Лекція 17. Соціальні групи та міжособистісні стосунки

Людина стає людиною тільки серед людей.

І. Бєхєр

Психологія окремого індивіда існує лише як теоретична абстракція. Фактично ж психічне життя людини з перших днів її існування залежить від оточуючого соціального середовища. Це середовище, в свою чергу, становить собою не просто сукупність взаємоізольованих індивідів, а складно організоване суспільство, в якому всі люди певним чином пов'язані між собою. Відповідно до цих зв'язків виділяється значна кількість різноманітних соціальних утворень, які в загальній психології узагальнено називають групами.

В найбільш широкому плані під групою розуміють сукупність людей, яким притаманна спільність за певною ознакою: соціальною, виробничою, економічною, професійною, віковою, статевою тощо.

Як і більшість психічних явищ, групи розрізняють за різними критеріями. В залежності від ознаки, за якою виділяють дану спільність, соціальні групи класифікують:

- за кількістю об'єднаних людей: групи великі та малі;

- за реальністю їх існування: реальні й умовні;

- за ступенем формалізації існуючих в групі взаємин: формальні та неформальні;

- за рівнем свого розвитку: розвинуті (колектив) та низькорозвинуті (асоціації, корпорації, дифузні групи);

- за ступенем ідентифікації людини з даною соціальною спільністю: групи первинні та вторинні;

- за національною чи етнічною спільністю: європейці, американці тощо;

- за віросповіданням: православні, католики тощо;

- за віком: діти, молодь, дорослі, люди похилого віку;

- за видами професійної чи непрофесійної діяльності: вчителі, студенти, школярі, робітники;

- за соціальним положенням-статусом: керівники, підлеглі, сімейні, ті, які не мають власних сімей тощо;

- за тривалістю свого існування: постійні, тимчасові.

Будь-яка соціальна група становить собою сукупність людей, які володіють комплексом тільки їм притаманних психологічних і соціальних рис, які прагнуть реалізувати свої потреби, здібності в сумісній діяльності. Об'єднавшись, ці люди повинні певним чином взаємодіяти один з одним для досягнення спільної згоди, в іншому випадку ці об'єднання рано чи пізно розпадуться. Тому в процесі сумісної діяльності виробляються спеціальні засоби, які дають можливість закріплювати взаємостосунки в групах. Таким чином, соціальна група - це не лише' сукупність окремих людей, але й складне соціальне утворення, яке має певну структуру. Рівень розвитку цієї внутрішньогрупової структури визначає ефективність діяльності групи в цілому.

До структурних елементів соціальної групи відносять:

1) члени групи, їх індивідуальні якості й особливості, що визначають специфіку даної групи;

2) мета діяльності групи, що спрямована на реалізацію поставлених задач;

3) шляхи і засоби досягнення мети та задач;

4) правила і норми поведінки членів цієї групи;

5) цінності, які закріплюють внутрішньогрупову діяльність;

6) система контролю за виконанням внутрішньогрупової діяльності;

7) функції кожного члена групи в реалізації групової мети;

8) система взаємостосунків між членами цієї групи, опосередкованих змістом сумісної діяльності.

Мала група - небагаточисельне за складом об'єднання, утворене людьми, які мають спільну мету та безпосередньо контактують один з одним в процесі її реалізації. Саме мала група -це та елементарна ланка, через яку суспільство впливає на людину, а людина, в свою чергу, впливає на суспільство. Як правило, верхня межа малої групи - 30-40 осіб, нижня межа - 2-3 особи.

Всередині малої групи, як правило, виникає психологічна та поведінкова спільність її членів. Це надає групі відносно соціально-психологічну автономію. Тобто, зв'язки членів усередині групи сильніші за зв'язки, що виникають відповідно до членів інших аналогічних груп.

Крім кількісного показника (кількість членів), неоднаковості членів групи (індивідуального складу), а також емоційності зв'язків, які виникають, малі групи відрізняються за характером цінностей, норм і правил, яких дотримуються їх члени. Часто одна і та ж людина, яка входить в склад декількох малих груп, поводить себе в кожній з них по-різному (наприклад, поведінка студента в академічній групі та спортивній секції може суттєво відрізнятися).

Буває, однак, що людина не усвідомлює необхідності перебудовувати своє поведінку у відповідності з нормами та вимогами малої групи, з якою вона в даний момент взаємодіє. Тоді це зумовлює певні конфлікти чи погіршення стосунків з іншими членами (наприклад, випускники вузу приходять на роботу і не перебудовують стиль своєї поведінки).

ЛІТЕРАТУРА

1. Айсмонтас Б.Б. Общая психология: Схемьі. - М.: Изд-во ВЛАДОС- ПРЕСС, 2003. - 288с.

2. Вьіготский Л.С. Психология. - М: Изд-во ЗКСМО-Пресс, 2000.

3. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. - М: Просвещение, 1986.-272с.

4. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекдий. - М: ЧеРО, 1998.

5. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Либідь, 2005. - 464 с.

6. Крьісько В.Г. Психология и педагогика в схемах и таблицах. - Мн.: Харвест, 1999.-384 с.

7. Лаак Ян. Психодиагностика: проблемьі содержания методов. - М: Изд-во "Институт практической психологии"; Воронеж: НПО "МОДЗК", 1996. - 384 с.

8. Максименко С.Д. Общая психология. - М: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2004. - 528 с.

9. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2000. -256 с.

10. Немов Р.С. Психология. Учебн. для студентов вьюш. пед. учеб. заведений. В 3 кн. Книга 1. Общие основи психологии. - М.: Просвещение: ВЛАД ОС, 1995.-576 с.

11. Общая психология: Учебник для студентов педагогических институтов / Под ред. А.В. Петровского. - М, 1986.

12. Основи загальної психології / За ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 1995.

13. Основьі психологии. Практикум / Ред.-сост. Л.Д. Столяренко. – Ростов нУД: Феникс, 1999. - 576с.

14.Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. - К.: Рута, 2001. - 320 с.

15. Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О.М. Степанов. - К.: Академвидав., 2006. - 424 с.

16. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - К.: Либідь, 1999. - 558 с.

17. Психологія/За ред. Г.С. Костюка.-К.: Радянська школа, 1968.

18. Рубинштейн С.Л. Основьі общей психологии. - СПб.: Изд-во Питер, 2000. -712с.

19. Саблин В.С., Слаква С.П. Психология человека / В.С. Саблин, С.П. Слаква. — М: Издательство «Зкзамен», 2004. — 352 с.

20. Скрипченко О.В., Падалка О.С., Скрипченко Л.О. Психолого-педагогічні основи навчання: Навчальний посібник для викладачів психології і педагогіки, аспірантів, студентів педагогічних навчальних закладів та курсів військових училищ / О.В. Скрипченко, О.С. Падалка, Л.О. Скрипченко. - К.: Український Центр духовної культури, 2003. - 328 с.

21. Узнадзе Д.Н. Общая психология / Пер. с груз. Е.Ш. Чомахидзе; Под ред. И.В. Имедадзе. - М.: Смьісл; СПб.: Питер, 2004. -413 с.

22. Цибульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: Курс лекцій. - К.: Наукова думка, 2000. - 90 с.

23. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. - X.: Прапор, 2005. - 640 с.