Кафедра музичного фольклору

ПОРАДНИК ДЛЯ ВСТУПНИКІВ

НА КАФЕДРУ МУЗИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ

Навчально-методичний посібник

Рівне – 2015

ББК 82.3 (4Укр)

УДК 784.4 (08)

Порадник для вступників на кафедру музичного фольклору: Навчально-методичний посібник / Укладачі Р.І.Дзвінка, Ю.П.Рибак, Л.Д.Гапон. – Рівне, 2015. – 32 с.

Порадник вміщує найнеобхідніші теоретичні і практичні матеріали з музичної грамоти, покликані допомогти абітурієнтам кафедри музичного фольклору підготуватися до вступу у вуз. У ньому охоплено низку питань з елементарної теорії музики, музичної фольклористики, а також подано лаконічну довідкову інформацію про кафедру. Виклад основних тем із теорії музики доповнюють зразки народномузичної творчості, а також словник музично-фольклористичних термінів.

Рецензенти:

Б. Й. Столярчук,

професор кафедри музичного фольклору;

Т. Ю. Прокопович,

кандидат мистецтвознавства, доцент

Друкується за рішенням

науково-методичної ради РДГУ

(протокол № 5 від 26 грудня 2015 року)

© Кафедра музичного фольклору, 2015

ПЕРЕДМОВА

У комплексі знань, які здобувають абітурієнти кафедри музичного фольклору по закінченню музичних шкіл та училищ зазвичай відсутня профільна спрямованість, зокрема необхідна для вивчення складної за внутрішньою природою народномузичної культури. Крім того, багато випускників загальноосвітніх шкіл, які з певних причин не оволоділи знаннями з музичної грамоти, а проте мають добрі музичні здібності і, головне, бажання вивчати рідне мистецтво, залишаються осторонь процесу виховання фахівців-фольклористів та популяризаторів народної музичної спадщини.

З урахуванням цих проблем і потреб підготовлено пропонований порадник, призначений допомогти насамперед талановитій молоді з віддалених сільських місцевостей підготуватися до вступу на кафедру музичного фольклору.

Структура і зміст брошури де в чому наслідують низку академічних посібників з елементарної теорії музики та сольфеджіо. Однак упорядники дотримуються принципу максимально лаконічно та адаптовано до потреб фольклорної галузі охопити найважливіше коло проблем з музичної грамоти. За відсутності належної кількості етномузикологічної довідкової, а тим більше навчальної літератури, досить пізнавальним у пораднику є матеріал про фольклористику та фольклоризм.

Порадник доповнюється численними нотними зразками фольклорного походження – пісенними та інструментальними, що записувались у процесі експедиційної практики викладачів і студентів кафедри та опрацьовувались ними ж під час аудиторних занять, а в результаті лягли в основу кількох кафедральних збірників. Тим самим продемонстовано можливі шляхи застосування знань із теорії музики у процесі подальшої професійної діяльності випускників кафедри.

Насамкінець подається короткий словник музично-фольклористичних термінів, завдяки яким формується комплексне уявлення про дисципліну.

Сподіваємося, очікувана категорія користувачів порадника відшукає в ньому відповіді на багато запитань, з розв’язанням яких полегшиться процес підготування абітурієнтів до вступу на кафедру музичного фольклору. Позитивний результат на такому малому рівні обов’язково згодом принесе дивіденди загальнонаціонального значення, оскільки в особі наших випускників Україна отримує фахівців у галузі дослідження і популяризації народного музичного мистецтва – ґарантів самоідентичності держави в загальноєвропейському та світовому просторі.

ДОВІДКА ПРО КАФЕДРУ

Кафедра музичного фольклору заснована у 1979 році при кафедрі хорового співу Рівненського державного інституту культури (нині РДГУ). За чвертьвікову історію відбулося надзвичайно багато змін та пам’ятних подій. Кафедрою підготовлено понад 500 спеціалістів, які працюють у численних культурно-мистецьких і освітніх закладах України і близького зарубіжжя (Білорусь, Росія, Польща). Наші випускники добре зарекомендували себе в якості науковців, мають почесні звання, а керовані ними фольклорні колективи стали переможцями численних всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів народного мистецтва. На рівні наукового дослідження і популяризації вони пізнають глибини народномузичної творчості свого народу та доносять їх до громадськості нашої держави і популяризують поза її межами.

