Загальна психологічна підготовка (ЗПП).

Мета – формування і удосконалення єдиних для всіх військовослужбовців психологічних якостей згідно з вимогами сучасної війни.

ЗПП особового складу проводиться під час базового та підтримуючого періодів бойової підготовки.

Основними завданнями ЗПП є:

- формування у військовослужбовців позитивної психологічної мотивації на виконання обов’язків військової служби;

- навчання їх прийомам емоційно-вольової мобілізації, зняття негативних психічних станів, методам надання первинної психологічної допомоги і самодопомоги;

- згуртування і злагодження колективів військових підрозділів з урахуванням психологічної сумісності військовослужбовців у їх складі.

Спеціальна психологічна підготовка (СПП).

Мета – розвиток специфічних психологічних якостей військовослужбовців у відповідності до роду військ (сил) для досягнення довгострокової психологічної готовності до виконання обов’язків військової служби.

СПП особового складу проводиться під час базового та підтримуючого періодів бойової підготовки.

Основними завданнями СПП є:

- формування у військовослужбовців прийнятного рівня психічної стійкості до впливу психотравмуючих чинників бойових дій, притаманних даному роду військ (сил) та їх військовій спеціалізації;

- напрацювання психологічних навичок професійної поведінки військовослужбовців у екстремальних умовах.

Цільова психологічна підготовка (ЦПП).

Мета – адаптація психіки військовослужбовця до умов виконання конкретного (бойового) завдання за призначенням.

ЦПП проводиться:

1. Під час інтенсивного періоду бойової підготовки, в комплексі з тактичною (тактико-спеціальною) підготовкою особового складу під час проведення навчань (тренувань), практичних занять.

Основним завданням ЦПП при цьому є напрацювання у військовослужбовця чіткої психологічної установки на виконання поставленого завдання.

2. Під час підготовки до виконання поставленого (бойового) завдання.

Основними завданнями ЦПП при цьому є:

- напрацювання у військовослужбовця чіткої психологічної установки на виконання поставленого бойового завдання;

- формування короткотривалої психологічної готовності військовослужбовця до виконання поставленого завдання.

2.2. Загальні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового складу військової частини (підрозділу)

Психологічна підготовка планується, організовується і проводиться:

- в системі комплексу занять з бойової підготовки і як вивчення окремих питань;

- у суворій відповідності до визначеної теми занять;

- індивідуально або у складі групи (підрозділу) чисельністю не більше 30 осіб.

Планування психологічної підготовки здійснюється командирами і штабами військових частин (підрозділів) за участі заступника командира по роботі з особовим складом та психолога військової частини (підрозділу) відповідно до програми бойової підготовки.

Час та обсяг годин для виконання завдань психологічної підготовки командир військової частини визначає своїм рішенням, з урахуванням набутих підлеглими знань та навичок, відповідно до тематики навчань (тренувань) та переліку тем (питань) психологічної підготовки. Час на відпрацювання тем та навчально-бойові завдання з психологічної підготовки можуть бути збільшені та розширені на розсуд командира залежно від особливостей та умов військової служби.

Заняття з психологічної підготовки особового складу проводяться з підрозділами “взвод” і йому рівними під керівництвом командира взводу (заступника командира роти по роботі з особовим складом), психолога. До проведення занять з психологічної підготовки за необхідності залучаються медичні фахівці (лікарі, фельдшери, санітарні інструктори).

Підсумковий контроль засвоєння військовослужбовцями отриманих знань здійснюється методом проведення контрольного заняття, який включає тестову частину (усно або письмово) й оцінку володіння практичними навичками за стандартом підготовки особового складу І–СТ-4 (розміщений у форматі PDF за електронною адресою http://www.mil.gov.ua/content/social_adaptation/psychological_preparation/standart_pcuxol_pidgotovku2013.pdf).

