Ой до краю, женчики (жнивна)

1.Ой до краю, женчики, до краю,

Ох то я вам пірожечок покраю.

2.Ох до конца, женчікі, до конца,

Бо вже їде ж мілєнький до венца.

6. Ой брат сестру за стол веде (весільна)

1.Ой брат сестру за стол веде рано-рано,

Ой брат сестру за стол веде ранесенько.

2.Ой ведучи, питаючи, рано-рано,

Ой ведучи, питаючи, ранесенько[5].

3.–Сестро моя надмиліша,

4.Ой хто ж тобі надмильніший?

5.–А мнє мила моя маті.

6.–Сєстра моя, неправда твоя,

7.Тобі милий твой Сергейко.

8.Ой брат сестру научає:

9.– Май сьокорка за баценька,

10.А свекруху – за матьонку,

11.А дівери – за братіки,

12.А зовіци – за сестрици.

7. Ой лєтіла зозуленька (звичайна)

Козачок (скрипка)

9. Вальс (сопілка)

10. Весільна гра до ділення короваю (цимбали)

11. Весільний марш (гармошка)

Словник музично-фольклористичних термінів

автентичний (гр. authentikos – правдивий, істинний) – у пристосуванні до фольклору – правдивий, не домислений та не оброблений репертуар, виконуваний зі збережен­ням регіональної манері співу чи гри, а також відповідної говірки (поліської, волинської, покутської тощо).

акорд – (франц. accord, букв. – узгодженість) – співвідношення кількох звуків різної висоти.

антропологія – наука про походження, еволюцію та поведінку людини, формування людських рас. На заході цей термін застосовується до комплексу народознавчих дис­циплін, зокрема аналогом музичної фольклористики виступає музична антропологія.

басоля – нар. муз. інструмент, застосовуваний в ансамблевому музикуванні. Аналог класичної віолончелі. Побутує переважно в карпатському регіоні, має 3, рідше 4 струни.

вальс (фр. valse, від нім. walzer) – бальний танець у тридольному розмірі.

Великдень – одне з найбільших свят слов’янського календаря, приурочене до дати весняного рівнодення (25 березня). Із поширенням християнства набуло паралельної назви “пасха” (пов’язано з воскресінням Христа) та відзначається за рухомим числом. Зазвичай на другий день Великодня у деяких місцевостях України відбувалися ана­логічні до зимових колективні обходження дворів зі співом волочебних пісень та ранцівок.

гопак – укр. нар. танець у розмірі 2/4.

етнографія (гр. ethno – народ та grapho – пишу), також етнологія – наука про етноси (народи), що вивчає їх походження і розселення, побут і культуру.

жанр (фр. genre) – історично сформований внутрішній поділ у всіх видах мистецтва; тип художнього твору у єдності специфічних властивостей його форми і змісту.

жнива – цикл сезонно-трудових свят, пов’язаних зі збором злаків. Притаманний слов’янським племенам із перевагою землеробського типу господарювання; характе­ризувався розвиненим комплексом відповідних обрядових дійств.

звукоряд – послідовність розташованих у висхідному чи низхідному порядку звуків музичної системи, ладу, а також звуків, які можуть бути видобуті на певному музич­ному інструменті.

інтервал (лат. intervallum – проміжок, відстань) – співвідношення двох звуків за висотою. Якщо звуки беруться почергово, інтервал називається мелодичним, якщо одночасно – гармонічним.

козак – укр. нар. танець у розмірі 2/4

коляди – цикл різдвяних народних свят, ігор та пісень, що відзначається у період із 7 по 19 січня та вдавнину був приурочений до дати зимового сонцестояння (25 грудня). У цьому періоді відбуваються колективні обходження дворів зі співом величальних колядок та щедрівок, а також із влаштування театралізованих дійств (народні ігри – “коза”, “кінь”, а також вертепи).

краков’як (пол. krakowiak) – польський народний, потім бальний танець у розмірі 2/4

крутак (крутях) – народний танець із поліського регіону, виконуваний у в розмірі 2/4 або 3/4

купало – язичницьке свято літнього сонцестояння (25 червня за ст. ст.), яке в християнстві пов’язали з днем народження Івана Хрестителя. Супроводжується збиранням цілющих трав, квітів, обрядами з вогнем і водою, піснями, іграми, хороводами та ворожінням.

лад – система звуковисотних зв’язків, об’єднаних центральним звуком та виражених через звукоряд. Елементи ладу (звуки, співзвуччя) знаходяться в певних інтонаційних зв’язках поміж собою.

мелодика, наспів – інтонаційні якості, властиві співакові, соціальному середовищу, регіону, жанру тощо.

мелодія (гр. melodia – спів, наспів, пісня) – художньо впорядкована послідовність звуків музичного твору.

оберек (пол. oberek) – польський народний парний танець у розмірі 3/8 або 3/4.

обжинки (дожинки) – завершальний етап жнивного циклу, який супроводжується плетінням вінка з колосків та зодяганням його на голову кращій жниці, несенням вінка до дому господаря та випрохування викупу, гостиною та співом ритуальних пісень.

