструє військовослужбовцю свою позицію у взаємодії.

Консультант стосовно військовослужбовця може займати такі позиції:

- позиція “над військовослужбовцем”, коли мудрий, досвідчений, сильний консультант простягає руку допомоги слабкому, дезадаптованому, недосвідченому військовослужбовцю;

- позиція “на рівних”, коли дистанція між психологом і військовослужбовцем усувається, консультування приймає форму буденної розмови;

- позиція “радника”, за якої психолог виступає в ролі особи більш компетентної у проблемі військовослужбовця і допомагає йому розібратися в ній.

Остання позиція психолога є найбільш ефективною. Вона відповідає зазначеним принципам та характеризується відсутністю оцінок, відмовою від прямого виховного тиску, створенням атмосфери довіри, співчуття і доброзичливості.

У процесі консультування позиція психолога може змінюватися.

2 крок – “У чому проблема?”

Ця стадія інтерв’ю розпочинається зі збору психологом інформації про контекст теми. Далі відбувається виділення проблеми, розв’язується питання щодо визначення потенційних можливостей військовослужбовця.

3 крок – “Чого ви прагнете досягти?”

На цій стадії психолог кваліфікує запит військовослужбовця, орієнтуючись на будову його психічної реальності та можливість її зміни. Відбувається формулювання проблеми військовослужбовця і визначення напрямку бажаних ним змін у цій проблемі.

4 крок – “Що ще можна зробити?”

На цій стадії відбувається пошук альтернативних рішень.

5 крок - “Чи будете ви це робити?”

Полягає в узагальненні всіх попередніх кроків й у переході від навчання до дії. Психолог докладає зусиль для зміни думок, дій і почуттів військовослужбовця в його подальшому житті, поза ситуацією інтерв’ю.

Додаток ІІІ.2