2.3. Завдання психолога перед початком психологічної підготовки особового складу військової частини (підрозділу)

1. Аналіз та уточнення соціально-психологічного паспорту військової частини (підрозділу), розстановки особового складу у екіпажах, групах, розрахунках за психологічною сумісністю, визначеною та реалізованою у ході професійно-психологічного відбору особового складу військової частини (підрозділу).

2. Доповідь командиру військової частини (підрозділу) про результати розстановки особового складу у екіпажах, групах, розрахунках за показниками психологічної сумісності (або необхідності її зміни).

3. Контроль зміни розстановки особового складу у екіпажах, групах, розрахунках за результатами попередньої доповіді (у разі наявності такої).

4. Участь у плануванні керівним складом військової частини (підрозділу) заходів бойової підготовки особового складу в частині дотримання вимог, визначених стандартом підготовки особового складу І–СТ-4. Контроль урахування під час планування заходів психологічної підготовки таких чинників:

- основні завдання, що покладені на військову частину, підрозділ;

- наявний ступень колективної та індивідуальної професійної, фізичної та психологічної підготовки військовослужбовців;

- тематика, загальна мета та завдання навчання (тренування);

- необхідність суворого дотримання мір безпеки під час проведення занять, збереження життя і здоров’я особового складу.

2.4. Загальні завдання психолога під час психологічної підготовки особового складу військової частини (підрозділу)

Щоденно:

Доповідь командиру військової частини (підрозділу) про:

виявлені під час бойової (психологічної) підготовки у особового складу ознаки психічної дезадаптації, стресових реакцій, кризових психологічних станів, отримання психічних травм, граничних нервово-психічних розладів;

результати проведення додаткового діагностування військовослужбовців;

про необхідність направлення військовослужбовців на додаткове обстеження до закладів охорони здоров’я у разі виникнення підозри щодо наявності у них клінічних форм психічних розладів.

Щомісяця:

Письмова доповідь командиру військової частини (підрозділу) про досягнуті результати психологічної підготовки особового складу військової частини (підрозділу), пропозиції щодо внесення коректив у плани бойової (психологічної) підготовки, виявлені проблемні питання та результати їх вирішення.

Раз на півріччя:

Складання письмового звіту про результати психологічної підготовки особового складу військової частини (підрозділу).

Після завершення проходження особовим складом військової частини (підрозділу) курсу бойової (психологічної) підготовки:

Участь у організації та проведенні підсумкового контролю якості проходження особовим складом військової частини (підрозділу) курсу бойової (психологічної) підготовки за стандартом підготовки особового складу І–СТ-4.

2.5. Діяльність психолога під час проведення загальної психологічної підготовки особового складу військової частини (підрозділу)

2.6. Діяльність психолога під час проведення спеціальної психологічної підготовки особового складу військової частини (підрозділу)

Спеціальна психологічна підготовка особового складу організовується та проводиться згідно переліку тем, визначених “Методичними рекомендаціями щодо проведення психологічної підготовки особового складу Збройних Сил України”, та Стандарту підготовки особового складу Збройних Сил України І–СТ-4 “Індивідуальна підготовка військовослужбовця з психологічної підготовки”.

Практичне закріплення навичок з психологічної підготовки здійснюється у ході занять з інших видів бойової підготовки (вогневої, тактичної, тактико- спеціальної та інших) як невід’ємний елемент комплексної підготовки військовослужбовця.

Головним принципом психологічної підготовки є моделювання – відтворення в ході виконання навчально-бойових і бойових завдань зовнішньої картини сучасного бою.

В основі способів психологічної підготовки полягає принцип внесення в загальний процес бойової підготовки елементів психологічної напруги, раптовості, небезпеки та ризику, багатократне тренування особового складу.