обряд – традиційні дії зазвичай із розгорненим сценарієм, що супроводжують важливі моменти життя людського колективу. До найголовніших обрядів українців належать: календарні (зимові, весняні, літні), родинні (хрестильні, весільні, похоронні) та сезонно-трудові (жнивні та інші).

полька (чес. polka) – народний і бальний танець чеського походження, виконуваний у розмірі 2/4.

септакорд – акорд із 4 звуків, розташованих на відстані септіми за терціями.

транскрипція (лат. transcriptio – переписування) – письмова фіксація фольклорних творів за допомогою спеціальних знаків. Кожен вид фольклорного мистецтва потребує увічнення у писемнову вигляді, а тому розрізняють транскрипцію пісенну, інструментальну, хореографічну тощо.

фольклор (англ. folklore – народна мудрість, народні знання) – народна творчість усної традиції.

фольклористика – наука, що вивчає народну творчість (фольклор), включно із збиранням, публікацією й аналізом фольклорної спадщини.

Видатні фольклористи

Верховинець Василь Михайлович (1880-1938) – український композитор фольклорист, педагог, один із основоположників створення дитячого музично-ігрового репертуару, успішно вирішував проблему всебічного розвитку дітей.

Верьовка Григорій Гурійович (1895-1964) український хоровий диригент, композитор, педагог. Головна сфера композиторської творчості – українська народна пісня.

Квітка Климент Васильович (1880-1953) – український музикознавець-фольклорист, педагог. 1922-1933 – очолював заснований за його ініціативи Кабінет музичної етнографії АН УРСР. Один з основоположників української етномузикології. Заклав основи сучасної музично-фольклористичної педагогіки.

Колесса Філарет Михайлович (1871-1947) – фольклорист, музикант, педагог, педагогічне кредо – музично-естетичне виховання школярів засобами народнопісенної творчості. Збірки пісень “Шкільний співаник” (1925), “Співаймо” (1926), “Збірка народних пісень” (1827). Основні наукові праці: “Мелодії українських народних дум” (1969), “Музикознавчі праці” (1970).

Кошиць Олександр Антонович (1875-1944) – український хоровий диригент, композитор, фольклорист, педагог. Керував хорами філармонічної співки “Боян”, Київського університету, Київської консерваторії. Хори під його керівництвом відрізнялися майстерністю виконання. 1919 р. виїхав за кордон на гастролі, пропагував українську пісню. Подальша його діяльність пов’язана із зарубіжжям (жив та помер у Канаді).

Лисенко Микола Віталійович (1842-1912) – основоположник української класичної музики, фундатор національної музичної школи, видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, педагог-просвітитель. Особливу увагу М. Лисенко приділяв музичному вихованню дітей. Перші посібники для шкіл – збірка “Молодощі” (1875), збірка пісень у хоровому розкладі пристосованому для учнів молодшого й підліткового віку в школах народних. У сфері фольклористики значним доробком М. Лисенка є реферат “Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм”. Цінність праці полягає насамперед в описі мистецтва кобзаря, його репертуару, строю бандури. Особливе значення реферату в тому, що це перша спроба монографічного опису мистецтва кобзаря – його гри, співу, репертуару.

Людкевич Станіслав Пилипович (1879-1979) – талановитий український композитор, фольклорист, громадський діяч. Розпочав свою педагогічну діяльність на початку XX ст. Його підручник “Загальні основи музики” (1921) синтезує основні положення музичної науки з метою пропаганди знань серед шкільної молоді. Виступив редактором кількох народномузичних збірників, зокрема “Галицько-руські народні мелодії” (1906). Автор музикознавчих праць, статей, підручників.

Сокальський Петро Петрович (1832-1887) – видатний український композитор, фольклорист, музичний та громадський діяч. Серед наукових праць фундаментальне дослідження “Руська народна музика, великоруська і малоруська в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики” (1888). П. Сокальський заклав міцний теоретичний фундамент вітчизняної музичної етнографії. Творчий доробок композитора склали понад сто творів, серед яких опери, кантати, фортепіанні твори та романси.

Гошовський Володимир Леонідович (1922-1996) – український фольклорист, етномузиколог, засновник кібернетичної етномузикології. Основні праці: «Украинские песни Закарпатья» (1968), «У истоков народной музыки славян. Очерки по музыкальному славяноведению» (1971). Певний час викладав у Львівській державній консерваторії та заснував там кабінет народної музики, який нині продовжує роботу як Проблемна науково-дослідна лабораторія музичної етнології. Згодом працював позаштатним редактором видавництва «Советский композитор», старшим науковим співробітником Інституту мистецтв АН Вірменії, а в останні роки – викладав на кафедрі фольклористики Львівського університету ім. І. Франка.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вахромеев В. Элементарная теория музыки. 4-е изд. – Москва, 1963.

2. Етнокультурна спадщина Полісся. Вип. 5 / Упоряд. В.П. Ковальчука. – Вип. V. – Рівне: Перспектива, 2005.

3. Етнокультурна спадщина Рівненського Полісся / Упоряд. В.П. Ковальчука. – Вип. IV. – Рівне: Перспектива, 2003.