Здобутки кафедри музичного фольклору – результат невпинного пошуку й багаторічної праці педагогів різних творчих спрямувань і досвіду, об’єднаних єдиною ідеєю виховання кваліфікованих спеціалістів у галузі національного музичного фольклору, збирачів і продовжувачів пісенно-інструментальних традицій українського народу. Завдяки високому творчому і науковому потенціалу, в Україні кафедра визнається як одна з найкращих у напрямку підготовки виконавців і дослідників народної музики. У перспективі розвитку колектив кафедри зміцнює наукові та творчі зв’язки з навчальними закладами, науковими установами, культурно-мистецькими центрами, громадськими організаціями України та зарубіжжя.

Навчальний процес на кафедрі музичного фольклору Інституту мистецтв РДГУ спрямо­вується на підготовку широкопрофільних спе­ціалістів у галузі народної музики, насамперед як її виконавця та дослідника, а також викладача народознавчих та музично-фольклористичних дисциплін у навчальних закладах усіх рівнів (школи, ліцеї, гімназії, виші навчальні заклади 1–4 рівнів акредитації).

На кафедрі технічно укомплектовується лабораторія-музеймузичноїетнографії, яка функціонує як навчально-методичнийкабінет для забезпе­чення росту творчого і наукового потенціалу майбутніх фахівців, підвищення ефективності навчального процесу та активізації самостійної роботи студентів. Поряд з предметами матеріальної культури поліщуків (музейни­ми експонатами кафедри) у навчальному процесі використовуються технічні засоби навчання (комп’ютер, відео- та аудіомагнітофони, диктофони, теле­візор тощо), бібліотека спеціалізованої літератури, аудіотека та відеофонд.

Організовано проходить процес систематичної збирацької роботи студентів та щотижневих презентацій фольклорних матеріалів, наукових та творчих здобутків колективу. Численні фольклористичні експедиціїпроводятьсяу селах західного регіону України. Матеріали експедицій широко використовуються у навчальному процесі і в концертно-виконавській діяльності фольклорних ансамблів та окремих виконавців кафедри. Кращі студенти беруть активну участь у конференціях різного рівня, а також на основі власної збирацької науково-дослідницької роботи публікують матеріали.

Поглиблене засвоєння професійних знань, умінь та навичок відбувається у Школі традиційного народного мистецтва ім. В. Могура, яка функціонує при кафедрі під керівництвом проф. Б. Яремка та має за мету поєднання вузівської аудиторної форми навчання з позааудиторною. Навчання у зимово-літній “школі живих традицій” здійснюється у середовищі творців і носіїв народної творчості через переймання і пізнання їхнього мистецтва усним і практичним шляхом.

Студенти кафедри постійно беруть участь у мистецьких фестивалях йконкурсах, оглядах народної творчості, звітних концертах, проводять народні свята, творчі вечори, презентації тощо. Це дозволяє активізувати їх професійну діяльність і створює умови для поглибленого освоєння традиційної манери виконавства, самореалізації майбутніх фахівців як носіїв і популяризаторів української народної пісні та інструментальної музики свого регіону.

Самобутні творчі колективи є своєрідною лабораторією формування досвіду виконавської майстерності майбутніх фахівців. Фольклорні ансамблі “Горина” (керівник – Людмила Вострікова), “Волиняни” (кер. – Людмила Гапон), “Джерело” (кер. – Раїса Цапун), “Хутірські музики” (кер. – Богдан Столярчук), “Краяни” (кер. – Роман Дзвінка і Василь Павлюк) є лауреатами, дипломантами Всеукраїнських та Міжнародних фестивалів і конкурсів – в Італії, Польщі, Македонії, Сербії, Білорусі, Україні, беруть активну участь у республіканських та обласних фольклорних оглядах, культурно-мистецьких заходах, благодійних концертах; записуються на телебаченні і радіо, випускають аудіоальбоми.