Створення чиннику напруги досягається збільшенням фізичних і нервово-психічних навантажень шляхом створення обстановки з наявністю різних труднощів:

- інтенсивністю світлових та звукових подразників, характерних для бою;

- відсутністю достатньої інформації та часу;

- проведенням занять в складних погодних і кліматичних умовах;

- безперервністю денних та нічних дій;

- проведенням занять та стрільб в нічних умовах; постійним впливом противника;

- введенням “втрат” у озброєнні і техніці;

- наочністю зовнішньої картини бойової діяльності;

- тривалим виконанням обов’язків в умовах ізоляції, складних умовах обстановки, при наявності елементів небезпеки.

Створення чиннику раптовості досягається застосуванням засобів імітації, а також:

- створенням “несправностей” озброєння, бойової техніки, “виходом з ладу” номерів розрахунків, членів екіпажу;

- швидкою зміною ввідних і обстановки;

- раптовим застосуванням перешкод та загороджень;

- активними діями противника;

- раптовим проведенням бойових тривог;

- проведенням занять (тренувань) на незнайомій місцевості.

Внесення в процес бойової обстановки елементів бойового ризику досягається:

- подоланням складних перешкод в умовах реальної фізичної небезпеки;

- атакуючими діями під вмілою імітацією вогню противника, розривів снарядів і мін;

- метанням бойових гранат в атаці на ходу, без зупинки;

- форсуванням водних перешкод вплав та на підручних засобах.

Приклади засобів для використання:

- засоби імітації застосування зброї та боєприпасів (вибухові речовини, імітатори ядерних вибухів, навчальні рецептури ОВ, імітатори радіоактивного зараження, навчальна радіоактивний пил, імітаційні міни, фугаси, гранати, вибухові пакети, димові шашки, сигнальні та освітлювальні ракети, вогняні суміші, холості постріли і патрони, джерела сильного світла, засоби звукового віщання з фонотеки звукової картини бою, імітаційні мінні поля);

- засоби імітації результатів застосування зброї та боєприпасів (зруйновані об’єкти, ділянки доріг і мости, макети пошкодженої техніки, муляжі трупів, завали, аудіозаписи з криками поранених, контужених, панікерів тощо);

- засоби, що застосовуються в реальному бою (дротяні загородження і малопомітні перешкоди, протитанкові рови і пастки, барикади, колійні мости, завали та загородження в будинках).

Психолог військової частини (підрозділу) контролює відповідну спрямованість бойової (психологічної) підготовки та за потреби здійснює своєчасну доповідь командиру військової частини (підрозділу) щодо необхідності введення таких елементів:

1. Під час вогневої підготовки основні заходи спрямовуються на створення різних за складністю умов, перешкод, відпрацювання вправ у різних погодних умовах, терміну доби і року. Проводиться стрільба з різних видів зброї з різними комбінаціями цілей, з створенням перешкод і загороджень на шляху стрільби, з підвищенням швидкості руху як стрільця так і мішеней.

2. Під час технічної підготовки основним завданням є оволодіння різними типами машин, зменшення часу їх підготовки і ремонту, зменшення остраху води і вміння долати перешкоди під “вогнем” і “вибухами”.

3. Заняття з фізичної підготовки повинні включати у себе марш-кидки і багатоборство, долання вогневих смуг з вибуховими ефектами, долання штурмових полос відразу після кросу, пересування сильно пересіченою місцевістю, включення до тренувань завдань штурмової підготовки і рукопашного бою.

4. Для спеціальної підготовки важливими є елементи імітації, навчання на незнайомій місцевості з умовною втратою зв’язку, в умовах дії отруйних речовин, проведення збору особового складу у різний час доби, виконання завдань скороченим складом із збільшенням психічного навантаження тощо.

2.7. Діяльність психолога під час проведення цільової психологічної підготовки особового складу військової частини (підрозділу)

У пунктах постійної дислокації військових частин (підрозділів) цільова психологічна підготовка особового складу Збройних Сил України спрямовується на формування у військовослужбовців чіткої психологічної установки на виконання поставленого завдання.