4. Іваницький А. Українська музична фольклористика. – Київ, 1999.

5. Іваницький А. Українська народна музична творчість. – Київ: Музична Україна, 1990.

6. Колесса Ф. Шкільний співаник. – Київ: Музична Україна, 1991.

7. Мелодії древнього Нобеля: Науково-популярне видання / Записи, транскрипції та впоряд. Р.В. Цапун. – Рівне: Перспектива, 2003.

8. Народна музика Північної Рокитнівщини / Упоряд. Ю.П. Рибак, Л.Д. Гапон. – Львів: Сполом, 2002.

9. Пісні з репертуару “Волинян” / Упоряд. Л.Д. Гапон. – Рівне, 2004.

10. Пісні поліського літа: Репертуарний збірник / Упоряд. О.М.Юзюк. – Рівне, 2004.

11. Способин И. Элементарная теория музыки. – Москва, 1964.

12. Федун М. Довідник з музичної грамоти та сольфеджіо. – Львів, 2001.

ВИМОГИ ДО ВСТУПУ

на кафедру музичного фольклору Інституту мистецтв РДГУ

на 1 курс 2015/2016 н.р.

Кафедра здійснює набір студентів на навчання за напрямом підготовки “мистецтво”, спеціальність “музичне мистецтво”. Випускники здобувають кваліфікації:

- рівень бакалавра – “Бакалавр мистецтв, артист, керівник фольклорного ансамблю”;

- рівень спеціаліста – “Викладач, артист, керівник фольклорного ансамблю”;

- рівень магістра – “Магістр музичного мистецтва, викладач фахових дисциплін ВНЗ”.

На кафедру приймаються співаки та виконавці на народних музичних інструментах: сопілка, скрипка, цимбали, баян, гармошка, бандура, ліра.

Кафедра здійснює набір студентів:

- на 4 роки навчання за державною та платною формами навчання (денна та заочна) зараховуються випускники загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл-інтернатів на базі 11 класів для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, кваліфікація “бакалавр мистецтва, артист, керівник фольклорного ансамблю”;

- на 2 роки навчання випускників мистецьких навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації (денна та заочна форма навчання) для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, кваліфікація “бакалавр мистецтва, артист, керівник фольклорного ансамблю”;

- на 1 рік навчання (денна), на 1,5 роки навчання (заочна) за державною та платною формами навчання випускників мистецьких навчальних закладів на базі освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”, кваліфікація “Викладач, артист, керівник фольклорного ансамблю”.

- на 1 рік навчання за державною та платною формами навчання випускників мистецьких навчальних закладів на базі освітньо-кваліфікаційних рівнів “бакалавр”, “спеціаліст” для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”, кваліфікація “Магістр музичного мистецтва, викладач фахових дисциплін ВНЗ”.

Вступники складають такі іспити:

1. Спеціальність – спів народних пісень (вокалісти), гра на музичному інструменті (інструменталісти) та колоквіум.

2. Диктант з української мови (від диктанту звільняються вступники, які при наявності диплома з відзнакою складають іспит зі спеціальності на “відмінно”).

На іспиті зі спеціальності абітурієнт повинен:

1. Виконати голосом / на народному музичному інструменті 2-3 різнохарактерні твори (для 2 р. н. – твір крупної форми).

2. Сольфеджувати декілька вказаних номерів зі збірника Ф. Колесси “Шкільний співаник” (Київ, 1991).

3. Виявити знання з елементарної теорії музики (в обсязі курсу ДМШ). Побудова, інтонування та визначення на слух інтервалів, ладів, тризвуків з оберненнями, D7.

4. Дати усну відповідь на питання з теорії фольклору.

Без вступних іспитів зараховуються на денну державну форму навчання:

- випускники Рівненського музичного училища РДГУ, Дубенського училища культури РДГУ та Тульчинського училища культури, які закінчили навчальні заклади з відзнакою і мають рекомендацію педагогічних рад, відповідно до встановленої квоти приймальною комісією РДГУ.

За співбесідою на державну форму навчання зараховуються:

- абітурієнти, які закінчили мистецькі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації з відзнакою;

- абітурієнти, які вступають на денну форму навчання і є володарями гран-прі у номінації інструментальне виконавство Всеукраїнського фестивалю-конкурсу молодих виконавців української народної музики “З народного джерела”. Лауреат 1 премії зараховується поза конкурсом на виділені приймальною комісією університету державні місця;

Переваги надаються вступникам, які виявляють інтерес до збереження та вивчення народного музичного мистецтва і представлять на вступних іспитах власні фольклорні записи.

Плата за навчання з 2015 року становить (можлива посеместрова оплата):

- денний відділ – 6900 грн.;

- заочний відділ – 4810 грн.

Вступні випробування: на заочну форму навчання – з 1 липня 2015 року; на денну форму навчання – з 16 липня 2006 року.

Адреса та контактні телефони: 33028, м. Рівне, вул. Хвильового, 7, навч. корпус № 3, Кафедра музичного фольклору. Контактні тел.: (097) 160-38-99; (096) 276-99-87

ЗМІСТ

Date: 2016-07-18; view: 465; Нарушение авторских прав