Кафедра – засновник Всеукраїнського конкурсу молодих виконавців української народної музики “З народного джерела” та Регіонального конкурсу “Передзвін”, які мають на меті виявлення талановитих вокалістів та інструменталістів, збереження і популяризацію традиційної манери співу та гри, зміцнення творчих зв’язків між учнівською та студентською молоддю західного регіону України.

Сьогодні, розуміючи вагу дотримання набутих традицій, колектив кафедри водночас веде пошуки нових форм розвитку освітньо-мистецьких процесів. При цьому, згідно з вимогами Болонського процесу, активно запроваджуються в навчальний процес технології кредитно-модульної системи навчання, освоюються інноваційні технології, пов’язані, насамперед, із комп’ютеризацією навчально-освітньої роботи та освоєнням Інтернету.

МУЗИЧНА ГРАМОТА

ФОЛЬКЛОР І ФОЛЬКЛОРИСТИКА.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ НАРОДНОЇ МУЗИКИ

Наука

Під словом “фольклор” (англ. folklore – народна мудрість) розуміється художня колективна творчість народу, у якій відображено його життя, погляди та ідеали. Важливими ознаками фольклорних творів є: усність (виникнення і поширення відбувається безписемним способом), побутовість (твори виконуються за відповідних обставин: напр., весільні під час весільного обряду і т.д.), колективність (задіяність численних творців і виконавців), анонімність (відсутність авторів; автор – народ) та варіантність (існування споріднених текстових та мелодичних відповідників). Народна творчість зародилася у глибокій давнині, а тому служить історичною основою усієї світової художньої культури, джерелом національних художніх традицій, виразником народної самосвідомості. Без належного дослідження та популяризації власних фольклорних джерел будь-яка нація приречена на втрату самоідентичності, а відтак у країні виникають безповоротні процеси культурного та соціального занепаду.

Наука, що вивчає народну творчість (фольклор) називається “фольклористикою”. Фольклор виражається через різні види мистецтва (музику, хореографію, поезію, драматичну творчість), а тому фольклористика розгалужується на кілька наукових напрямків, серед яких найголовнішими є музична (етномузикологія) та словесна (етнофілологія) фольклористика. Формування цих напрямків в Україні відбувалося поступово впродовж останніх 200 років, на базі розвиненіших наукових дисциплін – літературознавства та музикознавства.

Найвидатніші представники української музичної фольклористики[1]: Петро Сокальський (1832 –1887), Микола Лисенко (1842 – 1912), Філарет Колесса (1871 – 1947), Станіслав Людкевич (1879 – 1979), Климент Квітка (1880 – 1953), Володимир Гошовський (1922 – 1996). У наш час плідні дослідження здійснюються численними вченими, яких згуртовують видатні етномузикологи Софія Грица (1932 р.н.), Анатолій Іваницький (1936 р.н.), Богдан Луканюк (1947 р.н.). Найінтенсивніше музична фольклористика розвивається у Києві та Львові, при установах відповідного профілю: Національна академія наук України (Київ), Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського (Київ), Науково-дослідні лабораторії музичної етнології при Львівській державній музичній академії (Львів) та Національній музичній академії ім. П. І. Чайковського (Київ). Результати фольклористичних досліджень публікуються у періодиці та в наукових збірниках: журнали – “Народна творчість та етнографія” (Київ, ІМФЕ; виходить із 1925 року), “Народознавчі зошити” (Львів, Інститут НАНУ; виходять із 1995 року); наукові збірники – Матеріали конференцій дослідників народної музики червоноруських (галицько-володимирських) та суміжних земель (Львів, НДЛМЕ; виходять із 1990 р.); “Проблеми етномузикології” (Київ, НМАУ ім. П. І. Чайковського; виходить із 1998 р.); “Етномузика” (Львів, ЛНМА ім. М. В. Лисенка; виходить із 2006 р.)

Date: 2016-07-18; view: 482; Нарушение авторских прав