У районах виконання завдань (ведення бойових дій) цільова психологічна підготовка особового складу Збройних Сил України спрямовується на:

- формування у військовослужбовців чіткої психологічної установки на виконання поставленого бойового завдання;

- формування короткотривалої психологічної готовності військовослужбовця до його виконання (на 3 доби).

2.8. Діяльність психолога під час оцінки якості проходження психологічної підготовки особовим складом військової частини (підрозділу)

У пунктах постійної дислокації військових частин (підрозділів):

психолог військової частини (підрозділу) приймає участь у організації та проведенні підсумкового контролю якості проходження військовослужбовцями військової частини (підрозділу) психологічної підготовки, отриманих знань, засвоєних вмінь та навичок у порядку, визначеному Стандартом підготовки особового складу Збройних Сил України І–СТ-4 “Індивідуальна підготовка військовослужбовця з психологічної підготовки”.

Психолог військової частини (підрозділу) письмово доповідає командиру військової частини (підрозділу) про результати контролю якості проходження військовослужбовцями психологічної підготовки, отриманих знань, засвоєних вмінь та навичок.

У своїй доповіді психолог військової частини (підрозділу) також надає звіт щодо проблем, виявлених під час проходження особовим складом курсу психологічної підготовки та відповідні пропозиції щодо його удосконалення.

У районах виконання завдань (ведення бойових дій):

психолог військової частини (підрозділу) щоденно доповідає командиру військової частини (підрозділу) про стан боєготовності військової частини (підрозділу). У своїй доповіді психолог військової частини (підрозділу) також надає звіт щодо проблем, виявлених під час проходження особовим складом цільової психологічної підготовки та відповідні пропозиції щодо її удосконалення.

Довідковий блок

Метод роз’яснення – використовується для підвищення рівня розуміння військовослужбовцем вимог, що висуваються поставленим завданням до нього. Підсилюється методом прикладу, наочним демонструванням.

Приклад:

Завтра ви у складі групи з N військовослужбовців з 08.00 призначаєтесь для добового несення бойової охорони штабу батальйону на посту “Вежа-3”. Очевидно, що для якісного виконання цього завдання слід підготуватися, при цьому дотриматися певного розпорядку дня, добре відпочити. Подивись, твої досвідчені товариші вже лягли спати.

І вони правильно зробили, на відміну від тебе. Згадай, як позавчора наряд з 2-ої роти виконував таке ж завдання з бойової охорони штабу батальйону. Військовослужбовці недостатньо відпочили перед виконанням завдання, і у результаті … та … просто заснули на посту, тому й проґавили напад диверсійно-розвідувальної групи з 3-ої роти.

У бойових умовах це призведе до загибелі як вартових, так і командування батальйону.

Не повторюй таких помилок.

Метод переконання – це вплив на свідомість військовослужбовця з ціллю перетворення сприйняття ним завдання на свідомий обов’язок, внутрішню потребу військовослужбовця виконати його. Переконання призначено забезпечити розумне, повне і точне сприйняття сутності завдання, його кінцевих цілей і засобів його рішення. Головним завданням переконання є мобілізація особистої активності військовослужбовця.

У процесі переконання особлива роль належить аргументації й доказам. Докази бувають логічні і психологічні.

Логічні докази звертаються до фактів. У логічному доказі є два шляхи:

1. Викликати у військовослужбовця позитивне відношення до якісного виконання завдання.

Приклад:

Вороги поруч, вони часто здійснюють раптові напади на пости. Вони не жалкують сплячих та захоплених зненацька, так само, як це трапилось з хлопцями з сусіднього батальйону.

Якщо ти не заснеш на посту і будеш пильним, це відверне загибель – твою та твоїх товаришів.

2. Викликати у військовослужбовця негативне відношення до неякісного виконання завдання.

Приклад:

Вороги поруч, вони часто здійснюють раптові напади на пости.

Якщо ти заснеш на посту, то неминуче будеш вбитий. Також будуть вбиті і твої товариші. Адже вас не пожалкують, так само, як це трапилось з хлопцями з сусіднього батальйону.

Психологічні докази зведені до почуттів, бажань, мотивів, тобто, вони більше зводяться до емоцій військовослужбовця.

Велику силу мають психологічні докази, які пов’язані з почуттями особистої відповідальності, почуттями обов’язку, честі, авторитету, престижу, репутації, почуттям власної гідності.

Використовуючи психологічні докази, слід створювати у військовослужбовця такий настрій, який можна буде використати у процесі переконання. Важливо дотримуватися почуття такту.

Не можна одночасно закликати до протилежних почуттів, наприклад, до почуття обов’язку і до почуття особистої вигоди. Цим можна повністю нейтралізувати обидва докази або послабити їх.

Треба уникати шаблонних закликів і лозунгів. Впливати на емоції бажано фактами, а не голими закликами типу “Ваш обов’язок” тощо.

Метод заохочення (подяки) – схвалення позитивних дій і вчинків військовослужбовця з метою спонукання його до їх повторення. Мета – спрямування поведінки військовослужбовця в потрібне русло, зміцнення в ньому впевненості у власних силах, посилення прагнення до позитивних вчинків, певних успіхів.

Приклад:

Сьогодні під час перешкоджання діям ворожої ротної тактичної групи, що вийшла на наші позиції, твій екіпаж першим зайняв бойові місця у машині та вчасно відкрив влучний вогонь. Ви молодці, а ти перший серед них, тому що добре командував своїми підлеглими!

Завдяки вашим діям багато хлопців на передових постах вижило. Твої товариші побачили, що тебе недаремно призначено командиром екіпажу!

Метод покарання (осуду) – активне словесне несхвалення негативних дій та вчинків військовослужбовця з метою їх припинення або недопущення в майбутньому. Покарання сприяє формуванню вміння переборювати в собі шкідливі потяги і звички, викорінювати негативні вчинки, привчає до дисципліни і порядку. Як і заохочення, його слід використовувати тільки як виховний засіб.

Ідеомоторне тренування полягає у свідомому активному уявленні майбутнього виконання поставленого завдання, порядку та техніки рухів при цьому.

Під час проведення ідеомоторного тренування рекомендується дотримуватися таких правил:

- військовослужбовці повинні уявляти гранично точний образ відпрацьовуваних рухів;

- уявний образ рухів обов’язково супроводжується реальним відпрацюванням рухів;

- уявляючи рухи подумки, їх потрібно супроводжувати проговоренням, словесним описанням своїх потрібних дій;

- приступаючи до тренування нових рухів, потрібно подумки спочатку побачити їх в уповільненому темпі, який можна прискорювати в процесі подальших тренувань;

- якщо під час тренування тіло саме починає робити будь-які рухи, цьому не слід перешкоджати;

- безпосередньо перед виконанням реальних рухів не слід думати про їх результат, мету, тому що це витісняє зі свідомості уявлення про те, як правильно виконувати дію.

Література

1. Наказ начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.11.2012 року № 240 “Про впровадження психологічної підготовки особового складу в навчальний процес підготовки органів управління та військ (сил)”.

2. “Методичні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового складу Збройних Сил України” (ГШ ЗС України, ГУ РОС, 2012).

3. Наказ Міністра оборони України від 17.07.2013 № 491 “Про затвердження Положення про органи по роботі з особовим складом Збройних Сил України”.

4. Наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 04.12.2014 № 317 “Про затвердження Положення про Психологічну службу Збройних Сил України”.

5. Наказ Міністра оборони України від 10.12.2014 № 883 “Про затвердження Інструкції з організації професійно-психологічного відбору у Збройних Силах України”.

6. Стандарт підготовки особового складу Збройних Сил України І–СТ-4 “Індивідуальна підготовка військовослужбовця з психологічної підготовки”.

7. Чайка В.М.Основи дидактики: навчальний посібник / В.М. Чайка. – К.: Академвидав, 2011. – 238 с.